| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.7. Країни Сходу в період колоніалізму |
||
|
Сутність колоніалізму. Колоніальна торгівля в XVI - XVIII зв. помітно збагатила європейські держави, заклавши основу первісного нагромадження капіталу. З кінця XVIII століття Західна Європа і США вступають в епоху промислового розвитку капіталізму, що зумовило виникнення нових форм колоніальної експансії. На зміну примітивним формам позаекономічного примусу приходять власне економічні методи експлуатації колоній, що включають: 1) збагачення за рахунок торгового обміну між метрополіями і колоніями; при цьому останні включаються в структуру світового господарства в якості ринків збуту продукції і постачальників дешевої сировини; 2) придушення в колоніях за допомогою 255 комерційної конкуренції місцевої національної промисловості з метою закріплення за ними ролі аграр-но * сировинних придатків метрополій. Зі вступом капіталізму в монополістичну стадію розвитку панівне значення набули інтереси фінансового капіталу, що переслідують мету отримання надвисоких прибутків за рахунок вивезення капіталу та його розміщення в колоніях. Вивіз капіталу здійснювався в наступних формах: - підприємницько-продуктивний капітал (Англія); - позичковий капітал (Франція); - непродуктивний капітал (Німеччина). У першому випадку в колоніях створювалися підприємства, оснащені (з метрополій) промисловим обладнанням, верстатами, залізницями. Експлуатація дешевого найманої праці місцевого населення дозволяла отримувати тут чималий прибуток. У другому випадку слаборозвиненим країнам Сходу надавали кредити і позики з метою отримання доходу у вигляді відсотків. У третьому - державам Сходу давали гроші для купівлі споживчих товарів, вироблених на європейських підприємствах. Все це призводило до засиллю в колоніях іноземного капіталу, переважанню примітивних форм господарства, відсталою структурі місцевого промислового виробництва та сільського господарства, що базувався на ручній праці. Європа і Схід: адаптація, пристосування, модернізація. Європейська колоніальна експансія зробила істотний вплив на внутрішню структуру ВБС-точних товариств. Процес втягування країн Сходу в систему єдиного світового ринку на увазі їх політичну залежність від західних колоніальних держав, позбавлення можливості самостійно здійснювати економічну політику. Європейці роблять зусилля щодо створення на Сході ринкової інфраструктури: від банків і підприємств до залізниць, портів і баз - і залученню кваліфікованих фахівців. Ставка робилася на місцеву еліту, що отримала європейську освіту і сповнену відповідними 256 цінностями, - саме таких людей колонізатори намагалися поставити на ключові соціальні, економічні та політичні пости в залежних країнах. Первісною реакцією східного суспільства на такий активний процес вторгнення ззовні було прагнення пристосуватися до нових умов існування. Європейські досягнення в науці і техніці, ідеї лібералізму, парламентаризму, демократизму активно засвоювалися утвореної елітою. Соціальні верхи Сходу прагнули зрівнятися з переважаючим їх Заходом, модернізувати своє суспільство за європейським подобою. Проявом таких устремлінь стали реформи відповідного характеру та спрямованості, що проводилися як в колоніях, так і в інших країнах Сходу в XIX столітті (наприклад, реформи Мейдзі в Японії). Тут здійснюються конституційно-демократичні перетворення, створюються парламенти і законодорадчих органи влади, проводяться демократичні вибори. Відсутність масового опору реформам давало європейцям надію на те, що Схід зможе легко вписатися в європейську модель розвитку, змиритися з уготованої йому долею у світовій господарській системі. Такі ілюзії пояснювалися тим, що в XIX столітті Схід ще не був «пробуджений», і від його імені виступали лише нечисленні соціальні верхи, що співробітничали з колоніальними властями. Новий XX століття стало свідком масового національно-визвольного руху, революцій в східному суспільстві |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4.7. Країни Сходу в період колоніалізму" |
||
|
||