Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ ПІДСУДНОСТІ


Термін "підсудність" не завжди вживають для позначення одного й того самого поняття.
Говорячи про підсудність, мають на увазі повноваження (компетенцію) конкретного суду або судів певного рівня щодо розгляду яксуду першої інстанції якоїсь групи (категорії) кримінальних справ.Таке значення вкладають, наприклад, у словосполучення "підсудність місцевого суду", "підсудність апеляційного суду".
Частіше йдеться про підсудність справи, під якою розуміютьтакі якості (ознаки, особливості) справи, за якими вирішують питанняпро те, в якому саме суді і в якому складі цього суду має розглядатисясправа.
Отже, визначити підсудність означає з'ясувати:
той суд, який має розглядати справу;
склад суду.
Питання про склад суду, що розглядає справу, не є новим для сучасного кримінального процесу. Після судової реформи 1922- 1924 років протягом 70 років у судах всіх рівнів для всіх кримінальних справ, що розглядали по першій інстанції, існував стандартний "набір" судців: один судця-професіонал і два народні засідателі. Тому питання про склад суду не виникало.
Воно набуло практичного звучання після прийняття 17 червня 1992 р. Закону України про внесення змін до КПК. Цим Законом передбачено можливість розгляду кримінальної справи одноособово суддею, який діє від імені суду.
Питання щодо колегіального чи одноособового розгляду кримінальних справ регламентовано у ст. 17 КПК та ст. 13 Закону України "Про судоустрій України" з урахуванням інстанційності судового провадження. Згідно з цими статтями провадження здійснюється:
- у місцевому (районному, районному в місті, міському, міськ-районному) суді (по першій інстанції):
суддею одноособово, якщо санкція статті кримінального закону, за якою обвинувачують підсудного, передбачає покарання до10 років позбавлення волі або більш м'яке покарання;
колегією у складі трьох судців, якщо санкція передбачає покарання більше 10 років позбавлення волі, за умови, що підсуднийзаявив клопотання про колегіальний розгляд справи (право на цейому роз'яснюють під час ознайомлення з матеріалами досудовогослідства);
- в апеляційному суді (в суді обласного рівня або військовомусуді регіону):
по першій інстанції в складі двох професійних суддів і трьохнародних засідателів;
в апеляційному порядку (по другій інстанції) - трьох професійнихсуддів;
у виключному порядку - не менше трьох професійних суддів;
- у касаційному суді (Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України; Військова судова колегія Верховного СудуУкраїни)":
у касаційному порядку (по другій чи по третій інстанції) - трьохпрофесійних суддів;
у виключному порядку - не менше трьох професійних суддівабо на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справахта Військової судової колегії Верховного Суду України (не менше2/3 складу кожної з палат)".
Трирівнева система кримінальних судів узгоджується із адміністративно-територіальним поділом держави і забезпечує доступність правосуддя для кожного громадянина (ч. З ст. З Закону України "Про судоустрій України").
' Законом України "Про судоустрій України" (п. З ч. 2 ст. 18, статті 32-37, підпункт 5 п. З розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення") передбачалося створення Касаційного Суду України як самостійного державного органу. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України через те, що в ній не згадано про такий судовий орган.
" Грунтовніше питання про кількісний склад суду під час перегляду судових рішень в порядку виключного провадження буде розглянуто у лекції, присвяченій цій стадії кримінального процесу.
Статтею 31 згаданого Закону передбачено можливість розгляду кримінальних справ судами присяжних, які повинні діяти у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України). Однак правової регламентації здійснення ними правосуддя у процесуальному законі поки ще немає.
Оскільки нині триває жвава дискусія щодо доцільності запровадження судів присяжних в Україні, звернімося до історії їх виникнення та еволюції.
Суди присяжних (суди з участю народного елемента) почали формувати в Англії ще в період раннього Середньовіччя. У країнах континентальної Європи діяли переважно чиновницькі суди, що дісталися у спадок від абсолютизму. Природне бажання покінчити зі "старорежимними" судами спонукало віднайти нові форми організації суду. Тому звернули увагу на суди присяжних.
Останні було запроваджено вперше у Франції в КПК 1808 р., під впливом політики Наполеону їх сприйняли майже всі країни Європи. Однак наприкінці XIX ст. інтерес до цих судів став послабшав. З'явилися закони, які передбачали, що присяжні під час розгляду кримінальної справи можуть (або зобов'язані) вимагати, щоб у нарадчій кімнаті разом із ними перебував і брав участь в ухваленні рішення суддя-професіонал (спочатку у Швейцарії, потім у Франції, Австрії та ін.).
Цей процес означав реорганізацію судів присяжних у суди з розширеним складом і початок відмови від суду присяжних.
В Україні тільки розпочинається процес пошуку нових ефективних форм організації суду у кримінальних справах. Запровадження спочатку в Конституції України, а потім і в Законі України "Про судоустрій України" положень щодо суду присяжних є першим кроком на цьому шляху.
Правильне визначення підсудності не можна вважати звичайною юридично-технічною акцією. Воно має істотне процесуальне значення, що полягає у такому:
запобігання суб'єктивізму посадових осіб (прокурорів, судців)у вирішенні питання про те, до якого суду необхідно направитисправу для її розгляду по суті (не в будь-який, а тільки в той, щовизначений нормами правового інституту підсудності);
вибір суду, де мають розглядати кримінальну справу, і визначення його складу є важливими передумовами для реалізації підчас розгляду і вирішення справи принципу повноти, всебічності йоб'єктивності дослідження обставин вчинення злочину;
забезпечується своєчасність винесення кінцевого судовогорішення (вироку);
реалізується одне із невід'ємних прав людини - право на розгляд і вирішення кримінальної справи щодо неї компетентнимсудом, тобто тим, до підсудності якого належить певна справа
(ст. 7 Загальної декларації прав людини; ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 1 розділу 2 Концепції судово-правової реформи в Україні від 28 квітня 1992 р.);
5) враховується специфіка окремих категорій злочинів (наприклад військових).
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
Під підсудністю розуміють, по-перше, повноваження (компетенцію) суду (судів) певного рівня з розгляду кримінальних справ,по-друге, ознаки кримінальної справи, за якими її мають розглядатив певному суді.
Визначити підсудність означає визначити, в якому суді та вякому складі цього суду мають розглядати кримінальну справу.
Головне значення інституту підсудності полягає у запобіганнісуб'єктивізму прокурорів та суддів при вирішенні питання пронаправлення справи до суду для її розгляду по суті.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ ПІДСУДНОСТІ"
  1. 3. ПЕРЕДАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ З ОДНОГО СУДУ ДО ІНШОГО
    поняття: "найбільш повний і об'єктивний розгляд справи", "найкраще забезпечення виховної ролі судового розгляду". Адже підсудний має право на "свій" суд, тобто той, який чітко визначено законом, а не той, що за суб'єктивними критеріями визначить для нього прокурор чи інший суд. Організаційні підстави. Необхідність передання справи до іншого однойменного суду може виникнути і в інших випадках, з
  2. Поняття і особливості принципів екологічного права
    поняття принципів екології взагалі, але нічого не говориться про правовий зміст принципів екологічного права. Деякі дослідники, аналізуючи питання загальної теорії екологічного права, не торкаються принципів останнього, що не можна визнати виправданим. Принципи екологічного права, закріплюються легально, або виводяться із законодавства. Функція екологічного права, як більш загальна спрямованість
  3. Тема 4. Державна служба та державні службовці
    поняття "державна служба" закріплене у статті 1 Закону України "Про державну службу", згідно з яким вона являє собою професійну діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба характеризується такими ознаками: а) професійна діяльність; б)
  4. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    поняття та види. 49. Завдання і стадії провадження в справах про адміністративні проступки. 50. Адміністративно-процесуальний статус свідка та потерпілого. 51. Адміністративно-процесуальний статус адвоката та перекладача. 52. Адміністративно-правовий статус правопорушника та експерта. 53. Поняття та види доказів в адміністративному процесі. 113 54. Поняття та предмет доказування у провадженні в
  5. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
    поняття, види та особливості °* структури. 8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Ук раїні. 9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні. 10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. V Порядок дії в Україні законодавства СРСР і міжнародних дого їв- ворів. 11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністра тивного
  6. II. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
    поняття "органи виконавчої влади", оскільки вони не є суб'єктами виконавчої влади, тобто не мають державно-владних повноважень. 195 До складу групи установ і організацій при Кабінеті Міністрів повинні бути віднесені: а) структури, що утворені внаслідок перетворення окремих існу ючих нині органів виконавчої влади, які підвідомчі Кабінету Міністрів, але фактично не мають владно-розпорядчих
  7. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    поняття "державне управління" за змістом є ширшим, ніж поняття "виконавча влада". Таким чином, адміністративне право, за сферою реалізації - це право, передусім, державного управління, власного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення соціальної спрямованості адміністративного права не є повним і точним. Тим більше, що тривалий час в нашій країні у механізмі
  8. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення. Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох випадках формулюється розпливчасте, неконкретно, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовими особами. Окремі органи часто дублюють один одного, що призводить до паралелізму та неузгодженості в роботі. А все
  9. 1. Поняття та визначення міжнародного права.
    значення займається доктрина міжнародного права. Міжнародне право - це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування. Виходячи з особливої значимості міжнародного права для становлення, розвитку й існування людського
  10. 16. Джерела міжнародного права.
    поняття «правонаступництво держав» як «зміну однієї держави іншим у несенні відповідальності за міжнародні відносини якої-небудь території» (ст. 2). У цій же статті дається визначення понять « держава-попередник», « держава-спадкоємець», «момент правонаступництва держави» і т.д. Треба відзначити, що проблеми правонаступництва часто супроводжуються гострими політичними розбіжностями між