| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.8. Використання документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у банківській сфері |
||
|
У розвитку ринкових відносин в Україні виключно важлива роль належить кредитно-банківській системі, яка регулює кредитні і грошові потоки і сприяє зростанню і вдосконаленню економіки. Ця система об'єднує банки і спеціальні фінансово-кредитні інститути. У країнах з розвинутими ринковими відносинами небанківські фінансово-кредитні інститути представлені пенсійними фондами, страховими, лізинговими, інвестиційними, фінансовими компаніями. У нашій країні до небанківських кредитних установ належать каси взаємної допомоги, ломбарди, пенсійні фонди, органи державного та акціонерного страхування. Банки мобілізують і перетворюють на діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження та доходи різних верств населення, виконують різноманітні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції. Банківську систему України становлять сьогодні Національний банк України із розгалуженою мережею своїх установ, а також комерційні банки. В Україні станом на кінець 1999 року функціонувало 208 банків, з яких 2 державних, 184 акціонерні товариства, 22 банки створено за участю іноземного капіталу, у тому числі 9 із ІОО-від-сотковим іноземним капіталом. Здійснювало свою діяльність 2375 філій комерційних банків та 28 представників іноземних банків. Правові основи банків, порядок створення й головні принципи їх діяльності визначені законодавством України про Національний банк України та про банківську діяльність. Згідно з Законом України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, даним та іншими законами України. 176 Відповідно до цього закону Національний банк є емісійним центром України, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, організує міжбан-ківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск (за рішенням Верховної Ради України) національних грошових знаків. Національний банк видає комерційним банкам кредити, купує і продає випущені державою цінні папери, а також іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті; видає комерційним банкам ліцензії на проведення банківських операцій; здійснює контроль і регулювання діяльності комерційних банків, зокрема контроль за дотриманням ними банківського законодавства. Національний банк України має таку структуру: центральний апарат, Кримське республіканське та обласні управління, розрахункові центри при них, регіональні розрахунково-касові центри у містах і районах. Кожне обласне управління має понад два десятки функціональних відділів. Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах. Вони виступають у формі акціонерних товариств з обмеженою відповідальністю або банків за участю іноземного капіталу. Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, громадських фондів, комерційних банків, а також державних підприємств. Законом «Про банки і банківську діяльність» участь державних підприємств у створенні комерційних банків не заборонялася. Ця норма встановлена Декретом Кабінету Міністрів 45-93 від ЗО квітня 1993 р. «Про впорядкування діяльності комерційних банків, створених за участю державних підприємств». Згідно з декретом правонаступниками державних підприємств стосовно комерційних банків, створених за їх участю, є Міністерство фінансів України (щодо підприємств, які перебувають у загальнодержавній власно- 177 сті) та відповідні органи, уповноважені управляти державним майном (щодо інших державних підприємств). Частка будь-якого засновника банку (акціонера) не повинна перевищувати 35% статутного фонду. У прийнятті рішень, пов'язаних із поточною банківською діяльністю, комерційні банки незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади та управління. До складу органів управління банків не можуть входити працівники органів державної влади та управління, у тому числі шляхом поєднання посад. Відносини між банками і клієнтами мають договірний характер. Клієнти самостійно вибирають банки для кредитно-розрахункового та касового обслуговування, можуть користуватися послугами одного чи кількох банків. З метою забезпечення своєї фінансової надійності та захисту інтересів клієнтів комерційні банки створюють страхові та резервні фонди. Обов'язковим у діяльності банків є дотримання економічних нормативів, встановлених Національним банком, таких як: мінімальний розмір статутного фонду; граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів; показники ліквідності балансу; розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку; максимальний розмір ризику на одного позичальника. Норматив, що визначає мінімальний розмір статутного фонду, запобігає заснуванню фінансове слабких банків, неспроможних гарантувати надійне збереження депозитів та інших коштів клієнтів. Граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів встановлює відносну межу розгортання кредитних операцій комерційного банку. 178 Обов'язкові резерви, що зберігаються у Національному банку, виконують функцію страхування депозитів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.8. Використання документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у банківській сфері" |
||
|
||