§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі

Важливою і невід'ємною формою використання спеціальних психологічних знань має бути залучення психологів для надання консультацій з питань, які є їхньою компетенцією. У законі ця форма використання спеціальних знань не обумовлена, але аналіз практики дізнання і слідства свідчить про можливість її застосування.

Консультант - це обізнана особа, яка не має чітко визначеного процесуального статусу (як експерт або спеціаліст), але застосовує спеціальні знання для роз'яснення процесуальним особам, в тому числі адвокату, значущих для справи фактів і обставин з позицій наукової чи практичної діяльності, в якій він є професіоналом. Психологічна консультація може проводитися на всіх етапах процесу розкриття і розслідування злочинів; вона стосується змісту заяви і повідомлення, особи заявника, мотивів поведінки, психологічних особливостей скоєння злочину і особистості злочинця. Можливе її використання при підготовці до проведення огляду місця події. Вона є важливим джерелом інформації для слідчого, органу дізнання, адвоката щодо аналізу поведінки особистості як злочинця, так і потерпілого, іншої процесуальної особи і служить виробленню її внутрішньої позиції (переконання).

Поряд з іншими у кримінальному процесі можуть застосовуватись у формі консультації і психологічні знання. На нашу думку, виходячи з абстрактно-функціональної єдності спеціальних знань, зміст психологічних знань, які застосовуються експертом, спеціалістом або консультантом, не залежить від форми. Він повинен бути психологічним за суттю, базуватись на новітніх досягненнях психологічної теорії і практики. Це знання не тільки загальної психології, а й різних її галузей (педагогічної, медичної, юридичної тощо).

Закон виходить із того, що спеціальні знання використовуються у кримінальному процесі і оцінюються нарівні з іншими матеріалами. Саме тому психологічна консультація є допустимою і можливою в діяльності правоохоронних органів і захисту. Наявний досвід психологічної консультації слідчих, адвокатів, суддів свідчить про потребу в ній і високу її ефективність.

Психологічна консультація може мати процесуальний і непроце- суальний характер. Непроцесуальна - надається учасникам процесуальної діяльності (слідчим, адвокатам, позивачам та ін.

Процесуальна психологічна консультація можлива, на нашу думку, на всіх стадіях процесу (попереднього розслідування, судового розгляду кримінальної справи, поновлення кримінальної справи, поновлення кримінальної справи у зв'язку із заново відкритими обставинами). У цьому разі вона повинна мати офіційний характер, надаватися в письмовій формі на письмову вимогу органу дізнання, слідчого, адвоката, суду. Для процесуальної консультації надається необхідна інформація - матеріали кримінальної справи, наглядового або адвокатського провадження, документи, висновки експертиз.

Консультація психолога може знадобитися при підготовці до участі в окремих слідчих діях: допиту, ставки віч-на-віч, пред'явлення для упізнання, відтворення обставин і події злочину, судово- психіатричної експертизи та ін. Названі слідчі дії пов'язані із взаємодією слідчого, особи, яка проводить дізнання, адвоката з іншими людьми (обвинуваченими, свідками та ін.) або з продуктами їхньої діяльності. У першому випадку психологічний чинник присутній в чистому вигляді як психологічні особливості конкретної людини, які потрібно стимулювати з метою отримання інформації про злочин та особу (осіб), що його скоїла; у другому - він трансформований у продукти діяльності, предмет злочинного посягання, засоби та знаряддя його здійснення.

Особа, яка розуміється на психології, може надати консультацію з таких питань:

1) основних напрямів і нових досягнень у галузі загальної, вікової, юридичної, соціальної психології; 2)

міжіндивідуальних психологічних відмінностей, типології осіб, специфічних проявів поведінки та діяльності окремих психологічних типів; 3)

вікових особливостей психічного розвитку особи, зміни динаміки і темпу пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах становлення і розвитку особи; 4)

психологічного змісту виконуваних людиною трудових операцій, можливих помилок на психологічному ґрунті, типології таких помилок, взаємовпливу особистіших (суб'єктивних) і ергономічних (об'єктивних) чинників праці; 5)

впливу на поведінку перенесених психічних і соматичних захворювань, затримок розвитку, особливостей соціальної адаптованості; 6)

типових психологічних рис дорослих і неповнолітніх злочинців, прийнятих залежно від особистіших, соціальних, криміногенних особливостей особи, варіантів делінквентної поведінки, можливих варіантів дій залежно від ситуації та її учасників; 7)

окремих психологічних феноменів, станів, процесів, їхньої наявності чи відсутності в ситуації скоєння злочину; 8)

рекомендацій щодо засобів психологічного впливу на особу з метою встановлення психологічного контакту.

Процесуальна регламентація використання психологічних знань у формі консультації, як уже зазначалося, потребує письмового звертання слідчого або адвоката-захисника за місцем роботи психолога або особисто до нього з проханням дати роз'яснення з питань, указаних у такому листі. У необхідних випадках психолог ознайомлюється з матеріалами справи (чи частиною їх). Участь консультанта є альтернативною, тобто залежить від волі органу слідства і не ставиться йому в обов'язок. Письмова консультація прирівнюється до документів, хоча і не має доказової сили. У законі слід передбачити також порядок оплати праці консультанта, як це має місце стосовно спеціалістів.

Може скластися враження, що реалізація зазначених пропозицій щодо консультацій психолога ускладнить попереднє слідство. Такі побоювання безпідставні. Реальність гарантій прав особи в кримінальному судочинстві, розвиток змагальності, допуск адвоката до процесу із моменту затримання або пред'явлення обвинувачення, наступна реформа організаційної структури органів попереднього розслідування, використання консультативної форми, залучення спеціальних знань істотно допоможе перебудові попереднього слідства, підви- щить його науковий рівень, дозволить діяти більш диференційовано та альтернативно при кваліфікації скоєного, визначенні процесуального статусу конкретної особи (перш за все, у справах про зазіхання на особу, життя, здоров'я, суспільний порядок), розв'язанні питання про надіслання матеріалів для застосування заходів адміністративного або громадського впливу.

Інформація, релевантна "§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі"

1. § 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі
   психологічних знань має бути залучення психологів для надання консультацій з питань, які є їхньою компетенцією. У законі ця форма використання спеціальних знань не обумовлена, але аналіз практики дізнання і слідства свідчить про можливість її застосування. Консультант - це обізнана особа, яка не має чітко визначеного процесуального статусу (як експерт або спеціаліст), але застосовує
   
2. 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
   кримінально-процесуального права - це державні органи та їх посадові особи, громадські об'єднання, громадяни, які в ході порушення, досудового слідства, судового розгляду кримінальних справ та виконання постановлених у них рішень, здійснюючи певну функцію, вступають між собою в процесуальні правовідносини". Осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, позначають різними термінами як у законі,
   
3. Кримінально-процесуальні рішення
   кримінально-процесуальної діяльності - це прийом, який дозволяє виконати всі її завдання і досягти мети. У кожного із учасників кримінального процесу є своя мета. Якщо кримінально-процесуальна діяльність є цілісною, то хтось із суб'єктів кримінального процесу повинен визначати її мету. Таким у кримінальному процесі є суд, - "режисер, котрий збирає матеріали і визначає зміст"1. Суд немов би
   
4. Особливі підстави припинення кримінально-процесуального провадження.
   психологічними характеристиками неповнолітніх. 3. Основною метою запровадження у кримінально-процесуальний закон особливого порядку провадження в цих справах єзабезпечення (гарантування) реалізації неповнолітніми їхніх правта законних
   
5. § 14. Судова система Англії
   кримінальним правом наведений на цій схемі. Королівські суди розглядають виключно кримінальні справи, суди графств - цивільні справи. Проте суд королівської лави як відділ Високого суду правосуддя розглядає апеляції від нижчих судів, предметом вирішення яких є кримінальні справи, а також цивільні спори. Високий суд правосуддя і Палата лордів 562 розглядають усі справи, включаючи апеляції, що
   
6. § 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів
   психологічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю тактичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими особами і об'єктами: 1) слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою); 2) слідчим (суддею) і речами - носіями матеріальних відображень про злочин та його учасників. Виділимо дві форми взаємодії: 1) безпосередню - коли особа, яка вчинила злочин, чи
   
7. § 3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
   кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн. Отже, предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права (de lege lata), я також положень майбутнього кримінального закону (de lege ferenda). Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо
   
8. § 3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
   кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн. Отже, предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права (de lege lata), я також положень майбутнього кримінального закону (de lege ferenda). Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо
   
9. Кримінально-процесуальні дії
   кримінально-процесуального права, що провадяться в межах чинності кримінально-процесуального закону, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу, результати яких мають самостійне юридичне
   
10. Достовірність доказів
    кримінальному процесі йдеться не про ту достовірність, що в точних науках* (рівна одиниці ймовірність), і не про "істинність" (істину можна шукати безкінечно - див. питання третє цієї лекції), а про так звану практичну достовірність, якою переважна більшість людей, які перебувають у здоровому глузді, задовольняється в найвідповідальніших ситуаціях повсякденного
    
11. 2) публічно-позовний процес
    кримінального судочинства 1864 р. Елементи такого виду змагальної форми процесу впроваджують нині й в Україні. У змагальному процесі зміст та обсяг обвинувачення визначає обвинувач. Суд розглядає справу не повно і всебічно, а тільки у визначеному обвинувачем обсязі. Це так званий "принцип подільності обвинувачення". Питання про те, яка із історичних форм кримінального процесу виникла першою, до
    
12. Кримінально-процесуальні гарантії
    кримінального процесу. Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять: - достатній ступінь урегульованості кримінально-процесуальної діяльності; - кримінально-процесуальна форма; - принципи кримінального процесу; - процесуальний статус учасників кримінального процесу; - можливість застосування заходів кримінально-процесуального примусу (запобіжних та інших заходів); - судовий контроль; -
    
13. Значення принципів кримінально-процесуального права
    кримінальному процесі; гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень укримінальній справі; вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально-процесуальних норм; засобом, завдяки якому досягається упорядкованість урозв'язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадкахзастосування кримінально-процесуального права за аналогією; підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що