Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Процесуальна характеристика освідування.


1. Освідування проводять за постановою слідчого, в якій, крімзагальних даних, передбачених ст. 130 КПК, коротко викладаютьобставини справи, зокрема ті, що зумовили необхідність проведенняосвідування, зазначають, хто підлягає освідуванню і з якою метою.
Крім того, для проведення судово-медичного освідування слідчий дає письмове доручення судово-медичному експертові або лікареві.
Для освідування не потрібна санкція прокурора або рішеннясуду.
Поняті (і лікар як спеціаліст) можуть бути залучені до участів освідуванні, якщо це визнає за необхідне слідчий (ч. 2 ст. 127КПК).
Мета освідування: виявлення або засвідчення наявності в особи, тіло якої оглядають, особливих прикмет, а також слідів злочину.
Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, дефекти статури, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.
Слідами злочину на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділення людського організму (слини, сперми тощо).
Якщо для виконання освідування потрібні спеціальні знання в галузі медицини, призначають проведення судово-медичного освідування.
5. Підставою для проведення освідування є наявність зафіксованих у матеріалах справи, зокрема, в протоколах допиту свідків,потерпілих, протоколах обшуку, огляду місця події або предметівданих про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи слідизлочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значеннядля правильного вирішення кримінальної справи, передусім длявстановлення осіб, які вчинили злочин.
Крім того, потерпілого можна освідувати, якщо про це заявляє клопотання обвинувачений (підозрюваний), захищаючись від звинувачень у вчиненні насильницького злочину, висунутих потерпілим.
6. Місцем проведення освідування може бути:
місце провадження досудового слідства (наприклад, кабінетслідчого, інша кімната, якщо освідування пов'язане з необхідністюоголення особи, яка підлягає освідуванню, необхідно забезпечитипотрібні умови - ізольованість приміщення, санітарні нормитощо);
медичний заклад (в т. ч. для проведення судово-медичного освідування);
інше приміщення, якщо воно відповідає встановленим санітарним нормам.
7. Спеціальні правила освідування:
провадять незалежно від згоди особи, яка йому підлягає. Деяківчені вважають, що примусово освідувати можна тільки підозрюваного та обвинуваченого, а свідка і потерпілого - лише за їх згодою.Ця позиція є неправильною, бо в такому разі слідчий позбавленийможливості виконати обов'язок щодо вжиття всіх заходів до встановлення обставин вчинення злочину. Окрім того, в ст. 193 КПК зцього приводу ніяких застережень немає, отже, виконання правила,сформульованого в цій нормі, має бути забезпечено примусовоюсилою держави;
заборонено будь-які дії, якщо вони пов'язані з приниженнямгідності освідуваної особи або є небезпечними для її здоров'я;
слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освіду-ванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголенняособи, що підлягає освідуванню (у цьому разі проведення освіду-
вання може бути доручено слідчому або співробітникові органу дізнання відповідної статі або ж лікареві).
8. Процесуальний порядок освідування:
винесення постанови слідчим;
виклик особи, що підлягає освідуванню;
встановлення особи, яка підлягає освідуванню;
оголошення постанови слідчого особі, тіло якої оглядатимуть;
роз'яснення понятим (спеціалістові) їх прав та обов'язків;
проведення освідування;
вислуховування зауважень з боку спеціаліста (якщо він їхвисловлює);
складання протоколу слідчим;
підписання протоколу слідчим, освідуваним, а також спеціалістом, понятими, якщо вони брали участь у цій слідчій дії.
Під час медичного освідування є свої особливості.
9. Учасники освідування:
1) обов'язкові: ;
- особа, яка проводить освідування:
слідчий (за слідчого освідування);
судово-медичний експерт або лікар (за судово-медичного освідування);
- особа, яка підлягає освідуванню:
обвинувачений;
підозрюваний;
потерпілий;
свідок.
2) необов'язкові:
поняті;
лікар як спеціаліст.
10. Способи фіксації. За результатами освідування слідчий складає протокол, де зазначає час і місце освідування, особу, що булапіддана освідуванню, понятих, спеціаліста, а також результати освідування, зауваження з приводу освідування.
За результатами судово-медичного освідування складають:
судово-медичний експерт - акт;
лікар - довідку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Процесуальна характеристика освідування."
  1. Процесуальна характеристика понятого.
    процесуальній дії. Запровадження інституту понятих у Росії до 1864 р. було зумовлено недовірою до поліції. Поняті мали бути присутніми навіть під час допитів із метою усунення фактів насильства та вжиття інших незаконних заходів щодо допитуваного. Після судової реформи 1864 р. їх залучали до участі в оглядах, освідуванні без експертів, обшуків - обов'язково. У сучасній процесуальній літературі
  2. Процесуальна характеристика огляду.
    освідування: слідче, яке проводить слідчий; медичне, що проводить судово-медичний експерт або
  3. Експертиза (гл. 18, статті 75-76 КПК).
    процесуальні дії в такій послідовності: складає постанову про призначення експертизи - ст. 196 КПК; ознайомлює з цією постановою обвинуваченого (підозрюваного) і роз'яснює йому права при призначенні та проведенні експертизи, про що складає протокол, - ст. 197 КПК; за необхідності одержує зразки для експертного дослідженняв порядку, передбаченому ст. 199 КПК: складає постанову про вилучення або
  4. 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
    процесуальних норм, про блеми і перспективи їх систематизації. 3. Адміністративно-процесуальні відносини. 4. Види і структура адміністративного процесу. 5. Стадії адміністративного процесу, їх характеристика. 6. Учасники адміністративного процесу. 7. Адміністративна юстиція. Література: 1, 9,17, 40, 72, 76, 82, 85, 88, 96, 99, ЮОтаін. 106 Тема 12. Провадження у справах про адміністративні
  5. 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
    процесуального забез- ад. печення. 43. Поняття, структура та завдання адміністративного процесу. /7/44. Стадії адміністративного процессу та їхня характеристика. 45. Адміністративно-процесуальні норми: поняття та види. Систематизація адміністративно-процесуальних норм. /^ 46. Завдання і стадії провадження в справах про адміністративні проступки. 47. Адміністративно-процесуальний статус учасників
  6. III. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
    процесуальних структур, а також державних службовців - осіб, які спеціально підготовлені і професійно зайняті у системі державних органів. Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби. Основними
  7. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    процесуального механізму оскарження громадя нами та іншими суб'єктами порушених прав як у межах системи органів виконавчої влади, так і судовим шляхом. Глава 2. Збагачення змісту предмету адміністративного права У вітчизняному правознавстві традиційно вважалося, що адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини в сфері
  8. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    процесуальний механізм захисту прав і свобод людини в сфері виконавчої влади ще тільки має бути створений. Нагальні потреби подолання визначених недоліків адміністративного законодавства переважним чином обумовлюють і зміст інших конкретних напрямків сучасного розвитку і реформування адміністративного законодавства України. Глава 7. Оновлення змісту адміністративно-правового статусу
  9. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    процесуальнім аспекті більшість міжнародно-правових норм створюється в два етапи: 1) узгодження воль суб'єктів міжнародного права щодо правила поведінки; 2) надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгоджених правил поведінки. Вони можуть збігатися хронологічно, якщо міжнародний договір набирає сили з моменту його підписання - тоді підписання договору означає
  10. 22. Загальні правила посвідчення угод (правочинів)
    процесуального кодексу, які можуть звернутися до суду з заявою про визнання цієї особи недієздатною чи обмежено дієздатною. У своєму листі нотаріус просить повідомити його про винесене рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або посвідчує угоду, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляду справи в суді. Якщо в угоді бере участь юридична особа, нотаріус