- це письмовий документ, в якому на підставі дослідження, проведеного за постановою посадової особи, яка веде кримінальний процес, дається відповідь на поставлені у постанові запитання.
Акти або інші документи, в тому числі відомчі, де зазначено обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань (наприклад, про причини аварії, вартість ремонту, розмір недостачі матеріальних цінностей), не можна розглядати як висновок експерта, вони не є підставою для відмови в призначенні експертизи, навіть якщо одержані на запит суду, органу дізнання, слідчого або адвоката (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", далі - постанова Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8).
Експерт дає висновок від свого імені й несе за нього особисту відповідальність. За необхідності в справі може бути призначено кількох експертів, які дають спільний висновок. Якщо ж вони не дійшли згоди, то кожний із них складає висновок окремо.
Предметом дослідження, результати якого відображають у висновку експерта, є поставлені посадовою особою, котра веде процес, питання, для вирішення яких потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
Особливість оцінки висновку експерта полягає в тому, що він для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгоду з ним має бути мотивовано у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Практика свідчить, що зазначені особи, як правило, погоджуються з фактичними даними, що містяться у висновку експерта.
Згідно з п. 17 постанови Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8 під час перевірки й оцінки експертного висновку треба з'ясувати:
чи було додержано вимоги законодавства при призначенні тапроведенні експертизи;
чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;
компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїхповноважень;
достатність поданих експертові об'єктів дослідження;
повноту відповідей на порушені питання та їх відповідністьіншим фактичним даним;
узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковимвисновком експертизи;
обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість зіншими матеріалами справи;
якщо в справі щодо одного й того самого предмета проведенокілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додатковучи повторну, суд повинен дати кожному висновку оцінку з потлядувсебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Тесаме стосується окремих висновків експертів - членів комісійноїчи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.
Ознайомившись із висновком експерта, посадова особа, яка веде кримінальний процес, має право допитати експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку (ст. 201 КЛК).
Якщо висновок первинної експертизи* визнано неповним (досліджено не всі подані об'єкти або немає вичерпних відповідей на порушені питання) або неясним (нечітко викладений або має неконкретний, невизначений характер), то може бути призначено додаткову експертизу, яку доручають тому самому або іншому експертові.
Якщо є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи", призначають повторну експертизу. її проведення може бути доручено тільки іншому експертові.
Комісійну експертизу призначають у випадках, якщо є потреба провести дослідження за участі кількох експертів - фахівців у одній галузі знань.
" Первинною є експертиза, під час проведення якої об'єкт досліджують уперше.
" Істотними може бути визнано, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Комплексну експертизу - якщо необхідно провести дослідження за участі кількох експертів, які є фахівцями в різних галузях знань.
|
- 56. Висновок експерта як засіб доказування.
Відповідно до ст. 66 ЦПК під висновком експерта слід розуміти докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у їх результаті висновки та обгрунтовані відповіді на запитання, поставлені судом. Експертиза здійснюється у визначеному процесуальному порядку з додержанням встановлених процесуальним законом правил і являє собою дослідження, виявлення і пізнання фактичних обставин, тобто
- 98. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб'єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
Провадження у зв'язку і иововимвленнми обставинами не с доповненням чи різновидом касаційного способу перевірки законності судових рішень, це самостійний вид перевірки, який характеризується власними специфічними рисами: підставами перегляду, порядком та наслідками перевірки тощо. Підставами для порушення провадження у зв'язку із ново-виявленими обставинами відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК є,
- Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу якого виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називаються: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються
- § 1. Поняття документа у криміналістиці
Документ - це матеріальний об'єкт, у якому зафіксовані відомості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передбачити. Термін «документ» походить від лат. documentum - свідчення, доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодокументи; 4) кіно- та
- § 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
Висновок експерта - це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід та результати експертного дослідження. Висновок експерта є джерелом судових доказів і складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК). У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи
- § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
Наука криміналістика і судові-експертні установи в Україні по-справжньому почали створюватися тільки після скасування старих судових установ. 4 січня 1918 р. Народний Секретаріат проголошеної в Харкові Української народної республіки на всій її території скасував стару судову систему, поліцейські і слідчі апарати. Ведення слідства було покладено на постійних суддів, кримінальні справи
- Докази класифікують
на особисті та речові; обвинувальні та виправдувальні; первинні й похідні; прямі та побічні (непрямі). До особистих доказів належать фактичні дані, що містяться у показаннях свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного, протоколах слідчих і судових дій та інші документи, висновок експерта. Загальним для різних груп особистих доказів є психічне сприйняття людиною і передача усно або письмово
- Експертиза (гл. 18, статті 75-76 КПК).
Експертиза - це слідча дія, змістом якої є дослідження за дорученням слідчого доказів, яке провадять особи, що володіють знаннями в певній галузі (експерти), і складають висновок зі спеціальних питань. Процесуальна характеристика призначення експертизи. 1. Експертизу проводять за постановою слідчого, в якій зазначають: підстави до її проведення; прізвище експерта або назву установи, яким доручено
- 5. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ НЕОСУДНИХ ТА ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ
Перш ніж перейти до викладення особливостей судового провадження у кримінальних справах неосудних та обмежено осудних осіб, слід зазначити, що є спільного між цими справами та тими, провадження у яких здійснюється в загальному порядку: і в тих, і в інших справах діють загальні положення судовогорозгляду; справи розглядають у відкритому судовому засіданні; обов'язковою є участь прокурора і
- 2. Засоби доказування
Загальним принципом французького доказового права є принцип свободи доказів: "за винятком випадків, коли закон передбачає інший порядок, наявність злочинних діянь може бути встановлена за допомогою будь-якого виду доказів, а суддя ухвалює рішення на підставі свого внутрішнього переконання" (ч. 1 ст. 427 КПК). Це означає, що будь-який доказ є допустимим, незалежно від того, зазначений він у
|