Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

3. Зміст правоздатності громадян і його межі



Зміст правоздатності громадян утворює ті майнові та особисті немайнові права та обов'язки, якими громадянин відповідно до закону може володіти. Іншими словами, зміст цивільної правоздатності становлять не самі права, а можливість їх мати.
Примірний перелік майнових та особистих немайнових прав, якими можуть володіти російські громадяни, дається в ст. 18 ГК, де передбачається, що громадянин може:
мати майно на праві власності;
успадковувати і заповідати майно,
займатися підприємницькою і будь іншої не забороненої законом діяльністю;
1 См Радянське цивільне право Суб'єкти цивільного права / Под ред З Н Братуся З 16
створювати юридичні особи самостійно або спільно з іншими громадянами та юридичними особами;
здійснювати будь-які не суперечать закону угоди і брати участь у зобов'язаннях;
обирати місце проживання;
мати права авторів творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та інших охоронюваних законом результатів інтелектуальної діяльності;
мати інші майнові та особисті немайнові права.
Як видно, закон, визначаючи зміст правоздатності громадян, говорить тільки про права, але прямо не згадує про обов'язки. Тим часом у п. 1 ст. 17 ГК вказується і на здатність громадян "нести обов'язки". У даному випадку законодавець приділяє увагу головного в змісті правоздатності - правам. Але непряме вказівку на обов'язки в законі присутнє. Наприклад, йдеться про право громадян "брати участь у зобов'язаннях". Зобов'язання трактується законом як правове відношення, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п. 1 ст. 307 ГК ). Як видно, право брати участь у зобов'язаннях означає і придбання обов'язків. З несенням обов'язків пов'язано і право мати майно у власності. Наприклад, ст. 210 ЦК передбачає, що власник несе тягар утримання належного йому майна, тобто певні обов'язки. Таким чином, у зміст правоздатності, безумовно, входить і згадана в п. 1 ст. 17 ГК здатність нести обов'язки (виконати зобов'язання, відшкодувати заподіяну шкоду і т. п.).
У ст. 18 ГК перераховані найбільш важливі (з точки зору законодавця) права, які можуть бути у громадянина. Такий підхід продиктований бажанням законодавця зробити дану норму найбільш ясній і доступній Тим часом в принципі було б цілком достатньо записати в ГК, що громадянин може мати будь-які цивільні права та обов'язки, не заборонені законом і не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства.
Разом з тим неправильно було б стверджувати, що за змістом правоздатність громадян безмежна. Для неї, як і для будь-якого суб'єктивного права, характерні деякі межі.
"Будь-яке суб'єктивне право, будучи мірою можливої ??поведінки уповноваженої особи, має певні межі як за своїм змістом, так і за характером його здійснення" 1. Ці межі відображені в положенні про те, що громадянин може займатися будь-який "не забороненої законом діяльністю" і що володіння деякими правами може бути прямо заборонено.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Зміст правоздатності громадян і його межі "
  1. Порядок розгляду справ за участю іноземних ОСІБ, їх процесуальні права і обов'язки
    зміст правоздатності юридичної особи; порядок набуття юридичною особою цивільних прав та прийняття на себе цивільних обов'язків; внутрішні відносини, в тому числі відносини юридичної особи З його учасниками; здатність юридичної особи відповідати за своїми зобов'язаннями. Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення
  2. 3. Судочинного принципи арбітражного процесуального права
    змісту цілого ряду норм арбітражного процесуального права і являє собою таке правило, згідно з яким зацікавлені в результаті справи особи мають право самостійно розпоряджатися належними їм суб'єктивними матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту. Принцип диспозитивності є, за образним висловом М.А. Гурвича, що рухають початком цивільного процесу 2.
  3. Принципи діяльності нотаріату в Україні
    зміст і сутність нотаріального права України, характеризують організацію та діяльність нотаріальних органів, визначають основні риси цієї галузі права. До системи принципів нотаріального права входять принципи законності, обгрунтованості нотаріальних актів, сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їх прав і законних інтересів, національної мови, дотримання таємниці вчинення
  4. § 2. Кримінальну правовідносини і елементи складу злочину
    зміст правовідносини (юридичні права і обов'язки); в) об'єкти правоотношенія3. Така структура правовідносини, на нашу думку, може бути поширена і на кримінальну правовідносини. 1 А. А. Піонтковський. Деякі питання загальної теорії держави і права. - «Радянська держава і право», 1956, № 1, стор 18. 2 Див: А. А. Піонтковський. Правовідносини в кримінальному праві. -
  5. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Змісті, порятунок соціалістичного майна та ін Однак найбільш істотні зміни відбулися у змісті та дусі норм. Розглянемо основні з них, слідуючи за структурою Кодексу. I розділ містить загальні положення про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, здійсненні цивільних прав та їх захист, про суб'єктів права, представництво, довіреності, позовної давності. В
  6. ЗМІСТ:
    правоздатність держави і державних (муніципальних) утворень 157 § 2. Форми участі держави у цивільному обороті 162 Глава 9. ОБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 179 § 1. Поняття та юридична класифікація речей 179 § 2. Гроші та цінні папери. Поняття майна 188 § 3. Результати творчої діяльності. Інформація 198 § 4. Результати робіт. Послуга. Нематеріальні блага 200 Глава 10.
  7. § 3. Принципи цивільного права
    зміст в цілому або будь-якої її частини і т. д. Завдяки тому, що в основі цивільного законодавства лежать диспозитивні норми, суб'єкти громадянського права можуть реалізовувати свою правоздатність на свій розсуд, набувати суб'єктивні права або набувати їх, вибирати конкретний спосіб їх придбання, регулювати на свій розсуд зміст правовідносини, учасниками
  8. § 1. Цивільне законодавство та його система
    вмістом суперечили законам і підзаконним нормативним актам, що володіє більш високою юридичною силою, що в значній мірі обумовлювалося прагненням відомств захистити інтереси входять до їх систему організацій за рахунок обмеження інтересів громадян. Так, встановлені ст. 246 ЦК 1964 р. права покупця у разі продажу йому речі неналежної якості практично були зведені нанівець
  9. § 3. Застосування цивільного законодавства
    змісту Характер цивільно-правової норми залежить від ступеня обов'язковості для учасників цивільних правовідносин містяться в ній правил поведінки. З цієї точки зору необхідно розрізняти диспозитивні і імперативні норми цивільного права. Якщо норма цивільного права містить в собі правило, яке учасники цивільного обороту не можуть змінювати на свій розсуд, то дана
  10. § 3. Недійсні угоди
    змісту. Поряд з окремими складами недійсних угод закон (формулює загальну норму, згідно з якою недійсною є будь-яка угода, яка відповідає вимогам закону або інших правових актів (ст. 168 ЦК). Роль такої загальної норми проявляється у випадках, коли відбувається угода, яка не має вад окремі її утворюють елементів, але суперечить за змістом і своєю