|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
3. Принцип розумності та добросовісності
|
Оцінка законності дій щодо здійснення цивільних прав і виконання обов'язків через призму моральності не виключає самостійності принципу презумпції розумності та добросовісності суб'єктів при здійсненні ними суб'єктивних прав і виконанні обов'язків. Даний принцип формулюється через вказівку на те, що у випадках, коли закон ставить захист цивільних прав в залежність від того, чи здійснювалися ці права суб'єктами розумно і сумлінно, розумність дій і сумлінність суб'єктів передбачається (ст. 10 ЦК). Без спростування даної презумпції в установленому законом порядку не можна вимагати покладення на суб'єктів яких несприятливих правових наслідків:
- відшкодування збитків;
- стягнення неустойки;
- витребування майна як недобросовісно набутого і т. п.
Так, що не довівши обману з боку контрагента за угодою, не можна вимагати визнання угоди недійсною у цій підставі та застосування до контрагента конфіскаційної санкції (ст. 179 ЦК); за інших умовах, що не довівши несумлінності суб'єкта, возмездно котрий придбав річ у її орендаря, власник цієї речі не вправі її виндицировать - витребувати з чужого володіння (ст. 302 ЦК); орендодавець може бути звільнений судом від обов'язку відшкодувати орендарю вартість поліпшень, внесених до орендоване підприємство, якщо доведе, що при здійсненні таких поліпшень були порушені принципи сумлінності і розумності (п. 2 ст. 662 ЦК).
В абсолютній більшості випадків, як, наприклад, в наведених прикладах, в законі не описуються конкретні склади недобросовісних і нерозумних дій, вчинення яких може спричинити відмову в захисті того чи іншого права. Це робиться в силу того, що всі реальні форми недобросовісних і нерозумних дій учасників цивільних правовідносин неможливо передбачити ні за якої деталізації положень законодавства. Разом з тим в окремих випадках в законі можуть бути описані конкретні усталені склади недобросовісних і нерозумних дій, що представляють собою конкретні цивільні правопорушення. Такими, наприклад, у сфері підприємницької діяльності є будь-які дії, що підпадають під ознаки недобросовісної конкуренції.
До недобросовісної конкуренції відносяться різні дії суб'єкта підприємницької діяльності, у тому числі:
1. поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей, здатних заподіяти збитки іншому господарюючому суб'єкту чи завдати шкоди його діловій репутації;
2. введення споживачів в оману стосовно характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей та якості товару;
3. некоректне порівняння господарюючим суб'єктом вироблених чи реалізованих товарів з товарами інших господарюючих суб'єктів;
4. продаж товару з незаконним використанням результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконання робіт і послуг;
5. отримання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її владельца1.
Конкретні факти вчинення суб'єктами дій, що відносяться до недобросовісної конкуренції, тягнуть за собою відповідальність суб'єкта у формі відшкодування збитку, нанесеного конкуренту або споживачу, припинення недобросовісної діяльності, визнання угод недійсними і т. п.
1 Див: ст. 10 Закону РРФСР від 22 березня 1991 р. "Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках" в редакції Федерального закону від 25 травня 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону РРФСР від 22 березня 1991 р" Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках "" / / Відомості Верховної. 1995. № 22. Ст. 1977.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 3. Принцип розумності та добросовісності " |
- 2. Принципи виконання зобов'язань
Виконання будь-яких зобов'язань підпорядковується деяким загальним вимогам, складовим принципи виконання зобов'язань. Найважливішим із них є охарактеризований вище принцип належного виконання. Стосовно до договірних зобов'язань в вітчизняному правопорядку він традиційно конкретизується в понятті "договірної дисципліни", дотримання якої передбачає необхідність точного і
- 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
Поняття позову. Відповідно до ст. 4 АПК зацікавлена особа має право звернутися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів у порядку, встановленому АПК. Арбітражне судочинство НЕ підрозділяється на види, але проте в ньому в якості основного регламенту можна виділити правила позовного провадження, що є основою для розгляду
- § 3. Застосування цивільного законодавства
Диспозитивні імперативні норми цивільного права. Вміщені в актах цивільного законодавства правові норми застосовуються як самими учасниками суспільних відносин, так і правозастосовними органами, наприклад, у випадку суперечки, що виникла між сторонами цивільних правовідносин. Правильне застосування норми цивільного права передбачає виявлення її - характеру і змісту
- § 2. Межі здійснення цивільних прав
Поняття меж здійснення цивільних прав. Закріплюючи принцип вільної реалізації належних громадянам та юридичним особам суб'єктивних прав, чинне законодавство одночасно пред'являє певні вимоги, які повинні дотримуватися при їх здійсненні. Зміст цих вимог є різним, тому що залежить від характеру і призначення конкретних суб'єктивних прав.
- § 2. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віідікаціонний позов)
Поняття віндикаційного позову. Серед цивільно-правових засобів захисту права власності особливе місце займають позови про витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикаційний позови. Хоча в судово-арбітражній практиці вони зустрічаються не настільки часто, як зобов'язальне-правові вимоги, їх попереджувально-виховну роль у забезпеченні недоторканності приватного,
- § 3. Підстава та умови цивільно-правової відповідальності
Підстава цивільно-правової відповідальності. Сукупність умов, необхідних для притягнення до цивільно-правової відповідальності, утворює склад цивільного правопорушення. Необхідними умовами для всіх видів цивільно-правової відповідальності є, за загальним правилом, протиправне поведінку і вина боржника. Для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна
- § 1. Здійснення цивільних прав, виконання обов'язків
Суб'єктивне цивільне право є своєрідним юридичним інститутом і гарантією задоволення суб'єктом своїх інтересів і потреб. У ньому закріплюється конкретний обсяг варіантів можливої поведінки особи для досягнення того чи іншого результату (мети). Щоб задовольнити конкретний інтерес (потреба), як правило, недостатньо тільки придбати суб'єктивне право. Необхідно його
- § 7. Угоди з вадами волі
Для дійсності угоди необхідно відповідність волевиявлення внутрішній волі. Тому до угод з вадами волі відносяться такі, при здійсненні яких внутрішня воля сформувалася в неналежних умовах (наприклад, під впливом погрози) або волевиявлення неправильно висловлює її істота. Вадами волі страждають угоди, зроблені під впливом помилки, обману, погрози, насильства,
- 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
Широта і складність регульованих цивільним правом відносин можуть викликати до життя ситуації, прямо не врегульовані цивільно-правовими нормами. Такий пробіл, не заповнює ні умовами укладеного договору, ні звичаями ділового обороту, усувається за допомогою аналогії закону (п. 1 ст. 6 ЦК). 1 СЗ РФ 1996 № 1 Ст 1 Аналогія закону виражається в тому, що до відповідних відносин застосовуються
- 2. Законність змісту угоди
Законність змісту угоди означає її відповідність вимогам законодавства. Зміст правочину має відповідати вимогам ГК РФ, прийнятих відповідно до нього федеральних законів, указам Президента РФ та інших правових актів, прийнятих у встановленому порядку. У випадках колізії між нормами, що містяться в перерахованих вище правових актах, законність змісту угод повинна
|