Виникнення принципу самовизначення народів пов'язане з епохою буржуазних революцій, становленням національних держав, хоча в силу відомих історичних і соціально-економічних причин право народів на самовизначення не могло стати принципом буржуазного права. Капіталістичний спосіб виробництва на початковому етапі свого розвитку мав потребу в колоніях і інших формах залежності слабких держав від сильних. Російські більшовики, захопивши владу в 1917 р., оголосили себе прихильниками права націй на самовизначення. На перевірку ж це виявилося однієї з багатьох декларацій більшовиків, по суті представлявшей собою лише pia desideria (благі наміри). У якості юридично обов'язкового даний принцип був закріплений в Уставі ООН. Так, у п. 2 ст. I установлюється, що ООН буде «розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності й самовизначення народів...». У Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. дається наступне тлумачення: «У силу принципу рівноправності і самовизначення народів, закріпленого в Уставі, всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Уставу». Після другої світової війни багато народів Африки й Азії перебували в колоніальній залежності від європейських держав. Закріплення принципу самовизначення народів в Уставі ООН сприяло активізації їхньої боротьби за своє звільнення й створення незалежних держав. З метою практичної реалізації цього принципу в 1960 р. була прийнята на XV сесії Генеральної Асамблеї ООН Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам. У ході гострих дискусій в 1966 р. удалося закріпити в ст. 1 Пактів по правах людини право народів на самовизначення й розкрити його зміст. Все це свідчить про те, що право народів на самовизначення є загальновизнаною імперативною нормою сучасного міжнародного права
Треба ще раз звернути увагу на те, що в актах ООН проголошується право народів, а не націй на самовизначення, в відмінність від більшовицьких декларацій. Це зроблено для того, щоб не ускладнювати реалізацію даного права для поліетнічних народів. Тому в преамбулі Конституції України - багатонаціональної держави - проголошено, що Основний Закон країни прийнятий на основі реалізації українськими націями, всім Українським народом права на самовизначення
Необхідно також відзначити, що право народів на самовизначення є саме право, а не обов"язок. Від доброї й вільно вираженої волі народу залежить вибір його подальшої долі: створювати свою незалежну державу (або приєднатися до вже існуючої держави) чи ні. А от обов"язок кожної держави сприяти індивідуально або колективно реалізації принципу самовизначення народів існує. І народ, якому яка-небудь держава перешкоджає реалізувати відповідно до міжнародно-правових норм принцип самовизначення, має право звертатися в ООН і одержувати від її підтримку на використання засобів впливу на таку державу аж до збройної сили
У науці міжнародного права деякі вчені виділяють два аспекти принципу самовизначення народів: зовнішній і внутрішній. Перший означає право народу створювати своя суверенна держава, приєднуватися до іншої держави або поєднуватися з ним. Другий аспект полягає в тім, що з досягненням самостійності нації й народи, що входять до складу суверенної держави, зберігають право на свої природні багатства й ресурси, на культурний і релігійний розвиток, а також створення національно-територіальних автономій
Здійснення принципу самовизначення народів, як ми вже відзначали, повинне відбуватися в контексті дотримання всіх основних принципів міжнародного права в їхній єдності й взаємозв"язку. У Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. проголошується, що ніщо в даній Декларації «не повинне тлумачитися як санкціонує або заохочує будь-які дії, які вели б до розчленовування або до часткового або повного порушення територіальної цілісності або політичної єдності суверенних і незалежних держав, що діють із дотриманням принципу рівноправності й самовизначення народів... і, внаслідок цього, що має правительства, що представляють весь народ, що належить до даної території, без розходження раси, віросповідання або кольори шкіри
Кожна держава повинне втримуватися від будь-яких дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності й територіальної цілісності будь-якої держави або країни».
Доктрина й практика міжнародного права поки не дає однозначної відповіді на питання, як забезпечити гармонічна єдність здійснення принципу самовизначення народів і принципу територіальної цілісності держав? На цьому ґрунті виникають гострі конфліктні ситуації, наприклад з курдським або й із чеченським народами. При їхньому рішенні конфліктуючим сторонам необхідно проявляти добру волю, взаємоповага інтересів і бажання знаходити компроміси на основі норм міжнародного права
|
- 16. Джерела міжнародного права.
принципи права, визнані цивілізованими націями; г) судові рішення і доктрини, найбільш, кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм. Всі ці джерела міжнародного права в залежності від їхньої обов'язковості розділяють на основні і допоміжні. До основних джерел міжнародного права відносять міжнародний договір і звичай, що, у
- 19. Основні принципи міжнародного права.
принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного
- 30. Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
принципових основ міжнародних відносин. Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй у якості обов'язкової норми сучасного міжнародного права одержав свій розвиток у Статуті ООН. Одна з найважливіших цілей ООН - «розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправністі і самовизначення народів» (п. 2 статті 1 Статуту). Зазначена ціль конкретизується в багатьох
- 78. Юридичні підстави зміни державної території
принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р. проголошені принципи непорушності границь і територіальної цілісності. Як ми вже відзначали, данийные принципи забороняють насильницькі дії по зміні територій держав. Разом з тим міжнародне право допускає правомірні способи зміни державної території В XX в. найбільш істотну роль як юридична підстава територіальних змін зіграв принцип
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
принципу суверенної рівності» (стаття 78). Спостереження за управлінням підопічними територіями покладено на діючу під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН Раду з Опіки (глава XIII Статуту ООН). Наприкінці другої половини XX століття з початкових 11 підопічних територій (Гана, Сомалі, Камерун, Об'єднана Республіка Танзанія, Західне Самоа, Науру, Нова Гвінея, Танганьїка, Того та ін.) 10
- 14. Визнання держав і урядів.
принципу самовизначення. Визнання уряду відбувається, як правило, одночасно з визнанням нової держави, тому що акт визнання безпосередньо адресується йому. Визнання уряду, за своєю суттю, означає визнання його здатності здійснювати ефективну владу в державі. Історії міжнародного права відомі спеціальні доктрини про визнання урядів, названі іменами міністрів закордонних справ Еквадору Карлоса
- 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула якого підкреслює рішучість членів ООН створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що витікають із договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 статті 2 Статуту «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують прийняті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм
- 23. Принцип резастосування сили або погрози силою
принципу міжнародного права в Статуті Організації Об'єднаних Націй, підписаному в Сан-Франциско 26 червня 1945 року, що був вироблений у період визвольної боротьби проти фашизму і відбив демократичні устремління і надії народів на справедливий повоєнний устрій міжнародних відносин. Відповідно до статті 2 Статуту (п. 4) «усі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних
- 26. Принцип невтручання у внутрішні справи
принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип закріплений у п. 7 статті 2 Статуту ООН і знайшов свою конкретизацію в авторитетних міжнародних документах: Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, Заключнім акті НБСЄ 1975 року, Декларації ООН про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держави, про відгороджений їх незалежності і суверенітету 1982 року.
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
принципи, що повинні дотримуватися під час переговорів з укладання міжнародних договорів, щоб ці переговори дали позитивні результати. До них належать: - принцип рівноправністі сторін; - неприпустимість дискримінації в запрошенні заінтересованих учасників; - неприпустимість диктату і втручання у внутрішні справи. Якщо договір готується в обстановці нерівноправності, неповаги суверенітету
|