| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Ліквідність балансу банку |
||
|
- це здатність банку своєчасно й повністю виконувати свої зобов'язання за першою вимогою вкладників. Показники ліквідності балансу комерційного банку встановлюються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов'язаннями банку з урахуванням строку їх погашення, а також можливості реалізації активів. Максимальний розмір ризику на одного позичальника визначається у процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. У розрахунок ризику включається вся сума вкладів даного позичальника і кредитів йому, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов'язання. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено види операцій, які можуть виконувати банки. Це, зокрема, залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів; здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів; випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо); купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги щодо постачання товарів і надання послуг, прийняття на себе ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівля валюти у організацій і громадян і продаж їм іноземної валюти. Комерційні банки зобов'язані виконувати операції по касовому виконанню бюджету за дорученням Національного банку, їм забороняється вести діяльність у сфері виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також виконувати операції по страхуванню, крім страхування валютних, кредитних та процентних ризиків. Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток, який обчислюється як різниця між його доходами та витратами. 179 ку. Вирішуючи питання про кредитування, банк враховує багато різноманітних факторів, у відповідності з якими визначає строк позички, суму забезпечення, умови повернення боргу, рівень процента та ін. Для одержання кредиту клієнт повинен надати банку такі документи, як: - заявка-та засвідчені нотаріусом копії установчих документів; - засвідчена нотаріусом картка із зразками підписів і відбитку печатки; - баланс на останню звітну дату, засвідчений податковою інспекцією, та довідка із податкової інспекції; - техніко-економічне обґрунтування ефективності проекту; - копії контрактів, угод; - гарантії повернення кредиту (вони можуть бути підтверджені гарантійним листом банку) з доданням установчих документів банку-гаранта), балансу на останню звітну дату, економічних нормативів, картки Із зразками підписів і печатки, гарантійного листа страхової компанії, застави. Як свідчить практика, найбільш надійним забезпеченням кредиту є банківська гарантія. Деякі банки видають кредити під заставу майна (автомобілі, оргтехніка, нерухомість). За гарантійним листом страхової компанії можна одержати кредит лише на невеликі суми, оскільки механізм страхування і перестрахування кредитів ще надійно не відпрацьований. Питання пов'язані з гарантією повернення кредиту шляхом заставляння майна, регулює Закон України «Про заставу», прийнятий 2 жовтня 1992 р. Національний банк України розробив механізм використання як застави - цінних паперів, зокрема векселів. Ретельно вивчивши за наданими клієнтом документами, його фінансово-господарське становище, результати, мету і перспективи діяльності, банк укладає з клієнтом кредитний договір. У цьому документі зазначаються мета, строки, умови кредиту, перелік розрахунків підприємством та ін. Згідно із кредитним договором клієнт зобов'язаний повернути одержаний кредит у строк, заплатити банку проценти за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, не погіршувати своє фінансово-господарське становище, використовувати кредит відповідно до його цільового призначення і гарантувати наявність забезпеченості кредиту протягом усього строку кредитування, тобто до дня фактичного повернення кредиту. Таким чином, основними принципами кредитування є терміновість, цільовий характер позики, її забезпеченість товарно-матеріальними цінностями та платність. Принцип терміновості означає, що позика має бути повернена позичальником банку у визначений договором строк. Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів у конкретні господарські процеси. Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і запобігти збиткам від неповернення позичальниками боргу внаслідок їх неплатоспроможності. Кредитування підприємств і громадян передбачає не тільки повернення банку одержаної позички, а й виплату процента за користування нею. При видачі кредиту і використанні його нерідко трапляються порушення з боку працівників банків і самих клієнтів. Детальніше ці порушення розглядатимуться далі. Значне місце в діяльності банків займає обслуговування платіжного обігу. За дорученням своїх клієнтів комерційні банки проводять безготівкові платежі і платежі готівкою як за рахунок коштів клієнтів, так і на кредитній основі. Для обслуговування платіжного обігу в банківській системі України використовуються такі платіжні документи, як чеки, платіжні доручення, вимоги-доручен-ня, векселі. Вексель є знаряддям комерційного кредиту. У зв'язку з недостатнім розвитком комерційного кредиту в Україні до останнього часу не було вексельного обігу, а отже і банківського інкасування векселів. Розрахунки векселями одержали «право громадянства» після прийняття постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. «Про застосування векселів у господарському обороті України». |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Ліквідність балансу банку" |
||
|
||