3. Соціальні функції конституції

Зі сказаного можна багато чого укласти про соціальні функції конституції, тобто про її громадському призначення і способи його реалізації.

Перша функція конституції - і це абсолютно очевидно - юридична. Як зазначалося, конституція - це закон, притому основний, вищий закон, закон для законів. Вона - головне джерело права країни, що лежить в основі всієї системи правового регулювання суспільних відносин. Всі інші закони та підзаконні акти повинні відповідати або у всякому разі не суперечити конституції. Характеристика конституції як вищого закону подається більш кращою, ніж як основного закону, тому що термін «основний закон» в ряді країн має інше значення і позначає певну категорію законів, що знаходяться в ієрархії джерел права нижче конституції. Конституція є основа всього правопорядку в державі.

Друга функція - політична. Конституція визначає устрій держави, його відносини з окремими людьми та їх групами, з суспільством в цілому, служить правовою основою політичної системи суспільства. Всі політичні сили - партії, рухи та ін

Третя функція - ідеологічна. Конституція як найбільш авторитетний закон звертається до визнаних у суспільстві цінностям (права людини, власність, демократія, сім'я, іноді віра в Бога та ін.) Ці цінності підтверджуються в поточному законодавстві, у судовій практиці, в діяльності органів конституційного контролю. Якщо подивитися на ідеологічні установки, що закріплюються в зарубіжних конституціях, то дуже помітна в процесі їх розвитку все зростаюча ідеологічна насиченість, яка проявляється і в характері, і в увеличивающемся числі закріплюються норм.

«Держава визнає Сім'ю як природний першоджерело і об'єднуючу основу суспільства, а також як моральний інститут, що володіє невід'ємними і невідчужуваними правами, попередніми всякому позитивному праву і вищими по відношенню до нього» (п. 1 ч. 1 ст. 41).

«Держава визнає, що людина в силу того, що він розумна істота, має природне, попереднє позитивному праву, право приватної власності на зовнішні блага» (п. 1 ч. 1 ст. 43).

Не випадково в багатьох демократичних країнах знайомство громадян з конституцією починається вже в школі, яка прищеплює учням повагу до конституції і до гарантованим нею соціальних цінностей.

Інформація, релевантна " 3. Соціальні функції конституції "

1. 3. Загальна характеристика компетенції
   Для того щоб парламент міг успішно реалізовувати свої соціальні функції, конституції наділяють його необхідними повноваженнями, які, як зазначалося вище - в п. 8 § 1 гл. V, утворюють разом з функціями його компетенцію. Залежно від того, який обсяг конституційної компетенції парламенту, ми можемо виділити три її види. У багатьох країнах з парламентською формою правління компетенція
   
2. 2. Президент формально не є главою виконавчої влади
   але він активно впливає на діяльність виконавчо-розпорядчих органів. Це виявляється в наступних формах: 1. безпосередньо, тому що багато з федеральних органів виконавчої влади підпорядковані йому безпосередньо. (Адміністрація Прези-дента, Уряд, деякі міністерства) 2. побічно, тобто через Уряд. Уряд керує міністерством. повт. повн. П-та в сфері
   
3. Види і стадії адміністративного права
   1. Поняття і система стадій і етапів провадження по справах про ад-міністратівного правопорушення. 2. Адміністративне розслідування. 3. Розгляд справ про адміністративні правопорушення. 4. Перегляд постанов. 1. Стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення - це відносно самостійна частина виробництва, кото-раю поряд із загальними завданнями провадження має
   
4. Держ. управління у соціально-культурній сфері
   1. Система органів і організація держ. управління освіти. 2. Система органів і організація державного управління в сфері соціального захисту населення. 1. Державне керівництво системою освіти осуществля-ється федеральними органами виконавчої влади та органами виконавчої влади суб'єктів федерації загальної та спеціальної компетенції: 1) Уряд РФ, ст. 114
   
5. 4. Зміст, рушійні сили і етапи визвольного руху в X IX столітті
   Однією з найбільш укорінених догм в історичній науці була ленінська періодизація визвольного руху. Десятки років покоління радянських людей сприймали ленінську схему, що характеризується насамперед двома тезами: 1) визвольний рух - це революційний рух, 2) воно проходить три етапи-дворянський (1825-1861 рр..), Разночинский (18611895 рр..) І пролетарський (1895 -1917 рр..) в
   
6. 2. Революція 1905-1907 рр..
   Так що ж таке революція? Яке її вплив на життя суспільства? Сучасне, на наш погляд, досить змістовне визначення революції як суспільно-історічес-кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під
   
7. 4. Становлення адміністративно-командної системи і режиму особистої влади І В. Сталіна
   Відмова від економічних методів господарювання, від практики госпрозрахунку означав поворот до адміністративно-командних методів управління. «Штурмові методи» будівництва нового суспільства, методи «кавалерійської атаки» криються не тільки в теоретичних прорахунках керівництва, квапливості Сталіна, бажанні досягти висот соціалізму одним ефективним стрибком. Корінь допущених деформацій лежить в повному
   
8. 2. Судоустройственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
   Принцип здійснення правосуддя тільки судом сформульовано в ст. 118 Конституції РФ. Стосовно до арбітражного процесуального праву даний принцип закріплює, що по справах у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, віднесених до відання арбітражних судів, тільки арбітражний суд має право здійснювати правосуддя (ст. 1 АПК). Сутність даного принципу полягає в наступному.
   
9. 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
   У процесуальному законодавстві та практиці його застосування велике значення має питання про підвідомчість спорів тим чи іншим державним чи громадським органам. У науці цивільного процесуального права підвідомчість визначається як належність потребують державно-владному вирішенні спорів про право та інших справ до ведення різних державних, громадських, змішаних
   
10. 2. Судоустройственние прінціпиарбітражного процесуального права
    Принцип здійснення правосуддя тільки судом являє собою таке правило, за яким реалізація повноважень, віднесених до відання органів судової влади, може здійснюватися тільки судами, створеними відповідно до закону. Даний принцип характеризує місце органів судової влади в системі поділу влади, коли (у найбільш узагальненому вигляді) органи законодавчої влади мають