Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції ) / Економічні злочини
ГоловнаПравоНотаріат → 
« Попередня Наступна »
ОГЮА. Опорний конспект з нотаріату в Україні. 2011, 2011 - перейти до змісту підручника

Принципи діяльності нотаріату в Україні


Принципи нотаріального процесуального права - це основні положення, що визначають зміст і сутність нотаріального права України, характеризують організацію і діяльність нотаріальних органів, визначають основні риси цієї галузі права.
До системи принципів нотаріального права входять принципи законності, обгрунтованості нотаріальних актів, сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їх прав і законних інтересів, національної мови, дотримання таємниці вчинення нотаріальних дій.
Принцип законності
Здійснюючи нотаріальні дії, нотаріус зобов'язаний точно дотримуватися законів. У буквальному розумінні це означає, що нотаріус у своїй діяльності повинен дотримуватися норм процесуального та матеріального права.
Дотримуючись правильного процесуального порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус керується законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим - ще й законодавством цієї автономної республіки, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. У межах його компетенції нотаріус вирішує питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних угод (ст. 7 Закону України "Про нотаріат").
Правовий гарантією дотримання нотаріусом чи іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, принципу законності є передбачена ст. 50 Закону України "Про нотаріат" можливість оскаржити дії до районного суду. Скарги на дії посадових осіб консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського статуту України).
Реалізація принципу законності вимагає дотримання законності і особами, які звертаються за вчиненням нотаріальної дії. Порушення ними цієї вимоги тягне за собою відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (ст. 49 Закону України "Про нотаріат"). У необхідних випадках, виявивши під час вчинення нотаріальних дій порушення закону, нотаріус та інші посадові особи повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, то нотаріус або інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, мають право затримати такий документ і направити на експертизу (ст. 51 Закону).
Принцип обгрунтованості нотаріальних дій
Зміст цього принципу означає, що всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.
Для реалізації цього принципу законодавство передбачає певні правові гарантії. По-перше, нотаріус має право витребувати додаткові документи й відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону України "Про нотаріат"). По-друге, нотаріус встановлює особу громадянина (ст. 43 Закону), перевіряє дієздатність громадянина і правоздатність юридичної особи, повноваження представника (ст. 44 Закону), а запевняючи угоди і здійснюючи деякі інші нотаріальні дії - справжність підписів заінтересованих осіб (ст. 45 Закону). При посвідченні угод перевіряються дійсні наміри сторін (ст. 54 Закону). По-третє, для забезпечення об'єктивного підходу до вчинення нотаріальних дій Закон регулює певні обмеження у праві здійснення нотаріальних дій. Це необхідно, щоб запобігти використанню службового становища і необ'єктивності у вирішенні питань, пов'язаних з вчиненням нотаріальних дій (ст. 9 Закону).
Відповідно до цієї статті, якщо нотаріальні дії зачіпають особисті чи майнові інтереси нотаріусів або пов'язані з інтересами їх подружжя, батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів і сестер, а також працівників цієї нотаріальної контори і працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, то нотаріуси в таких випадках не є правомочними вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи дружини, їх та своїх зазначених вище родичів, а також на ім'я і від імені працівників цієї нотаріальної контори і працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом.
Аналогічні обмеження діють і щодо посадових осіб виконкомів сільських, селищних і міських рад. Крім того, посадові особи виконкомів не можуть вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені цього виконавчого комітету.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у іншого приватного нотаріуса чи у виконкомі іншої сільської, селищної, міської ради.
У випадку, якщо діють винятки із загального правила територіальної компетенції, нотаріальні дії, які відповідно до законодавства України (статті 55, 60, 66, 70, 71, 73, 53 Закону) повинні бути вчинені в певній нотаріальній конторі або у виконкомі певного сільського, селищної, міської ради, вчиняються в іншій нотаріальній конторі або в іншому виконкомі за визначенням управління юстиції чи вищестоящої ради.
Обмеження в праві вчиняти нотаріальні дії щодо консульських посадових осіб є меншими. Вони не можуть вчиняти нотаріальні дії тільки на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого подружжя, їх і своїх родичів по прямій лінії (ст. 49 Консульського статуту).
Щодо посадових осіб, перелічених у ст. 40 Закону, які є правомочними посвідчувати заповіти. Та довіреність, то обмеження вчиняти нотаріальні дії діють такою самою мірою, як щодо нотаріусів і посадових осіб виконкомів.
Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів
Принциповим положенням і в діяльності нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, є їх обов'язок надавати сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду заінтересованим особам (ст. 5 Закону).
Форми такого сприяння можуть бути різними. Нотаріус роз'яснює права та обов'язки заінтересованим особам, попереджає про наслідки скоєного нотаріальної дії. Також він має право витребувати від організацій і посадових осіб необхідні для вчинення нотаріальних дій документи чи відомості, давати конкретні роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. У необхідних випадках на прохання громадян чи організацій може складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них.
Принцип національної мови
Відповідно до змісту цього принципу нотаріальне виробництво здійснюється українською мовою або мовою більшості населення місцевості. Для забезпечення реалізації принципу заінтересованим особам, що не володіють мовою, якою здійснюється нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені нотаріусом або перекладачем (ст. 15 Закону).
Принцип додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані дотримуватися таємниці цих дій (ст. 8 Закону). Це означає, що вони не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Вимога дотримання таємниці досконалого нотаріальної дії стосується не тільки змісту дії, а й самого факту її вчинення. Це правило поширюється і на той час, коли вони вже не працювали в нотаріальній конторі.
Обов'язок дотримуватися таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Це, насамперед, працівники нотаріальних контор, виконкомів, а також технічний персонал - друкарки, секретарі та ін До кола цих осіб слід долучити й тих, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо під час перевірок, ревізій, узагальнення практики, стажування, проходження виробничої практики. На цих особи також поширюється правило додержання таємниці, якщо вони перестали працювати на попередній роботі або пішли на пенсію.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у разі порушення ними таємниці вчинюваних нотаріальних дій несуть відповідальність у порядку , встановленому законодавством України. Закон України "Про нотаріат" (статті 21, 27) передбачає, що шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, встановленому законодавством України, а шкода, заподіяна приватним нотаріусом, покривається у повному розмірі. Виходячи з положень цих статей, а також ст. 6 ЦК України, це може бути стягнення матеріальних збитків та компенсація за моральну шкоду. Підлягають застосуванню також санкції, які містяться в законодавстві про роботу. У особливо серйозних випадках можлива і кримінальна відповідальність.
Правило додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не поширюється безпосередньо на самих заінтересованих особи. Вони можуть повідомляти кому-небудь про вчинені ними нотаріальні дії.
Дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є специфічним принципом нотаріального процесуального права, який забезпечує конфіденційність взаємовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, дає правові гарантії належного захисту суб'єктивних прав. Конфіденційність повинна бути забезпечена можливістю провести бесіду і вчинити нотаріальну дію в окремому приміщенні, яке в наших умовах не завжди можливо здійснити. Реалізація принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій передбачає, що нотаріальні дії слід здійснювати в присутності тільки безпосередньо заінтересованих осіб. У необхідних випадках можуть бути присутні особи, які надають допомогу у вчиненні нотаріальних дій. Це представники, перекладачі. Можуть бути також присутніми особи, які підписують документ за неписьменного чи хворого, але вони не повинні бути обізнаними зі змістом документа.
Цей принцип також забезпечується положенням про те, що офіційні документи про вчинення нотаріальних дій видаються тільки громадянам чи юридичним особам, щодо яких вчинялися нотаріальні дії, або їхнім представникам.
Закон передбачає і певні винятки з цього принципу. Суд, арбітражний суд, прокуратура, органи дізнання і слідства можуть за своїми письмовими постановами чи ухвалами вимагати видачі довідок про вчинені нотаріальні дії, а також документів у зв'язку з кримінальними, цивільними та господарськими справами, що знаходяться в їх проведенні. Отже, можна зробити висновок, який до порушення зазначених справ у цих органах запити про вчинені нотаріальні дії є неприпустимими. Крім того, положення цього принципу вимагають передавання документів і довідок таким чином, щоб з ними не могли ознайомитися сторонні особи.
Це поширюється і на надання усних та письмових пояснень особами, які вчиняють нотаріальні дії. Такі пояснення можуть бути дані органам суду, прокуратури, дізнання та слідства лише у формі показань свідків.
Зміни в економічних відносинах стали підставою ще для одного винятку із загального правила додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Контроль держави за правильним стягненням державного мита і податків нині є дуже актуальним, так як недосконалість наших законів часто призводить до приховування доходів або їх зменшення. Тому закон цілком доцільно регулює право державних податкових адміністрацій письмово вимагати від нотаріальних органів видачі довідок документів і копій з них саме для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Принципи діяльності нотаріату в Україні"
  1.  Компетенція приватних нотаріусів
      принципом законності. Тому для визначення компетенції конкретного нотаріального органу ще недостатньо знати коло питань, які віднесені до повноважень нотаріальних органів взагалі. У зв'язку з цим ми можемо поділити компетенцію на два види: предметну та територіальну. Предметна компетенція - це розмежування нотаріальних дій між різними нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих
  2.  Нотаріальні архіви
      принципу таємниці вчинення нотаріальних дій. Державні нотаріальні архіви мають право вимагати від завідуючих державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів та посадових осіб виконавчих комітетів місцевих рад, які вчиняють нотаріальні дії, дотримання правил роботи з архівними документами, здійснення контролю за їх зберіганням і використанням. Також вони
  3.  1.Економіка і соціальна структура
      принципи розвитку національної економіки. Практично вони знайшли своє втілення у проведенні протекціоністської торгової політики (єдиний митний тариф 1891 р.), створенні сприятливих умов для іноземних інвестицій (залізничне будівництво, заохочувальні заходи для промисловості, стабільна національна валюта - золотий рубль), в прагненні до політичної стабілізації (ліберальний
  4.  4. Жовтень 1917 (питання методології)
      принципом «непредрешенія» головних питань державного життя до Установчих зборів, зробив Тимчасовий уряд і радянські партії заручниками формули «непредрешенія». Вони не могли розпорядитися владою, не ризикуючи бути звинуваченими в посяганні на права Установчих зборів. Так створювався вакуум влади. Вантаж історично затрималися реформ нападав на плечі Установчих
  5.  5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
      принципі, в основному, на перший погляд, таке де-ня підтверджує сама історія громадянської війни, самі факти, які, як кажуть, річ уперта. Але склад збройних сил білих і червоних частково змінювався в ході війни. Особливістю громадянської війни є те, що вона відрізняється від звичайної війни невизначених повного складу борються - в силу переходів з одного табору в інший.
  6.  Драма «розселянення»
      принципу «партійності». Було піддано критиці положення книги про те, що при побудові соціалізму можна було обійтися без насильницької експропріації куркульства, обрушилися рецензенти і на твердження, що «якби колективізація проводилася без перегинів і помилок, то від-ходило б загасання, а не загострення класової боротьби» . Таким чином, навіть окремі, дуже боязкі спроби відійти
  7.  1. ІСТОРІЯ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ В РОСІЇ
      принципами римського права. Найдавнішим історичним пам'ятником інституту третейського суду на Русі є Договірна грамота великого князя Дмитра Івановича Донського з князем Серпуховским Володимиром Андрійовичем Хоробрим від 1362 Головне призначення третейського суду на Русі - не стільки суворе дотримання букви закону, скільки припинення самої ворожнечі, чвари. Тому третейський суд і нази-ється
  8.  7. Джерела адміністративного права.
      принципу централізму, складовою частиною якого є обов'язковість рішень вищих органів для нижчестоящих. Упорядкованість джерел виражається в наступному: а) всі вони засновані на нормах Конституції і законів, що мають юридичну силу; б) джерела - нормативні акти органів державної влади всіх ланок служать юридичною базою для джерел - нормативних актів, що приймаються
  9.  9. Характеристика принципів державного управління.
      принципами, закріпленими Конституцією України. У сучасній юридичній літературі система принципів державного управління, як правило, не розглядається. Однак необхідно відзначити, що будь-яка діяльність має будь-яку основу, а тим більше управлінська. Конституція України дає можливість віднести до принципів державного управління такі: відповідальності органів
  10.  13. Місцеві органи виконавчої влади: поняття, компетенція, види. Нормативні акти регламентують їх діяльність.
      принципах: а) законність; б) особиста відповідальність; в) об'єднання загальнодержавних і місцевих інтересів; г) взаємодія з органами місцевого самоврядування; д) гласність; е) облік поглядів населення. Для правового, організаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності місцевих органів виконавчої влади створюються відділи, управління та інші структурні підрозділи місцевих