Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Скакун О.Ф.. Теорія держави і права, 2001 - перейти до змісту підручника

§12. Презумпції


У правовій дійсності є феномен, який, не будучи юридичним фактом, може породжувати правовідносини. Це - презумпція.

373
Види презумпцій за фактом правового закріплення: фактичні (загальножиттєві) законні - правдоподібне знання про розвиток природи, суспільства, мислення; можуть використовуватися суб'єктами судової, слідчої діяльності без звернення до доказів - певний логічний засіб, який використовується у судовому процесі внаслідок того, що він передбачений законом або випливає із його змісту У законі не виражені і юридичного значення не мають У законі виражені і мають юридичне значення Ми ведемо мову про законні презумпції.
Презумпція (лат. praesumptio - припущення) - закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.
Презумпції - важливий і досить гнучкий інструмент регулювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в існуванні певного юридичного факту, оскільки в них:
- відображаються вихідні, принципові засади прав;
- закладений механізм реалізації цих засад. Законні презумпції бувають двох видів:
- неспростовні презумпції - не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву;
- спростовні презумпції - можуть бути спростовані в результаті встановлення іншого щодо цих фактів, (див. ще про презумпції у § «Основні стадії застосування норм права»).
Види презумпцій за субординацією в правовому регулюванні та і'х риси: матеріально-правові процесуально-правові - містять правоположення про наявність (відсутність) певного юридичного факту при існуванні інших фактів, які можуть мати відношення до іншого суб'єкта даних правовідносин або неозначеного кола осіб - виключають необхідність доказів для винесення рішення або вказують на суб'єкта, на якого покладається тягар доведення під час розгляду юридичної справи, чим встановлюється порядок застосування норм процесуального права

374
- служать передумовою для іс- - мають передумовою матері-нування процесуальної презумп- ально-правову презумпцію ції - вступають у дію лише за доведеності умов їх застосування - завжди випливають із правової норми і розподіляють тягар доведення суворо визначено, а не приблизно - завжди можуть бути спростовані через доказ про відсутність фактів, за наявності яких вони застосовуються - не можуть бути спростовані, якщо матеріально-правова презумпція є незаперечною Слід зважити на те, що в більшості правових норм матеріальні і процесуальні види презумпцій тісно переплітаються.
Кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі України закріплено таку презумпцію, як презумпція вини. Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Правда, із презумпції вини є винятки. І все ж таки загальним правилом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною передумовою договірної відповідальності є вина боржника.
Іншим прикладом презумпції може бути закріплена в Цивільному кодексі Російської Федерації презумпція розумності і добросовісності учасників цивільних правовідносин (ч. З ст. 10). Це означає, що: 1) операції юридичної особи, які виходять за межі її правоздатності, визнаються недійсними; 2) учасник цивільних Правовідносин визнається добросовісним, а доводити його недобросовісність має той, хто з такими діями пов'язує певні юридичні наслідки.
Щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні презумпцій --ні судовому, ні доктринальному, вони повинні закріплюватися в законах і чітко формулюватися.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§12. Презумпції"
  1. ЗМІСТ
    Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки § 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки § 3. Юриспруденція як система юридичних наук Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права § 2. Предмет теорії держави і права § 3. Функції
  2. Тема 12. Адміністративний процес
    Тенденції становлення та розвитку адміністративно-процесуального права. Поняття, принципи і структура адміністративного процесу. Стадії адміністративного процесу. Поняття і види адміністративно-процесуальних норм. Адміністративно-процесуальні відносини. Однією із особливостей адміністративного права є те, що воно, на відміну від інших галузей права (кримінального, цивільного), включає в себе
  3. Притягнення особи як обвинуваченого
    - один із найважливіших процесуальних актів, спрямований на практичну реалізацію функції обвинувачення та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої порушено кримінальну справу і ведеться розслідування, який полягає в винесенні постанови про притягнення як обвинуваченого; пред'явленні обвинувачення; роз'ясненні обвинуваченому його прав та наданні можливостей щодо їх
  4. Принцип диспозитивності.
    Принцип диспозитивності - це правове положення, згідно з яким суб'єктам кримінального процесу надано і забезпечено можливість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, а також впливати на хід і результати кримінально-процесуальної діяльності, головним призначенням якого є забезпечення гнучкості та повноти захисту заінтересованими
  5. 2. Принцип презумпції невинуватості.
    1. Принцип презумпції невинуватості - це правове положення,згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочинудоти, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядкуі встановлено обвинувальним вироком суду. 2. Частина 1 ст. 62 Конституції України; ч. 2 ст. 15 КПК.Принцип презумпції невинуватості закріплено і в міжнародних правових документах: у ст. 11 Загальної декларації
  6. Право на захист
    - це гарантована Конституцією та іншими законами України можливість підозрюваного, обвинуваченого, підсудного захищатися від кримінального переслідування як особисто, так і шляхом одержання юридичних (правових) послуг. 2. Частини 1 та 2 ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129 КонституціїУкраїни; ст. 21 КПК; ст. 5 Закону України "Про міліцію"; статті 9,12, 21 Закону України "Про попереднє
  7. 2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію захисту
    Процесуальна характеристика підозрюваного. 1. Підозрюваний - це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваним (обвинуваченим, підсудним) у кримінальній справі може бути тільки особа, щодо якої є підстави підозрювати її у вчиненні злочину. Підозра (обвинувачення) не
  8. Процесуальна характеристика понятого.
    1. Понятий - це фізична особа, яку залучають до участі у кримінальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаній процесуальній дії. Запровадження інституту понятих у Росії до 1864 р. було зумовлено недовірою до поліції. Поняті мали бути присутніми навіть під час допитів із метою усунення фактів насильства та вжиття інших незаконних заходів щодо
  9. 3. ПОНЯТТЯ, МЕТА , г І ЗНАЧЕННЯ ДОКАЗУВАННЯ
    Кримінально-процесуальне доказування - це здійснювана в правових і логічних формах частина кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, Що полягає у висуванні можливих версій щодо системи юридично-значущих обставин кримінальної справи, у збиранні, перевірці та оцінці доказів за цими версіями, а також в обґрунтуванні на досу-довому слідстві
  10. 2. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО
    У ст. 5 КПК зазначено: "Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, ніж на підставах і в порядку (курсив мій. - Авт.), встановленому законом". Тому необхідно розрізняти: 1) підстави притягнення як обвинуваченого і 2) порядок притягнення як обвинуваченого (про це - в пит. З лекції). У ст. 131 КПК підстави до притягнення як обвинуваченого сформульовано таким чином: "Коли є досить
© 2014-2022  ibib.ltd.ua