Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том II. Напівтім 1: Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2000. -704с., 2000 - перейти до змісту підручника

2. Зміст і виконання договору дарування



Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний Як договір дарування припускає участь у ньому дієздатних осіб. Проте відповідно до п. 2 ст 26 і п. 2 ст 28 ЦК малолітні і неповнолітні мають право самостійно здійснювати операції, спрямовані на безоплатне отримання вигоди (якщо тільки вони не вимагають нотаріального посвідчення або державної реєстрації), тобто виступати в якості обдаровуваних . У ролі дарувальників вони можуть виступати лише при здійсненні ними дрібних побутових угод або розпоряджаючись строго певним майном в межах, прямо передбачених законом (п. 1 і 2 ст. 26, п. 1 і 2 ст. 28 ЦК). При цьому забороняється дарування майна від імені малолітніх або недієздатних громадян їх законними представниками, якщо тільки мова не йде про "звичайні подарунках" вартістю не понад п'ять мінімальних розмірів оплати праці (ст. 575 ЦК), для здійснення яких необхідно попереднє дозвіл органів опіки та піклування (п. 2 ст. 37 ЦК).
Юридичні особи, які не є власниками свого майна, можуть дарувати його лише за згодою власника-засновника (п. 1 ст. 576 ЦК), якщо тільки мова не йде про "звичайні подарунках" зазначеної вище вартості . Сказане відноситься і до дарування рухомого майна, що перебуває у господарському віданні підприємства (п. 2 ст. 295 ЦК) або в самостійному розпорядженні установи (п. 2 ст. 298 ЦК). Але й передача речі в дар юридичній особі - несобственнику спричиняє появу у нього лише відповідного обмеженого речового права на дану річ, а права власності на неї - у його учредітеля1.
Закон забороняє угоди дарування у відносинах між будь-якими комерційними організаціями, якщо тільки мова не йде про "звичайні подарунках" незначної вартості (п. 4 ст. 575 ЦК). Безоплатні майнові відносини між організаціями, що мають на меті отримання прибутку, становлять рідкісне виключення, дозвіл якого могло б бути використане ними на шкоду інтересам кредиторів і публічним інтересам.
Можливість зробити дарування виключається і для тих випадків, коли є та чи інша (не обов'язково формальна) залежність дарувальника від обдаровуваного. Йдеться, по-перше, про дарування працівникам лікувальних, виховних, соціальних та аналогічний-
1 Всупереч правіпу п 7 ст 39 Закону про освіту (ВПС РФ 1992 № 30 Ст 1797, СЗ РФ 1996 № 3 Ст 150), бо ні установи ні унітарні підприємства ні за яких умов не можуть стати власниками майна
них установ громадянами, що перебувають у них на лікуванні, вихованні або змісті (або їх подружжям і родичами); по-друге, про дарування державним службовцям (або службовцям органів муніципальних утворень) у зв'язку з їх посадовим становищем або виконанням ними службових обов'язків (п. 2 і 3 ст. 575 ЦК). У перерахованих випадках "дарування" може приховувати в собі хабар чи інше "підношення", пов'язане з можливістю зловживань названими працівниками своїм статусом. Тому тут припустимі лише "звичайні подарунки" не більше зазначеної вартості1.
Об'єктами угод дарування можуть виступати речі, не вилучені з обігу (ст. 129 ЦК), а також майнові права (речові, зобов'язальні, корпоративні та виключні), що не носять строго особистого характеру (ст. 383 та п. 2 ст. 388 ЦК), або звільнення від аналогічних майнових обов'язків. У ряді випадків закон обмежує ціну подарунка п'ятикратним мінімальним розміром оплати праці ("звичайний подарунок").
Залежно від характеру обдарованого майна і від юридичної природи самого дарування встановлюються вимоги до форми цього договору. Реальний договір дарування може бути здійснений усно, якщо тільки його предметом не є нерухомість або рухома річ вартістю понад п'яти мінімальних розмірів оплати праці, отчуждаемая юридичною особою. Договір дарування нерухомості в усякому разі підлягає державній реєстрації (п. 3 ст. 574 ЦК), а дарування рухомого майна зазначеної вартості, що здійснюється юридичною особою, вимагає простої письмової форми (під страхом визнання угоди нікчемною). У письмовій формі повинен бути здійснений і консенсуальної договір дарування (що містить обіцянку дарування в майбутньому) незалежно від предмета і суб'єктного складу (п. 2 ст. 574 ЦК).
Консенсуальної договір дарування (обіцянка дарування) вимагає не тільки обов'язкової письмової форми, а й сформульованого в ньому ясно вираженого наміру вчинити дарування в майбутньому. У такому договорі потрібно також вказівку конкретного обдаровуваного особи і точного предмета дарування - у вигляді речі, пра-
1 Федеральний закон "Про основи державної служби Російської Федерації" (СЗ РФ 1995 № 31 Ст 2990) в пп 8 п 1 ст 11 забороняє всім державним службовцям як у період перебування на державній службі, так і після виходу на пенсію отримання від фізичних та юридичних осіб яких би то не було подарунків, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків (включаючи, отже, і " звичайні подарунки ")
ва або звільнення о г обов'язки. Перераховані положення складають істотні умови аналізованого договору. Недотримання будь-якого з цих вимог тягне нікчемність договору дарування (п. 2 ст. 572 ЦК).
Консенсуальної договір дарування, будучи одностороннім договором, породжує для обдаровуваного право гребовагь його виконання дарувальником, а для дарувальника - обов'язок його виконання у відповідний термін (сг. 314 ЦК) і не тягне жодних обов'язків для обдаровуваного. Виняток становлять дві ситуації:
1. по-перше, обов'язок обдаровуваного дбайливо ставитися до подарованої речі, представляє велику немайнову цінність для дарувальника (наприклад, до листів, щоденників, рукописів) (п. 2 ст 578 ЦК);
2. по-друге, обов'язок приймаючого пожертву особи забезпечити використання пожертвуваного майна за певним жертводавцем призначенням (п. 3 та 5 ст 582 ЦК)
Як і більшість інших угод, договір дарування може бути, укладений під відкладальною умовою , наприклад під умовою досягнення обдаровуваним певного суспільно корисного результату (закінчення навчального закладу, вступ у шлюб і т. п.). Можливі отменітельнимумовою дарування прямо визначені законом (п. 2 ст. 577, ст. 578 ЦК).
У консенсуального договору дарування обдаровуваний має право відмовитися від прийняття дарунка в будь-який момент до його передачі дарувальником (п. 1 ст. 573 ЦК), оскільки він не зобов'язаний приймати дар. Відмова від дару вимагається здійснити у письмовій формі, якщо в такій же формі укладено сам договір дарування (а в разі державної реєстрації останнього відмова від дару теж підлягає реєстрації). Тим самим допускається одностороннє розірвання даного договору. Тому дарувальнику в такому випадку надається право на відшкодування реального збитку (частини понесених ним збитків), якщо договір дарування був укладений у письмовій формі (п. 3 ст. 573 ЦК).
Дарувальник в консенсуального договору дарування також має право відмовитися від виконання цього договору, оскільки воно тягне безоплатне зменшення його майна, але лише в двох випадках. По-перше, йдеться про можливість настання після укладення договору такого погіршення його майнового або сімейного стану або стану здоров'я, при якому передача дару призведе до істотного зниження рівня життя дарувальника (п. 1 ст. 577 ЦК) у зв'язку зі значним зменшенням складу його майна. Тому дане правило не застосовується до "звичайних подарунків" невеликій вартості (ст. 579 ЦК). По-дру-
рих, відмова or передачі дару допускається з підстав, що дає дарувальнику право скасувати дарування (п. 1, 2 і 4 ст. 578 ЦК). В обох ситуаціях обдаровуваний позбавлений можливості вимагати відшкодування збитків, завданих йому відмовою дарувальника від виконання договору (п. 3 ст. 577 ЦК).
Все це свідчить про дуже обережному підході сучасного вітчизняного законодавця до додання обов'язкової (юридичної) сили обіцянці дарування, тобто до визнання можливості укладення консенсуального договору дарування.
Скасування дарування дарувальником (а іноді й іншими особами) можлива як в консенсуальної, так і в реальному договорі дарування у випадках обнаружившегося протиріччя між мотивами і результатами дарування або недосягнення цілей дарування (ст. 578 ЦК):
1. при злісної невдячності обдаровуваного, що виразилася в умисному злочині проти життя чи здоров'я дарувальника, членів її сім'ї чи близьких родичів (оскільки мотив дарування передбачає подяку або хоча б лояльність обдаровуваного);
2. при виникненні загрози загибелі подарованої речі, представляє велику немайнову цінність для дарувальника, внаслідок неналежного поводження з нею обдаровуваного (оскільки дарувальник припускав збереження даної речі обдаровуваним),
3. при вчиненні дарування індивідуальним підприємцем або юридичною особою в порушення положень законодавства про банкрутство (протягом шести місяців, що передували оголошенню дарувальника неспроможним і за рахунок коштів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси), оскільки дарування при цьому, по суті, здійснюється за рахунок кредиторів дарувальника і нерідко переслідує мети зменшення забезпечення їх вимог. Очевидно, що в цьому випадку скасування дарування відбувається на вимогу зацікавлених осіб (кредиторів), а не самого дарувальника,
4. наявність в консенсуального договору дарування умови про право дарувальника скасувати дарування у разі смерті одаряемо! про (бо саме його хотів облагодіяти дарувальник).
Скасування дарування тягне для обдаровуваного обов'язок повернути збережену річ дарувальнику (реституція дару), а при злісної невдячності обдаровуваного - також і обов'язок компенсувати дарувальнику убьпкі (якщо дар втрачений або не носив матеріалізованої характеру). Вона може складатися і в реституції подарованого права або звільнення від обов'язку (у випадках визнання дарувальника банкрутом, а в консенсуального договору - у разі смерті обдаровуваного). Правила про скасування дарування не поширюються на випадки дарування "звичайних подарунків" (ст. 579 ЦК).
У консенсуального договору дарування смерть громадянина або реорганізація юридичної особи, що були обдаровуваними, припиняє їх право на отримання дару, тоді як смерть громадянина або реорганізація юридичної особи, що були дарителями, тягне перехід їх обов'язку передати дар до спадкоємців (правонаступникам). Однак ці правила ст. 581 ГК диспозитивності і можуть бути змінені в самому консенсуального договору дарування.
Безплатність дарування за загальним правилом виключає відповідальність дарувальника за неналежне виконання договору. Однак дарувальник відповідає за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну обдаровуваного недоліками подарованої речі. Умовою такої відповідальності згідно ст. 580 ГК є наявність в подарованої речі відомих дарувальнику прихованих недоліків (що виникли, отже, до передачі речі), про які він не попередив обдаровуваного, тобто заподіяння останньому майнової шкоди навмисними або грубо необережними діями дарувальника. Така відповідальність застосовується за правилами про відшкодування позадоговірної шкоди (гл. 59 ЦК). У консенсуального договору дарування можлива також і відповідальність дарувальника у вигляді відшкодування одаряемому збитків, які він поніс внаслідок порушення дарувальником деяких умов такого договору, наприклад про кількість і якість обдарованого майна1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Зміст і виконання договору дарування "
  1. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
    змісту договору. Стороною, яка здійснює виконання, має вирішальне значення для змісту договору, визнається, якщо інше не випливає із закону, умов чи істоти договору або сукупності обставин справи, сторона, являю-щаяся, зокрема: продавцем - у договорі купівлі - продажу; дарувальником - в договорі дарування; орендодавцем - у договорі оренди; ссудодателем - у договорі
  2. 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
    зміст, тобто вид истребуемой позивачем судового захисту - визнання, присудження або припинення, зміна, здійснення в іншій формі перетворювальних повноважень суду. Дана позиція в принципі правильна, але найкраще включати вид винищили-емой судового захисту безпосередньо у зміст такого елемента позову як його предмет. Адже предмет і включає в себе вимогу позивача до відповідача про
  3.  53. Реалізація права. Форми реалізації права.
      зміст права суб'єкта і тим самим сприяють його реалізації. Реалізація права - це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх у життя в діяльності людей і їх організацій. Реалізація права є складний процес, що протікає в часі. У ньому беруть участь не тільки сторони, носії суб'єктивних прав і обов'язків, але і держава в особі
  4.  55. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
      зміст визначається особливостями правової системи тієї чи іншої країни. Частиною механізму реалізації права виступають механізми захисту суб'єктивного права, тобто механізми юридичної відповідальності. У процесі захисту право відновлюється, і знову з'являється можливість його реалізації. Юридична відповідальність у відомій мірі забезпечує охорону суб'єктивних прав від незаконних
  5.  4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
      змісті, порятунок соціалістичного майна та ін Однак найбільш істотні зміни відбулися у змісті та дусі норм. Розглянемо основні з них, слідуючи за структурою Кодексу. I розділ містить загальні положення про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, здійсненні цивільних прав та їх захист, про суб'єктів права, представництво, довіреності, позовної давності. У
  6.  33. Поняття і види речей у цивільному праві.
      змісту прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин. З урахуванням цього та інших критеріїв можуть бути визначені види речей. 1) Залежно від того, наскільки вільно обертаються речі в цивільному обороті, вони можуть бути поділені на речі повністю в обороті і речі, обмежені в обороті. Зокрема, речі обмежуються в обороті з міркувань державної і громадської
  7.  37. Поняття і види угод у цивільному праві.
      змісті яких не визначено підстави їх здійснення. Найбільш яскравим прикладом абстрактної угоди є видача векселя. Вексель містить зобов'язання особи виплатити певну грошову суму іншій особі, але при цьому не грають ролі підстави, за якими було видано вексель: чи був позику, купівля-продаж та ін.) 1. Залежно від наявності вказівки на строк встановлення прав і обов'язків
  8.  101. Поняття і види зобов'язань.
      зміст договірних зобов'язань визначається не тільки законом, але, в першу чергу, угодою їх учасників. Зміст недоговірних зобов'язань грунтується на законі, односторонньому волевиявленні, адміністративному акті і пр. 2) Залежно від мети (спрямованості) зобов'язання поділяються на регулятивні та охоронні. Регулятивні зобов'язання - це правовідносини, що мають
  9.  § 1. Поняття цивільного права
      змісту цивільно-правової форми, відобразивши в ньому все різноманіття різних прийомів і способів впливу на численні суспільні відносини, що входять у предмет цивільного права. Однак, як неможливо перерахувати всі суспільні відносини, що входять у предмет цивільного права, так неможливо і привести всі прийоми і способи впливу на них, що застосовуються в цивільному праві.
  10.  § 3. Застосування цивільного законодавства
      змісту Характер цивільно-правової норми залежить від ступеня обов'язковості для учасників цивільних правовідносин містяться в ній правил поведінки. З цієї точки зору необхідно розрізняти диспозитивні і імперативні норми цивільного права. Якщо норма цивільного права містить в собі правило, яке учасники цивільного обороту не можуть змінювати на свій розсуд, то дана