Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право Україна / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

4. Сучасний стан російської науки зарубіжного конституційного права

Падіння в Росії комуністичного режиму в 1991 році призвело до звільнення суспільствознавства від нав'язаних ідеологічних пут, і перед розвитком даної області конституційно-правової науки також відкрилися нові горизонти. Становлення або, точніше, відновлення науки почалося негайно. Цьому сприяла і та обставина, що перехід до створення ринкової економіки та демократичного політичного устрою зажадав вже не тільки від теоретиків, але і від практичних політиків вивчити зарубіжний досвід, насамперед досвід найбільш розвинених держав, щоб не винаходити велосипед, а використовувати з урахуванням наших умов напрацьовані століттями правові конструкції. Правда, часу для серйозного вивчення практично не виявилося, а до того ж багато політики, та нерідко й професора права проблему недооцінили, вирішивши, що їх поверхневих уявлень достатньо для створення нової конституційно-правової бази політичного життя в нашій країні. До того ж далеко не всі змогли швидко відмовитися від радянських стереотипів, а окремі «теоретики» тримаються їх дотепер.

У всякому разі, сьогодні ми можемо бачити, що російська наука конституційного права, зокрема конституційного права зарубіжних країн, створюється і розвивається. І якщо в першому і навіть другому виданнях Загальній частині цього підручника ми нарікали на відсутність нової літератури, то зараз можемо із задоволенням констатувати, що обсяг видаваних праць скоро перевищить все, що було видано з даної проблематики за 75 років так званої радянської влади.

Правда, кількість не завжди позитивно позначається на якості видаваних книг. Комерціалізація редакційно-видавничого і друкарської справи, завдяки якій поряд з відпаданням всякого роду цензури став можливий різкий ріст випуску книг, залишила вкрай вузькі можливості випуску монографічної літератури. Лише деякі видавці жертвують на це частину своїх прибутків. Меценатство ж (по-нинішньому, спонсорство) поки що не отримало скільки-небудь значного поширення серед нашого вищого і середнього класу. На жаль, сучасні видання нерідко виконані кустарно, видавнича культура часто не на висоті (численні друкарські помилки, пропуски і т.п.).

На превеликий жаль, в останні роки передчасно пішли з життя багато дослідників зарубіжного конституційного права, науковий потенціал яких далеко не вичерпався і яким деколи ще немає гідної заміни. Це А.А. Мішин, М.А. Крутоголов, І.П. Іллінський, С.А. Єгоров, А.Є. Козлов, Ф.М. Решетніков, Ю.П. Урьяс. Життя, однак, триває, і, незважаючи на явно недостатню державну оцінку праці дослідників і викладачів, нові покоління все ж вступають в науку. Серед авторів нової літератури ми бачимо представників усіх живуть сьогодні поколінь науковців і викладачів права.

З вийшла в останні роки літератури по закордонному конституційному праву значне місце займають підручники і навчальні посібники. Слід зазначити, що в ряді з них окремі проблеми розглядаються на монографічному рівні, а деякі такі видання просто представляють собою замасковані монографії, як, наприклад, «Публічне право» проф. Ю.А. Тихомирова.

Без удаваної скромності ми можемо відзначити, що справжній підручник був першим, який відмовився від чисто ідеологічного характеру даній області конституційно-правової науки і звернувся до дійсно правових проблем. Він істотно полегшив викладачам і студентам перехід до нової концепції відповідної навчальної дисципліни. Йому передували два навчальних посібники у вигляді збірників статей, видані нашою кафедрою вже в 1991 році. У зв'язку з затримкою підготовки томів особливої ??частини підручника в 1996 році кафедра видала в якості навчального посібника збірник «Іноземне конституційне право» під редакцією проф.

В. В. Маклакова.

За нашим підручником послідував підручник «Конституційне право» під редакцією проф. А.Є. Козлова (після його кончини підручник перевидається під редакцією проф. В.В. Лазарєва). Цей підручник, сприйняв ряд наших напрацювань (нам це дуже схвально), містить тільки загальну частину, включає у великій мірі російський матеріал і розрахований на навчальні заклади системи МВС.

Незабаром вийшов у світ однотомний і порівняно компактний за обсягом підручник проф. В.Є. Чиркина, що включає і загальну і особливу частини. Дещо раніше було видано ще більш короткий навчальний посібник того ж автора «Основи конституційного права», що містив тільки загальну частину. Природно, що інтереси стислості спонукали автора опустити ряд питань. Особлива частина підручника включає розділи, присвячені основам конституційного права 10 країн - США, Великобританії, Франції, Німеччини, України, Китаю, Японії, Індії, Єгипту, Бразилії. Як бачимо, в чому перелік країн збігається з переліком нашого підручника, але тут включена одна із зарубіжних країн СНД, а також одна з африканських країн. Виданню цього підручника передував вихід у світ великій монографії «Порівняльне конституційне право» (відповідальний редактор проф. В.Є. Чиркин), підготовленої колективом авторів Інституту держави і права РАН.

Слід згадати також підручник (на обкладинці він названий чомусь навчальним посібником) далекосхідного автора К. В. Арановского «Державне право зарубіжних країн». Це видання, що містить тільки загальну частину, на шкоду чисто правової матерії перевантажено відомостями з суміжних дисциплін - політології, соціології, економіки.

В даний час у продажі є також досить оригінальне навчальне видання російською мовою - курс лекцій «Конституційне (державне) право зарубіжних країн», підготовлений білоруським автором доц. М.Ф. Чудаковим. Це видання, що містить також тільки загальну частину, відрізняється незручним великим форматом, оригінальної версткою, що має, втім, певні переваги та наявністю нерідко цікавих образотворчих і текстових ілюстрацій. Складається враження, що автором також використані з певною коригуванням напрацювання цього підручника.

Зовсім недавно вийшов у світ довгий час готувався підручник «Конституційне право зарубіжних країн» під редакцією члена-кореспондента РАН М.В. Баглая і професорів Ю.І. Лейбо і Л.М. Ентіна, написаний в основному колективом авторів МДІМВ. Цей однотомник містить і загальну, і особливу частини, причому остання включає 9 глав про основи конституційного права окремих країн (США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Японії, Іспанії, КНР, Індії) і три розділи, присвячені регіонам: країнам СНД, країнам Латинської Америки, арабським країнам і Ізраїлю.

Нарешті, не можна не сказати про підручник проф. Н.А. Міхальової «Конституційне право зарубіжних країн СНД», що включає тільки загальну частину. Це перша в нашій літературі серйозна спроба узагальнити досвід конституційного будівництва на зарубіжному пострадянському просторі.

Необхідно, однак, застерегти студентів та інших читачів від «навчальних» видань, які інакше, як халтурно, не назвеш. Побачивши, зокрема, підзаголовок «в питаннях і відповідях», краще заощадити гроші і залишити книгу на прилавку.

З'явилися в останні роки і інші монографічні видання крім вже згаданих. Видавництво «Юридична література» випустило кілька невеликих порівняльно-правових досліджень, присвячених проблемам федералізму, поділу влади, президентської влади тощо Професор В. В. Маклаков опублікував в ИНИОН РАН три порівняльно-правових дослідження інститутів конституційного права країн - членів Європейського союзу. Порівняльно-правові дослідження конституційного контролю та конституційної юстиції присвячені праці професорів Ж.

І. Овсепян і С.В. Боботова. Відзначити слід монографію проф. Ю.А. Юдіна про правове регулювання статусу політичних партій, колективну монографію Інституту держави і права РАН про судові системах держав Заходу і монографію проф. Л. В. Бойцової про кримінальну юстиції, а також монографію проф. В.В. Бойцової про інститут омбудсмана. Не можна, нарешті, не згадати, незважаючи на її переважно політологічний характер, монографію А.Б. Зубова про парламентську демократію в країнах Сходу.

Тривають дослідження конституційно-правових інститутів окремих зарубіжних держав. Про окремі проблеми британського права видали свої книги І.Ю. Богданівська, В.А. Баранців, український автор В.Н. Шаповал (російською мовою), про проблеми конституційного права США - В.І. Лафитский, Н.Е. Шишкіна, Китаю - Л.М. Гудошников, К.А. Єгоров, Франції - А.Д. Керімов. Цікаві книжки про право і правовій культурі Нідерландів видали В. В. та Л.В. Бойцова.

Звертає на себе увагу тенденція, що підсилюється до досліджень, заснованим на порівнянні російського конституційного права з закордонним. Мова при цьому йде вже головним чином про зіставлення інститутів, а не про їх протиставленні, як раніше. Останнім часом опублікували такого роду роботи А. І. Ковлер, Г.А. Гаджієв, Н.В. Вітрук, Б.С. Ебзеев, Н.С. Бондар, Г.А. Тосунян, М.С. Саліков та ін

Необхідно звернути увагу студентів та інших читачів на корисні довідкові видання, насамперед енциклопедії та словники. Якість їх, правда, неоднаково, але серед кращих слід відзначити що вийшла в 1998 році «Малу енциклопедію конституційного права», написану М.В. Баглаєм і В.А. Тумановим.

Збільшується і перекладна література. У 90-х роках опубліковані переклади американських авторів Л. Фрідмена, Дж. Вілсона, В. Острома, М.Е. Харрел і Б. Андерсена, французьких - Ф. Ардана, Ф. Люшера. Твори зарубіжних авторів видаються російською мовою і в їх країнах; правда, носять вони переважно інформативно-описовий характер.

У зв'язку з даною проблематикою необхідно згадати кілька робіт, присвячених порівняльному методу в правознавстві. Це праці Ю.А. Тихомирова, В.Є. Чиркина, а також вийшла в Москві книга узбецького автора А.Х. Саидова.

Рамки справжнього огляду не дозволяють згадати авторів і тематику досить численних статей в юридичних та суміжних журналах, число яких також істотно зросло порівняно з радянськими часами. Хотілося б, однак, особливо відзначити надзвичайно інформативний журнал «Конституційне право. Східноєвропейський огляд », видаваний англійською та російською мовами Центром конституційних досліджень при Московському громадському науковому фонді.

Останні роки характеризуються і тим, що відновилося видання перекладів конституцій, а також деяких інших джерел конституційного права зарубіжних країн. Заслуговує схвалення ініціатива журналу «Право і життя», який розпочав з 1991 року публікацію перекладів нових і ненових, але не публікувалися російською мовою конституцій зарубіжних країн; правда, в цих текстах багато помилок, що виникли внаслідок порушення технології. Поряд з російськими видавництвами російські переклади конституцій випускає і вірменське видавництво «Мхітар Гош», однак культура його видань надзвичайно низька: не можна дізнатися, ким і з якої мови здійснені переклади, з якого джерела взяті тексти, на яку дату вони актуалізовані. На жаль, навіть солідні російські видавництва публікують підчас переклади конституцій ні з оригінального, а з англійської мови. Переклад з перекладу чреватий значно більшою небезпекою смислових помилок.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Сучасний стан російської науки зарубіжного конституційного права "
  1. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    сучасна оцінка вимагає зваженого наукового аналізу, вільного від політичної кон'юнктури та емоцій моменту. Між всіма трьома російськими революціями існувала глибока зв'язок. Найважливіший урок всіх революцій: вони відбуваються тоді, коли суспільство втрачає надію на еволюцію. Революція - це величезна ціна тільки за можливість прогресу. «Її виправдання, вища і безперечне в тому, що вона
  2. 3.2. Контракт - основа посилення цивільно-правових відносин у силових структурах
    стан держави, і недостатнє фінансування, і багато іншого. Треба ясно і однозначно розуміти, що не матеріальні причини є головними в розвалі мобілізаційної системи, а саме сама існуюча система. Закордонне військовий огляд. 1997. № 5. С. 62; 1998. № 10. С. 57. Покладений в основу норм права принцип, що регулює цей інститут армії, полягав у звичайному постулаті -
  3.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      сучасному етапі. Основні зовнішні та внутрішні функції Радянської держави, їх еволюція. Форма правління, національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, політичний режим сучас-ного Російської держави. Функції і апарат Російської держави на сучасному етапі. Політичні, структурні і територіальні характеристики сучасного Російського
  4.  Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
      сучасного рівня юридичного знання функціонування та розвиток такого яскравого і складного соціального інституту, як право. При цьому головна увага приділяється закономірного і випадковому в праві, основним правовим системам, іншим головним характеристикам права в цілому як соціального інституту. Походження ж права було розглянуто в главі третій цієї книги. Тривалий час на
  5.  Глава дванадцята. ФОРМА ПРАВА
      сучасне розуміння. Наступність і оновлення в праві. Рецепція права. Після обговорення теми про сутність і зміст права, його розумінні і визначенні настає черга і теми про форму права, тобто про те, як, в якому реальному, практично сприйманому облич ми можемо право спостерігати, вивчати, застосовувати, використовувати. Методологічно слід вчинити точно так само, як при розгляді
  6.  8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
      сучасний стан Росії невиразним і невизначеним »(смута бачилася 7в поширенні анархічних навчань, падінні авторитету влади, занепаді релігії, моральності, процвітанні корисливості й т. д.), висуває проект повернення Росії до дореформений часів. Для цього необхідно відновити привілеї дворянства у справі місцевого самоврядування, ввести представництво від станів замість
  7.  1.Економіка і соціальна структура
      сучасну політичну кон'юнктуру, стали доводити (без достатніх аргументів), що час з 1907 по 1917 рік - це час підйому та процвітання. При цьому робиться посилання на великий експорт хліба за кордон. Росія багато хліба вивозила і продавала за кордон, але робилося це за рахунок форсованого зменшення запасів хліба всередині країни. Так, в США, Аргентині та Канаді «разом узятих» після
  8.  3. Початок II російської революції. Лютий 1917
      сучасність. - СПб, 2003. Росія і перша світова війна. - СПб, 1999. Солженіцин А.І. Роздуми над Лютневою революцією / / Москва. - 1995. - № 2. Солженіцин А.І. Червоне колесо. Вузли Х-ХХ / / Зірка. - 1993. - № 1-9. Країна гине сьогодні: Спогади про Лютневої революції 1917 р. - М., 1991. Старцев В. І. Революція і владу. - М., 1978. Старцев В.І. Штурм Зимового. - М., 1967. Станкевич
  9.  3.1. Аналіз стану військового законодавства на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства Росії
      станом здоров'я призовом. І витрачаються сотні і тисячі рублів на їх заклик, перевезення, а потім на звільнення і відправку додому. Винні не відшкодовують ні копійки, хоча зрідка караються в дисциплінарному (адміністративному) порядку. Вони (або лікарі, або працівники РВК) повинні відшкодовувати весь матеріальний збиток державі, а крім того, відшкодовувати моральну шкоду громадянинові, незаконно покликаному в
  10.  ПЕРЕДМОВА
      сучасних перетворень в області цивільно-правового регулювання майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин стало прийняття Цивільного кодексу РФ. Основні положення нового кодексу будуть визначати подальший розвиток цивільно-правового законодавства Росії. Правова реформа вимагає переосмислення багатьох теоретичних проблем цивільного права. Це обумовлено