Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ОСКАРЖЕННЯ, ОПРОТЕСТУВАННЯ ТА ПЕРЕГЛЯД ПОСТАНОВ ПРО СТЯГНЕННЯ |
||
Відповідно до чинного законодавства на постанову про адміністративне ззисканіі може бути принесена скарга або протест, які є правовими підставами для перегляду відповідними органами управління або судом постанов про накладення стягнення з точки зору їх відповідності закону. Порівняно з такими стадіями провадження у справах про адміністративні проступки, як порушення справи, його розгляд і виконання постанов про стягнення, які є обов'язковими, стадії оскарження, опротестування і перегляду постанов може w не бути, якщо порушник згоден з накладеним на нього стягненням, а прокурор вважає, що в даному випадку закон не порушений. Оскарження, опротестування і перегляд постанов про стягнення служить цілям зміцнення правопорядку, всілякої охорони прав та інтересів радянських громадян, є способом запобігання або усунення порушень законності в питаннях адміністративної відповідальності. Користуючись правом оскарження, громадянин може довести свою невинність або нерозмірність накладеного стягнення його особистості та матеріальному становищу, а прокурор може усунути порушення закону. Оскарження, опротестування і перегляд постановою 140 > 141> ний як стадія провадження у справах про адміністративні проступки має самостійне значення лише в разі подання скарги або принесення протесту на постанову, яке не набрало законної сили. Таким воно вважається протягом десяти днів з дня його вручення порушнику (ст. 39 Положення про адміністративні комісії в РРФСР). Оскарження постанов після закінчення зазначеного терміну не створює тих правових наслідків, які виникають при своєчасному оскарженні. Тільки оскарження в зазначений термін відповідно до ст. 18 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 «Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку» і ст. 21 аналогічного Указу Президії Верховної Ради РРФСР від 3 березня 1962 призупиняє стягування штрафу, а також протягом тримісячного терміну, встановленого для його виконання '. Однак це не означає, що подача скарги після закінчення десятиденного строку, не підлягає розгляду. Вона, як і всяка інша скарга, буде розглянута, але в загальному порядку. В даному випадку вона буде позбавлена правового значення як скарга, подана в строк, і не спричинить за собою обов'язкового перегляду справи. Інша правове значення мають протести прокурора. Адміністративно-процесуальні норми, встановлюючи десятиденний термін для оскарження постанов про стягнення, не обмежують у часі терміни для принесення протесту. Відповідно до ст. 13 Положення про прокурорський нагляд прокурор в будь-який час може опротестувати постанову про стягнення, причому принесення протесту зупиняє його виконання. Принесення протесту після закінчення зазначеного терміну і вступу постанов в законну силу утворює, на нашу думку, виняткову, а не звичайну стадію провадження у справах про адміністративні проступки. Оскарження, опротестування і перегляд постанов, ie вступили в законну силу, сприяє своєчасному усуненню порушень законності, забезпечення систематичного контролю за діяльністю органів і посадових тиц, що здійснюють адміністративну відповідальність. Значення цієї стадії визначається її важливістю в справі ук- 1 Це правило не поширюється на випадки позбавлення водійських прав за керування транспортними засобами у нетверезому стані («Відомості Верховної Ради СРСР», 1968, № 26, ст . 141 > 142> репленйя законності та посилення боротьби зі зловживаннями владою з боку відповідних органів і посадових осіб. Однак, незважаючи на очевидну важливість цього інституту, в адміністративному законодавстві донедавна існував різнобій у вирішенні цих питань. Особливо це стосувалося строків оскарження постанов про стягнення. Чинне адміністративно-процесуальне законодавство усунуло різнобій в цій частині норм радянського адміністративного права. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 «Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку», аналогічними республіканськими Указами та Положеннями про адміністративні комісії встановлено єдині терміни оскарження постанов про стягнення (десять днів з дня вручення цих постанов). Визначено в основному єдиний орган - радянський суд, до захисту якого може вдатися особа, оскарживши акти адміністративних органів про необгрунтоване накладення на нього штрафу пли позбавлення водійських прав за керування транспортними засобами у нетверезому стані. Відповідно до закону постанови будь-яких адміністративних органів про накладення штрафу, за окремими винятками, передбаченими нормативними актами, і про позбавлення водійських прав за керування транспортними засобами в нетверезому стані оскаржуються до суду, а постанови про накладення інших , нештрафних стягнень (попередження, конфіскація, позбавлення прав полювання і т. д.) - до вищестоящих по відношенню до органу, що наклав стягнення, адміністративні інстанції. При цьому скарга на постанову адміністративної комісії про накладення нештрафного стягнення подається до відповідного виконавчого комітет, при якому дана комісія складається, а скарга на постанову іншого органу або посадової особи - вищому органу або посадовій особі. Слід зазначити, що в законі встановлюється право оскарження постанови про стягнення безпосередньо до суду або вищу інстанцію, минаючи і не ставлячи до відома про це орган, який наклав стягнення. Останній не має права представляти заперечення на скаргу і робити які-небудь дії, що перешкоджають особі домогтися перегляду справи. На нашу думку, постанови про застосування адміністративних стягнень, прийняті будь-якими уповноваженими 142 > 143> I на те органами і посадовими особами, так само як і Горис-дикційна акти судів (вироки або рішення), повинні | відрізнятися стабільністю, авторитарністю (обов'язковістю) як для органів, їх взяли, так і для вищих органів. Вони можуть бути переглянуті, скасовані або змінені лише за скаргами винних чи протестами прокурорів, якщо до цього є законні підстави. Таке правило має бути поширено і на виконкоми місцевих Рад, що здійснюють контроль за діяльністю адміністративних комісій, а також на інші органи і посадових осіб. Зокрема, необхідно заборонити виконкомам місцевих Рад скасовувати або змінювати постанови адміністративних комісій про накладення штрафних санкцій, бо таким правом відповідно до загальносоюзним законодавством володіють лише народні суди. У зв'язку з цим не підлягають розширювальному тлумаченню положення ст. 2 Постанови Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966« Про посилення відповідальності за хуліганство », відповідно до якої« постанова народного судді або начальника органу міліції про застосування запобіжного адміністративного впливу може бути скасовано або змінено. Право на оскарження - найважливіша частина суб'єктивних прав громадян, і радянське законодавство гарантує його здійснення щодо переважної більшості рішень про стягнення, винесених різними органами за порушення законів, указів, постанов уряду та рішень місцевих Рад депутатів трудящих . Разом з тим чинне законодавство передбачає винятки 2 «Відомості Верховної Ради СРСР», 1966, № 30, ст. 596. 143 > 144> з цього правила. Не підлягають оскарженню рішення народних судів про вилучення житлових будівництв, споруджених або придбаних на нетрудові доходи, і автомашин у такого роду власників, постанови суддів у справах про дрібне хуліганство (і начальників органу міліції у цих справах), про дрібної спекуляції, про незаконне виготовлення та використанні радіопередавальних пристроїв, про надання непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника при виконанні ними своїх обов'язків з охорони громадського порядку. Зазначені порушення вчинені умисно і відрізняються особливою злостностью. Тому введення такого порядку, що виключає оскарження, мабуть, було продиктовано необхідністю посилення боротьби з цими порушеннями: порушники заздалегідь повинні знати, що застосовані до них заходи будуть остаточними і не можуть бути оскаржені. Скарги та протести є безперечними правовими підставами для перегляду справи та перевірки законності накладення адміністративно-правових заходів впливу. Законодавством встановлено, що оскарження адміністративних актів про накладення штрафів в суд зупиняє протягом тримісячних термінів, встановлених для їх стягнення; особи, які оскаржують рішення про штраф в суд, від судових витрат звільняються. Разом з тим законом встановлено, що оскарження до суду постанов відділів (відділень) ДАІ, а також відділів внутрішніх справ про позбавлення водійських прав водіїв за керування транспортними засобами в нетверезому стані не припиняє приведення у виконання цих постанов. Прокуратура вправі опротестовувати будь-які незаконні акти про накладення адміністративних стягнень як до органу, їх видав, так і до вищестоящого органу. На постанови судів у справах про безоплатне вилучення житлових будівництв, споруджених або придбаних на нетрудові доходи, а також автомашин у такого роду власників протести приносяться до президій крайових, обласних судів. Протести розглядаються в десятиденний термін. У разі встановлення фактів зловживання владою відповідними посадовими особами за необгрунтованого залученню громадян до адміністративної відповідальності прокуратура може використовувати таку форму реагування, як порушення питання про притягнення винних до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. 144 > 145>
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "§ 1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ОСКАРЖЕННЯ, опротестування та перегляд постанов про стягнення" |
||
|