Кримінальні справи приватного обвинувачення - це справи, що порушують не інакше як за скаргою потерпілого, якому належить право підтримувати обвинувачення у суді, і які може бути закрито за примиренням потерпілого з підсудним.
У КПК порядок провадження у справах про такі злочини визначено лише трьома статтями (27, 111 і 251). Таку незначну увагу законодавця до кримінально-процесуального провадження у справах про зазначені злочини можна пояснити лише тим, що відповідно до чинного кримінального законодавства вони належать до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12 КК). Неповне правове регулювання провадження у справах приватного обвинувачення зумовлює багато проблем із відновленням громадянами своїх законних прав.
Загальні особливості справ приватного обвинувачення полягають у такому:
1) провадження у справах стосується певної категорії злочинів - передбачених ст. 125 "Умисне легке тілесне ушкодження", ч. 1 ст. 126 "Побої" та ст. 356 "Самоправство" КК (останній - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян). Переважну більшість із них вчинюють на побутовому грунті. Учасниками кримінально-правових конфліктів є родичі, знайомі, товариші, співробітники. Тому в разі застосування публічного порядку провадження у таких кримінальних справах відносинам між учасниками конфлікту може бути заподіяно більшу шкоду, ніж та, що буде завдано загальносуспільним інтересам через незвернення потерпілого до державних органів.
2) кримінальні справи порушуються виключно за скаргою потерпілого. Винятком є випадки, коли:
справа має особливе громадське значення;
потерпілий через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законніінтереси.
За наявності таких обставин прокурор порушує справу і без скарги потерпілого. Після порушення така кримінальна справа стає справою публічного обвинувачення. У ній здійснюють досудове розслідування, її не може бути закрито за примиренням потерпілого з підсудним, тощо;
порушення кримінальних справ приватного обвинувачення євиключною компетенцією судді;
дізнання і досудове слідство не провадяться. Останнє - лише увипадках, якщо злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка черезсвої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також якщо це визнає за необхідне прокурор чи суд(ст. 111 КПК);
5) обвинувачення в суді підтримує потерпілий. Він має повнусвободу у розпорядженні обвинуваченням, що регламентується іззастосуванням диспозитивного методу правового регулювання:
якщо потерпілому було завдано шкоду кількома особами, товін самостійно визначає, щодо кого з них чи щодо всіх подаватискаргу і підтримувати обвинувачення;
якщо у справі декілька потерпілих, то кожен підтримує обвинувачення самостійно, однак примирення одного із обвинуваченихз підсудним не може бути підставою до закриття справи, якщо обвинувачення підтримують інші потерпілі;
потерпілий може в будь-який момент відмовитися від обвинувачення, що зумовлює закриття справи.
У справу приватного обвинувачення вправі в будь-який момент вступити прокурор і підтримувати обвинувачення в суді, якщо цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з підсудним закриттю не підлягає;
6) справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться зпідсудним. Примирення може статися тільки до видалення суду донарадчої кімнати для постановлення вироку. :
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
1. Вирішення питання про порушення кримінальної справи приватного обвинувачення та її закриття повністю залежить від волевиявлення потерпілого.
Дізнання і досудове слідство у цих справах не провадять.
Обвинувачення в суді підтримує не державний обвинувач (прокурор), а приватний обвинувач - потерпілий.
|
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення. Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох випадках формулюється розпливчасте, неконкретно, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовими особами. Окремі органи часто дублюють один одного, що призводить до паралелізму та неузгодженості в роботі. А все
- § 1. Поняття і предмет криміналістичної тактики
поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій. Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки
- 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
поняття не визначено), якщо: 1) є показання потерпілих або свідків, які прямо вказують на цю особу як на таку, що вчинила злочин; факт вчинення злочину цією особою підтверджує висновокексперта; особа з'явилася з повинною; у цієї особи (при ній, у її житлі, на робочому місці тощо)вилучено речові докази. Якщо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання по справі зупиняють із
- 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО
поняття. Кримінальна відповідальність - кримінально-правове поняття, пов'язане з кримінальним покаранням особи. В основі її в правовій державі містяться правовідносини, однією із сторін яких є особа, що вчинила злочин, а тому зобов'язана зазнати певних правових обмежень, а іншою - держава з її правом публічного засудження винного і призначення законного, обґрунтованого і справедливого покарання.
- 2. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
провадження складається з двох стадій, що мають свої особливості щодо неповнолітніх: порушення кримінальної справи і досудового слідства. Особливості провадження в стадії порушення кримінальної справи. Приймаючи від неповнолітнього заяву про вчинення злочину,слід пам'ятати, що кримінальна відповідальність за завідомо неправдивеповідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК) настає після
- 3. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ НЕОСУДНИХ ТА ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ
провадження. 1. Обов'язковим є провадження досудового слідства, в тому числі: у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК); у справах про злочини, передбачені ст. 425 КПК. Вимога, сформульована в ст. 111 КПК, пояснюється не тільки складністю провадження щодо осіб, хворих на психічну хворобу, а й тим (і це головне), що ці особи через свою психічну неповноцінність не можуть самі здійснювати
- Поняття і особливості принципів екологічного права
поняття принципів екології взагалі, але нічого не говориться про правовий зміст принципів екологічного права. Деякі дослідники, аналізуючи питання загальної теорії екологічного права, не торкаються принципів останнього, що не можна визнати виправданим. Принципи екологічного права, закріплюються легально, або виводяться із законодавства. Функція екологічного права, як більш загальна спрямованість
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча влада". Таким чином, адміністративне право, за сферою реалізації - це право, передусім, державного управління, власного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення соціальної спрямованості адміністративного права не є повним і точним. Тим більше, що тривалий час в нашій країні у механізмі
- 35. Процесуальний порядок закриття та відновлення кримінальної справи.
провадження в суді щодо такої особи визначено в главі 36 КПК «Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх». Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. 8 КПК). Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора має право за наявності підстав, зазначених у ст. 46 КК України, винести мотивовану постанову про
- § 1. Криміналістична профілактика злочинів
провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення
|