Його участь у стадії судового розгляду кримінальної справи регламентовано в ст. 267 КПК. Згідно із цією статтею потерпілий під час судового розгляду має право:
давати показання;
заявляти відводи і клопотання;
висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасниківсудового розгляду;
давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставинсправи;
подавати докази;
ставити запитання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;
брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів;
підтримувати обвинувачення в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27КПК (справах приватного обвинувачення);
брати участь у судових дебатах;
- вимагати продовження розгляду справи (у разі відмови прокурора від обвинувачення). У цьому випадку потерпілий підтримуєобвинувачення.
|
- Тема 13.Провадження в справах про адміністративні проступки
потерпілого та ін.), які приймаються в усній формі (наприклад, при порушенні правил дорожнього руху штраф накладається на місці без скла дання протоколу про адміністративний проступок); б) документи та речові докази, які є матеріальними носіями інфор мації (протокол про адміністративний проступок, протокол особис того догляду, покази технічних засобів, технічний паспорт, самогон та ін.).
- Тема 14.Стадії провадження в справах про адміністративні проступки
потерпілого, протест прокурора. Слід звернути увагу на те, що адміністративне законодавство (ст. 288 КпАП України) передбачило два шляхи для оскарження прийнятої постанови: а) вищестоящий орган; б) суд. При цьому існують два варіанти оскарження, а саме: альтернативний і послідовний. Альтернативний варіант передбачає, що право вибору органу (або суд, або вищестоящий орган) для направлення скарги
- 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
потерпілого. 51. Адміністративно-процесуальний статус адвоката та перекладача. 52. Адміністративно-правовий статус правопорушника та експерта. 53. Поняття та види доказів в адміністративному процесі. 113 54. Поняття та предмет доказування у провадженні в справах про адміністративні проступки. 55. Обставини, що виключають провадження в справах про адміні стративні проступки. 56. Строки у
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
потерпілим їх прав, порядок опитування свідка (в тому числі неповнолітнього), дослідження письмових та речових доказів та висновку експерта, обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративний проступок. Необхідно також у цьому Кодексі конкретизувати та більш детально висвітлити вимоги щодо оскарження постанови по справі про адміністративні проступки. Зокрема,
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
потерпіли поразку в Першій світовій війні. Мандати були встановлені угодами між союзниками і затверджені Лігою Націй. Підмандатні території були розділені на три категорії, що відрізнялися ступенем колоніальної залежності від держав-ман-датаріїв. Території, що потрапили під мандат категорії «А», формально признавалися самостійними державами, що знаходяться «під керівництвом» держави-мандтарія
- 47. Правовий стан іноземців
потерпіла від цього злочину, для притягнення його до кримінальної відповідальності або для приведення вироку у виконання. Якщо вимога про видачу того самого злочинця надходить від декількох держав, превага віддається державі, на території якої було вчинено злочин. Право видачі злочинців є суверенним правом кожної держави. При видачі злочинців дотримуються такі правила: 1) власні громадяни, як
- 71. Види й форми відповідальності держав за міжнародні правопорушення
потерпілою державою в якості репрессалий, повинні бути пропорційні їхньому правопорушенню, що викликало, і припиняються з моменту відновлення status quo (положення речей до зміни ситуації). Реторсії являють собою правомірні примусові дії держави у відповідь на недружній акт із боку іншої держави, за допомогою якого посадові, фізичні або юридичні особи першої держави були поставлені в
- 72. Відповідальність держав у зв'язку з діяльністю, не забороненої міжнародним правом
потерпіла сторона на основі взаємної домовленості можуть удатися до традиційних способів визначення матеріальної відповідальності, застосовуваним при здійсненні звичайних деліктів. Абсолютної відповідальності як специфічному інституту міжнародного права властиві свої особливі форми: грошова компенсація, послуги, технічна допомога, надання різного роду матеріальних цінностей замість знищеного або
- 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
потерпіли аварію корабля на морі; в) військовополонених, цивільне населення; г) іноземців та інших осіб, котрі не беруть участь у бойових діях. Торкаючись офіційного закріплення терміна «міжнародне гуманітарне право» і, відповідно, дефініції даної галузі права, слід зазначити, що в документах ООН вживаються поняття «право збройних конфліктів» і «міжнародне гуманітарне право, застосовуване в
- 92. Історія формування права збройних конфліктів
потерпіли аварія корабля, зі складу збройних сил на море; про обіг з військовополоненими; про захист цивільного населення під час війни. Дані конвенції на основі досвіду другої світової війни визначили правовий режим цивільного населення в районах міжнародних збройних конфліктів, визнали за партизанами статус воюючої сторони (комбатан-тов), заборонили знищення приватної власності,
|