| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Укладання договорів |
||
|
Загальний порядок укладання договорів. Для того щоб сторони могли досягти угоди і тим самим укласти договір, необхідно, принаймні, щоб одна з них зробила пропозицію про укладення договору, а інша-прийняла цю пропозицію. Тому укладення договору проходить дві стадії. Перша стадія іменується офертою, а друга - акцептом. Відповідно до цього сторона, що робить пропозицію укласти договір, іменується оферентом, а сторона, що приймає пропозицію,-акцептантом. Договір вважається укладеним, коли оферент одержить акцепт від акцептанта. Разом з тим далеко не всяке пропозицію укласти договір набуває чинності оферти. Пропозиція, визнане офертою, відповідно до ст. 435 ГК: а) має бути достатньо виразною і виражати явний намір особи укласти договір; б) повинна містити всі істотні умови договору; в) повинна бути звернена до одному або декільком конкретним особам. Перша вимога обумовлена тим, що без наміру особи укласти договір останній не може бути укладений, навіть якщо це особа повідомила контрагенту всі істотні умови договору. Друга вимога випливає з п. 1 ст. 432 ЦК, відповідно з яким договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Якщо у пропозиції укласти договір відсутній хоча б одне з істотних умов, він не може бути укладений, навіть якщо друга сторона і погодиться з такою пропозицією. Нарешті, третя вимога обумовлена тим, що в момент укладання договору має зніматися пропозицію його укласти. В іншому випадку стосовно одного й того ж предмета може бути укладено кілька договорів, з яких реально можна виконати тільки один. За відсутності будь-якого із зазначених вище ознак пропозиція може розглядатися тільки як виклик на оферту (запрошення робити оферту). Так, отримане поштою пропозицію від торгової фірми відвідати її магазин і придбати наявні в наявності товари не є офертою, оскільки в даному реченні відсутні істотні умови договору купівлі-продажу. Реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, розглядаються як запрошення робити оферту (виклик на оферту), якщо інше прямо не вказано в пропозиції (п. 1 ст. 437 ЦК). Від виклику на оферту необхідно відрізняти публічну оферту. Під публічною офертою розуміється містить всі істотні умови договору пропозицію, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться (п. 2 ст. 437 ЦК). У цьому випадку пропозиція укласти договір звернена до будь-якого і кожному. Тому перший, хто відгукнеться на публічну оферту, акцептує її і тим самим знімає пропозицію (таксі, що стоїть на стоянці з увімкненим зеленим вогником; автомати з продажу прохолодних напоїв; розміщені на прилавку магазину товари і т. п.) Акцептом визнається згода особи, якій адресована оферта, прийняти цю пропозицію, причому не будь-яка згода, а лише таке, яке є повним і беззастережним (п. 1 ст. 438 ЦК). Якщо ж принципову згоду на пропозицію укласти договір супроводжується якими доповненнями або змінами умов, які у оферті, то така згода не має сили акцепту. Вчинення особою, яка одержала оферту, у термін, встановлений для її акцепту, дій по виконанню зазначених у ній умов договору (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідної суми тощо) вважається акцептом, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або не зазначено в оферті (п. 3 ст. 438 ЦК). Слід враховувати, що для визнання відповідних дій адресата оферти акцептом не вимагається виконання умов оферти в повному обсязі. У цих цілях для визнання зазначених дій акцептом достатньо, щоб особа, яка отримала оферту (в тому числі проект договору), приступило до виконання на умовах, зазначених в оферті, і у встановлений для її акцепту термін. Що володіють необхідними ознаками оферта і акцепт породжують певні юридичні наслідки для що їх осіб. Юридичне дію оферти залежить від того, отримана вона її адресатом чи ні. До отримання оферти її адресатом вона ніяк не пов'язує оферента і він має право її відкликати і тим самим зняти пропозицію укласти договір. Якщо пропозиція про відкликання оферти надійшло раніше або одночасно з самою офертою, оферта вважається не отриманої (п. 2 ст. 435 ЦК). Навпаки, з моменту отримання оферти її адресатом вона юридично пов'язує оферента. Отримана адресатом оферта не може бути відкликана протягом строку, встановленого для її акцепту, якщо інше не обумовлено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи обстановки, в якій вона була зроблена (ст. 436 ЦК). Оферент не може протягом цього терміну в односторонньому порядку зняти оферту або укласти договір, зазначений у оферті, з іншою особою. В іншому випадку він буде зобов'язаний відшкодувати своєму контрагенту всі понесені збитки. Так, якщо орендодавець, не чекаючи встановленого ним в оферти терміну, здав дачу іншій особі, то акцептувала у встановлений термін цю оферту особа має право вимагати від оферента відшкодування всіх понесених ним витрат, пов'язаних з навантаженням, розвантаженням і транспортуванням перевезених на дачу і назад речей. Однак якщо в самій оферті було сказано, що оферент залишає за собою право укласти договір оренди також і з іншими особами, які запропонують більш високу орендну плату і швидше відгукнуться на зроблену ним пропозицію, акцептувала після цього оферту особа не має права вимагати від оферента відшкодування понесених їм збитків. Юридичне дію оферти також залежить від того, зроблена вона із зазначенням строку для відповіді або без зазначення строку для відповіді. Якщо оферта зроблена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо акцепт отриманий особою, яка направила оферту, у межах зазначеного в ній терміну (ст. 440 ЦК). Якщо ж оферта зроблена без зазначення строку для відповіді, то її юридичну дію залежить від того, в якій формі вона зроблена. Коли оферта зроблена усно без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила про її акцепт. Якщо такого акцепту не пішло, то оферент ніяк не пов'язаний зробленим ним пропозицією. Коли ж оферта зроблена у письмовій формі без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо акцепт отриманий особою, яка направила оферту, до закінчення терміну, встановленого законом або іншими правовими актами, а якщо такий строк не встановлений,-протягом нормально необхідного для цього часу (ст. 441 ЦК). Нормально необхідним вважається час, достатній для пробігу даного виду кореспонденції в обидва кінці, ознайомлення зі змістом зробленої пропозиції і складання відповіді на нього. У разі прибуття відповіді протягом цього періоду часу договір вважається укладеним. Якщо акцепт отримано із запізненням, то доля договору залежить від оферента, який може залишити без уваги запізнення відповіді і погодитися з укладенням договору або відмовитися від укладення договору на увазі затримки з відповіддю на його пропозицію. Якщо оферент, що отримав акцепт із запізненням, негайно повідомить іншій стороні про прийняття її акцепту, отриманого із запізненням, договір вважається укладеним. Стаття 442 ЦК передбачає і той випадок, коли відповідь про згоду укласти договір (акцепт) прибув із запізненням, але з нього видно, що він був відправлений своєчасно. Про прибуття акцепту із запізненням у такій ситуації знає тільки оферент. Акцептант ж, вважаючи, що відповідь отримана оферентом своєчасно і договір укладено, може приступити до його виконання і понести відповідні витрати. З метою запобігання цих витрат на оферента, який не бажає визнати договір укладеним, покладається обов'язок негайно оповістити іншу сторону про отримання акцепту із запізненням. У разі невиконання цього обов'язку відповідь не визнається опізнився і сторони вважаються пов'язаними договором. Якщо відповідь про згоду укласти договір даний на інших умовах, ніж запропоновано в оферті, то така відповідь визнається відмовою від акцепту і в той же час нової офергой (ст. 443 ЦК). Сторони в цьому випадку міняються місцями: акцептант стає оферентом з усіма витікаючими звідси наслідками. Якщо сторони самі не можуть врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні договору, то у них є можливість прийти до угоди про передачу спору на розгляд суду (ст. 446 ЦК). У цьому випадку умови договору, щодо яких сторони не дійшли згоди, визначаються відповідно до рішення суду. Якщо адресат взагалі ніяк не відреагував на пропозицію укласти договір, то його мовчання розглядається, за загальним правилом, як відмова від укладення договору. І тільки у випадках, прямо передбачених законом, звичаями ділового обороту або колишніми діловими відносинами сторін, мовчання розглядається як згода закінчити договір (п. 2 ст. 438 ЦК). Важливе значення при укладенні договорів набуває питання про час і місце укладення договору. До договірних відносин застосовується законодавство, чинне на момент його укладення на тій території, де він був укладений. Угода вважається таким, що відбувся в тому момент, коли оферент отримав згоду акцептанта. Цей момент і визнається часом укладення договору. Інша правило встановлено для реальних договорів, для укладання яких необхідно не тільки угода сторін, а й передача майна. Такі договори вважаються укладеними з моменту передачі відповідного майна. Нарешті, договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації, якщо інше не встановлено законом (ст. 433 ЦК). Якщо в договорі не зазначено місце його укладення, договір визнається укладеної місці проживання громадянина чи місці перебування юридичної особи, який направив оферту (ст. 444 ЦК). Велике значення має також питання про початок і закінчення дії договору. Відповідно до ст. 425 ГК договір набирає чинності і стає обов'язковим для сторін з моменту його укладення. Разом з тим сторони вправі встановити, що умови укладеного ними договору застосовуються до відносинам, що виникли до укладення договору. Це можуть бути фактичні відносини, що склалися між сторонами. Наприклад, виробник продукції відвантажив її споживачеві, нужденному в даній продукції, а останній прийняв її без будь-якої домовленості між ними. У цьому випадку сторони можуть юридично оформити свої відносини шляхом укладення договору, який поширює свою дію на вже існуючі між ними відносини з поставки продукції. Це може бути і правовідношення, що виникло між сторонами з інших юридичних фактів і не врегульоване належним чином. Так, якщо при укладенні кредитного договору строком на один рік сторони не обумовили порядок повернення кредиту, а боржник став гасити його щомісячними платежами по Vi2 частини взятої в кредит суми, то сторони можуть укласти договір, що передбачає такий порядок погашення кредиту як за минулі, так і на наступні періоди платежів. Разом з тим законом або договором може бути передбачено, що закінчення терміну дії договору тягне припинення зобов'язань сторін за договором. Так, в договорі простого товариства сторони можуть передбачити, що після закінчення терміну договору припиняються і зобов'язання сторін за договором. Нарешті, закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Так, постачальник відповідає перед покупцем за недоліки поставленого товару і після закінчення дії договору поставки. Укладення договору в обов'язковому порядку. Зазначений порядок застосовується в тих випадках, коли укладення договору є обов'язковим для однієї із сторін в силу закону, тобто при укладенні обов'язкових договорів. При укладанні договору в обов'язковому порядку застосовуються правила ст. 445 ГК. Зацікавлена в укладенні договору сторона, для якої його висновок не є обов'язковим, направляє іншій стороні, для якої укладення договору обов'язково, проект договору (оферту). Сторона, для якої укладення договору є обов'язковим, повинна протягом тридцяти днів з дня отримання оферти розглянути її і направити іншій стороні: або повідомлення про акцепт; або повідомлення про акцепт оферти на інших умовах (протокол розбіжностей до проекту договору); або повідомлення про відмову від акцепту. У першому випадку договір вважається укладеним у момент отримання оферентом повідомлення про акцепт. У другому випадку сторона, що отримала повідомлення про акцепт оферти на інших умовах, має право або сповістити іншу сторону про прийняття договору в її редакції, або передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду протягом тридцяти днів з дня отримання такого сповіщення або закінчення терміну для акцепту. Якщо ж сторона, не згодна з протоколом розбіжностей, в зазначені терміни не передасть що виник спір на розгляд суду, договір вважається неукладеним. У третьому випадку, а також у разі неотримання відповіді на оферту у встановлений термін оферент має право звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір. Проект договору може направити і сторона, для якої укладення договору обов'язково. У такому випадку інша сторона, для якої укладення договору не є обов'язковим, має право протягом тридцяти днів направити іншій стороні: або повідомлення про акцепт; або повідомлення про відмову від акцепту; або повідомлення про акцепт оферти на інших умовах (протокол розбіжностей до проекту договору) . У першому випадку договір буде укладено на умовах, що містяться в оферті. У другому випадку, а також у разі неотримання відповіді на оферту у встановлений термін, договір не буде-укладений, так як його висновок не є обов'язковим для акцептанта. У третьому випадку сторона, для якої укладення договору є обов'язковим, повинна протягом тридцяти днів з дня отримання протоколу розбіжностей сповістити іншу сторону про прийняття договору в її редакції або про відхилення протоколу розбіжностей. При відхиленні протоколу розбіжностей або неотримання повідомлення про результати його розгляду в зазначений термін сторона, спрямувала протокол розбіжностей, вправі передати розбіжності, що виникли при укладенні договору на розгляд суду, який і визначить умови, за якими у сторін були розбіжностей. Якщо сторона, що направила протокол розбіжностей, що не перенесе що виник спір на розгляд суду, договір вважається неукладеним. Зазначені вище правила про терміни застосовуються, якщо інші строки не встановлені законом, іншими правовими актами або не узгоджені сторонами. Якщо сторона, для якої укладення договору є обов'язковим, необгрунтовано ухиляється від його укладення, то вона повинна відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки. Так, якщо комерційна організація необгрунтовано ухиляється від укладення публічного договору, то громадянин має право пред'явити позов не тільки про спонукання укласти договір, але й про відшкодування йому понесених збитків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Укладання договорів" |
||
|
||