| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
СИСТЕМА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ |
||
|
Трудове виховання є процес залучення учнів в різноманітні, педагогічно організовані види суспільно корисної праці з метою передачі їм мінімуму виробничого досвіду, трудових умінь і навичок, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості робочої людини. Трудове виховання має також своїм завданням здійснення початкової професійної освіти та профорієнтації, формування працьовитості, інших моральних якостей, естетичного ставлення до цілям, процесу і результатів праці. Воно покликане прищеплювати повагу до людей праці, знайомити учнів з основами сучасного промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; спонукати до свідомого вибору професії та отримання первісної професійної підготовки. Школа за самою своєю суттю повинна бути загальноосвітньої, трудової, політехнічної. Трудове виховання в ній нерозривно пов'язане з життям, суспільно корисним і продуктивною працею. Воно сприяє вирішенню основного протиріччя виховання - між вимогами постійно оновлюваного суспільного виробництва до підростаючим поколінням як продуктивним сілам'і їх нездатністю без спеціальної підготовки відповідати цим вимогам. Дане протиріччя ускладнюється і загострюється іншим. З одного боку, ринкові відносини, перехід суспільства в новий якісний стан пред'явили високі вимоги до трудової та професійної підготовки молоді з позицій науково-технічного прогресу. З іншого-школа спирається і орієнтується на застаріле зміст праці, віджилі форми і методи його організації, поєднання навчання з продуктивною працею на примітивній, часом кустарної основі шкільного господарства. У самих дітей особисті матеріальні потреби і претензії зросли, але їх задоволення ніяк не пов'язано з реальним процесом виробництва матеріальних благ, задоволенням домаганні за рахунок особистої праці. Утворився розрив між соціально-економічними вимогами до підготовки майбутнього учасника суспільного життя, виробництва і воспитательской практикою, педагогічними уявленнями. Про такій підготовці. . Загострюються протиріччя породжують негативні явища в середовищі шкільної молоді: небажання трудитися, пов'язане з малозмістовним і примітивним працею, лінь і зневага до праці, безладність, халатність, розпущеність, звичка до поганої організації праці і низької продуктивності, породжує відчуження від праці. Протиріччя знімається лише в результаті безпосереднього залучення дітей у високоорганізований суспільно корисний (особливо продуктивний) праця, здійснення економічного виховання, а також суворого обліку законів і механізмів організації дитячої праці. Провідним умовою виховної ефективності дитячої праці є її змістовність, особистісна і суспільно корисна значимість, сучасна технічна і технологічна оснащеність, чітка організація, висока продуктивність. Багаторазово підтверджений у передовій педагогічній практиці закон свідчить: чим більш технологічно сучасним і економічно рентабельним є виробництво, тим більш чітко організоване життя трудового колективу, в якому беруть участь школярі, тим вище виховна ефективність їх праці, тим інтенсивніше він розвиває сутнісні сили і готується до самостійного життя . Психологічний закон організації дитячої праці вимагає того, щоб школярі неодмінно досягали успіху, могли проявити творчість і пережити радість перемоги. Успіх формує самостійність, впевненість у собі, закріплює уміння і навички, виховує потребу в трудовій діяльності. Невдачі у трудовій діяльності пригнічують дитячу психіку, деморалізують їх, паралізують волю. Важливий педагогічний закон полягає в тому, щоб дати дітям можливість усвідомити суспільно і особистісно значимі цілі праці, перспективи своєї участі в ньому, залежність досягнення успіху від колективних зусиль. Школяру треба пізнати колективний характер праці і розвинути в собі почуття колективізму, переконатися на практиці і в тому, що інтереси колективу і його особисті нерозривно взаємопов'язані, що тільки колективний успіх дозволяє задовольнити і особисті потреби. Непорушний закон - стимулювання дитячої праці. Як основні стимулів виступають прагнення до особистого успіху, пробудження почуття обов'язку, відповідальність перед колективом і самим собою, а також безпосередній і опосередкований інтерес. Безпосередній інтерес виникає в результаті особистої зацікавленості; творчого характеру праці; його тісному зв'язку з життям, придбанням практично корисних знань і навичок. Опосередкований інтерес є наслідком організації різного роду заохочень і нагород. В організації дитячої праці необхідно також враховувати об'єктивну закономірну залежність змісту, форм і методів трудового виховання від вікових особливостей учнів. Школяру важливо чітко усвідомити сенс, зміст, технологію процесу, з тим щоб напружувати свої розумові та фізичні сили рівно стільки, скільки може винести його молодий організм і психіка. Тільки в цьому випадку праця веде до успіху і стає джерелом радості. Інтелектуальні та фізичні перевантаження підривають здоров'я дитини, перетворюють працю на тягар і борошно, Прищеплюють відраза до нього і притупляють моральність. Основними механізмами здійснення трудового виховання є: розвивається технічне мислення, різноманітні види інтелектуальної і фізичної діяльності, моральне ставлення дитини до праці, спілкування в трудовому колективі на основі ділових, взаємодій і залежностей. Технічне мислення забезпечує накопичення технологічних знань і досвіду щодо ефективної організації праці, осмислення якості результатів трудової діяльності. Розумова діяльність у праці формує творче ставлення до справи, прагнення до раціоналізації виробництва, породжує емоційний підйом, натхненну самовіддачу. Безпосередня трудова діяльність формує вміння, навички, звичні системи доцільних дій, звичку до трудового зусилля та подолання фізичного напруження. Наслідком організованою трудової діяльності є такий специфічний механізм виховання, як ставлення до праці. Серед відносин особливо важливі такі, як відповідальність за кінцеві результати праці, трудова і технологічна дисципліна, естетична оцінка похідного продукту, притаманні в трудовому процесі точність, чіткість, завзятість, наполегливість, воля. Відносини дитини в праці до себе і до справи матеріалізуються у властивостях і рисах його характеру. Спілкування в трудовому процесі здійснюється на основі обміну досвідом з питань технології та організації праці, колективної, моральної, громадянської оцінки ставлення до праці; взаємодопомоги, висловлення громадської думки з приводу поведінки членів колективу у праці і в побуті. Спілкування має безпосередній вплив на трудове свідомість і через нього на формування світогляду і моральних якостей особистості .. У спілкуванні відбувається самовираження школяра, його самоствердження в очах товаришів і у власній думці. Змістовна структура процесу трудового виховання складається з основних видів дитячої трудової діяльності. На першому плані - навчальний працю. Інтелектуальна праця - один з найбільш складних і важких. Для багатьох учнів фізична робота здається незмірно більш легкої, ніж, наприклад, рішення математичних завдань або написання твору на вільну тему. Тим часом бурхливий науково-технічний прогрес різко збільшує частку інтелектуальних зусиль у праці і суспільного життя. Для дітей придбання умінь і навичок інтелектуальної праці не тільки спосіб засвоєння знань основ наук, а й найважливіший засіб підготовки до соціальної творчості, до праці на сучасному виробництві, до участі в оновлюється політичного життя суспільства. У школі здійснюється спеціальне трудове навчання. Уже в початкових класах на уроках праці, які нерідко об'єднуються з заняттями з образотворчого мистецтва і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарні навички роботи, з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, ухажізают за домашніми тваринами, квітами, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки та іграшки для підшефного дитячого садка. Цей посильний суспільно корисну працю закладає основи працьовитості, вміння і бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організовує корисні заняття у вільний час. Другий ступінь, основна школа (V-IX класи), спираючись на трудовий досвід початкових класів, дає знання, уміння і навички, пов'язані з обробкою металу, дерева, з основами електротехніки, металознавства, графічної грамотою . Школярі-підлітки дізнаються про головні галузях народного господарства, виконують нескладні замовлення підприємств, а з VIII класу працюють в учнівських виробничих бригадах, трудових об'єднаннях, КПК, навчальних цехах, шкільних господарствах, де здобувають позитивний досвід трудового виховання. В організації праці учнів VI-VIII класів міських і сільських шкіл здійснюється диференційований підхід. У містах вивчається технічний і обслуговуючий працю; на селі - сільськогосподарський, обслуговуючий і технічний. У міських школах, близько розташованих до села, і в сільських, безпосередньо пов'язаних з містом, програми навчання взаємо-доповнюються. Практична спрямованість програм, особливо виготовлення суспільно корисних виробів за замовленнями підприємств та установ, дає можливість познайомити учнів з технологічними процесами, з пристроєм верстатів, машин, апаратів. Одночасно це дозволяє учням орієнтуватися в професіях. Ефективність трудового навчання, виховання та профоріента-ції зростає у зв'язку з участю старших підлітків, юнаків та дівчат, в продуктивній праці. Це оплачувану працю по створенню матеріальних цінностей і в сфері обслуговування. У цедч.х трудового навчання учнів третього ступеня загальноосвітньої школи використовується матеріальна база учнівських виробничих бригад, міжшкільних УПК, навчальних цехів, кооперативних об'єднань та підрядних бригад, безпосередньо робочі місця в про мисленням і сільськогосподарському виробництві по найбільш масових професій, з урахуванням місцевих потреб. Включення старших школярів у реальний праця є найбільш прогресивною формою трудового навчання, що дозволяє безпосередньо брати участь у створенні матеріальних цінностей, у виробничих відносинах і заробляти кошти для задоволення особистих потреб. В обов'язки базових підприємств шкіл входить створення на правах своїх структурних підрозділів шкільних та міжшкільних майстерень, навчально-виробничих комбінатів, навчальних цехів і дільниць, учнівських робочих місць, стаціонарних польових станів для учнівських виробничих бригад, таборів праці та відпочинку, а також виділення обладнання та матеріалів , землі для пришкільних ділянок, забезпечення планування, організації та оплати продуктивної праці школярів. Базові підприємства втягують дітей у виховну роботу трудового колективу, в його суспільне життя, в технічну творчість і дослідництва. Програми трудового навчання старшокласників передбачають широке коло професій. У промисловому виробництві та сфері обслуговування учні можуть оволодіти професіями верстатників, слюсарів-складальників, будівельно-монтажного виробництва, прикладної хімії, машинобудівного креслення, програміста, торговельного обслуговування, кулінарії, машинопису і основ діловодства. Сільськогосподарське виробництво вводить школярів у професії, пов'язані з механізацією і автоматизацією виробничих сільськогосподарських процесів, з тваринництвом, рослинництвом. Профілі трудової підготовки визначаються на місцях, з урахуванням потреб народного господарства і наявності навчально-технічної, виробничої бази. З метою додання політехнічного характеру професійно-трудового навчання учнів, більш грунтовного вивчення ними наукових основ сучасного виробництва, провідних напрямів його інтенсифікації необхідна органічний зв'язок оволодіння професією з вивченням предметів природничо-математичного циклу, інформатики та обчислювальної техніки. Важливе значення мають також виробничі екскурсії, розширюють політехнічний кругозір хлопців, що дозволяють їм уточнювати свої інтереси і професійні схильності. З метою посилення профорієнтації школярів в містах і сільських районах створюються центри профорієнтації, які, спираючись на наявну в їх розпорядженні навчально-виробничу базу, знайомлять з сучасними професіями. Профцентри виходять з потреб у кадрах народного господарства та інтересів, здібностей, нахилів, психофізичних даних учнів. Велика робота в цьому напрямку проводиться у позакласний час. Школярі самі розповідають про професії, зустрічаються з передовиками та ветеранами праці, проводять екскурсії на підприємства та ферми, відвідують технічні та сільськогосподарські виставки, працюють в технічних гуртках і науково-технічних суспільствах. Старшокласники вдаються до допомоги консультантів, в ролі яких виступають психологи, фахівці виробничих підприємств, наукових установ, представники різних професій. Трудове і початкове професійне навчання не зумовлює однозначно професійної долі юнаків та дівчат. Трудове і початкове професійне навчання в школі носить загальноосвітній, загальнорозвиваючих і політехнічний характер. Початковий самостійний практичний виробниц-. ственний досвід дозволяє краще зрозуміти себе: свої здібності, моральний стан, спрямованість інтересів. Він є способом самопізнання і трудової гарту, створює основу для оволодіння будь-якою професією в майбутньому. У структуру трудового виховання школярів входять різні види внеучебного суспільно корисної праці: продуктивний; результативний, суспільно значимий; побутової, обслуговувати себе; суспільно-організаційний. Продуктивна праця в позакласній роботі організовується керівником школи, органами самоврядування та громадськими організаціями. У нього входить трудова виробнича практика. По закінченні навчального року старшокласники та підлітки включаються в короткочасний продуктивну працю на фабриках і заводах, підприємствах сфери обслуговування, в кооперативах, радгоспах, колгоспах, підрядних об'єднаннях, лісництвах, майстерень, навчально-виробничих комбінатах, будівельних загонах, на пришкільних ділянках, в навчальному господарстві, таборах праці та відпочинку. Протягом всього року школярі можуть працювати у позанавчальний час, виконувати епізодичні завдання з надання допомоги шефство підприємствам, будівництвах, колгоспам, радгоспам. Важливим видом внеучебного продуктивної праці є систематична робота учнів на пришкільних ділянках, в навчальному господарстві, на шкільних кроліководческіх фермах, що дає істотну надбавку продуктів для шкільної їдальні і можливість реалізувати надлишки. Всякий продуктивна праця школярів повинен бути оплачуваним. Оплата реально переконує хлопців у значущості їх праці, вимірює його продуктивність і ефективність у зрозумілих категоріях. Частина коштів, зароблених учнями, використовується в якості громадського фонду для потреб колективу. Самостійно зароблені гроші вчать дітей ощадливості, господарському підходу до організації власного життя, самостійності, изживанию утриманської психології, вмінню узгоджувати задоволення потреб з реальними можливостями. Ефективний, продуктивний, корисний суспільству працю школярів закріплює їх вміння і навички, звичку до трудового напрузі, розвиває громадську активність, створює основу для ділового спілкування в колективі, удосконалює волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і старанність. Суспільно значущий, результативну працю включає в себе такі види суспільно корисної діяльності, як збір металобрухту, макулатури, лікарських рослин, дарів лісу; тимурівська робота з надання допомоги інвалідам і ветеранам війни та праці, хворим і старим. Педагогічний ефект подібних справ посилюється завдяки їх ігровому оформлення, пробудженого бажанням дітей робити добрі справи не заради винагороди, а з свідомості боргу і морального задоволення. Суспільно значущої роботою школярів є також виготовлення іграшок для дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, підклейка книг у шкільній бібліотеці. Багато учні беруть активну участь у загальнонародних кампаніях; в перепису населення; в роботі з відновлення історичних пам'яток; стежать за порядком у лісі, взимку підтримують звірів і птахів. Шкільні самодіяльні колективи та бригади займаються культурно-просвітницькою діяльністю: виступають перед населенням з концертами, організовують виставки малюнків і виробів, беруть участь у роботі музеїв як екскурсанти. У цій суспільно значущої діяльності діти вчаться робити безкорисливі, добрі справи, у них розвивається розуміння необхідності органічного поєднання суспільного інтересу з особистим, міцніє почуття обов'язку перед людьми і суспільством, практично проявляються патріотизм і інтернаціоналізм, зріють самосвідомість і відчуття краси людської особистості. Побутовий, обслуговувати себе праця має на меті задоволення побутових потреб сім'ї або колективу, кожного їх члена за рахунок особистих трудових зусиль. Ця робота ефективна, коли посильна і містить в собі колективістську спрямованість: забезпечує не тільки особисті потреби, але г: потреби інших членів сім'ї, шкільних колективів. У процесі діяльності дитина усвідомлює, що немає брудного, непрестижної, принижуючого людську гідність купа, а є принизливе отлиніваніе від нього, що всякий потрібний людям праця почесна і поважаємо в суспільстві. Ефективному досягненню прямих і непрямих цілей побутового, обслуговувати себе праці перешкоджає предрассудочное свідомість, ніби обслуговуюча праця - третьосортний, доля нездатних і дітей треба оберігати від нього. Оберігання школяра від обслуговуючої праці формує ледаря, ледаря, завдає удару по його майбутнім відносинам у власній родині. Побутовий праця в сім'ї включає в себе прибирання ліжку, прання дрібних речей особистого користування, прибирання приміщень від пилу, догляд за тваринами, чистку власних речей та взуття, догляд за квітами, покупку продуктів, лагодження нескладних домашніх приладів, створення в квартирі, будинку затишку і зручностей. Сільські школярі трудяться на присадибних ділянках, доглядають за худобою, домашньою птицею. Міські хлопці разом з батьками працюють на садово-ого-рідних ділянках. Обслуговувати себе діяльність учнів в школі включає прибирання приміщень, підготовку кабінету, класної кімнати до занять, чергування по школі, їдальні, роздягальні, прибирання сміття на прилеглій до школи території. У процесі трудового навчання, суспільно корисного і продуктивної праці учні стежать за порядком на робочому місці, доглядають за верстатами, машинами, приладами, прибирають за собою після роботи. Діти залучаються до самообслуговування і у позашкільних закладах, де вони займаються в студіях, секціях, гуртках, а також у різних дитячих оздоровчих таборах, таборах праці та відпочинку, під час туристських походів, екскурсій. Спонукало б дитину до побутового праці фактором стає поступово зміцнюється свідомість можливості і необхідності забезпечувати власною працею свої потреби. Велике значення має і моральне задоволення, народжене свідомістю скоєного добра на загальну користь. Позитивне стимулюючий вплив на дітей надають чистота і порядок, рукотворна краса навколишньої обстановки. Підтримання в школярах нормального, радісного і відповідального ставлення до самообслуговування вимагає зробити цю працю повсякденним, посильною і сістематіческнм, диктує необхідність суворого соолюденія справедливості в дозуванні і розподілі праці, послідовності операцій, черговості виконання неприємних побутових робіт, взаємозамінності в монотонних, великого, фізичної напруги справах . Інтенсивний розвиток громадського організаційно-управлінської праці в житті школярів обумовлено розширюється і поглиблюється демократією в житті нашого суспільства, необхідністю оволодіння мистецтвом організації та управління колективними справами і взаєминами. Від уміння поставити мету, надихнути колектив на її досягнення, з урахуванням індивідуальних особливостей розставити виконавців по місцях, організувати трудовий процес, добитися дисципліни і високої якості продукції, обговорити результати, заохотити передовиків і новаторів в чому залежить ефективність будь-якої справи і виховний результат праці. Організаторська діяльність вимагає великої напруги розуму, прояви волі, стримування зайвих емоцій, інтенсивного витрачання нервової енергії. Праця організатора і виконавця розвиває активність та ініціативність, свідомість відповідальності за організацію та результати праці. Він на практиці вчить школярів вмінню переконувати і спонукати до дії своїх товаришів, приймати відповідальні рішення, віддавати розпорядження, пред'являти вимоги і проявляти глибоку повагу до товариша, підпорядковуватися загальній дисципліні, бути самокритичним і проявляти мужність у критиці, чітко контролювати свої вчинки. У цій школі колективної організаторської діяльності і старанності загострюється думка, міцніє воля, загартовується характер. Громадський організаційно-управлінський праця необхідна школярам у сфері самоврядування колективом, громадськими організаціями, для участі в управлінні школою разом з вчителями та батьками. Основна форма виконання цієї праці - громадські доручення. Учні обираються до ради школи, в учнівський комітет, в різні комісії та секції учкому відповідальними організаторами або виконавцями. У рамках загальношкільного і класного колективу хлопці виконують функції відповідальних за стан навчання і дисципліни, культмасову, фізкультурну, шефську, туристичну роботу; за зв'язок з іншими колективами та громадськими організаціями; за суспільно корисну працю. У трудових об'єднаннях, виробничих бригадах, будівельних загонах школярі найбільш ефективно навчаються організаційно-управлінського праці "включающему планування, контроль, критику, гласність, прийняття відповідальних рішень, розстановку кадрів. У дитячих громадських організаціях їх члени мають відповідальні доручення і поперемінно виступають в якості організатора і виконавця. В системі позашкільних установ, громадських організацій я добровільних товариств діти також залучаються до управлінської діяльності. Розвиток організаторської роботи дитини в сім'ї багато в чому залежить від стилю сімейних відносин. Якщо вдома влаштовуються вечори, присвячені мистецтву, здійснюються виходи в кіно, театр, на виставки, організовуються екскурсії по рідному краю, беруть участь у громадських роботах з посадки зелених насаджень, відновленню архітектурних пам'яток, то дитині надаються великі можливості проявити свій організаторський талант. Він піклується про загальний духовному благо сім'ї, переконує своїх рідних у необхідності того чи іншого загальної справи, спонукає їх до дії, розпоряджається і дає доручення, хвалить і висловлює критичні зауваження, обговорює результати проведеного заходу. Дитина проявляє свої організаторські здібності також у вільному спілкуванні з однолітками. Вільне спілкування хлопців на здоровій основі - необхідний елемент формування особистості. У цій сфері найбільш повно і відверто проявляються риси характеру, властивості особистості дітей, формується неофіційне громадську думку, відбувається безпосереднє самовиявлення і самоствердження. Авторитет організатора у вільному спілкуванні завойовується школярем у разі зацікавленості у спільній справі. умінні переконати, захопити і виявити повагу до товаришів. Хлопці набувають досвіду спільного прийняття рішень, чіткого виконання доручень, використання сили громадської думки, керівництва і підпорядкування. Організаційно-управлінський працю дітей стимулюється внутрішніми рушійними силами: вільною ініціативою та активністю, бажанням взяти на себе відповідальність, розкрити перед колективом свої вміння і свідомість боргу. Потрібно своєчасно помічати і такі негативні внутрішні стимули, як надмірне честолюбство, бажання командувати, кар'єризм, і вживати заходів до їх изживанию. . Організаційна діяльність дітей вимагає систематичної змінюваності лідерів і їх взаємозамінності, колективного обговорення виникаючих організаторських проблем і конфліктів, гласності у всіх справах і своєчасної критики роботи провідних організаторів. В якості критеріїв трудової вихованості школярів виступають такі показники, як висока особиста-зацікавленість і продуктивність праці та відмінну якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторську ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, моральне властивість особистості - працьовитість. Трудове виховання лежить в основі ефективної взаємодії громадянського і морального виховання, становить психологічний фундамент творчої активності та продуктивності в навчальній діяльності, у фізкультурі і спорті, у художній самодіяльності, у вірному служінні Батьківщині.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "СИСТЕМА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ" |
||
|
||