Головна
ГоловнаМови та мовознавствоЛінгвістика → 
« Попередня Наступна »
Вадим Глухов. Психолінгвістика. Теорія мовної діяльності. М.: АСТ, - 223 с., 2007 - перейти до змісту підручника

§ 6. Предметне (психологічне) зміст мовленнєвої діяльності

Поряд зі структурним змістом всяка, в тому числі і мовна, діяльність характеризується також предметним або психологічним змістом. У предметний зміст діяльності включаються умови діяльності, що визначаються такими елементами, як предмет, засоби, знаряддя, продукт, результат (136, 148, 95).

Предмет діяльності розглядається як основний елемент її предметного змісту, оскільки він багато в чому визначає сам характер діяльності (зокрема, її мета, вид, форму реалізації і т. д.). Саме в предметі реалізується, «знаходить» себе потреба - мотив діяльності. Як підкреслював О.М. Леонтьєв, «всяка діяльність організму спрямована на той чи інший предмет, непредметні діяльність неможлива» (136, с. 37).

Предмет діяльності може бути або «речовим», матеріалізованим, або ідеальним. При аналізі основних видів мовленнєвої діяльності необхідно підкреслити ідеальність її предмета. Відповідно до теоретичної концепції І.А. Зимової, предметом мовної діяльності є думка як форма відображення зв'язків і відносин предметів і явищ навколишнього нас світу (92, 94 та ін.) При цьому мета таких видів мовленнєвої діяльності, як говоріння і лист, полягає у формуванні та вираженні думки. У адекватному відтворенні чужої заданої думки реалізується в свою чергу мету слухання і читання. Мета процесу думання в рамках речемислітельной діяльності людини полягає в створенні думки (розумовому відображенні навколишньої дійсності) або в аналізі вже заданої думки (в процесах слухання і читання), результатом чого є формування умовиводів, тобто нових, власних думок з приводу предмета мови. Практичний висновок, що випливає з даного визначення предмета мовлення («Для того щоб сформувати мовну діяльність, необхідно формувати у дитини навички адекватного - повного, точного і ясного - вираження думки»), хоча і не викликає жодних заперечень, все ж не може розглядатися в якості методичної установки, повністю задовольняє потребам мовної (в тому числі логопедичної) роботи: зазначена в ньому завдання сформульована в досить загальному вигляді.

Потреби практики мовної роботи визначають необхідність відомої конкретизації, уточнення цього завдання через відповідну конкретизацію самого предмета мовленнєвої діяльності.

У практичній лінгвістиці (методика навчання рідної та іноземної мови) існує наступне визначення предмета РД. Предмет мови (РД) визначається як той чи інший фрагмент навколишньої дійсності (суспільна подія, явище природи, людина, її зовнішній

вигляд І внутрішній світ, предмети неживої природи, тваринний і рослинний світ І ін) 75 Це визначення предмета РД жодною мірою не суперечить тому, який використовується в психолінгвістиці, будучи його своєрідною «розшифровкою» (так як думка і є специфічна форма об'єктивного і узагальненого відображення в нашій свідомості навколишньої дійсності). Разом з тим це визначення безпосередньо вказує, що конкретно має бути адекватно (повно, чітко і ясно) відображено в кожному мовному висловлюванні. Відповідно основною метою «мовної» роботи є формування здатності до адекватного відображення в мові її предмета.

Якщо предметом РД є думка, на формування і вираження якої спрямовано говоріння, то засобом існування, формування і вираження цієї думки є мова або мовна система. Мовне спілкування здійснюється за законами даної мови (російської, німецької, англійської та ін.), який являє собою систему фонетичних (графічних), лексичних, граматичних і стилістичних засобів та відповідних правил їх використання в процесі спілкування (мовної комунікації). Особливості мовної діяльності, що відрізняють її від інших видів діяльності людини, полягають і в особливому характері її знарядь, у якості яких виступають знаки мови. Мова є система знаків, що функціонують як

засобу спілкування і знаряддя думки. ^ 6

Проте думка говорить чи пише може бути по-різному сформована і сформульована за допомогою одних і тих же мовних засобів, т.

е. одного і того ж словника і граматики. Виходячи з цього, можна сказати, що мова (як психофізіологічний процес породження і сприйняття мовних висловлювань) «не є процес спілкування, мова не є і говоріння, мова - це спосіб формування і формулювання думки в самому процесі мовної діяльності» (92, с. 27). Виходячи з цього, мова (як психофізіологічний процес), яка виступає в якості способу формування і формулювання думки за допомогою мови, являє собою внутрішнє знаряддя, інструмент виконання всіх видів мовленнєвої діяльності.

Не менш важливим елементом предметної діяльності є її продукт. За визначенням А. А. Леонтьєва, продуктом мовленнєвої діяльності є маса того, що сказано і написано (в ході продуктивних видів РД), а також сукупність зміни психічного стану суб'єктів мовленнєвої діяльності (в ході рецептивної діяльності слухання і читання). Крім цього загального визначення продукту РД, в психолінгвістиці використовуються й інші терміни-поняття. З точки зору потреб методики «мовної роботи» досить зручним є термін-поняття «мовне висловлювання» (56, 130). Оскільки цей термін використовується в психології мови і психолінгвістики в кількох сенсах-значеннях, тут слід вказати, що в даному випадку мається на увазі мовне висловлювання в готовому, закінченому вигляді (як реальний, «речовинно матеріалізований» продукт мовленнєвої діяльності говоріння і письма). Відповідно, для рецептивних видів РД продуктом буде результат аналізу того ж самого мовного висловлювання. Разом з тим необхідно відзначити, що продукт мовленнєвої діяльності може бути ідеальний, речовинно нематеріалізованих, так, в якості продукту рецептивних видів РД виступає і умовивід, до якого приходить людина в процесі сприйняття мови (92, 93). Він може усвідомлюватися як продукт діяльності, а може і не усвідомлюватися в якості такого, будучи в цьому випадку як би проміжним рішенням, що приймається суб'єктом діяльності в ході її виконання. Якщо продуктом РД говоріння (листи) є ціле (розгорнуте) висловлювання (текст), то мовними діями, що створюють цей продукт, є фрази (окремі висловлювання) як щодо закінчені комунікативні смислові освіти.

Як елемент предметного змісту РД може виступати також результат

75

76

діяльності. Результат будь-якої діяльності людини, як правило, виражається в реакції на продукт цієї діяльності інших людей і відповідно в тому, що спонукає їх до нової (відповідної) діяльності. У рецептивних видах РД результатом (слухання, читання) є розуміння смислового змісту мовного висловлювання і подальше говоріння (або інша, немовних діяльність). Результатом діяльності говоріння є відповідь (мовне або неречевое) дія іншого учасника мовного спілкування (незалежно від того, чи має це дію зовнішнє вираження чи ні, здійснюється воно відразу ж або через деякий час). Виходячи з цього, результатом продуктивних видів мовленнєвої діяльності є характер рецепції (сприйняття мови) іншими людьми. Саме в такому розумінні результат діяльності говоріння (в тому числі стосовно власної мови) і повинен використовуватися педагогами в практиці корекційно-логопедичної роботи. На досягнення саме такого результату повинна бути спрямована педагогічна «мовна» робота. Особливе значення це методичне положення має для педагогічної роботи з дітьми, що мають проблеми в розвитку.

Методичний аспект розглянутого вище концептуального положення про чільну роль предмета мови в її психологічному змісті полягає в наступному. Виділення як

77

головного компонента психологічного змісту мовної діяльності її предмета - думки '- однозначно визначає основним предметом мовної (логопедичної) роботи формування семантики (семантичної сторони) мови . Головним завданням навчання дітей побудови мовних висловлювань є формування здатності до адекватного (повного, точному, правильному з мовної точки зору, інакше - «кодифікованому») відображенню в мові того чи іншого фрагмента (факту, явища, події) навколишнього нас дійсності.

Повна відповідність мовної форми вираження думки мовною стандарту (мовним нормам), прийнятому в даній мові, безумовно, є досить важливим, але все ж далеко не визначальним для процесу мовної ко м м у н і кац і і: "^ ті м більше не може бути воно самоцінним, самодостатнім компонентом мовної роботи. Головне в будь-якому мовному висловлюванні - його зміст, саме воно має відповідати цілям мовної діяльності, що, в свою чергу, стає можливим завдяки адекватному і точному відображенню в мові її предмета.

Принцип «опори на семантику мови» в логопедичної роботі свого часу активно пропагував і відстоював відомий вітчизняний фахівець Б.М. Гріншпун (1975, 1988); його дотримуються провідні вітчизняні логопеди-методисти (Т.Б. Филичева, Г.В. Чиркина, Р.І. Лалаева, Т.В. Туманова, В.К. Воробйова та ін.) Практична реалізація цього принципу передбачає, що всі без винятку мовні висловлювання (від самих простих - одно-і двусоставних фраз - до складних речень; від окремих висловлювань до розгорнутих), якими послідовно опановують діти в ході навчання, повинні «відповідати» потребам мовної комунікації, живого мовного спілкування насамперед у «семантичному плані» - з боку їх змісту , «лексичного наповнення», бути адекватними за змістом і інформативними за змістом, незалежно від того, повністю або тільки «частково» відбивають вони предмет мовлення. При цьому акцент робиться на відображення в промові «предикативних відносин» (передавальних зв'язки і відносини між предметами навколишньої дійсності). Примітно, що згідно загальним методичним вимогам до якості мовної продукції дітей, що мають системні порушення мови, протягом досить тривалого періоду логопедичної роботи допускається варіант неповного «мовного відповідності», наявність окремих недоліків у фонетичному і навіть лексико-граматичному оформленні мовних висловлювань за умови, що вони не роблять істотного впливу на семантику мови, а отже, і на можливість правильної смислової інтерпретації мови дитини слухаючими (61, 82, 230 та ін.)

У цьому зв'язку принципово важливим моментом організації мовної роботи є попередній всебічний аналіз предмета мовлення, в ході якого навчаються повинні бути осмислені основні елементи предметного змісту відображуваного в мові фрагмента навколишньої дійсності. У процесі такої аналітичної роботи виділяються і аналізуються найбільш значущі об'єкти відображуваної предметної ситуації, їх найбільш важливі характеристики, суб'єкт дії і об'єкт, на який воно спрямоване, взаємовідносини «діючих» осіб подієвої ситуації і т. д. З цією метою використовується «система» уточнююче-напрямних питань. (Наприклад, при розборі змісту ситуаційної картинки:

77

78

«Що зображено на цій картинці?», «А це що?», «Хто це?», «Хто тут зображений?», «Що робить (найменування суб'єкта дії)?», «На чому катається?» і т. п.). Вже після цього проводиться робота з підбору знаків мови (слів і словосполучень) для позначення виділених елементів предметного змісту. Такий заснований на диференційованому сприйнятті предмета мовлення та осмисленні його предметного змісту підготовчий етап педагогічної роботи повинен передувати власне мовної роботі: вправі в самостійному складанні мовних висловлювань (з опорою на даний зразок або наочну схему-модель пропозиції). Досить демонстративно відповідна «схема» мовний роботи представлена в описі методики навчання складання фраз-висловлювань по картинках в загальній системі корекційно-логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають загальне недорозвинення мови (на л Никашина, Л.Ф. Спірова, 1968; Т.Б. Филичева, Т.В. Туманова, 1999; У . П.

Глухів, 2004 та ін.) .79

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 6. Предметне (психологічне) зміст мовної діяльності "
  1. Вадим Глухов. Психолингвистика. Теорія мовної діяльності. М.: АСТ, - 223 с., 2007

  2. § 2. Психолингвистика як психологічна наука
    предметні області психології як в теоретичному плані (вводячи нові поняття та підходи, по-іншому, більш глибоко трактуючи загальноприйняті поняття і пр.), так і в прикладному напрямку, дозволяючи вирішувати практичні завдання , недоступні іншим, традиційно сформованим психологічних дисциплін. Найбільш тісно психолінгвістика пов'язана із загальною психологією, особливо з психологією особистості і з
  3. 1. ІДЕОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ
    предметна область, типовий лексикон, характерні риторичні прийоми і т.д.). Іншими словами, дискурс - це мовна діяльність, що розуміється як соціальна практика. Таке розуміння терміна склалося в 1960-1970-і рр.. До цього під дискурсом розумівся: 2) метод пізнання, заснований на рассудочен-ном, раціональному, побудувати-енном на логіці осягненні істини і протиставлюваний інтуїтивного пізнання.
  4. Л. С. Цвєткова Мова і зоровий образ у дітей з патологією мови
    предметних уявлень і образів. Завданням нашого дослідження було експериментальне вивчення зорового предметного сприйняття і предметних уявлень у дітей з різними формами патології мови. Експеримент складався з двох частин. Завданням першої частини стало дослідження точності, обсягу і міцності сприйняття предметних зображень і їх запам'ятовування. У першій серії дослідів пред'являлися
  5. Анотація
      змістом сучасних програм навчальних курсів, пов'язаних з мовною патологією. Посібник адресований студентам, психологам, педагогам-дефектологам і соціальним
  6. Р.І. Лалаева, С.Н. Шаховська. «Логопатопсіхологія: навч. посібник для студентів / під ред .. »: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС; Москва;, 2011

  7. Предметні кваліфікаційні характеристики
      предметної кваліфікаційної
  8. § 3. Психологія активізації допитуваних і постановка питань слідчим
      психологічно неадекватні завданням слідчої діяльності. Складні питання доцільно поділяти на ряд більш простих, однозначних. Загальні, багатозначні відповіді потрібно уточнювати і конкретизувати. Задаючи питання, доцільно передбачати можливі відповіді на нього і планувати відповідні деталізують питання по
  9. § 1. Предмет і компетенція судово-психологічної експертизи
      психологічна експертиза - один з видів судових експертиз і, отже, один із засобів встановлення істини в судочинстві, джерело доказів. Предмет судово-психологічної експертизи - непатологіческіе психічні аномалії індивіда, що мають значення для встановлення істини по даній категорії справ. Поведінка психічно аномальних осіб відрізняється неадекватністю:
  10.  О. Н. Усанова Діагностика інтелектуальних і мовних порушень у дітей
      мовних порушень у
  11. § 4. Психологічні механізми мовної діяльності
      психологічних механізмів. Ці механізми були і є до цих пір предметом дослідження багатьох психологів і психолингвистов (74, 81, 95, 98 та ін.) Найбільш повно характеристика психологічних механізмів РД представлена в дослідженнях однієї з вітчизняних шкіл психолінгвістики («школа В.А. Артемова - Н.І. Жинкина - І.А. Зимової»), У роботах Н.І. Жинкина і И.А Зимової представлена цілісна
  12. А. Я. Алеева, Ю. Ю. Громов, О. Г. Іванова, А. В. Лагутін. ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ. Вступний курс. ВИДАВНИЦТВО ТГТУ.Тамбов, 2000
      мовних навичок і умінь, що лежать в основі зв'язного висловлювання, на матеріалі загальнонаукової та спеціальної лексики текстів з економічної географії. Мета логічних завдань - навчити основам структурно-смислового аналізу сприйманої мови: виділенню головною і другорядною, нової та відомої інформації, її згортання і розгортання, формуванню мовного висловлювання з використанням
© 2014-2020  ibib.ltd.ua