Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

20. Принципи правового регулювання ЗЕД


Ці принципи випливають із принципів ЗЕД та принципів державного регулювання ЗЕД, закріплених стст.2 і 8 Закону про ЗЕД.
1. Принцип суверенітету при здійсненні ЗЕД полягає в праві народу України самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, і в обов'язки України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України у сфері міжнародних економічних відносин. Таким чином, гарантується невтручання іноземних держав в правове регулювання ЗЕД в Україні. Разом з тим, здійснення цього принципу не перешкоджає учасникам ЗЕД вибрати застосовне право (ст.6 Закону про ЗЕД).
2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва означає насамперед право суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки. Іншими словами, суб'єкт ЗЕД не може бути примушуючи до здійснення зовнішньоекономічних операцій. З іншого боку, гарантується право суб'єктів ЗЕД на здійснення зовнішньоекономічних операцій, якщо законом не встановлені обмеження (наприклад, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, згідно ст.37 Закону про ЗЕД, у разі порушення Закону про ЗЕД суб'єктом ЗЕД або іноземним суб'єктом господарської діяльності). Суб'єкти ЗЕД мають право здійснювати ЗЕД в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України. Підзаконними нормативними актами та чи інша форма ЗЕД не може бути заборонена. Так, Указом Президента України від 04.03.1998 р. № 167 встановлено, що під час проведення розрахунків, у тому числі за експортними та імпортними операціями, не допускається уступка вимоги та переведення боргу. Хоча Указ увійшов в дію на підставі пункту 4 розділу XV Конституції України, в цій частині він в силу не міг вступити, оскільки згідно із Законом про ЗЕД в даному випадку потрібно, щоб заборона на ті чи інші угоди (а це відноситься до форми ЗЕД) був встановлений законом України, тобто актом Верховної Ради України.
Свобода зовнішньоекономічного підприємництва забезпечує виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані ними результати ЗЕД. У зв'язку з цим виникає колізія між статтею 2 Закону про ЗЕД, що гарантує це право, і підзаконним актом-постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.98 р. № 1413, яким передбачена обов'язкова 50-відсоткова "продаж" (а фактично - примусовий обмін) валютних надходжень від здійснення експортних операцій. Крім того, слід враховувати і положення ст.5 Закону про ЗЕД, згідно з яким вилучення результатів ЗЕД у власника в будь оплатній або безоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України. Рамками свободи зовнішньоекономічного підприємництва є обов'язок дотримуватися при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України.
3. Принцип юридичної рівності і недискримінації полягає у рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, створенні рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і, здійснення інвестицій. Він складається також у забороні безпосереднього втручання держави у діяльність суб'єктів ЗЕД, будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками, у неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких суб'єктів ЗЕД, крім випадків, передбачених Законом про ЗЕД, а також у заохоченні конкуренції та обмеження монополізму в сфері ЗЕД.
4. Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності. Цим для них обумовлюються, наприклад, особливості захисту порушеного права (стст.34, 38,39 Закону про ЗЕД).
Статтею 2 Закону про ЗЕД встановлено, що захист державних інтересів забезпечується тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Це дає підстави вважати, що інтереси інших суб'єктів можуть захищатися відповідно також і з іншими джерелами права, наприклад, на підставі іноземної судового прецеденту.
5. Принцип верховенства закону (ст. 2 Закону про ЗЕД) означає регулювання ЗЕД тільки законами України, а також заборону застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які яким би то не було чином створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України. Таким чином, юридично недійсною є, наприклад, практика органів регіонального управління щодо обмеження вивозу тих чи інших товарів (наприклад, зернових) за межі регіону, в т.ч. за кордон.
Цей принцип перегукується з вже перерахованими. Причому підхід тут більш широкий, ніж у чинній Конституції, де до питань, регульованих виключно законами України, віднесена не вся ЗЕД, а лише основи ЗЕД (пункт 9 ст.92). З іншого боку, в Конституції закріплено принцип верховенства права (ст.8), який зумовлює не тільки ієрархію нормативно-правових актів, верховенство закону і Конституції як Основного закону України. Цей принцип, званий в міжнародній практиці "Ні1е о! Ьа \ у ", несумісний з монополією держави на правотворчість і припускає недержавну емісію правових норм і недержавне правове регулювання. Це особливо важливо для правового регулювання ЗЕД, де широко застосовуються договори, звичайне право, незалежний арбітраж і інші форми недержавного правового регулювання.
6. Принцип еквівалентності обміну обумовлює неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів, необхідність дотримання вартісного балансу в товарообмінних і інших зовнішньоекономічних операціях.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 20. Принципи правового регулювання ЗЕД "
  1. Зміст
    правового регулювання 2. Метод правового регулювання інвестиційної діяльності 3.Управление у сфері інвестиційної діяльності 4. Розвиток правового регулювання інвестиційної діяльності 5. Джерела правового регулювання інвестиційної діяльності 6.Інвестіціонние правовідносини 7. Види інвестицій 8. Правові питання оцінки, визнання і реєстрації інвестицій 9. Правові
  2. 9. Реформи і контрреформи в X IX столітті
    принципам державності умови і вказував шляхи досягнення цього. Він пропонував практично вирішити питання про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, про створення правової держави, про введення виборних державних органів у вигляді системи дум: волосних, окружних, губернських і державної. На жаль, система заходів з реформування країни, предлагавшаяся М.М.
  3. 1.Економіка і соціальна структура
    принципи розвитку національної економіки. Практично вони знайшли своє втілення у проведенні протекціоністської торгової політики (єдиний митний тариф 1891 р.), створенні сприятливих умов для іноземних інвестицій (залізничне будівництво, заохочувальні заходи для промисловості, стабільна національна валюта - золотий рубль), в прагненні до політичної стабілізації (ліберальний
  4. 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
    принципом «або-або» (коли закон управомоч кілька органів вирішити ті чи інші справи і вибір між ними проводиться за розсудом тільки однієї боку, незалежно від думки іншого, але вибравши відповідний юрисдикційний орган, зацікавлена ??особа позбавляється права на звернення до іншої юрисдикційної-ний орган); договірну, відповідно до якої справи, крім зазначеного в законі органу,
  5. інші документи і матеріали
    принципової допустимості в якості письмових доказів у суді, арбітражному суді (раніше в Госарбитраже ^ завірених електронним цифровим підписом документів ». Тихін В.Г. розглядав магнітні записи як речові докази. Представляються цікавими способи визначення документів як джерел доказів у процесуальному законодавстві інших країн. Так, в
  6. 6. СВІТОВЕ УГОДУ
    принципу діспоз-тивности в арбітражному процесі. Норми цієї глави діють на будь-якій стадії арбітражного процесу. Відповідно до ст. 138 АПК РФ арбітражний суд зобов'язаний вживати заходів для примирення сторін, сприяти їм у врегулюванні спору. Сторони можуть врегулювати спір уклавши мирову угоду або використовуючи інші примирливі процедури, якщо це не суперечить Федеральному
  7. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. виключної компетенції. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
    принципами міжнародного права є частиною правової системи нашої країни. Дана конституційна норма продубльована в п. 1 ст. 7 Цивільного кодексу РФ. У п. 2 ст. 7 ЦК прямо зазначено, що до відносин, що становлять предмет цивільно-правового регулювання, застосовуються міжнародні договори безпосередньо, крім випадків, коли з міжнародної угоди випливає, що для застосування
  8. 4. ВИЗНАННЯ І виконання іноземних арбітражних рішень
    принципи міжнародного права і міжнародні договори РФ є при-ляють складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором РФ встановлено інші правила, ніж передбачені за-Коном, то застосовуються правила міжнародного договору ». Пріорі-тет міжнародних правових норм над внутрішніми встановлений не тільки Конституцією РФ, але і закріплений в галузевому законодавстві, в
  9. 2. судоустройственних прінціпиарбітражного процесуального права
    принцип характеризує місце органів судової влади в системі поділу влади, коли (у найбільш узагальненому вигляді) органи законодавчої влади мають приймати нормативні акти, органи виконавчої влади забезпечують їх практичну реалізацію, а органи судової влади вирішують конфлікти:. Стосовно до арбітражного процесуального праву даний принцип закріплює, що по справах у сфері
  10. 3. судопроізводственних принципи арбітражного процесуального права
    принципу диспозитивності в арбітражному процесуальному праві входять такі основні елементи: 1) порушення справи в арбітражному суді; 2) визначення характеру та обсягу позовних вимог і заперечень, можливість їх зміни; 3) розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди; 4) збудження