| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ПРОБЛЕМА СПЕЦИФІКИ ЛЮДСЬКОЇ МОТИВАЦІЇ |
||
|
Для аналізу механізмів розвитку мотивації людини велике значення має попереднє уточнення питання про те, якою мірою вони є специфічно людськими і в якій зберігають схожість з механізмами, що склалися в биологиче ської еволюції. З метою такого уточнення розглянемо спочатку специфічні ознаки людської моті ваціі, що виділяються в зачіпає це питання чи тературе. Багато з ознак, складових у цілому до статочно строкатий перелік, уточнюють і розвивають основне положення про соціальне проис ходінні мотивації людини, пояснювати, в част ності, тим, що предмети його потреб є продуктом суспільного виробництва (Здравомис-лов, 1986; Леонтьєв, 1971 ; Мільман, 1982). Подчерки ється, що на відміну від біологічної мотивації, за якою стоять потреби індивіда і виду, власне людська мотивація зрештою відповідає потребам суспільства (Веденов, 1956; Раппопорт, 1976; Рейнвальд, 1974). Таким її походженням Пояснюючи ються як її різноманітність, мінливість, історичність (Бестужев-Лада, 1974; Донченко та ін, 1984; Шоро-хова, 1974), так і той факт, що вона в онтогенезі раз вивается не спонтанно, а в результаті спеціально спрямованих формуючих впливів, складаю щих основний зміст виховання людини (Іван-чук, 1986; Симонов, 1987; Чхартішвілі, 1974). - Інший важливий фактор, що визначає специфіку мотивації людини, - це її опосредствованность інтелектом, промовою, свідомістю (Ковальов, 1981; Хекхау-зен, 1986; Buck, 1985), здійснення за допомогою вольових процесів (Іванніков, 1985; Селіванов, 1974, Узнадзе , 1966). З цим пов'язана стійкість, Надсен- 46 туатівность, функціональна автономність від станів організму людської мотивації (Петровський, 1975; Файзуллаев, 1987; Allport, 1937), спрямованість на віддалені життєві цілі (Барамідзе, 1974; Обухівський, 1974; Nuttiri, 1964), негомеостатіче-ський характер, «нескінченність» (Алхазішвілі, 1974; Асєєв, 1976; Harlow, 1953), Трансгресивна (Ко-zielecki, 1987). Окремо можна виділити ознаки, що характеризують внутрішню організацію і динаміку мотивації людини: ієрархічну підпорядкованість мотивів (Божович, 1968; Леонтьєв, 1975; Maslow, 1943), полимотивирована характер діяльності, полівалентність мотивів по відношенню до потреб (Додонов, 1984; Імедадзе, 19846; Магун , 1983), пластичність, взаємозамінність (Дилигенский, 1975) і ін Як можна бачити, більшість з перерахованих відмінностей мають феноменологічний характер, швидше констатуючи, ніж пояснюючи що спостерігаються факти. Це обумовлено тим, що виділення специфічних відмінностей за своїм призначенням фіксує рушійні сили і кінцеві результати розвитку мотивації че ловека, а не сам процес розвитку, без знання кото рого, очевидно, повнота розуміння і пояснення мотивації неможлива. 47 J людини ці два її аспекти отримують різне зна чення. Змістовні відмінності між біологічною і власне людської мотивацією можуть бути констатовані без особливих застережень - настільки вони істотні й очевидні. Той факт, що мотивація людини формується прижиттєво залежно від соціальних умов і в результаті виховних впливів, напрямних її на суспільно значи моє утримання, тобто що вона має свій особливий ис точник і рушійні сили розвитку, пояснює як неминучість цих відмінностей, так і ту їх принципи альность, при якій постановка питання про її спе ціфіке. навряд чи має сенс. Специфічним по від носіння до іншого явища може бути щось, преж де всього з цим явищем схоже, але має також і відмінності, які поняттям специфіки, власне, і охоплюються. Зміст же біологічної і зі ціальної-мотивації насамперед різному. Це не оспорюють навіть биологизаторские концепції (біхе віорізм, психоаналіз), що відстоюють схожість про исхождения і механізмів мотивації людини і жи Вотня, але не її змісту. На відміну від змісту механізми різних рівнів мотивації настільки різко протиставлятися не можуть. Актуалізація потреб у вигляді устано вок, найбільш загальні емоційні механізми гені тичного та ситуативного розвитку мотивації і т. п., з одного боку, не є продуктом Антропоген неза, з іншого - використовуються в її формуванні та виявленні у людини. Ті феноменологічні осо бенности, які відрізняють механізми власне людської мотивації (опосредствованность інтел ЛЕКТА, волею, спрямованість на віддалені жизнен ві цілі і т. п.), не заперечують дії біологічних механізмів, навпаки, відповідно до загального принципу формування вищих психічних функцій на осно ве натуральних (Виготський, 1983а), припускають їх як те, що в історичному розвитку піддається вдосконаленню та перетворенню, тобто як необ ходимое умову свого виникнення. 48 Людини зазвичай не доводиться вчити бажати, боятися чи гніватися, хоча протягом всього розвитку він піддається безперервним впливам по частині того, чого йому слід або не слід же лать або боятися, на що можна і коли негідно гніватися, і т. п. Це означає, що нове соціально обумовлене зміст, принаймні на на початкових етапах онтогенезу, стає для людини мотиваційно значущим на основі механізмів, сло жили в біологічної еволюції. Це цілком природно, тому що самої по собі необхідності в тому, щоб людина до нових, біологічно йому не властивим цілям побуждался неодмінно новими механізмами, в антропогенезу не існувало. Зрозуміло, той складний зміст, який підлозі чає мотиваційний значення з соціально розвиненою психіці, не може бути укладено тільки в примітив ві біологічні форми, що, власне, створює необхідність у виникненні специфічно челове чеських механізмів мотивації, однак це не исклю чає використання таких примітивних форм в раз вітіі до дії складних механізмів. Ці попередні зауваження повинні були показати, що при обговоренні питання про специфіку людської мотивації недостатньо розглядати її як цілісне явище без виділення складаю щих її аспектів 1. Одне і те ж твердження, наприклад заходів, «дихотомія біологічного і соціального як метод пояснення переходу від« базових »до вищих похідним потребам людини в цілому непри емлемой» (Дилигенский, 1976. С. 35), отримує різне значення в залежності від того, до якої з складу ляющих мотивації воно застосовується. На відміну від змісту механізми біологічної та соціальної мотивації не виявляють того принципового розриву, який не дозволяв би шукати переходу від початкових природних утворень і процесів до більш складних, що формується в міру накопичення соціогенних перетворень в людській психіці. 'Як це часто зустрічається, особливо в методологічній літературі; см. Ведедов, 1956; Дилигенский, 1976, 1977; Дон-ченко та ін, 1984; Іванчук, 1986; Кикнадзе, 1968; Ковальов , 1984; Кучевскій, 1974; Тарасов, 1979; та ін 49 Саме наявність спільного як умова пошуку відмінностей виправдовує постановку питання про розвиток мотивації людини насамперед у відношенні забезпечують його механізмів. Нижче буде зроблена спроба виділити основу і свого роду «одиницю» такого розвитку. Для того щоб мати можливість порівняння, попередньо позначимо відповідну «одиницю» розвитку біологічної мотивації і розглянемо дані про її проявах в людській психіці.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ПРОБЛЕМА СПЕЦИФІКИ людської мотивації " |
||
|
||