Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 1. Вид-во Думка, Москва; 550 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

ГЛАВА ДРУГА

353

12 Аристотель, т. 1

І взагалі треба розглянути, чи може вічне складатися з елементів. Якщо може, воно матиме 15 матерію, бо все, що складається з елементів, складно. Стало бути, якщо все складається з елементів необхідно повинно виникнути з них (вічно воно пли воно вознікшее1), а все виникає виникає з сущого в можливості (адже з неможливого воно не виникло б і не могло б з нього складатиметься), суще ж в можливості може і стати і не стати дійсно-20 тельним, то, як би не було вічно число або що завгодно інше, що має матерію, опо може і не бути, так само як може і не бути те, що існує один день, і то , що існує скільки завгодно років; а якщо це так2, то може не бути й те, час існування чого не має межі. Значить, воно не буде вечпим, раз не вічно те, що може не бути, як нам довелося це показати в інших рассужденіях3. Якщо

25 ж те, що ми стверджуємо зараз, істинно в загальному сенсі, а іменпо що пі одна сутність не вічна, якщо вона не є [чиста] дійсність, а елементи суть материнської сутності, то, треба думати, ні для однієї вічної суті немає елементів, які були б її складові частини.

Деякі ж після єдиного визнають елементом невизначену двоіцу, а нерівне опи правильно зо відкидають [як елемент] зважаючи випливають тут несообразностей; вони, [проте], позбавляються лише від тих труднощів, які неминуче возпікают для тих , хто нерівне, тобто співвіднесені, визнає елементом; що ж стосується труднощів, які виникають крім цієї думки, то вони неминуче бувають і у них, все равпо, виводять лп вони з цих елементів ейдетично число або математичне. 35 Є МПНВ причин того, що вони збилися з шляху, ювеа по головна з них - це сумнів, виражене па старовинний лад. А саме: вони вважали, що все існуюче должпо бути єдиним, тобто сущим самим по собі, якщо не можна усунути і спростувати вислів Пармеііда: «Адже ніколи не доведеш, що ні-5 суще існує»; необхідно, мовляв, довести, що несе существует4, бо лише таким чином може з сущого і пз чогось іншого виходити існуюче, якщо воно множинно.

Але по-перше, якщо суще має різні значення (бо воно означає або сущпость, або якість, або кількість, або яку-пібудь з решти категорій), то якого ж роду єдиним буде все істота вующее , якщо пе-суще існувати не буде? Сутності це чи властивості і однаково інші [пологи] сущого, або ж всі вони разом, і єдиним буде і певне щось, і таке-то якість, і таку-то кількість, і всі остальпое, що означає який-небудь один рід сущого ? Однак безглуздо, а скоріше невозмояшо, щоб поява чогось одпого (physis) 5 було причиною того, що суще є один раз певне щось, інший раз - таке-то якість, третій раз - таку-то кількість, четвертий - таке-то положення в просторі. 15 По-друге, з якого НЕ-сущого і сущого складаються існуючі речі? Адже і не-суще має різні значення, оскільки суще має різні зна-чення; і не бути людиною - значить не бути певним щось, не бути прямим - зпачіт же не бути ось таким-то, а не бути довжиною в три лікті - означає не бути такого-розміру.

Так от, з якого сущого і не-сущого виходить множинність речей? Он6 має тут на увазі помилкове, і природу помилкового нази-20 кість НЕ-сущим, з якого і з сущого він виводить множинність речей. Тому й говорилося, що треба припустити тут щось ложпое, як геометри імовірно беруть довжиною в стопу лінію, що не така. Справа, однак, тут обстоять так не може. Адже і геометри не приймають імовірно пічего помилкового (бо [условпо Прип'яті] посилка не входить в силогізм) 7, і з такого роду не-25 сущого речі не виникають і з знищенні не перетворювати на нього. Але так як про необ-сущому в різних випадках йдеться у стількох же значеннях, скільки є категорій, а крім цього може бути мова про необ-сущому в сенсі помилковий II про необ-сущому як про суще в можливості, то виникнення походить з цього останнього , а саме: людина - з того, що [ще] не є людиною, але є людина в можливості, зо і бліде з того, що [ще] НЕ блідо, але є бліде в можливості, - однаково, чи виникає щось одне або багато чого.

При дослідженні того, яким чином суще може бути багатьом, явно мають на увазі суще в сенсі сутностей, бо виведене [тут з початків] - це числа, лінії і тіла. Однак само безглуздо при з'ясуванні того, як суще може бути багатьом, розглядати лише суть [речей], а не якість або кількість. Адже не невизначена двоица і ие велике і мале 35 суть причина ТОГО, ЩО є дві білі речі АБО 1089ь багато [різних] квітів, запахів або фігур8, бо якщо б вони були причиною цього, то тільки що перераховане було б числами і одиницями. Але якби розібратися в цьому, то можна було б угледіти і причину множинності сутностей, бо причина тут - одна і та ж або подібна. Адже відхилення від [правильного] путі9 призвело і до того, що в пошуках про-5 тіволежащего сущому і єдиному [пача], з якого й з сущого і єдиного вони виводили існуючі речі, було покладено в основу ставлення, а саме нерівність, яка не Тобто ні протилежність

сущому і єдиному, ні їх заперечення, а є такого ж роду суще, як суть речі і якість її.

При цьому треба було б дослідити і те, яким образом соотнесенное множинно, а не тільки єдино;

10 вони ж досліджують, як можливі МПНВ одиниці крім першого єдиного, але, як можливо багато нерівного крім нерівного [як такого], вони не досліджують. І проте, вони у своїх міркуваннях користуються [множинністю нерівного] і говорять про великому і малому, чому і не в чому, звідки числа, про довгий і короткому, звідки лінія, про широкому і вузькому, звідки площину, про високе і низьке, звідки має обсяг, а також вказують ще більше видів співвіднесеного. Так у чому причина того, що цих видів багато?

15 Отже, необхідно, як ми говоримо, припустити для кожної окремої речі сутцее в можливості. А излагавший це вчення 10 крім цього показав, що таке в можливості певне щось і сутність, але не як саме по собі суще, а саме що це відношення (як якби він назвав якість), яка не є ні єдине пли суще в можливості, ні негативні-

2о пие єдиного або сущого, а є щось одне з існуючого; і якщо він шукав, як можлива множинність речей, то набагато більше необхідно було, як уже сказано, досліджувати не тільки те, що відноситься до тієї ж категорії, - як можливо МПНВ сутностей або багато якостей, але і яким чином множинно існуюче взагалі: адже ОДПО суще - це сутності, інше - властивості, третє - соотнесенное.

Щодо інших категорій є ще й інше за-

25 трудпеніе: як вони утворюють безліч (оскільки якості і кількості ие існують окремо, вони суть безліч від того, що субстрат стає безліччю і є безліч, в усякому випадку необхідна якась матерія для кожного роду, тільки неможливо, щоб вона існувала окремо від сутностей); втім, щодо певного печто є сенс запитати, як воно утворює безліч, якщо тільки не вбачати в чому- то [одночасно]

зо і певне щось і такого роду сущность11; а утруднення полягає скоріше в тому, яким чином множинні сутності, що існують в дійсності 12, а не яким чином існує одна.

З іншого боку, якщо певне щось і кількість не одне і те ж, то [такими міркуваннями] не вказують, яким чином і чому множинно існуюче, а вказують лише, яким чином множинно кількість. Справді, кожне число позначає щось кількісне, а одиниця - якщо тільки вона не міра - означає щось кількісно 35 педелімое13. Якщо, таким чином, кількість і суть речі - різне, то [цими ж міркуваннями] НЕ Ю90е вказують, з чого ця суть і як вона множинна; а якщо кількість і суть речі одне і те ж, то що затверджує це наштовхується на багато протиріч 14 .

Можна було б зупинитися і на тому, звідки береться впевненість, що числа дійсно існують [окремо]. Той, хто нрізнает ідеї, має підставу вважати числа деякої прічіпой для існуючого, раз всяке число є якась ідея, а ідея 5 якимось чином є для всього іншого причина його буття (припустимо, що вони виходять з цієї передумови). Що ж до того, хто так не думає (оскільки він бачить внутрішні труднощі щодо ідей, так що з цієї причини він не визнає числа [ідеями]), а визнає число математіческое15, то чому повинно йому повірити, що таке число існує 1 ° і ніж опо корисно для інших речей? Той, хто говорить, що таке число існує, пе оголошує його числом чого-небудь (для нього воно щось самосуще), та й не видно, щоб воно було причиною чогось. А адже всі положення у вченні про числа, як було сказано, повинні бути застосовні до чуттєво воспрінпмае-15 мим речам.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " ГЛАВА ДРУГА "
  1. Введення
    Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
  2. Передмова
    Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
  3. ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
    ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО
  4. Від видавництва
    Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
  5. ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
    ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
  6. Глава перша
    1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
  7. КНИГА ДРУГА
    КНИГА
  8. Книга друга
    Книга
  9. КНИГА ДРУГА
    КНИГА
  10. КНИГА ДРУГА
    КНИГА
  11. ДРУГА АНАЛІТИКА
    ДРУГА
  12. ДРУГА АНАЛІТИКА
    ДРУГА