загрузка...

трусы для полных
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Право → 
« Попередня Наступна »

? 1. Ринок цінних паперів і його учасників

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) є складовою

частиною фінансового ринку, тісно пов'язаної з грошовим та кредит-

вим ринками. Так як на сьогоднішній день комерційні банки не

надають кредити на значно триваліший термін, то перед-

ємства, фірми, корпорації випускають цінні папери (емісія),

за допомогою яких можна отримати гроші на тривалий термін

(облігації) або взагалі у безстрокове користування (акції). Комерційні-

ческие банки виконують посередницькі операції на ринку цінних

паперів, тим самим тісно взаємодіючи з ним.

Учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти,

інвестори та інвестиційні інститути.

А. Емітенти цінних паперів. Емітентами цінних паперів є-

ються корпорації, державні органи, органи місцевої адміні-

ністрації, що випускають в обіг цінні папери і несуть від

свого імені зобов'язання по них перед власниками. Основна

маса цінних паперів випускається корпораціями. Емісія цінних

паперів здійснюється, по-перше, при установі акціонерного

суспільства, по-друге, при збільшенні розмірів первісного

статутного капіталу акціонерного товариства шляхом випуску акцій; в-

третіх, при залученні позикового капіталу юридичними особами,

державою, державними органами або органами місцевої

адміністрації шляхом випуску облігацій та інших боргових орга-

нізацією.

Держава випускає цінні папери для зменшення Дефі-

ціта бюджету, реалізації державних програм.

Поряд з державою емісію цінних паперів здійснюють

акціонерні товариства. Акціонерне товариство - це самостійне

юридична особа, чий капітал розділений на акції. Підприємство

може бути створено як акціонерне або перетворено в нього з

іншої форми власності. І в тому, і в іншому випадку визна-

ляется грошовий еквівалент всього майна підприємства (земля,

будівлі, обладнання, транспортні засоби), який фіксує-

ся у вигляді "фондів". Цей процес називається фондуванням або

!! 194

фондізаціей. Поділ грошового еквівалента на рівні частки або

акції носить назву акціонування.

Шляхом цих двох операцій нерухоме та неподільне майно

перетворюється на мобільне і ділене, що надає йому нове качес-

тво: майно може бути реалізовано в знеособленої формі і

продано будь-якій кількості учасників. Власниками акцій, крім

організаторів підприємств-засновників, можуть стати юридичні та

фізичні особи, причетні і не причетні безпосередньо до

цього виробництву.

Засоби для створення корпорації отримують шляхом випуску

акцій і продажу їх, як правило, за готівку. Ці акції

разом утворюють акціонерний капітал корпорації. Акціонерний

капітал поділяється на: статутний, випущений і знаходиться в обра-

щении. Статутний капітал - це передбачений статутом максі-

мум звичайних і привілейованих акцій, які корпора-

ція може випустити. Корпорація може змінити і сам статут з

метою збільшення або зменшення числа статутних акцій.

Випущений капітал являє собою продану частину

статутного капіталу. Корпорація не зобов'язана відразу продавати все

акції, випуск яких передбачений статутом.

Звертаю називаються випущені акції, які

залишаються в руках утримувачів. Час від часу корпорація може

викуповувати частину або всі акції будь-якого класу, що зазвичай

знижує число звертаються акцій. Якщо викупу не проводиться,

то число випущених акцій дорівнює числу звертаються.

Корпорації, які потребують великих сумах інвестиційного

капіталу, випускають крім акцій ще й облігації. На відміну від

акціонерного фінансування облігаційне (або боргове) означаючи-

ет отримання позики, яку належить повернути з відсотками.

Б. Інвестори цінних паперів. Ними є громадяни або

юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені

і за свій рахунок.

Всі інвестори - індивідуальні та інституційні, -

купуючи ті чи інші види цінних паперів, прагнуть досягти визна-

ділених цілей. Основними з них є: безпека вкладений-

ний, їх прибутковість, ріст і ліквідність.

Під безпекою розуміється невразливість

інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і

стабільність одержання доходу. Безпека зазвичай досягається в

шкоду прибутковості та зростання вкладень. Найбезпечнішими являють-

ся вкладення в облігації державних позик, які забез-

чиваются всім економічним вагою і платоспроможністю государ-

ства . Казначейські квитки та інші короткострокові боргові обя-

зательства держави також привабливі з цього погляду

через близькість строку погашення, вони практично виключають ризик

інвестора. Надійні і деякі облігації великих, добре з-

Вестн корпорацій. Найбільш ризикованими є вкладення в

акції молодих наукоємних компаній, зате вони можуть виявитися

найвигіднішими з погляду прибутковості та зростання інвестицій.

Якщо інвестор прагне максимізувати дохід на

інвестиції, то йому, найімовірніше, доведеться пожертвувати без-

ністю, так як більш прибутковими є цінні папери акцио-

нерном товариств. Однак не виключена можливість одержання ви-

сокого доходу з безпечних вкладень. Оптимальне поєднання без-

небезпеки і прибутковості досягається тщательвим підбором і пери-

одіч "ської ревізією портфеля цінних паперів. Нарощувати вкладення

можуть тільки власники акцій. Множення капіталу (зростання вкладений-

ний) є інвестиційною метою, оскільки змінюється рівень

оподаткування. Припустимо, що половина приросту капіталу

зачитується в дохід інвестора і обкладається прибутковим податком,

а інша половина податком не обкладається. Тоді, якщо інвестор

купив цінні папери за 100 дол за штуку і потім продав їх по

140 дол, то податок доведеться платити лише з 20 дол [(140 -

- 100): 2]. Чим більше приріст капіталу, тим менше податкове

тягар. Через це багато інвесторів, особливо сплачують високі

податки, воліють зростання вкладень їх прибутковості. Їх інтерес до

росту породив цілий клас паперів, іменованих цінними паперами

зростання. Це в основному звичайні акції швидко зростаючих компаній,

діють в передових галузях.

Такі акції приносять низький

рівень дивідендів, але зате забезпечують швидке подорожчання

капіталу.

Основні способи отримання доходів від інвестування цін-

них паперів - дивіденди за акціями (відсотки по облігаціях) і зростання

акціонерного капіталу.

Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства,

яку збори акціонерів вирішили виплатити акціонерам пропор-

ционально числу акцій, якими вони володіють.

Зростання акціонерного капіталу відбувається в результаті

спрямування частини прибутку компанії на фінансування капітальних

вкладень для розвитку виробництва (реінвестування при-

чи). Будівництво нових будівель, розширення наявних, збільшен-

ня парку устаткування означають збільшення капіталу компанії.

Це підвищує ринкову вартість акцій даної компанії. Інвес-

!! 196

тор може продати свої акції та отримати дохід у вигляді різниці

курсів, або акції залишаються у нього, і у разі ліквідації компанія

виплатить більшу суму, ніж була заплачена колись за акції.

Остання інвестиційна мета-ліквідність, або

ринковість, цінних паперів, під якою розуміється швидке і

безущербно для держателя звернення їх у гроші. Ліквідність не обов'язково пов'язана з іншими інвестиційними цілями. Вона лише

означає, що при певній ціні завжди знайдуться покупці,

які куплять дані цінні папери. Для деяких інвесторів,

бажаючих швидко знайти готівку, це - важлива якість.

Жодна цінний папір не володіє всіма перерахованими

властивостями одночасно, тому неминучий компроміс між

інвестиційними цілями. Він досягається диверсифікацією вкладений-

ния, що є засобом зниження ризику серйозні потерь.

Диверсифікація по видах цінних паперів - це

розподіл капіталу між безліччю різних цінних паперів.

Зазвичай прийнято обмежувати інвестиції в даний вид цінних

паперів 10% від загальної вартості портфеля і включати в портфель

облігації, привілейовані (преференційні) і звичайні

(прості) акції. Диверсифікація поділяється також по галузях

економіки, регіонах і країнах, терміну погашення (для облігацій) .

Коли ж портфель цінних паперів досягає такого стану, що

інвестор отримує бажане "примирення" інвестиційних цілей,

тоді він називається збалансованим. Портфель підлягає пе-

періодичного ревізії з тим, щоб його вміст не спало на

суперечність із зміненими інвестиційними якостями окремих на

них цінних паперів. Інституційні інвестори проводять ревізію

своїх портфелів досить часто, нерідко щодня.

Баланс також може бути досягнутий шляхом включення в пор-

тфель, з одного боку, оборонних цінних паперів, які забезпечують-

вающих надійність вкладень (облігації та високоприбуткові приви-

леговані або преференційні акції), і , з іншого - цінних

паперів агресивних компаній (звичайні акції, що забезпечують

швидке зростання капіталу). Більшість портфелів збалансовано,

т . е. відповідають уявленню інвестора про оптимальний сполучення-

нии безпеки, прибутковості, зростання капіталу і ліквідності.

Можна виділити наступні основні типи інвесторів, име-

ющіе різні цілі:

консервативні (безпека вкладень);

помірно агресивні (безпека вкладень плюс дохід-

ність);

агресивні (прибутковість плюс зростання вкладень);

! 1197

досвідчені (прибутковість плюс зростання вкладень плюс ліквідує-

ність вкладень);

витончені (максимальні доходи).

Консервативні інвестори зазвичай полюють за якісними

цінними паперами, формуючи з них більшу частину свого в ос-

новном оборонного портфеля. До таких інвесторам відносяться

багато людей середнього та похилого віку, а також більшість

інституційних інвесторів. Молоді люди помірного достатку

більш схильні ризикувати при виборі цінних паперів для їх більш

агресивного портфеля. Вони можуть купувати такі цінні папери,

які іншим представляються спекулятивними і навіть небезпечними.

Так чи інакше, ризик при покупці цінних паперів неминучий, і всі

інвестори стикаються з проблемою визначення прийнятного ризику.

Інвестор вибирає той вид цінних паперів, який може дати

в прийнятні для нього терміни задовольняє його дохід і (або)

зростання вкладень і який володіє прийнятною ліквідністю і

 ступенем ризику. При цьому інвестор завжди повинен пам'ятати "золоте

 правило інвестування ": прибуток від вкладень в цінні папери прямо

 пропорційний ризику, на який готовий йти інвестор заради напів-

 чення бажаного доходу.

 Інвестори, які бажають, щоб їм були швидко повернуті

 вкладені гроші, і приголосні отримати невеликий гарантований-

 ний дохід, виберуть короткострокові казначейські векселі (термін -

 менше року). Інвестори, які можуть вкласти гроші на більш

 тривалий термін і при цьому хочуть отримувати гарантований дохід

 протягом ряду років, виберуть казначейські ноти (термін 2-10 років)

 чи казначейські облігації (термін 10 - 30 років). Урядових-

 ві облігації мають практично нульовий ризик. Найбільш популяр-

 ві з них - казначейські ноти.

 Інвестори, які бажають, щоб їм були повернуті гроші,

 претендують на великий дохід і приголосні заради цього піти на

 невеликий ризик, придбають облігації корпорацій.

 Колективне інвестування в цінні папери. Воно по

 міру розвитку ринкових відносин набуває все більшого і

 більшого значення. Ринок цінних паперів, що володіють різними

 характеристиками, становить серйозну конкуренцію ссудному

 капіталу як по депозитних, так і за кредитними операціями.

 Громадяни, по-перше, самі купують цінні папери. По-дру-

 рих, їх гроші надходять в пенсійні, страхові фонди, на

 ощадні рахунки банків, в трастові (довірчі) фонди.

 Останні також купують цінні папери. Це все інституційної

 ві інвестори.

 !! 198

 Інституційні інвестори - це, як правило, портфель-

 ві інвестори, тобто соціальні інститути, які купують цінні

 папери емітентів, а не вкладають гроші в господарство.

 Страхові компанії формують із страхових внесків інвес-

 тіціонний портфель. За рахунок його диверсифікації (розподілу

 вкладень серед різних видів і типів цінних паперів і различ-

 вих компаній) страхові компанії амортизують фінансові по-

 тери своїх клієнтів.

 Взаємні фонди - інвестиційні компанії відкритого типу,

 володіють портфелем цінних паперів. Компанії-інвестори покупці-

 ють частку в фондах. Вони продаються і купуються за ринковою ціною.

 Їх можна викупити в будь-який час за ринковою ціною.

 Трастові компанії - компанії, що управляють активами сво-

 їх клієнтів за дорученням. Клієнтами є індивідуальні

 інвестори, юридичні особи та ін

 Пенсійні фонди акумулюють гроші для виплати пенсій.

 Вони не можуть ризикувати своїми коштами, тому вони вкладаючи-

 ють їх, як правило, в державні боргові зобов'язання

 (Облігації).

 У міру вдосконалення діяльності державних

 органів, які здійснюють фінансування різних витрат, і методів

 фінансування, заміни бюджетного фінансування окремих витрат

 госпрозрахунковим, збільшення частки госпрозрахункових джерел фінансу-

 вання охорони здоров'я, освіти, науки, число інституцій-

 нальних інвесторів і масштаби інвестування ними коштів в

 цінні папери будуть збільшуватися.

 Так, інвестором стає ще один інститут - Пенсійний

 фонд Росії. Він утворений в 1990 р. в цілях державного

 управління фінансами пенсійного забезпечення в Російській Фе-

 дерации.

 Кошти Пенсійного фонду Росії витрачаються на виплату

 державних пенсій, допомоги по догляду за дитиною віком

 старше півтора років і т.д. Надходження страхових внесків до Пен-

 сійний фонд Росії перевищують, як правило, виплати пенсій.

 Сума перевищень може бути використана на придбання цін-

 них паперів, видачу кредиту тощо Капіталізація коштів Пенсійного

 ного фонду Росії як одна з функцій передбачається Поклади-

 ням про Пенсійний фонд Російської Федерації, затвердженим

 постановою Верховної Ради РФ від 27 грудня 1991

 Засоби, які Пенсійний фонд Росії може інвестувати

 в цінні папери, використовувати для видачі кредиту позичальникам,

 становлять кілька мільярдів рублів на рік.

 До числа інституціональних інвесторів, для яких операції

 !! 199

 з цінними паперами є основним видом діяльності на

 нашому ринку цінних паперів, відносяться холдингові компанії, ін-

 вестиционного компанії та інвестиційні фонди.

 Названих вкладників можна умовно поділити ще на дві

 групи. Перша - це холдингові компанії, що мають долгосроч-

 ний інтерес в акціях конкретних компаній. Друга - інвестицій-

 ційні компанії та інвестиційні фонди, які обслуговують ринок

 цінних паперів і з цього извлекающие прибуток.

 Названі типи інвесторів відносяться до числа інвестиційних

 інститутів, визнаних російським законодавством як

 основних учасників ринку цінних паперів. Як передбачається, їм

 повинна належати суттєва частка в загальному числі операцій з

 цінними паперами. Такі очікування грунтуються, зокрема,

 на досвіді країн з розвиненим ринком капіталу. Частка паперів, знаходячи-

 щихся у володінні фінансових інституційних інвесторів, в

 них коливається по різних видах цінних паперів приблизно від

 чверті до половини загального обсягу. Разом з тим те, що інвес-

 тіціонние компанії та інвестиційні фонди обслуговують ринок

 акцій і облігацій, не означає схожості їх структур і принципів

 поведінки. Швидше, навпаки, необхідність існувати на одному

 ринку зумовлює поділ функцій між цими типами

 інституційних інвесторів.

 В. Інвестиційні інститути. Це - юридичні особи,

 здійснюють такі функції: посередницьку діяльність,

 організацію випуску цінних паперів та видачу гарантій за їх раз-

 мещения на користь третіх осіб; випуск акцій з метою мобілізації

 грошових коштів інвесторів та їх вкладення в цінні папери;

 надання консультаційних послуг з випуску та обігу цінних

 паперів.

 У Росії відповідно до затвердженого 28 Грудня 1991

 Положенням про випуск та обіг цінних паперів і фондових

 біржах в РРФСР 'інвестиційний інститут визначається як

 юридична особа, яка здійснює свою діяльність на ринку

 цінних паперів як: посередника (фінансового брокера), інвести-

 цібнной компанії, інвестиційного фонду, інвестиційного консуль-

 танта. Інвестиційний інститут здійснює діяльність з цінними

 паперами як виняткову.

 Посередник (фінансовий брокер) виконує посеред-

 нические агентські функції при купівлі-продажу цінних паперів за

 !! 200

 рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або

 доручення.

 Інвестиційна компанія організовує

 випуск цінних паперів (емісію), видає гарантії по їх розміщенню

 на користь третіх осіб, вкладає кошти в цінні папери, зани-

 мается купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій

 рахунок, у тому числі шляхом котирування цінних паперів (оголошення на

 визначені цінні папери ціни продавця і ціни покупця, по

 яким інвестиційні компанії зобов'язуються їх продавати і поку-

 пать). Інвестиційні компанії повинні формувати свої ресурси

 тільки за рахунок власних коштів (коштів засновників) та емісії

 власних цінних паперів, що реалізуються юридичним особам. Від.

 не мають права формувати свої залучені ресурси за рахунок

 коштів населення.

 Інвестиційний фонд випускає акції

 з метою мобілізації грошових коштів інвесторів і вкладає

 ці кошти від імені фонду в цінні папери, а також на 'банків-

 ські рахунки і у внески. При цьому всі ризики, пов'язані з такими

 вкладеннями, доходи та збитки від змін ринкової вартості в

 повному обсязі відносяться на рахунок власників (акціонерів) цього

 фонду і реалізуються ними шляхом зміни поточної ціни акцій

 фонду.

 Інвестиційний консультант оказ-

 кість консультаційні послуги з приводу випуску та обігу

 цінних паперів.

 Інвестиційні інститути можуть діяти на ринку цінних

 паперів тільки за наявності у них спеціальної ліцензії, виданої

 Міністерством фінансів РФ. Ліцензії видаються як на окремі

 види, так і одночасно на кілька видів інвестиційної де-

 ятельности. (* 1)

 !! 200

 « Попередня

загрузка...
 Наступна »  = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "? 1. Ринок цінних паперів і його учасників"
 г) створення ринкової інфраструктури.
  1.   ринок цінних
     § 10. Функція реєстрації Банком Росії емісії цінних паперів кредитними організаціями
  2.   цінних паперів кредитними організаціями відповідно до федеральними законами. Тут, крім банківських законів, маються на увазі: Федеральний закон "Про ринок цінних паперів"; Федеральний закон "Про акціонерні товариства"; Федеральний закон "Про захист прав і законних інтересів інвесторів на ринку цінних паперів"; Федеральний закон "Про іпотечні цінні папери ". Конкретні питання такої
     Стаття 28. Ліквідація товариства
  3.   цінних паперів "; Стандарти емісії акцій при установі акціонерних товариств, додаткових акцій, облігацій і їх проспектів емісії затверджені Постановою Федеральної комісії з ринку цінних паперів від 17 вересня 1996 р. N 19; Тимчасове положення про ліцензування брокерської і дилерської діяльності на ринку цінних паперів затверджено Постановою Федеральної комісії з ринку цінних паперів
     29. Учасники ринку цінних паперів
  4.   ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Правовий статус фондового ринку визначений законодавством України як акціонерного товариства, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону, іншими актами законодавства України, статутом та правилами фондової біржі.
     7. Види інвестицій
  5.   цінних паперах (Закон від 18.06.1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу"). Наприклад, до них відносяться акції, в) майнові вимоги. Сюди відносяться не тільки цінні папери, що містять майнові вимоги, а й документи, які не є цінними паперами (наприклад, договірні зобов'язання); г) права на здійснення господарської діяльності, наприклад, ліцензованої діяльності (без
     ? 6. Обіг акцій
  6.   ринок акцій являє собою всю сукупність актів купівлі-продажу юридичними та фізичними особами, в тому числі за посередництва інвестиційних інститутів, акцій після їх первинного розміщення. У свою чергу вторинний ринок акцій складається з двох частин: біржового та позабіржового ("вуличного") ринків. Співвідношення цих частин для різних країн різна. У США, наприклад, вже давно обсяги
     1.1. Ринок трудових ресурсів
  7.   ринок праці розглядається ширше, як «сфера контактів продавців і покупців трудових послуг, де протистоять один одному ті, хто бажає працювати (зайняті та безробітні), і ті, хто наймає працівників для виробництва товарів і послуг». Ринок робочої сили включає соціально-економічні відносини зайнятих і незайнятих працівників, тобто все економічно активне населення країни. Таким чином, в
     § 3. Банк Росії - кредитор останньої інстанції
  8.   цінних паперів "(в ред. Вказівок Банк Росії від 30.08.2004 N 1496-У, від 28.09.2005 N 1617-У). Це ж Положення визначає порядок надання Банком Росії кредитів, забезпечених заставою відповідних цінних паперів. У ньому у відповідності зі статтями 4, 35, 36, 37, 40, 43, 46 і 47 Федерального закону "Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)" передбачено порядок
     Цивільні правовідносини
  9.   цінних паперів. Пред'явницькі, ордерні та іменні цінні папери. Інші класифікації цінних паперів. Особливості цивільно-правового режиму фондових (емісійних) цінних паперів. Проблема бездокументарних цінних паперів. Тема 10. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин Поняття і види юридичних фактів у цивільному праві. Юридичні
     6. Приватизаційні цінні папери
  10.   цінних паперів були видані приватизаційні чеки ("ваучери"), на які протягом терміну їх дії можна було придбати акції приватизованих підприємств1. При цьому було встановлено, що значну частину (від 35 до 90%) таких акцій можна було придбати лише за "ваучери", які тому в той період активно скуповувалися у населення. Проводилися також спеціалізовані чекові аукціони з продажу
    ценных бумаг были выданы приватизационные чеки ("ваучеры"), на которые в течение срока их действия можно было приобрести акции приватизируемых предприятий1. При этом было установлено, что значительную часть (от 35 до 90%) таких акций можно было приобрести лишь за "ваучеры", которые поэтому в тот период активно скупались у населения. Проводились также специализированные чековые аукционы по продаже
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи