Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
П.С. Самигин. Історія - Вид. 7-е. - Ростов н / Д: «Фенікс». - 478, [1] с. - (Середня професійна освіта)., 2007 - перейти до змісту підручника

Творчість П.Я. Чаадаєва.

Новий сплеск реакції та репресій, викликаний придушенням польського повстання 1830 - 1831 рр.., Спад революційних виступів на Заході призвели до того, що в російській суспільстві з'явилися настрої апатії, що проявилися в невірі в можливість перетворень. Дані погляди знайшли яскраве вираження в «Філософських листах» П.Я. Чаадаєва. У своєму творі автор, проаналізувавши хід російської історії, прийшов до самим песимістичних висновків. П. Чаадаєв піддає нищівній критиці відсталість Росії, її некультурність, дикість; нікчемність її історії, убозтво її сьогодення.
Він писав, що «ідеї боргу, справедливості, права і порядку» обійшли Росію стороною. Основною причиною такого становища автор вважав відрив Рос-

239

оці від католицького світу. Після опублікування свого твору П. Чаадаєв був оголошений владою божевільним і відданий під нагляд поліції. Згодом погляди П. Чаадаєва кілька трансформувалися. У своєму творі «Апологія божевільного» він висловлює дуже важлива теза, новий виведення своїх умовиводів: відсталість Росії є не тільки мінус, але й величезну перевагу, яке полягало в незіпсованості, наївності, відкритості російського суспільства для будь-якого позитивного віз-.

Дії, а також можливості переймати досягнення інших народів, починаючи з високою фази розвитку. Творчість П.Я. Чаадаєва потрясло мислячу частину російського суспільство, змусило його більш тверезо оцінити минуле і сьогодення Росії, з тим, щоб краще зрозуміти шляхи її подальшого розвитку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Творчість П.Я. Чаадаєва. "
  1. ПРОБЛЕМА ДУХОВНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ
    творчості, і лише в епоху Відродження повернулося побожне до нього ставлення. Особливо вдалася сладостному розквіту творчості та гуманізму після епохи Середньовіччя католицька Європа. Творчість і гуманізм, однак, були зрозумілі не стільки як зростання людяності в її спрямованості до Божественного, скільки як піднесення людського до занадто людського. На відміну від
  2. 1. Концепція всемирности історичного процесу у творчості А.І. Герцена 40-50-х років XIX століття
    творчості Герцена, розробкою якої він насамперед і забезпечив собі вічно живий інтерес нащадків. Уже в 30-ті роки XIX століття, будучи молодою людиною, Герцен зачитувався працями західноєвропейських філософів-просвітителів Віко, Гердера, Руссо, Кондорсе, Фур'є, Сен-Сімона. Всіх цих авторів об'єднувало те, що у своїх теоретичних пошуках вони або активно розробляли підходи до обгрунтування
  3. 3. Ідейні течії і суспільно-політичний рух XIX в.
    Творчості і не може оновлюватися на гуманістичних принципах життя. Саме в Росії він побачив те, чого не знайшов в сутності, на Заході - схильність народного побуту до ідеалів соціалізму. Він пише у своїх творах на рубежі 40-50-х рр.. XIX в., Що общинні порядки російського селянства стануть запорукою того, що Росія може прокласти шлях до соціалістичного ладу. Російські
  4. Микола I
    Великий князь Микола Павлович (1796-1855) був майже на 20 років молодший Олександра. З ранніх років він відрізнявся важким характером, грубістю і прихильністю до військової справи і субординації. Вихователі Миколи були вщент нижче тих, хто виховував Олександра. Першу скрипку в оркестрі вчителів грав генерал німецької школи Лансдорфа, в якості «знаряддя виховання» нерідко застосовував тілесні
  5. 5. Оточення І. В. Сталіна
    У політичній системі радянського суспільства тривалий час провідна роль належала Політбюро (Президії) ЦК партії. Багато найважливіших для долі країни і народу рішення приймалися на його засіданнях, тому важливе значення має питання про його склад. У складах Політбюро ленінського періоду (після його створення на VIII з'їзді партії в 1919 р.) за 6 років відбулися незначні зміни, в
  6. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
    Творчості: одні його напрями довільно оголошувалися соціалістичними, інші - ворожими соціалізму, причому представники останніх нерідко винищувалися. Під приводом боротьби за чистоту матеріалістичного світогляду заборонялися цілі напрямки наукового знання. Все це завдало серйозної шкоди інтелектуальному потенціалу і моральному здоров'ю суспільства. Одним з безперечних
  7. 2. Проблеми науки і культури
    творчості противилися як широкі маси, які продовжували складати частівки, анекдоти, оповіді, так і творча еліта: письменники, поети, композитори, ху - з художників і т.д. Для боротьби з незгодними і здійснювалася «ждановщі-на», яка розуміється як боротьба з інакомисленням, фізичне і моральне знищення незгодних, навішування ярликів, звинувачення в антісоветізме, аполітичності, у відірваності
  8. 16. Структура правовідносин.
    Творчості - твори науки, мистецтва, літератури Особисті немайнові блага - життя, честь, здоровбе, ділова репутація, свобода Дії або результати таких дій - дача свідчень свідків, участь у виборах, надання послуг Таким чином, об'єкт правовідносини - це різні блага, які прагне отримати уповноважених суб'єкт. Зміст правовідносини - суб'єктивні
  9. 31. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
    Творчості кожної
  10. 43. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
    Творчість - це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у передбачених законом випадках) по встановленню (санкционированию), зміни, скасування юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів (НПА). Види правотворчості держави за юридичною силою актів: Законодавча