Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні ) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право ( лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКорпоративне право → 
« Попередня Наступна »
Т. В. Кашаніна . Господарські товариства і суспільства: правове регулювання внутрішньофірмової діяльності. - М.: Изд. гр. ІНФРА'М-КОДЕКС. -554 С., 1995 - перейти до змісту підручника

? 3. Товариство на вірі або командитне товариство (КТ)

Товариство на вірі інакше ще називають комменда або ком-

мандітним товариством (фр. commandant - командувати, распо-

ряжа, панувати; лат. commendere - доручати).

Комменда набула широкого поширення в середні століття.

Первісна форма коменди була товарна. Купець, що не прини-

мавши участь у самому морському плаванні, довіряв отправлявше-

муся в-торгове подорож купцеві відомі товари для торгу

ними, а прибуток розподілялася між вирушає у плавання

і залишилися в безпеці на суші (зазвичай в пропорції 3:4 і

1:4). Потім товарна комменда видозмінилася і перетворилася на

грошову. Така форма коменди відкривала можливість участі

не тільки купців, що мають товари, а й людей, що мають капітали,

однак безпосередньо не займаються торгівлею (аристократія,

церковнослужителі і т.п.).

Основу інституту коменди становило прагнення вико-

вать свій капітал. Але в силу технічних особливостей, а може

бути; і психологічних якостей, власник капіталу волів

підприємницьку діяльність більш спокійну, більш віддалений-

ную від безпосереднього ведення справи. При цьому, однак, він вважав

необхідне зберегти за собою достатньо впливове становище,

казавшееся йому необхідним і з особистих його умовами для нього

можливим.

Таким чином, підприємницький капітал складався з

внесків вкладників і самих організаторів підприємства.

Ступінь використання права на участь залежала від особистості

співучасників. Тут могли бути вдови, сироти, які передали свої

кошти, і підприємці, які пильно стежили за ходом справи.

Але завжди кидався в очі той факт, що командитне товаріщес-

тво складалося з двох груп учасників з досить різним

становищем. З одного боку, організатори справи, все вершили,

а з іншого - група учасників, що володіли однаковими правами

на управління, незалежно від наданої ними частки капіталу.

Організатори справи (один або декілька) мали переважне

вплив. Пов'язані необхідністю згоди своїх товаришів, вони

проте мали широкі повноваження і у випадку потреби могли

обходитися без їхнього сприяння, особливо при вирішенні поточних во-

просили. Більше того, інші учасники прагнули всіляко укре-

пити авторитет керівників - організаторів справи - і подталкі-

вала їх до того матеріальна зацікавленість. Це було можли-

!! 51

але, поки підприємства були невеликими і внесок кожного учасника

мав серйозне значення. Але для підприємств, які вимагали дуже

великих коштів, частка окремого учасника втрачала серйозне зна-

чення, і домінування окремих товаришів, нехай і що були

організаторами та ініціаторами, вже не було достатньо обгрунтований-

вим. Командитне товариство перетворюється в іншу форму

підприємницької діяльності, в якій маса учасників не

пригнічується волею окремих привілейованих товаришів, тобто в

товариство з обмеженою відповідальністю.

Командитне товариство (товариство на вірі) мож-

але визначити як корпорацію (об'єднання людей), засновану

на паях, в якій один або декілька товаришів відповідають перед

кредиторами товариства в розмірі певного вкладу, а інші

товариші відповідають необмежено і солідарно своїм особистим иму-

ществом.

Такі товариства вже можуть стягувати значніші

капітали, ніж повні товариства, так як завжди легше знайти

людей, готових ризикнути заздалегідь певною сумою, ніж таких,

які поставлять на карту весь свій капітал. З іншого боку,

енергійні підприємці завдяки такому способу залучення

капіталу можуть утримувати підприємство в своїх руках.

Організація,

як ми бачимо, хоча й трохи ускладнена у порівнянні з повним

товариством, є все ж у достатній мірі простий .

Звичайно, головною відмінністю даного виду товариства є-

ється характер відповідальності його учасників. Вона має двоякий

характер. Засновники (а ними може бути одна людина чи неяк-

ко) зобов'язані відшкодувати завдані кредиторам збитки повністю.

Вони відповідають всім своїм майном і за всіма зобов'язаннями

товариства незалежно від розміру внесеної ними частки майна

(в цьому сенсі відповідальність є для них необмеженої),

зобов'язані залучити для цього і своє особисте майно, якщо имущес-

тва товариства виявилося недостатньо.

У командитному товаристві посиленою відповідальністю

повних товаришів як би обумовлюється, гарантується довіру

решти учасників, яке і є центром ваги товари-

щества на вірі.

Вверітелі свого капіталу - вкладники, коммандітісти -

відповідають за зобов'язаннями товариства тільки певним внеском.

Обмеження відповідальності сприяє залученню до цієї форми

об'єднання більшого числа осіб, ніж до повного товариству.

І все ж командитне товариство об'єднує невелике колі-

кість осіб, та й виникає воно, як правило, з повних товаришів

!! 52

вин, розпущених після смерті або визнання недієздатним

одного з учасників. Часто спадкоємці, не бажаючи набувати

статус підприємця в повному товаристві, погоджуються стати

членами товариства на вірі. Колишні учасники в цьому випадку

стають повними товаришами.

Кількість товаришів у товаристві може бути будь-яким, але

мінімальну їх число - два: один повний і один неповний това-

ріщ . Максимальний же межа не визначений.

Виникає товариство на вірі на основі установчого

договору, який підписується всіма повними товаришами (п. 1

ст. 83 ГК РФ ). Він повинен містити, крім найменування, місце

його знаходження, порядок управління, умови розподілу при-

Чи і збитків, розмір і склад складеного капіталу, порядок

зміни часток кожного з повних товаришів у складеному капи-

Талі, розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів, їх

відповідальність за порушення ними обов'язків по внесенню вкла-

дов, сукупний розміру внесків, внесених вкладниками (п. 2

ст. 83 ГК РФ).

Особливе положення повних товаришів у товаристві, про кото-

ром йдеться, позначається і на його найменуванні. У нього вклю-

чаются тільки імена повних товаришів і слова "товариство на

вірі" або "командитне товариство", або ім'я не менш ніж

одного повного товариша з додаванням слів "і компанія" і слова-

мі "товариство на вірі" або "командитне товариство" (п. 4

ст. 82 ГК РФ).

Особливим своєрідністю в командитних товариствах відрізняючи-

ється і порядок управління ними. Він прямо залежить від участі з-

товаришів. Кожна з двох груп товаришів може брати участь у

управлінні на самих різних підставах.

Майнове участь повних товаришів і вкладників сущес-

твенно може і не відрізнятися. Їхні частки можуть бути вельми различ-

вими. У законі не встановлений ні мінімальний, ні максимальний

розмір часток. Все це вирішується сотоваришами за угодою. Вклад

може бути зроблений як грошима, так і речами з відповідною

грошовою оцінкою. Частка може бути внесена повністю або по

частинах. Але з боку розпорядників справедливо буде требова-

ня внести пай повністю, якщо минув обумовлений для цього термін

або якщо він не встановлювався взагалі.

Інтелектуальні ж внески вкладників не тільки не перед-

покладаються, але і прямо забороняються.

Ні за яких обставин

керувати командитним товариством вкладники не можуть. За-

прет стосується і вчинення дій, що накладають на товариство

! 153

зобов'язання щодо третіх осіб. Неповний учасник має

обмежену відповідальність, тому не вправі створювати у кре-

діторов враження, що він є членом з необмеженою

відповідальністю . Солідарну відповідальність він несе лише в тому

випадку, якщо стане повним товаришем.

Як же бути, якщо вкладник порушує цю вимогу і вводить

в оману третіх осіб щодо своєї ролі в товаристві.

У законі це питання поки не врегульоване.

Вкладники приймають певне особисту участь у діяч-

ності товариства, наприклад, висловлюють свою думку, запереченн-

ня, дають поради , здійснюють контроль, представництво по

довіреності, виконують різні технічні дії на благо

товариства. Вони мають і інші права: брати участь у загальних

зборах, знайомитися з річними звітами та балансами, отримувати

частину прибутку товариства, належну на їх частки в складоч-

ном капіталі, по закінченні фінансового року вийти з товаріщес-

тва і отримати свій вклад, передати свою частку або її частину

іншому вкладнику або третій особі. Останнє може осущес-

твляться, правда, тільки під повним контролем товариства. Однак

вкладники користуються переважним перед третіми особами

правом купівлі частки (частини). Перелік цих прав, встановлених

законом для вкладників, може бути доповнений в установчому

договорі.

Те ж стосується і обов'язків. ГК РФ ж з приводу їх

небагатослівний і передбачає всього дві, але принципових:

1) обов'язок внести вклад до складеного капіталу і за цим

приводу отримати свідоцтво про участь у товаристві й

2) обов'язок не оскаржувати дії повних товаришів з управ-

лению і ведення справ товариства. Остання із зазначених обя-

занностей може здатися на перший погляд несправедливою. Але

якщо врахувати, що вкладник має право контролю дій товаришів

щей-розпорядників, право оглядати документацію, перевіряти ін-

тарем, право дати або не дати згоду повним товаришам відно-

сительно угоди, що виходить за межі звичайних операцій, то,

можливо, це встановлення виправдано.

Товариство на вірі може зазнати у своєму складі вимірюв-

нения і навіть бути ліквідовано. При цьому воно, в принципі,

підпорядковується правилам, адресованим законом повного товаріщест-

ву. Є, однак, і відмінності.

Смерть повного товариша припиняє його особисту участь, яке

не переходить до спадкоємців. Вони набувають майнові права

і можуть стати вкладниками. Смерть вкладника ніяк не впливає на

структуру товариства, відбувається тільки заміна персон, якщо є

спадкоємці та їх бажання увійти в товариство. У кожному разі,

товариство збережеться, якщо залишиться принаймні один

повний товариш та один вкладник.

Особливим є і порядок виключення з товариства.

Виключити з волі співучасників можливо тільки повного товари-

ща, але не вкладника. Його участь носить в основному майновий

 характер і підстав для виключення знайти можна.

 Ліквідується товариство на вірі при вибутті всіх учас-

 твовало в ньому вкладників. Однак повні товариші мають право

 замість ліквідації перетворити товариство на вірі в повне

 товариство.

 !! 54

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "? 3. Товариство на вірі або командитне товариство (КТ)"
  1.  2. Зміст фірмового найменування
      товариства має містити або імена (найменування) всіх його учасників і слова "повне товариство", або ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія" і слова "повне товариство". Фірмове найменування товариства на вірі повинне містити або імена (найменування) всіх повних товаришів і слова "товариство на вірі" або "командитне товариство",
  2.  ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ІЗ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
      товариства Поняття договору простого товариства (про спільну діяльність). Зміст договору простого товариства. Учасники договору простого товариства. Вклади учасників договору. Правовий режим спільного майна товаришів. Ведення спільних справ товариства. Відповідальність товаришів за спільними зобов'язаннями. Зміна та припинення договору простого товариства.
  3.  3. Право власності господарських товариств
      товариств виділяється складеного капіталу. Він являє собою умовну величину - сумарну грошову оцінку вкладів учасників (засновників). Внеском в майно товариства можуть бути або речі, або права (у тому числі виключні), що мають грошову оцінку (п. 6 ст. 66 ЦК). Зазвичай вартість майна товариства значно перевищує величину складеного капіталу, бо охоплює
  4.  § 6. Загальні положення про господарські товариства і товариства
      товариствами і товариствами визнаються комерційні організації з розділеним на частки (вклади) засновників (учасників) статутним (складеному) капіталом (п. 1 ст. 66 ГК РФ). Власністю товариств і товариств є майно, створене за рахунок внесків засновників і вироблене (придбане) організаціями в процесі їх діяльності. Учасники втрачають право власності на своє
  5.  Ревізійна комісія (ревізор)
      товариства власників житла є ревізійна комісія (ревізор). Даний орган не відноситься до числа органів управління товариства: він не здійснює організаційну та виконавчо-розпорядчу діяльність, а реалізує лише одну специфічну функцію управління - контроль за фінансово-господарською деятельностьютоваріщества, так званий внутрішній аудит. Ревізійна
  6.  3. Товариство на вірі (командитне)
      товариства і при цьому солідарно відповідають своїм особистим майном за його боргами, тобто є повними товаришами (і складають повне товариство всередині, командитного), в той час як інші лише вносять вклади в майно товариства, не беручи участь безпосередньо у його підприємницькій діяльності, і несуть тільки ризик їх втрати (вкладники, коммандітісти) (п. 1 ст. 82 ЦК). Інакше кажучи,
  7.  § 7. Повне товариство і товариство на вірі (командитне товариство)
      товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладеної між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов'язаннями належним їм майном (п. 1 ст. 69 ГК РФ). Повне товариство відрізняється особисто-довірчим характером відносин учасників, так як кожен з них має право чинити вирішальний
  8.  Обов'язки товариства
      товариства власників житла визначає ст. 138 Кодексу. Товариство зобов'язане: 1) забезпечувати виконання вимог глави 13 Кодексу, положень інших федеральних законів, інших нормативних правових актів, а також статуту товариства; 2) укладати договори про зміст і ремонті спільного майна в багатоквартирному будинку з власниками приміщень у багатоквартирному будинку, не
  9.  2. Участь публічно-правових утворень в корпоративних відносинах
      товариства - за рахунок свого майна або спільно з іншими суб'єктами цивільного права. Однак засновниками таких товариств від їх імені можуть виступати лише відповідні комітети або фонди майна. Інші державні або муніципальні органи не вправі ні самі, ні від імені публічно-правових утворень виступати в ролі засновників або учасників господарських товариств або в якості
  10.  Членство в товаристві
      товариства власників житла. Однак це далеко не так: назва даної глави не відповідає її реальному змісту. Власне членства в товаристві тут присвячена всього одна стаття (ст. 143), решта ж статті гол. 14 Кодексу визначають організацію управління в товаристві власників житла (ст. ст. 144 - 149), встановлюють правила про внутрішній аудит (ст. 150) і регулюють інші