Управлінські рішення повинні бути перш за все оптимальними, тобто поєднувати в собі ефективність управлінського акту і доцільність його прийняття.
Ефективність управлінських рішень залежить від різних чинників, обставин, за яких вони приймаються, кваліфікації кадрів, стабільності, фінансового та організаційного забезпечення.
Доцільність рішення включає наукову обгрунтованість, корисність, обумовленість, своєчасність його прийняття. Слід також враховувати узгодженість рішення з прийнятими раніше актами, а також рівень правової свідомості і культури громадян. Важливий вплив на вирішення питання про доцільність акта надають інформаційне забезпечення, кваліфікація, професіоналізм посадових осіб, їх майстерність, досвід.
До актів управління пред'являються певні юридичні вимоги. Насамперед акти повинні бути законними. Це означає, що вони: 1) є підзаконними, виданими відповідно до Конституції України та-іншими законодавчими актами; 2) відповідають меті, приписам та вимогам законодавчого акта, з приводу виконання якого прийняті; 3) відповідають компетенції прийняв їх державного органу; 4) видані з дотриманням процесуальних вимог.
В основі дії актів управління - презумпція законності (правильності) актів, згідно з якою акт управління вважається законним з моменту прийняття, якщо він не скасований або припинений в порядку, передбаченому законодавством. Нижчі органи (посадові особи) не мають права перевіряти законність акта, крім суду у випадку здійснення правосуддя.
Акти управління повинні відповідати організаційно-технічним вимогам, насамперед до мови: він повинен бути чітким, ясним, лаконічним, зрозумілим для кожного (з дотриманням законодавства України про мову).
Важливо дотримуватися форми акта (письмової та усної). Акт повинен мати назву, номер, дату видання, підписи, в необхідних випадках штампи, печатки і т.д. Слід вказати, ким і коли він виданий.
Акти управління повинні бути своєчасно доведені до виконавців та інших зацікавлених суб'єктів. При виданні актів необхідно дотримуватися правил діловодства.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади згідно ст. 117 Конституції України підлягають реєстрації в установленому законом порядку.
Нормативні акти, що стосуються соціально-економічних, політичних, особистих прав, свобод і законних інтересів громадян, а також акти міжвідомчого характеру згідно Указу Президента від 03.10.92 р. із змінами від 21.05.98 р. * 0 державної реєстрації нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади »та Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України 28.12.92 р., повинні проходити державну реєстрацію в Міністерстві юстиції.
В адміністративно-правовій науці акти управління, прийняті з порушенням вимог юридичного та організаційного характеру, вважаються дефектними. Залежно від характеру дефектності їх поділяють на «нікчемні» і «оспорімие».
Нікчемними визнаються акти, юридична неспроможність яких настільки очевидна, що вони не повинні виконуватися. Презумпція законності на них не поширюється. Їх недоліки не можна усунути. Такі акти не викликають юридичних наслідків з моменту їх прийняття, не повинні виконуватися (службовці не мають права їх виконувати), а за їх виконання настає відповідальність. До таких актів відносяться ті, в яких міститься вказівка до порушення закону (примушують до дій, що підривають суверенітет країни, ведуть до насильницького повалення конституційного ладу), чиї положення сприяють соверше
нию злочину, прийняті з порушенням термінів давності тощо
Акти заперечні - це такі, що мають помилки, недоліки, їх дефектність не так очевидна, щоб вони не виконувалися. У цьому випадку діє презумпція законності актів, однак суб'єкти права можуть їх оскаржити або опротестувати. Заперечні акти в окремих випадках можуть визнаватися нікчемними і не викликати юридичних наслідків для адресатів. В інших випадках вони як частково недійсні після усунення недоліків, доопрацювання визнаються законними, і тому обов'язковими для виконання.
|
- 2.1. Реформування як засіб посилення цивільного контролю над силовими структурами
вимоги, по суті принижують честь і гідність військовослужбовців. Наприклад, генерал-лейтенант, заст. Командувача КДВО, на стройових оглядах вимагав від офіцерів, щоб вони мали три голки з нитками довжиною строго в 50 см. і на відстані 5 мм. один від одного, закріплені в строго визначеному місці головного убору. Кілька днів у десятків офіцерів вимірювалася довжина ниток і при невідповідності хоча
- 3.3. Основні положення, що регламентують питання комплектування військ офіцерським складом. Порядок атестування офіцерського складу ЗС РФ
вимогам, встановленим законодавством для військовослужбовців. Судом, куди звернувся Шайбаков зі скаргою про відновлення на військовій службі, в задоволенні його вимог було відмовлено. Це рішення залишено без зміни судом II інстанції. У протесті голови Військової колегії ставилося питань про скасування відбулися судових рішень та направлення справи на новий розгляд з таких
- 1. Форми здійснення виконавчої власті.2. Поняття і види актів виконавчої власті.3. Вимоги, що пред'являються до актів виконавчої влади та наслідки їх несоблюденія.4. Процес прийняття адміністративних актов.н / а Указ Президента: "Про порядок опублікування і набрання си-лу актів Президента, Уряду РФ та актів органів виконавчої влади".
Пред'являються актам виконавчої влади та наслідки їх несоблюденія.4. Процес прийняття адміністративних актов.н / а Указ Президента: "Про порядок опублікування і набрання си-лу актів Президента, Уряду РФ та актів органів виконавчої
- Адміністративна відповідальність
вимог, нару-ням заборон (наприклад, порушення правил дорожнього руху). Бездіяльність - це пасивна форма поведінки правопорушень, без-посередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних вимог (наприклад, відсутність сертифіката). Ознаки адміністративного правопорушення: 1. антигромадських, т. е. заподіяну шкоду законним інтересам громадян, суспільства і
- Види і стадії адміністративного права
вимогою про визнання таких актів недійсними. Протест приноситься прокурором або його заступником до органу або посадовій особі, издавшему цей акт або до суду. Протест підлягає обов'язковому розгляду не пізніше, ніж у 10-денний термін з момен-та його надходження, а в разі приношення протесту на рішення представи. закон. органу суб'єкта РФ або органу місцевого самоврядування - на
- 2. Революція 1905-1907 рр..
вимоги до неї: робітники, селяни, інтелігенція, буржуазія і навіть дворянство. Неможливість дозволу ведучого протиріччя між потребами буржуазного прогресу і сковуючими його феодальними пережитками в умовах самодержавної Росії ставала все більш нетерпимим. На порядок денний невідворотно висувався революційний шлях вирішення цього протиріччя. На цей шлях певною мірою
- 1. Поняття судових витрат, державне мито, ціна позову
вимоги на предмет спору за розміром державного мита, яке справляється при подачі позовної заяви немайнового характеру, а по спорах майнового характеру; за розміром державного мита, обчисленої виходячи з оспорюваної третьою особою суми; 8) З заяв про видачу виконавчого листа на при-примусове виконання рішення третейського суду - п'ятикратний розмір мінімального
- 3. судопроізводственних принципи арбітражного процесуального права
вимог і заперечень, можливість їх зміни; 3) розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди; 4) порушення апеляційного, касаційного провадження, постановка питання про перегляд справи в наглядовому порядку та за нововиявленими обставинами; 5) вимога примусового
- 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, звернене через арбітражний суд першої інстанції. Позов виступає як процесуального середовищ-ства захисту інтересів позивача, яким спір передається на роз-гляд арбітражного суду. При цьому арбітражне процессу-ально і цивільне законодавство розрізняють поняття позову в процесуальному і в матеріальному праві. Позов в
- Письмові докази .
вимогою в їх діяльності. Цим визначається часте використання такого роду документів як письмових доказів у арбітражному судочинстві. Третя група - документи, в яких підтверджується наявність або відсутність юридично значимих фактів. Дані документи мають інформаційний характер . Число таких документів вельми велике і різноманітне: довідки, платіжні доручення,
|