| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
33. Поняття і види речей у цивільному праві. |
||
|
Речі - частина матеріального світу, що має товарну цінність. Об'єктами цивільних правовідносин речі стають не в силу своїх природних властивостей, а тому, що суб'єкти права, враховуючи ці їхні властивості , вступають з приводу них в суспільні відносини, де речі набувають значення товару. Держава встановлює правила поведінки людей при використанні тієї або іншої речі. У зв'язку з цим з'являється термін "правовий режим речі". Він є умовним і означає не властивості речі, а визначає, яким має бути поведінка людей щодо речі. Правовий режим речей служить одним з головних підстав їх класифікацій, необхідних при визначенні обсягу і змісту прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин . З урахуванням цього та інших критеріїв можуть бути визначені види речей. 1) Залежно від того, наскільки вільно обертаються речі в цивільному обороті, вони можуть бути поділені на речі повністю в обороті і речі, обмежені в обороті. Зокрема, речі обмежуються в обороті з міркувань державної і громадської безпеки, охорони економічних інтересів держави, забезпечення здоров'я населення і т.д. Такі речі можуть набуватися і відчужуватися з особливого дозволу компетентних органів та з дотриманням встановлених спеціальних правил. До речей, обмеженим в обігу, відносяться речі, перераховані в затвердженому постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. До них відносяться: вогнепальна гладкоствольна та нарізна зброя, газові пістолети, револьвери і патрони до них, радіоактивні речовини, а також пам'ятники мистецтва і культури. Право власності на ці речі фізичні особи можуть набувати лише за наявності певного дозволу органів МВС, Мінкультури України та ін Угоди з валютними цінностями (частина 2 статті 129 ЦК) можуть здійснювати Національний банк України або уповноважені ним комерційні банки. Всі інші речі, за винятком названих вище, відносяться до речей, повністю знаходяться в цивільному обороті. Такі речі можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншого. Вони можуть бути об'єктами самих різних абсолютних і відносних цивільних правовідносин і належати будь-яким суб'єктам цивільного права. 2) Залежно від можливості переміщення речей у просторі, речі можуть бути поділені на рухомі і нерухомі. Свого часу, даний розподіл було відкинуто радянської правовою доктриною як буржуазне і не має практичного значення. Відсутня воно і в чинному цивільному законодавстві, хоча згадувалося в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і республік, які передбачалося прийняти в останній рік існування СРСР. У проекті нового ЦК України рухомим і нерухомим речам присвячена ст. 164, яка відносить до нерухомих речей земельні ділянки і все, що знаходиться на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких неможливо без непропорційного збитку їх призначенню. Режим нерухомої речі може поширюватися і на інші речі, зокрема, на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, підлягають державній реєстрації. У даному випадку мова йде не про зміні фізичної сутності речей, а про надання їм певного правового режиму. До рухомих речей належать ті, які можна вільно переміщувати у просторі. Отже, до нерухомих речей слід відносити ті, що постійно знаходяться в одному і тому ж місці, нерозривно пов'язані з землею або водним простором, що не можуть передаватися без передачі земельної ділянки або не можуть бути використані за призначенням без зв'язку із землею або водою. Всі речі, незамінними, як правило, мають підвищену вартістю. Всі угоди з нерухомими речами вимагають спеціального оформлення (нотаріального посвідчення та спеціальної реєстрації). Рухомі речі, як правило, можуть бути відчужені з дотриманням звичайного порядку укладання угод, без додаткових ускладнених формальностей. 3) Залежно від характеру використання споживчих якостей речей їх можна розділити на речі споживані і неспоживна. Споживані речі - речі, які в процесі їх використання втрачають свою фізичну сутність повністю або частинами. Споживаними також є речі, які в процесі використання перетворюються в іншу споживану або неспоживна річ (наприклад, випічка хліба з борошна). Разом з тим, споживані речі не слід ототожнювати з предметами споживання, під якими розуміють речі, призначені задовольняти споживчий попит. До неспоживна відносяться ті речі, які при їх використанні втрачають свої споживчі властивості поступово, протягом порівняно тривалого часу (наприклад , машини, обладнання, житлові будинки). Значення цього поділу полягає в тому, що деякі угоди можуть укладатися тільки відносно неспоживна речей (наприклад, договір майнового найму), інші - лише щодо споживаних речей (договір позики). Звідси слідують також вимоги належного використання, наприклад, орендованого майна, яке після закінчення терміну договору має бути повернуто в справному стані з урахуванням нормального зносу. Тобто, допускається часткове погіршення неспоживна речі, в межах природного втрати якості. Разом з тим необхідно мати на увазі, що предметом більшості договорів можуть бути як споживані, так і неспоживна речі (міна, дарування, купівля- продаж, зберігання і т.д.). 4) Залежно від здатності речей зберігати при дробленні свою сутність, вони поділяються на подільні та неподільні. Подільна річ - це така річ, частини якої відповідають тому ж призначенню, що і сама річ у цілому до її поділу. Наприклад, поділ на частини яблука не змінює його споживчого призначення, оскільки кожна частина може бути використана таким же чином, як і яблуко в цілому. Неподільними вважаються речі, які в результаті їх розділу втрачають своє колишнє призначення, або невідповідно втрачають свою цінність. Так, неподільною річчю можна вважати письмовий стіл, стілець тощо Неподільними слід також вважати складні речі, що представляють собою комплекс як би самостійних предметів, але пов'язаних загальним господарським або іншим призначенням (меблевий гарнітур, чайний сервіз та ін.) До складних речей належать і всі парні речі - взуття, рукавички, лижі тощо Досить вдала характеристика складних речей міститься в ст. 171 проекту ГК України, яка встановлює, що складною річ вважається тоді, коли різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає можливість використовувати його за призначенням, що визначається сутністю з'єднання. Слід, однак, враховувати що це лише загальне правило. Учасники конкретної угоди можуть за згодою розглядати будь-яку сукупну річ як окремий об'єкт цивільних прав. Правове значення класифікації речей на подільні й неподільні виявляється як у правовідносинах власності, так і в зобов'язальних правовідносинах. Так, лрі розділі майна, що перебуває у спільній власності, неподільна річ не підлягає дробленню. Така річ або продається, і поділу підлягають виручені за неї гроші, або зберігається за одним з власників із наданням іншим грошової або іншої компенсації (стаття 115 ЦК). В залежності від подільності і неподільності речі визначається також часткової або (стаття 174 ЦК). 5) Залежно від можливості індивідуалізації речей вони поділяються на індивідуально-визначені і визначені родовими ознаками. Родові речі - це такі, які у цивільному обороті характеризуються, такими ознаками як кількість, міра, вага і т.п. При цьому вони не виділяються з ряду подібних їм речей якимись специфічними ознаками (наприклад, индивидуализирующей упаковкою, спеціальним оформленням кожного екземпляра і пр.). Коли сторони договору визначають предмет родовими ознаками, то вони, як правило, не надають значення тому, які конкретно речі з однотипних будуть передаватися при виконанні зобов'язання. Індивідуально-визначені речі - це речі, які мають тільки їм притаманні ознаки, що дозволяють відмежувати їх від всіх інших речей (схожих і несхожих на них). Індивідуально-визначені речі незамінні. Тому загибель індивідуально визначеної речі не з вини боржника звільняє його від передачі її уповноваженій, в той час як випадкова загибель родової речі, за загальним правилом, не звільняє особу від виконання обов'язку з її передачі. То є, родова річ Не вмирає, оскільки може бути замінена іншою в зв'язку з тим, що є інші речі того ж роду. Правове значення вказаного поділу полягає в тому, що об'єктом одних цивільних правовідносин можуть бути тільки індивідуально-визначені речі (наприклад, у договорі майнового найму), а об'єктом інших тільки речі, визначені родовими ознаками (в договорі позики, біржових угодах). Деякі договори можуть укладатися як щодо індивідуально- визначені, гак і у відношенні родових речей (купівля-продаж, міна, дарування і т.п.). 6) Залежно від господарської значимості, речі можуть бути поділені на головні і другорядні. Головна річ являє основний інтерес як об'єкт правовідносини, другорядна - виконує допоміжні, обслуговуючі функції. З урахуванням характеру зв'язку між головною річчю і речами другорядними останні можуть мати різні позначення. Так, якщо головна річ і другорядна пов'язані фізично, то другорядні речі іменуються складовими частинами головної речі і визначаються як "все то, що не може бути відокремлене від неї (речі) без ушкодження та істотного знецінення речі ". Наприклад, двері є складовою частиною будинку, - колесо - складовою частиною машини і пр. При переході права на річ її складові частини не підлягають відділенню (ст. 131 ЦК). Якщо між головною річчю і другорядною існує юридичний зв'язок, то другорядна річ називається приналежністю. Наприклад, ключ є приналежністю замку, смичок - приладдя) скрипки і т.д. Належність слід долю головної речі, якщо в договорі або законі не встановлено інше (ст. 132 ЦК). Належність можна ототожнювати із запасними частинами, призначеними для заміни поламаних складових деталей головної речі. Якщо ж між головною і другорядними речами є економічна зв'язок, то останні іменуються плодами - доходами. Вони можуть бути фактичними (природними)-наприклад, урожай з земельної ділянки, або юридичними (орендна плата за передане в оренду майно). Плоди і доходи належать власникові головної речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою (ст. 133 ЦК). Наприклад, закон встановлює виняток із загального правила приналежності доходів власнику речі, для випадків віндикації речі у добросовісного власника (ст. 148 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "33. Поняття і види речей у цивільному праві." |
||
|
||