| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
СУБ'ЄКТИВНИЙ ФАКТОР |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
У формуванні етнонаціональної ідентичності, безперечно, важливу роль відіграє суб'єктивний фактор і насамперед - прийнята на ідеологічне озброєння національна політика. У розробках Народного фронту Молдови (НФМ) пропаганда національної самобутності та курс на румунізацію відіграли значну роль у формуванні великої значимості етнонаціональної ідентичності молдавського і, за законом ланцюгової реакції, всього іншого населення. У Тирасполі, навпаки, ключовим моментом національної політики був курс на формування міжнаціонального (міжетнічного) згоди, як найважливішої складової боротьби за права людини і за демократизацію суспільства. Так, наприклад, згідно передвиборчій програмі кандидата в Президенти ПМР І.М. Смирнова (22 грудня 1996 р.), національна політика, спрямована на збереження і розвиток традицій міжнаціональної злагоди, що сягають корінням у глибину віків, будувалася на наступних фундаментальних принципах: "Національний паритет з іншими народами, в тому числі рівність у використанні рідної мови в офіційних відносинах, суспільного і культурного життя; право на етнокультуру, самоорганізацію шляхом створення асоціацій, земляцтв; державна підтримка програм відродження і розвитку різноманіття національних культур "27. Корінна протилежність етнонаціональних політик на правому і лівому берегах Дністра полягала в тому, що перша була орієнтована на подальше одержавлення етнічного чинника шляхом визнання державності молдавського народу в національних кордонах, в той час як друга вела справу до паритетного поєднанню інтересів всіх проживаючих у Придністров'ї національностей і ослаблення державотворчого впливу етнічного чинника. Державний патерналізм Придністров'я не мав на увазі створення пріоритетів для представників однієї з національностей. Більш того, в блоці політичних наказів Об'єднаної Ради трудових колективів (ОСТК) м. Тирасполя кандидату в Президенти ПМР на виборах 22 грудня
СТІ "28. При всій значущості суб'єктивного фактора, немає серйозних підстав для переоцінки ролі етнонаціональної політики в насадженні етнічної винятковості для правобережних і для звинувачення в манкуртизм лівобережних молдаван. Більш того, пропаганда, прямо спрямована на розпалювання міжнаціональної ворожнечі ("Мити кишинівський асфальт російською кров'ю!"), Яка взяла на озброєння людиноненависницькі гасла типу: "Втопимо росіян в жидівській крові!", "Чемодан - вокзал - Магадан!", "Російських - за Дністер, євреїв - у Дністер! "," Російський Іван, збирай валізу! ", хоча і призвела до кровопролиття, але в кінцевому підсумку серйозно не похитнула кореневих основ менталітету ні по праву, ні по ліву сторону Дністра. Молдавани в масі своїй залишилися молдаванами, росіяни - росіянами, гагаузи - гагаузами. Після припинення збройного конфлікту, незважаючи на важкі жертви і втрати, збереження етнічної ідентичності не розкидані людей різної етнічної приналежності по різні сторони барикади. Природно передана етнічна (етнокультурна і етномовна) інформація і нормально функціонуюча етнічна ідентичність виявилися сильнішими нав'язуваних етнічними лідерами конструктів, а прімордалізм як пояснює етнічність теорія - сильніше руйнівного конструктивізму.
Принципове значення для розуміння менталітету придністровського населення і його корінного відмінності від населення правобережного має виявлений опитуванням факт рівнозначності і равновеликости трьох ідентичностей - національний (44.6), регіональної (43.7) і конфесійної (42.0) в загальній системі ідентифікаційних цінностей, що знаходяться приблизно в однаковій віддаленості від сімейної та майнової ідентифікацій, що займають перші два місця в менталітеті придністровців. Планка кожній з трьох ідентичностей, як видно з результатів опитування, приблизно на порядок (майже в два рази) нижче планки двох інших ідентифікацій - сімейної та майнової. Отже, основна конкуренція в лівобережній частині відбувається не між національною і будь-якої з соціальних ідентичностей, а між національної та регіональної, з одного боку, а також національної та конфесійної - з іншого. Ніде в Росії, в ході широкомасштабних опитувань, в тому числі, наприклад, більш
Можна допустити, що це, виявлене опитуванням, самовідчуття громадян Придністров'я служить важливим показником більш ємного явища - прид-нестровізма (пріднестровство, пріднестровность тощо, справа не в терміні) за аналогією з молдаванізмом , румунізмом, російськістю і т.п. І якщо це явище дійсно має місце в реальності, то всіх респондентів, які визнали в ході опитування населення Придністров'я унікальним, незважаючи на наявність окремих рис схожості з населенням сусідніх держав, можна з часткою умовності віднести до розряду регіоналісти . Ще з більшою обережністю всіх інших респондентів, що представляли різні групи населення Придністров'я і визнали, що у жителів Придністров'я набагато більше рис схожості з населенням Молдови, Росії, Румунії чи України, можна знову ж умовно, без будь-якого натяку на оцінність, іменувати орієнтованими " націоналістами "того чи іншого толку. Якщо погодитися із запропонованою типологизацией, то треба одночасно визнати наявність серйозних відмінностей в інтенсивності прояву регіональної ідентичності в залежності від національної приналежності придністровців. Відповідно, дотримуючись цієї логіки, можна визнати, що співвідношення між регіоналісти (тобто визнають унікальність: Придністров'я) і націоналістами, вбачається більше рис схожості з населенням-якого сусідньої держави, сильно коливається залежно від національної приналежності. Найбільш сильно в цьому відношенні розколоте молдавське населення, [де частки регіоналісти (38.5%) і націоналістів (30.8%) приблизно рівні. [Не випадково серед молдаван Придністров'я знайшовся висока питома [вага осіб (17.1%), що не зуміли дати будь-яку самооцінку своєї регіональ-"ної ідентичності. Приблизно кожен п'ятий росіянин і українець, вказали, що насе-[ня Придністров'я має найбільшу схожість відповідно з населенням Росії та України. Питома вага цієї категорії респондентів ("націоналістів") у складі кожної національної групи був в два рази менше [частки регіоналісти. Іншими словами, навіть проживаючи в Придністров'ї, який став для них рідним, вони бачили подібність насамперед з етнічно спорідненим їм населенням інших держав. діаспоральних відчуття, підживлюють етнічну ідентифікацію, давало про себе знати, склад-I ляя водночас конкуруючу базу для формування почуття регіо-} нальної ідентичності. Молдавія вийшла зі складу Радянського Союзу і знайшла дер-[ную незалежність (27 серпня 1991 р.) під гаслами етнічного (національного) самовизначення. При цьому були проігноровані принцип
На правому березі Дністра не хочуть визнавати придністровський регіоналізм і право придністровського населення бути унікальним. Лише
деяким більш ніж кожен десятий респондент в ході опитування визнав, що окремі риси подібності з населенням сусідніх держав є, але в цілому населення Придністров'я унікально. У суспільній думці переважної більшості правобережного населення жителі Придністров'я скоріше схожі на населення якого-небудь сусідньої держави (48.0% - на населення РМ, 8.8 - Росії , 2.3% - України), чим не схожі (табл. 15 3). Як і слід було очікувати, найчастіше на наявності схожості придністровців з населенням РМ наполягає нечисленна група румунізували-них молдаван (65.9%), серед яких відповідно і самої малої (2.3) виявилася частка тих, хто визнає унікальність населення Придністров'я. Зрозуміло, що в основі подібної установки лежить ідеологізованої уявлення про нерозділеності молдавського народу і про повну ідентичність румунів і молдаван.
Молдови і, нарешті, без малого кожен десятий думає, що у придністровців більше рис схожості з населенням не Молдови, а Росії. Можна припустити, що російське населення Правобережжя менше, ніж молдавське, переконане в унікальності населення Лівобережжя та поінформоване про його особливому історичному шляху. Такого висновку наводить той факт, що найбільша частка росіян, які проживають в РМ (42.1%) впевнена швидше в схожості населення Придністров'я з населенням Молдови, ніж у його унікальності. Лише 15.8% росіян на правому березі Дністра визнають регіональну ідентичність лівобережного населення, і ще 11.8% думають, що населення Придністров'я більше схоже на населення Росії (див. табл. 153). Узагальнюючи наведені дані, можна підтвердити зроблений вище висновок: відмова населенню Придністров'я в його унікальності, у визнанні його схожості насамперед з жителями Молдови - істотна риса менталітету всього правобережного населення, в тому числі російської та української. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна " СУБ'ЄКТИВНИЙ ФАКТОР " |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||