Суперечливість експертних висновків була відзначена в 58% актів. Виявлені протиріччя можна було розділити на такі основні групи:
між описовою частиною і діагностичним судженням (твердження про відсутність психічного розладу при описі такого);
між даними психіатричного огляду та укладенням психолога (з опису випливає наявність олігофренії, а у висновку йдеться про відставання в психічному розвитку; при описі нормального психічного розвитку, у висновку говоритися про відставання в психічному розвитку);
між поведінкою обвинувачуваного при здійсненні правопорушення і результатами психологічного тестування, наприклад, експерти на підставі тестів говорять про підвищеної сугестивності випробуваного як обставину, обмежують його здатність керувати своєю поведінкою, а з матеріалів справи видно, що обвинувачений був ініціатором правопорушення і керував діями своїх подільників;
між укладанням психіатрів і психолога (Психіатри не знаходять інтелектуальної недостатності і стверджують, що психічний розвиток випробуваного відповідає нормі, а психолог стверджує про наявність відставання в психічному розвитку. Фактично в цих випадках акт являє собою два самостійних укладення з взаємовиключними висновками. Слід зазначити, що відсутність взаємодії між психологом і психіатрами характерно для більшості вивчених комплексних психолого-психіатричних експертиз).
Майже кожне третє висновок містило твердження експертів про осудність випробуваного. Спочатку експерти стверджували, що випробуваний психічним розладом не страждає і тому може усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними, тобто осудний. Але відразу ж після цього вони констатували, що внаслідок відставання в психічному розвитку випробуваний не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними, не помічаючи очевидного протиріччя своїх тверджень. Таке формулювання висновків свідчить про формальне ставлення експертів до проведення експертизи та складання укладення, використанні усталених стереотипів і небажанні задуматися над справжнім сенсом своїх висновків.
Цілком очевидно, що у випадках відставання в психічному розвитку, не пов'язаних з психічним розладом, психічний стан неповнолітніх у момент вчинення суспільно небезпечних дій не може кваліфікуватися в термінах «осудний» або «неосудний», оскільки вони відносяться лише до осіб з нормальним психічним розвитком, страждаючим або які не страждають психічними розладами. Подібного роду висновки, що містять твердження про осудність і нездатності повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними внаслідок психічних порушень або відставання в психічному розвитку, за своєю структурою близькі до формули обмеженої осудності. Це свідчить про недостатнє розуміння експертами двох нових правових інститутів - обмеженої осудності та вікової неосудності. Зазначена обставина викликає серйозної занепокоєння, так як правові наслідки встановлення обмеженої осудності та вікової неосудності істотно відрізняються.
Як приклад наведемо висновок з акту комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи проведеної у кримінальній справі № 21746, розслідувалися в УВС Калузької області. «Ознак хронічного психічного розладу не виявляє , за психічним станом міг усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними. осудним. Виявлені у випробуваного при експериментально-психологічному дослідженні деякі інтелектуальні труднощі, посилені мікросоціальної і педагогічною занедбаністю, особистісні особливості з егоцентризмом, інфантилізмом, ситуативностью спонукань, підвищеною сугестивністю могли зробити істотний вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, і він не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій в той період ».
У цьому висновку слід зазначити такі помилки:
протиріччя між твердженням про осудність і нездатності повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій;
експерти прямо не говорять про відставання в психічному розвитку, хоча таке питання було перед ними поставлений, замість цього вони згадують «деякі інтелектуальні труднощі» і «інфантилізм» (поняття досить невизначені), які в ряду інших «особистісних особливостей» утруднювали здатність випробуваного повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, тобто використовували формулу обмеженої осудності ;
хоча у висновку йдеться про вплив особистісних особливостей випробуваного на його поведінку в досліджуваній ситуації, в описовій частині акта цей вплив не аналізується і ніякими аргументами не мотивує;
медичний критерій неосудності обмежений тільки хронічним психічним розладом, інші психічні порушення, перелічені в 21 статтею КК не вказані;
в юридичному критерії вікової неосудності не вказано обмеження здатності керувати своїми діями.
|
- Треті особи в арбітражному процесі
суперечливих рішень і сприяння швидкості остаточного вирішення конфлікту. Третьою особою в арбітражному процесі може стати будь-який суб'єкт, що володіє арбітражної процесуальну правоздатність (як організація, так і громадянин) . Залежно від виду зацікавленості виділяються дві форми участі третіх осіб в арбітражному процесі: Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- 3. Джерела конст.права зар.стран.
суперечливий характер самого державного права. Основним джерелом конституційного (державно-го) права є конституції, але вони часто містять лише загальні положення і обходять мовчанням ряд найважливіших питань державного-кої життя, тим самим залишаючи їх вирішення на розсуд уряду та адміністрації. Саме такий характер носить конституція США 1787 року. Поряд з цим
- Використання експертами неточних формулювань
суперечливими. Наприклад, в одному з висновків експерти пишуть: «У досліджуваній ситуації випробуваний міг формально правильно розуміти характер скоєних дій, але у зв'язку з недостатньою сформованістю уявлень про соціальні норми не міг повною мірою усвідомлювати значення цих дій ». На підставі такого висновку важко зробити висновок про наявність юридичного критерію вікової
- Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з його вікової неосудністю і припинення кримінальної справи.
суперечливому і недостатньо обгрунтованому висновку експертизи. Крім експертного висновку, в постанові про припинення справи повинні знайти відображення інші докази наявного у неповнолітньої відставання в психічному розвитку та впливу його на усвідомлену регуляцію поведінки. Зробити висновок про вікової неосудності тільки на підставі акту експертизи представляється неправомірним.
- § 4. Умовні види звільнення від кримінального покарання
суперечливу і болісну картину життя засудженого, отби-вающего це покарання. Суд, спілкуючись з підсудним, всебічно вивчаючи часто багато томи кримінальної справи, що розповідають про злочинну подію, професійно оцінює суспільне значення посягання і виразилися в ньому злочинні властивості особистості винного, втілює все це в той заряд кари, який, за його припущенням, з
- Волкобой І.. КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ Екологічне право України "Екологічне право УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ етап", 2009
1. Вступ ст. 3 - 4 Лютого. Поняття екологічного права Укрїни ст. 5 - 16 березня. Екологічне право та екологічне законодавство ст. 16 - 19 квітня. Поняття и Особливості Принципів екологічного права ст. 19 - 27 травня. Екологічне законодавство України: сучасний етап ст. 27 - 32 6. Державна політика України у Галузі охорони довкілля ст. 32 - 38 7. Заключення ст. 38 - 40 8. Література ст.
- ОСНОВНІ Пріоритети ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО Використання ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
N Витрати на реалізацію природоохоронних програм и ЗАХОДІВ потребуються значний коштів. Однак ПРОТЯГ найближче 5 - 10 років країна буде Дуже обмеже у коштах, необхідніх для Поліпшення стану НАВКОЛИШНЬОГО природного середовища та забезпечення раціонального Використання природніх ресурсів . Тому звітність, чітко візначіті пріорітетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістічніх,
- 2. Метод
укладенні адміні-стративні договорів і при перерозподілі або делегування повноважень одних органів управління іншим . 3. метод дозволу - це надання вибору одного з варіан-тів належної поведінки або так зване управління по розсуд - це жорсткий варіант дозволу, що дає можливість прояву самостійності посадовими особами при вирішенні певних завдань,
- 3. Держ. службовець
висновком захворювання, препятст-вующее виконанню ним должн. обов'язків. 4) відмови від проходження процедури оформлення допуску до све-ден., составл. держ. чи іншу охорон. з-ном таємницю. 5) близького споріднення або св-ва з держ. службовцям, якщо їх служба свя-зана з непоср. подчин. одного ін (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також перечисл. родств. чоловіка) 6) наявність гр-ва іноз. гос-ва.
- Адміністративний процес
укладено НД між адміні-страції і співробітником і запропонував підготувати проект такого договору для обговорення. Директор перешкодив цьому, заявивши, що такий до-говір не потрібен. Чи можливо залучити директора до адміністративної відпові-дальності? Головний державний санітарний лікар області за порушення санітарно-гігієнічних правил утримання туалетів вагонів поїзда на-покладав на
|