Головна |
Наступна » | ||
ВСТУП |
||
Теорія проблемного навчання розробляється у вітчизняній і світовій педагогіці з середини 50-х років XX сторіччя. Сьогодні теорія проблемного навчання - досить глибоко розроблена і струнка галузь педагогічної науки. Чим викликане її виникнення? Можна вказати кілька причин. До середини 50-х років методи навчання досліджувалися переважно з точки зору діяльності вчителя, тоді як сутність навчально-пізнавальної діяльності учнів залишалася осторонь. Поступово наростало усвідомлення тієї обставини, що навчання - бінарний, двосторонній процес, що при вивченні цього процесу однаково важливо дослідити і діяльність вчителя, і діяльність учнів. З'явилося кілька концепцій діяльності учнів у навчальному процесі. Однією з цих концепцій є і теорія проблемного навчання, яка по-своєму розкриває сутність пізнавальної діяльності учнів, а головне, описує рівні їх пізнавальної самостійності, що досягаються різними методами. Таким чином, виникнення теорії проблемного навчання викликано потребами самого навчального процесу. Наступна причина пов'язана з науково-технічним прогресом. Друга половина XX століття - це епоха четвертою в історії людства науково-технічної революції: змінюються технології виробництва (автоматизація, біотехнологія), транспорт, зв'язок, з'являються нові матеріали (полімери, чисті метали), розвиваються космічні дослідження, знайдені нові види енергії (атомна, термоядерна) і т.п. НТР і соціальний прогрес все наполегливіше вимагають, щоб освіта формувало свій-ства творчої особистості, здатної до творчої діяльності в змінених умовах існування. Яка ж діяльність вважається творчою? Це діяльність, в якій виявляються такі якості особистості, як продуктивність, оригінальність мислення, винахідливість, уміння побачити проблему, інтуїція, швидкість розумових реакцій, здатність до здогаду, інсайту, "ага-реакції". Ці здібності в певній мірі і розвиває проблемне навчання: через використання спеціальних дидактичних засобів воно ставить учнів в умови, коли потрібно вирішувати нестандартні завдання, комбінувати наявні знання, висувати гіпотези, шукати шляхи вирішення проблем. Таким чином, друга причина виникнення теорії проблемного навчання - громадська, соціальна потреба в активної, самостійної, творчої, котра саморозвивається особистості здатної жити і трудитися в умовах науково-технічної революції. Проблемне навчання стало відповіддю на той виклик, який зробили педагогічній науці власне процес навчання, змінилися умови життя і діяльності людини і сама людина з його прагненням до самовдосконалення. Друга умова - педагогічна практика, досвід кращих вчителів, які у своїй справді творчої діяльності застосовували окремі компоненти проблемного навчання задовго до виникнення його теорії. Чим же відрізняється проблемне навчання від "непроблемні", традиційного? При традиційному навчанні викладач повідомляє школярам готові знання: пояснює новий матеріал, показує нові положення, підкріплює їх прикладами, ілюстраціями, дослідами, експериментами, домагається розуміння нового матеріалу, пов'язує його з вже вивченим, перевіряє ступінь засвоєння . Діяльність вчителя носить пояснювально-ілюстративний характер, а сам учитель стає транслятором знань, накопичених людством. Учні сприймають сообщаемое, осмислюють, запам'ятовують, заучують, відтворюють, тренуються, упраж-няются і т.п. Їх діяльність носить репродуктивний характер. Це діяльність споживання, в якій учень уподібнюється приймачу, що сприймає передану через транслятор інформацію. Добре це чи погано? Не те й не інше - репродуктивна діяльність неминуча при будь-якому характері навчання: інакше підростаючому поколінню довелося б самостійно здобувати знання, вміння та навички, накопичені людством за всю історію його існування. Разом з тим, традиційна система навчання не забезпечує розвитку творчих здібностей особистості, про які йшлося вище, або розвиває їх спонтанно, непродуктивно, "випадково". При проблемному навчанні вчитель або не дає готових знань, або дає їх тільки на особливому предметному змісті - нові знання, вміння та навички школярі набувають самостійно при вирішенні особливого роду завдань і питань, званих проблемними. При традиційному навчанні упор робиться на мотиви безпосереднього спонукання (вчитель цікаво розповідає, показує і т.п.), при проблемному ж навчанні провідними мотивами пізнавальної діяльності стають інтелектуальні (учні самостійно шукають знання, відчуваючи задоволення від процесу інтелектуальної праці, від подолання складнощів і знайдених рішень, здогадок, осяянь). Продуктивність, ефективність проблемного навчання незаперечно доведена. Накопичено також значний досвід використання його елементів у педагогічній діяльності кращих вчителів. Так, аналіз матеріалів, опублікованих у методичному журналі "Початкова школа" за 19791989 роки, показує, що статті про цей досвід склали в різні роки три-сім відсотків від їх загального числа. Подібна картина спостерігається і в інших журналах, методичних і теоретичних. Створюється враження, що проблемне навчання прийнято учительством, широко і грамотно використовується на практиці. Однак це далеко не так. У 1987-1991 роках групи студентів педагогічного факультету Калінінградського університету під керівництвом викладачів кафедри педагогіки та методики початкового навчання в різних школах м. Калінінграда спостерігали близько 400 уроків в початкових класах з метою з'ясувати, чи використовують вчителі проблемні завдання і питання. Виявилося, що їх число склало менше 1% від загальної кількості питань, завдань, завдань та вправ, що включалися в урок. Ця обставина дозволяє зробити висновок про те, що проблемне навчання так і не стало в початковій школі масовою практикою. У чому причина цього явища? Здається, що головна причина - у відсутності спеціальної підготовки майбутніх учителів до реалізації проблемного навчання у власне вчительської діяльності. Засобом прилучення студентів до проблемного навчання і покликаний стати спецкурс "Проблемне навчання в початковій школі". Пропонований посібник розкриває суть і властивості основних понять, що включаються в концепцію проблемного навчання. Всі названі категорії (поняття) розглядаються з точки зору їх взаємозв'язку і логіки. Посібник містить також приклади та опис методики використання проблемного навчання в початковій школі. Автор сподівається, що запропонована робота буде корисна як студентам педагогічних спеціальностей, так і вчителям - практикам. Автор висловлює подяку студентам педагогічного факультету Калінінградського державного університету, в різні роки брали участь у дослідженнях проблемного навчання в початковій школі.
|
||
Наступна » | ||
|
||
Інформація, релевантна" ВСТУП " |
||
|