| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Судимість |
||
|
Правова природа судимості детермінується поняттям і змістом кримінальної відповідальності. Як відомо, кримінальна відповідальність являє собою правовідносини, яке виникає між державою в особі її правоохоронних органів і особою, совершівйшм злочин. Зміст кримінальної відповідальності включає в себе три основних елементи: 1. Оцінка з боку держави діяння як злочинного, а особи - як злочинця, виражена в обвинувальному вироку суду. 2. Покарання як міра державного примусу. 3. Судимість. Таким чином, судимість - це елемент, складова частина кримінальної відповідальності, яка слідує за фактом скоєння злочину. До тих пір, поки особа має судимість, кримінальна відповідальність не може вважатися повністю реалізованою. Саме з моментом її погашення або зняття зв'язується момент припинення кримінальної відповідальності. Судимість - це особливе правове становище особи, створене фактом його засудження до певної міри покарання за скоєний злочин. Судимість завжди носить персоніфікований характер, бо в кримінальному праві немає просто судимості, а є 'судимість конкретної особи за вчинення конкретного злочину і до конкретної міри покарання. Особливе правове становище судимого особи виражається в можливості настання для нього певних наслідків (правообмежень) загальноправового та кримінально-правового характеру. Наслідки загальноправової характеру стосуються обмежень у галузі цивільного, трудового, адміністративного, конституційного права. Перерахуємо хоча б деякі з них. 1. Обмеження в галузі виборчого права. Засуджені до позбавлення волі та відбувають покарання за що набрало законної сили вироком суду не можуть обирати і бути обраними до представницьких органів влади і управління. 2. Обмеження в реалізації права на освіту. Особи, які мають судимість, не можуть навчатися в деяких навчальних закладах. 3. Обмеження у виборі роду діяльності. Мають судимість особи не можуть бути прийняті на роботу в деякі підприємства, установи та організації, особливо "режимні". 4. Обмеження у виконанні військових обов'язків. Особи, які мають судимість і відбувають покарання, не під- лежать призову на дійсну військову службу. Особи, вже відбули покарання, але мають судимість, підлягають обмеженому заклику і можуть проходити службу далеко не у всіх частинах і родах військ. 5. Обмеження прав на придбання і зберігання певних предметів (наприклад, зброї). 6. Обмеження у виїзді за кордон. 7. У певних випадках можливі обмеження у виборі місця проживання та в свободі пересування по території Російської Федерації. Наслідки кримінально-правового характеру. Згідно ч. 1 ст. 86 КК судимість враховується при рецидиві злочинів і при призначенні покарання. Реально ж кримінально-правові наслідки судимості дещо ширше. 1. Судимість враховується, перш за все, при визнанні простого, небезпечного чи особливо небезпечного рецидиву в порядку ст. 18 КК. 2. У разі, якщо особа, яка має судимість, вчиняє новий тотожне злочин або (у випадках, зазначених у законі) однорідне злочин тій, за який вона була засуджена, виникає такий інститут множинності, як неодноразовість злочинів, регульований ст. 16 КК. Неодноразовість злочинів, пов'язана з попередньою судимістю, в більшості випадків впливає на кваліфікацію дій винного. 4. Наявність судимості в певних обставинах може змінити порядок призначення покарання. Так, якщо особа, відбуваючи покарання, вчиняє новий злочин, до нього застосовуються більш суворі правила - призначення покарання за сукупністю вироків, які передбачені ст. 70 КК. При сукупністю вироків неможливо поглинання покарання, а тільки його повне або часткове складання, максимальні межі якого (якщо мова йде про позбавлення волі) збільшені до 30 років. 5. Судимість в рамках неодноразовості і рецидиву злочинів, згідно зі ст. 63 КК, розглядається як обсто- ятельство, що обтяжує покарання в межах санкції статті Особливої частини. 6. Наявність судимості виключає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за більшістю встановлених главою II КК видів. Початковим терміном судимості є день набрання обвинувальним вироком законної сили, а кінцевим - день погашення або зняття судимості. Терміни судимості залежать від тяжкості скоєних злочинів, виду призначеного покарання та порядку його призначення. При цьому загальне правило може бути сформульовано таким чином: чим більш тяжкий злочин скоюється, тим більш тривалі терміни встановлюються для погашення судимості. Згідно ч. 2 ст. 86 КК особу, звільнену від покарання, вважається несудимим. Це ще раз підтверджує, що підставою виникнення судимості є не факт вчинення злочину, а факт засудження, причому до певної міри покарання. Відповідно до ч. Зет. 86 КК судимість погашається: "а) щодо осіб,-умовно засуджених, - після закінчення випробувального терміну; б) щодо осіб, засуджених до більш м'яким видів покарань, ніж позбавлення волі, - у протягом одного року після відбуття покарання; в) щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості, - після закінчення трьох років після відбування покарання; г) щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини, - після закінчення шести років після відбуття покарання; д) щодо осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, - після закінчення восьми років після відбуття покарання ". Згідно ст. 95 КК для осіб, які вчинили злочини до досягнення віку вісімнадцяти років, терміни погашення судимості скорочуються і рівні: а) одного року після від'їзду позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості; б) трьом рокам після від'їзду позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин. Оскільки всі дані терміни пов'язані тільки з категорією злочинів і видом призначеного покарання і не залежать від його розмірів, при засудженні особи за сукупність- ності злочинів або сукупністю вироків судимість погашається за кожний злочин, що входить у сукупність, окремо. Строки погашення судимості починають обчислюватися після повного відбуття як основного, так і додаткового покарання. Якщо засуджений був звільнений умовно-достроково, то строк погашення судимості обчислюється, відповідно, з моменту звільнення як від основного, так і від дополяі-тельного покарання. Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким, то строк погашення судимості обчислюється з моменту фактичного відбуття більш м'якого покарання. На відміну від раніше діючого законодавства КК 1996 р. не передбачає зняття судимості з осіб, визнаних винними в особливо небезпечному рецидив. Відносно них судимість може тільки погашатися. Немає в новому КК та інституту переривання строків погашення судимості. Очевидно, факт вчинення нового злочину в період непогашеної або незнятої судимості не перериватиме протягом строків давності за попередні судимості. Здається, проте, що подібна редакція ст. 86 КК свідчить не про справжнє ставлення законодавця до даної проблеми, а про упущення при конструюванні норми. Якщо визнати, що факт вчинення нового злочину не перериває перебіг строків погашення попередньої судимості, то практично повністю зникає можливість визнання знову скоєних злочинів рецидивом, небезпечним і особливо небезпечним рецидивом. Так, особливо небезпечний рецидив можливий, наприклад, в тому випадку, якщо особа раніше три або більше разів було засуджено до позбавлення волі за умисний тяжкий злочин і знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п. "а" ч. 3 ст. 18УК). Тяжкими визнаються злочини, за які передбачено покарання, що не перевищує десяти років позбавлення волі. А максимальні строки погашення судимості - вісім років. Таким чином, судимість за перший з числа тяжких злочинів буде погашена ще в період відбуття покарання за друге. Оскільки погашення судимості анулює всі правові наслідки засудження, визнати рецидив особливо небезпечним в даному випадку неможливо. Тому, всупереч відсутності в законі даного положення, ризикнемо стверджувати, що факт вчинення нового злочину перериває перебіг строків давності погашення судимості. У цьому випадку строки погашення судимості за попередній злочин почнуть обчислюватися з моменту повного відбуття покарання за знову вчинений. Погашення або зняття судимості анулює всі правові наслідки, пов'язані з судимістю. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Судимість " |
||
|
||