| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА ТРЕТЯ |
||
|
Так як душа відрізняється головним чином двома ознаками: по-перше, просторовим рухом, по-друге, мисленням, здатністю розрізнення і відчуттям, то може здатися, ніби і мислення та розуміння в суть свого роду відчуття. Адже за допомогою того й іншого душа розрізняє н пізнає суще-20 ствующее. І древніе1 стверджують, що розуміти й відчувати - це одне і те ж, як саме Емпедокл сказав: Мудрість в і їх зростає, лише веші перед ними постануть і в іншому місці: II тут виникає Думка для пізнання світу у ніх3. Такий же зміст мають і слова Гомера: 25 Такий же н розум Адже всі вони вважають, що мислення тілесно так само , як відчуття, і що й відчувають і розуміють подібне подібним, як ми це з'ясували на початку твору. Тим часом їм слід було б у той же час висловитися про те, що таке оману: адже воно ще 427 більш властиво живим істотам, і душа чимало часу проводить в помилках. Тому необхідно визнати або, як деякі стверджують, що все, що є почуттям, істинно, або що оману відбувається від зіткнення з неподібним, а це [твердження] протилежно положенню про те, що подібне пізнається подібним. Однак, очевидно, -> оману щодо протилежного і пізнання його однакові. Отже, ясно, що відчуття та розуміння в НЕ ОДПО і те ж. Адже перше властиво всім тваринам, друге - небагатьом. Не тотожне відчуттю і мислення, lo яке може бути і правильним і неправильним: правильне - це розуміння, пізнання і істинну думку, неправильне - протилежне їм; але і це мислення не тотожне ощущепію: адже відчуття того , що сприймається лише одним отдельпим почуттям, завжди істинно і є у всіх тварин, а міркувати можна і помилково, і роздум не властиво нп одпому суті, пе обдарованій розумом. Уява ж є щось відмінне і від Відчуваючи-15 нія5, і від роздуми; воно не возінкает без відчуття, а без уяви неможливо ніяке складання суджень; а що уява але є пі мислення, ні складання суджень - це ясно. Адже воно є стан, який знаходиться в пашів влади (бо можна наочно уявити собі щось, подібно до того як це роблять користуються особливими способами за-20 поминання і вміють створювати образи), складання ж думок залежить пе від пас самих, бо Мпепо необхідно буває або хибним, або істинним. Далі, коли нам щось думається вселяє жах чи страх, ми негайно ж відчуваємо жах чи страх, і відповідно коли щось нас заспокоює. А при уяві у нас такий же стан, як прп розгляданні картини, па якій зображено щось страшне або заспокійливе. 25 Є також розбіжності в самому составлепіі суж-Депп: пізнання, Мпепо, розуміння і протилежне їм; про ці відмінності будемо говорити особливо. А оскільки мислення є щось відмінне від відчуття і воно здається, з одпой боку, діяльністю уявлення, з іншого - складанням суджень, то після розгляду уяви треба буде сказати 428і і про мисленні. Але уяву ие належить ні до однієї з тих здібностей, які завжди досягають істини, які позпаііе і розум. Адже уява буває також і оманливим. Таким чином, залишається розглянути, чи не є уяву мненіе7: адже міеппе буває і істинним і хибним. Але з думкою связапа віра (справді, 20 пе може той, хто має думка, ие вірити цьому думку), між тим ні одній з тварин віра невластива, уяву ж - багатьом. Далі, всякому думку супроводжує віра, а вірі - переконання, переконання ж - розумна підстава (logos). А у деяких тварин хоча і є уява, але розуму (logos) у них немає. Отже, очевидно, що уява пе може бути ні думкою, яким супроводжується чуттєве ВОС-25 ємство, ні думкою, що засновується на чуттєвому сприйнятті, ні поєднанням МПЕН і чуттєвого воспріятія8. І це зрозуміло з сказаного, а також з того, що думка може бути ні про що інше, як тільки про те, що є предмет сприйняття. Я маю на увазі, що подання могло б бути, наприклад, поєднанням думки про білий і сприйняття білого, по які поєднанням думки про благо і сприйняття білого. У такому випадку зо подання було б думкою ПРО ТЕ ж, ЩО воспри-428b приймається пе як привхідні. Тим часом можна уявляти собі хибно те, про що мається на той же час правильне судження; наприклад, Сонце представляється розміром в одну стопу, проте ми переконані, що опо більше Землі. Таким чином, довелося б або відкинути своє правильне МПЕН, яке мав перед-5 ставлять, хоча предмет і залишається незмінним і представляющийся не забув цієї думки і його не переконали в ньому, або, якщо він ще дотримується своєї думки, то воно необхідне й істинно і хибно; думка ж стає помилковим, якщо предмет непомітно змінився. Io Але так як щось наведене в рух сам може привести в рух інше, уяву ж є, як вважають, деякий рух і пе може виникнути без відчуття, а виникає лише у відчувають і має відношення до відчутного , і так як рух може виникнути завдяки дійсно наявному відчуттю і двіжепіе це должпо бути подібно відчуттю, то уява, Падо вважати, є таке 15 рух, який не може бути без відчуття і не може бути у тих, хто не відчуває; а істота, наділене уявою, робить і відчуває багато чого в залежності від цього руху, і уява може бути і істинним і обмапчівим. А буває це ось чому. По-перше, ощущепіе того, що сприймається лише одним окремим почуттям, істинно або ж помиляється лише в самій незначній мірі. По-друге, мається ощущепіе того, що супроводжує такого 2о сприйманому як привхідні; в цьому випадку вже возможпи помилки; справді, в тому, що це бледпое, відчуття ие помиляється; але в тому, чи є бліде це чи печто інше, помилки возможни9. По-третє, мається ощущепіе загальних властивостей, сопряжеппих з тими предметами (symbebekota), яким властиве те, що сприймається лише одним окремим почуттям; я маю на увазі, наприклад, рух і величину, які супроводжують відчувається і щодо яких більше 25 всього можливі помилки при чуттєвому сприйнятті. Рух же, що виникає від відчуття в дії, відрізняється залежно від того, від якого з цих трьох видів відчуття воно відбувається. У нервом випадку рух буде істинним, коли наявна Відчуваючи-НПЕ 10; в двох же інших воно може бути помилковим II при наявності, і за відсутності відчуття, і найбільше, коли відчувається знаходиться на відстані. Отже, якщо $ 0 в уяві пет пічего іншого, крім перерахований-<29р ного, і воно є якраз те, про що йшла мова, то опо є рух, що виникає від відчуття в действіп. Так як зір є найважливіше з почуттів, то і назву свою уяву (phantasia) отримало від світла (phaos), тому що без світла не можна бачити. II завдяки тому, що уявлення зберігаються [в душі] і подібні з відчуттями, живі істоти 5 у багатьох випадках діють згідно з цими уявленнями: одні - від того, що не наділені розумом, - такі тварини, інші - від того, що їх розум підчас затемнюється пристрастю чи хворобами, або сном, - такі люди. Отже, щодо того, що таке уява і чому воно відбувається, ми обмежимося сказаним.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ГЛАВА ТРЕТЯ " |
||
|
||