| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.3. Принципи та юридичні властивості Конституції України |
||
|
Характерними юридичними властивостями конституції, які відрізняють її від інших нормативних актів, є такі: а) конституція - це Основний Закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства; б) конституція - закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно - правові акти повинні відповідати положенням конституції; в) конституція - закон, що має підвищений ступінь стабільності. Іншими словами, держава приділяє особливу увагу захисту та охороні своїх конституцій. Крім конституційного контролю, для захисту конституційного ладу, територіальної цілісності та державної незалежності можуть використовуватися інші наявні у державі засоби та інститути (служби охорони громадського порядку, безпеки, оборони тощо). Конституція України, образно висловлюючись, є своєрідним юридичним фундаментом держави. Основними принципами Конституції України є: ¦ принцип верховенства права. ".Всі положення правових норм повинні неухильно втілюватись у життя. При цьому невиконання правових приписів не може бути виправдане будь-якими міркуваннями щодо їх політичної доцільності, своєчасності, справедливості тощо". Цим положенням забезпечується принцип основопологаючої та верховної дії закону як незаперечного правила суспільних відносин. ¦ принцип найвищої юридичної сили Конституції. Всі без винятку закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися тільки на основі та в цілковитій відповідності з конституційними нормами. Якщо прийняті закони суперечать Конституції, вони визнаються недійсними і не підлягають виконанню; ¦ принцип наділення положень Конституції властивостями норм прямої дії. Це означає, що конкретні конституційні приписи повинні впливати на суспільні відносини безпосередньо, їх виконання не може відкладатись у зв'язку з відсутністю тих або інших роз'яснювальних актів. Велике значення має гарантованість судового захисту прав і свобод людини безпосередньо на підставі Конституції України; ст. 3 Конституції). Він підтверджує серйозність проголошення курсу на побудову правової держави; ¦ принцип єдиного українського громадянства (ст. 4 Конституції). Тобто, підстава і порядок набуття й припинення громадянства відзначені законом; ¦ принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу судову (ст. 6 Конституції). Реалізація цього принципу в практичній діяльності державного механізму покликана запобігти концентрації всієї влади в руках однієї особи чи одного органу, що, як свідчить історичний досвід, загрожує свавіллям у здійсненні керівництва державою. Важливою передумовою втілення в практику цього принципу є створення системи взаємних стримань і противаг між різними гілками влади. Для запобігання переваги однієї гілки влади над іншими необхідна чітко визначити компетенцію кожної з них та створити реальні можливості уникнути спроб будь-якої гілки влади виконувати непритаманні їй функції. Теорія поділу влади була висунута ще європейськими просвітниками XVII-XVIII cт. Більшовики, прийшовши до влади в 1917 році, знехтували нею, наділивши контрольовані ними Ради і законодавчими, і виконавчими повноваженнями. Повернення радянського суспільства до принципу поділу влади відбулося в роки ініційованої М.С.Горбачовим перебудови. У відповідності до даного принципу до складу парламенту не можуть обиратися працівники виконавчих органів, у т.ч. міністри. Не можуть бути депутатами й судді. Виконавчий апарат мусить бути підпорядкований законодавчим органам, а суд і прокуратура - незалежні від обох. Це елементарна основа організації правової держави. ¦ обов'язкова відповідність змісту міжнародних договорів, укладених Україною, положенням її Конституції. Приєднання до міжнародної угоди, що суперечить Конституції можливе тільки за умови внесення відповідних змін до Основного Закону; ¦ недопустимість примусу до виконання того, що прямо не передбачено законодавством. ".Тут йдеться не тільки про примусове здійснення тих або інших протиправних дій. Забороняється примушувати виконувати й такі дії, що не забороняються законом і спрямовані на досягнення позитивних результатів, але закон прямо не вимагає їх обов'язкового здійснення". Зокрема, таким, що суперечить Конституції буде визнано примусова вимога робити благочинні внески або вступати до громадської організації. ¦ функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування виключно на підставі, в межах та в спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Ці органи можуть вирішувати тільки ті питання, які Конституція або закони прямо відносять до їхньої компетенції. Вони не можуть перевищувати свої повноваження, повинні здійснювати їх у цілковитій відповідності з процедурою, встановленою Конституцією чи законом. Такі норми спрямовані на запобігання свавілля в діяльності державних органів. ¦ принцип рівності всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі тощо. Висновок полягає в тому, що юридичні властивості Конституції України - це її цінність як правового акту. Перш за все, це Основний Закон держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі i повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом законодавства, розрахованим на тривалий період. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.3. Принципи та юридичні властивості Конституції України" |
||
|
||