Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоСудова психіатрія → 
« Попередня Наступна »
Яковлєва Н.Г.. Вікова неосудність: теоретичні проблеми і практика застосування ч. 3 ст. 20 КК РФ 2001, 2001 - перейти до змісту підручника

Суперечливість висновків.



Суперечливість експертних висновків була відзначена в 58% актів. Виявлені протиріччя можна було розділити на такі основні групи:
між описовою частиною і діагностичним судженням (твердження про відсутність психічного розладу при описі такого);
між даними психіатричного огляду та укладенням психолога (з опису випливає наявність олігофренії, а у висновку йдеться про відставання в психічному розвитку; при описі нормального психічного розвитку, у висновку говоритися про відставання в психічному розвитку);
між поведінкою обвинувачуваного при здійсненні правопорушення і результатами психологічного тестування, наприклад, експерти на підставі тестів говорять про підвищеної сугестивності випробуваного як обставину, обмежують його здатність керувати своєю поведінкою, а з матеріалів справи видно, що обвинувачений був ініціатором правопорушення і керував діями своїх подільників;
між укладанням психіатрів і психолога (Психіатри не знаходять інтелектуальної недостатності і стверджують, що психічний розвиток випробуваного відповідає нормі, а психолог стверджує про наявність відставання в психічному розвитку. Фактично в цих випадках акт являє собою два самостійних укладення з взаємовиключними висновками. Слід зазначити, що відсутність взаємодії між психологом і психіатрами характерно для більшості вивчених комплексних психолого-психіатричних експертиз).
Майже кожне третє висновок містило твердження експертів про осудність випробуваного. Спочатку експерти стверджували, що випробуваний психічним розладом не страждає і тому може усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними, тобто осудний. Але відразу ж після цього вони констатували, що внаслідок відставання в психічному розвитку випробуваний не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними, не помічаючи очевидного протиріччя своїх тверджень. Таке формулювання висновків свідчить про формальне ставлення експертів до проведення експертизи та складання укладення, використанні усталених стереотипів і небажанні задуматися над справжнім сенсом своїх висновків.
Цілком очевидно, що у випадках відставання в психічному розвитку, не пов'язаних з психічним розладом, психічний стан неповнолітніх у момент вчинення суспільно небезпечних дій не може кваліфікуватися в термінах «осудний» або «неосудний», оскільки вони відносяться лише до осіб з нормальним психічним розвитком, страждаючим або які не страждають психічними розладами. Подібного роду висновки, що містять твердження про осудність і нездатності повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними внаслідок психічних порушень або відставання в психічному розвитку, за своєю структурою близькі до формули обмеженої осудності. Це свідчить про недостатнє розуміння експертами двох нових правових інститутів - обмеженої осудності та вікової неосудності. Зазначена обставина викликає серйозної занепокоєння, так як правові наслідки встановлення обмеженої осудності та вікової неосудності істотно відрізняються.
Як приклад наведемо висновок з акту комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи проведеної у кримінальній справі № 21746, розслідувалися в УВС Калузької області. «Ознак хронічного психічного розладу не виявляє , за психічним станом міг усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними. осудним. Виявлені у випробуваного при експериментально-психологічному дослідженні деякі інтелектуальні труднощі, посилені мікросоціальної і педагогічною занедбаністю, особистісні особливості з егоцентризмом, інфантилізмом, ситуативностью спонукань, підвищеною сугестивністю могли зробити істотний вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, і він не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій в той період ».
У цьому висновку слід зазначити такі помилки:
протиріччя між твердженням про осудність і нездатності повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій;
експерти прямо не говорять про відставання в психічному розвитку, хоча таке питання було перед ними поставлений, замість цього вони згадують «деякі інтелектуальні труднощі» і «інфантилізм» (поняття досить невизначені), які в ряду інших «особистісних особливостей» утруднювали здатність випробуваного повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій, тобто використовували формулу обмеженої осудності ;
хоча у висновку йдеться про вплив особистісних особливостей випробуваного на його поведінку в досліджуваній ситуації, в описовій частині акта цей вплив не аналізується і ніякими аргументами не мотивує;
медичний критерій неосудності обмежений тільки хронічним психічним розладом, інші психічні порушення, перелічені в 21 статтею КК не вказані;
в юридичному критерії вікової неосудності не вказано обмеження здатності керувати своїми діями.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Суперечливість висновків."
  1. Треті особи в арбітражному процесі
    суперечливих рішень і сприяння швидкості остаточного вирішення конфлікту. Третьою особою в арбітражному процесі може стати будь-який суб'єкт, що володіє арбітражної процесуальну правоздатність (як організація, так і громадянин) . Залежно від виду зацікавленості виділяються дві форми участі третіх осіб в арбітражному процесі: Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
  2. 3. Джерела конст.права зар.стран.
    суперечливий характер самого державного права. Основним джерелом конституційного (державно-го) права є конституції, але вони часто містять лише загальні положення і обходять мовчанням ряд найважливіших питань державного-кої життя, тим самим залишаючи їх вирішення на розсуд уряду та адміністрації. Саме такий характер носить конституція США 1787 року. Поряд з цим
  3. Використання експертами неточних формулювань
    суперечливими. Наприклад, в одному з висновків експерти пишуть: «У досліджуваній ситуації випробуваний міг формально правильно розуміти характер скоєних дій, але у зв'язку з недостатньою сформованістю уявлень про соціальні норми не міг повною мірою усвідомлювати значення цих дій ». На підставі такого висновку важко зробити висновок про наявність юридичного критерію вікової
  4. Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з його вікової неосудністю і припинення кримінальної справи.
    суперечливому і недостатньо обгрунтованому висновку експертизи. Крім експертного висновку, в постанові про припинення справи повинні знайти відображення інші докази наявного у неповнолітньої відставання в психічному розвитку та впливу його на усвідомлену регуляцію поведінки. Зробити висновок про вікової неосудності тільки на підставі акту експертизи представляється неправомірним.
  5. § 4. Умовні види звільнення від кримінального покарання
    суперечливу і болісну картину життя засудженого, отби-вающего це покарання. Суд, спілкуючись з підсудним, всебічно вивчаючи часто багато томи кримінальної справи, що розповідають про злочинну подію, професійно оцінює суспільне значення посягання і виразилися в ньому злочинні властивості особистості винного, втілює все це в той заряд кари, який, за його припущенням, з
  6. Волкобой І.. КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ Екологічне право України "Екологічне право УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ етап", 2009
    1. Вступ ст. 3 - 4 Лютого. Поняття екологічного права Укрїни ст. 5 - 16 березня. Екологічне право та екологічне законодавство ст. 16 - 19 квітня. Поняття и Особливості Принципів екологічного права ст. 19 - 27 травня. Екологічне законодавство України: сучасний етап ст. 27 - 32 6. Державна політика України у Галузі охорони довкілля ст. 32 - 38 7. Заключення ст. 38 - 40 8. Література ст.
  7. ОСНОВНІ Пріоритети ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО Використання ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
    N Витрати на реалізацію природоохоронних програм и ЗАХОДІВ потребуються значний коштів. Однак ПРОТЯГ найближче 5 - 10 років країна буде Дуже обмеже у коштах, необхідніх для Поліпшення стану НАВКОЛИШНЬОГО природного середовища та забезпечення раціонального Використання природніх ресурсів . Тому звітність, чітко візначіті пріорітетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістічніх,
  8. 2. Метод
    укладенні адміні-стративні договорів і при перерозподілі або делегування повноважень одних органів управління іншим . 3. метод дозволу - це надання вибору одного з варіан-тів належної поведінки або так зване управління по розсуд - це жорсткий варіант дозволу, що дає можливість прояву самостійності посадовими особами при вирішенні певних завдань,
  9. 3. Держ. службовець
    висновком захворювання, препятст-вующее виконанню ним должн. обов'язків. 4) відмови від проходження процедури оформлення допуску до све-ден., составл. держ. чи іншу охорон. з-ном таємницю. 5) близького споріднення або св-ва з держ. службовцям, якщо їх служба свя-зана з непоср. подчин. одного ін (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також перечисл. родств. чоловіка) 6) наявність гр-ва іноз. гос-ва.
  10. Адміністративний процес
    укладено НД між адміні-страції і співробітником і запропонував підготувати проект такого договору для обговорення. Директор перешкодив цьому, заявивши, що такий до-говір не потрібен. Чи можливо залучити директора до адміністративної відпові-дальності? Головний державний санітарний лікар області за порушення санітарно-гігієнічних правил утримання туалетів вагонів поїзда на-покладав на
© 2014-2022  ibib.ltd.ua