Головна |
« Попередня | Наступна » | |
6.5. Принципи юридичної відповідальності |
||
Юридична відповідальність може не тільки сприяти скороченню правопорушень, захисту порушених прав. Держава, борючись з правопорушеннями, може «перестаратися», і тоді юридична відповідальність виконуватиме переважно каральну функцію, стане засобом розправи з політичною опозицією, членами сімей та друзями правопорушників або з окремими неугодними людьми. 101 8 Не можна сказати, що така «одно функціональна» юридична відповідальність не має нічого позитивного. Вона вельми ефективно перешкоджає росту багатьох правопорушень і навіть скорочує їх. Але поряд з цим вона здатна додати масовий характер інших правопорушень, що вчиняються державними органами та їх посадовими особами. Щоб цього не відбувалося, юридична наука і практика виробили ряд принципів юридичної відповідальності, дотримання яких при покладанні відповідальності виключає державний свавілля. Важливість цих принципів підкреслюється їх закріпленням в основоположних правових актах. До принципів юридичної відповідальності можна віднести наступні. - Одиничність підстави юридичної відповідальності. Єдиною підставою юридичної відповідальності є якесь правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Конституції ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалося правопорушенням. Даний принцип звернений не тільки до громадян та правоохоронним органам (МВС, прокуратурі, судам та ін.), але і до законодавця, який зобов'язаний встановлювати юридичну відповідальність лише за такі діяння, які за своїми об'єктивними властивостями суперечать сутності права. Неприпустимо залучення особи до юридичної відповідальності з мотивів його потенційної небезпеки або стану з правопорушником в близьких стосунках. - Домірність юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Через вміст цього принципу його іноді називають принципом справедливості. На побутовому рівні про пропорційності відповідальності правопорушенню говорять «покарання по справедливості». Справедливість чи несправедливість юридичної відповідальності означає її схвалення (несхвалення) населенням, в основному слабо знайомого з законами і складами правопорушень, переважно з морально-емоційної точки зору. Однак у суспільстві, члени якого мають різні моральні установки, матеріальне забезпечення, посадове становище і т. д., оцінка відповідальності з точки зору справедливості істотно розрізняється. Отже, розгляд пропорційності юридичної відповідальності правопорушенню тільки з точки зору якоїсь справедливості найчастіше виявляється недостатнім і не дозволяє призначити правопорушнику дійсно розмірне покарання. Безліч прикладів того, що за тяжке правопорушення призначається надмірно м'яке покарання, або розгляд кримінальних справ відбувається за участю присяжних засідателів, що виправдовують вчинила правопорушення, якщо він постане перед ними «розкаялися», і демагогічних аморальних адвокатів, готових за великі гроші виправдовувати будь-яких правопорушників. Тому співмірність відповідальності правопорушенню може бути виявлена тільки компетентними державними органами і посадовими особами. Юридична відповідальність виконує належним чином всі свої функції, якщо відповідає здійсненого правопорушення, не є невиправдано жорсткою (наприклад, позбавлення волі за перехід проїжджої частини в недозволеному місці) або м'якою. Виходячи з цього даний принцип звернений насамперед і до законодавця, оскільки заходи відповідальності встановлює саме він. Враховуючи різноманіття суспільних відносин, життєвих ситуацій, правопорушень та правопорушників, необхідно передбачати різні види, а також міри відповідальності за одні й ті ж правопорушення (наприклад, за вчинення деяких злочинів - не тільки позбавлення волі, а й виправні роботи і штраф); обставини, пом'якшують і обтяжують відповідальність; строки давності притягнення до відповідальності за деякі правопорушення тощо - Невідворотність юридичної відповідальності. Даний принцип означає, що будь-яке правопорушення повинно викликати відповідну діяльність держави, в результаті якої правопорушник буде притягнутий до відповідальності незалежно від свого посадового та матеріального стану та інших обставин. Держава повинна діяти оперативно, щоб не минули встановлені законодавством терміни давності притягнення до юридичної відповідальності, що розрізняються залежно від вчинених правопорушень. Цей принцип передбачає високий професіоналізм співро-ників правоохоронних органів, їх належну технічну оснащеність і високу оплату праці. На жаль, даний принцип, особливо в сучасній Росії, реалізується вкрай слабо. При величезній кількості правопорушень багато з них, в тому числі одержали широкий розголос, що не караються. Частина правопорушників через 103 8 тривалості розгляду справ не притягується до відповідальності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 54 Конституції, якщо після вчинення правопорушення відповідальність за нього усунена або пом'якшена, застосовується новий закон. Враховуючи розробку і прийняття відповідного закону або акта амністії (помилування), розгляд справ та винесення вироків іноді затягуються навмисне. Тим часом будь-який випадок бездіяльності принципу невідворотності юридичної відповідальності, безкарність правопорушників негативно позначається на оцінці більшістю громадян діяльності держави, як і дії законів і викликає вчинення інших правопорушень. - Законність. Принцип базується на відповідності закону, що встановлює відповідальність, Конституції і має на увазі, що вся діяльність держави щодо покладення відповідальності здійснюється з дотриманням вимог закону, який суперечить його змістом і цілям. За правопорушення допускається застосовувати тільки ті заходи юридичної відповідальності, які прямо передбачені законом. При цьому ніхто не повинен зазнавати тортур, насильству, іншому жорстокому або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 21 Конституції). Принцип законності знаходить вираження і в неприпустимість доданню зворотної сили закону, які встановлюють або обтяжують відповідальність. Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалося правопорушенням (ст. 54 Конституції). Він припускає також дотримання інших конституційних прав людини, процесуальних норм при покладанні юридичної відповідальності про порядок висунення звинувачення, терміни розгляду справ (спорів) та ін Законність покладання юридичної відповідальності забезпечується також можливістю оскарження будь-яких рішень про покладання відповідальності, прийнятих несудовими органами, в судах в відповідно до їх компетенції. - Презумпція невинності. Презумпцію (припущення) невинності зазвичай ототожнюють з принципом тільки кримінальної відповідальності. Згідно ст. 49 Конституції кожен обвинувачуваний у скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлено що набрало законної сили вироком суду. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Непереборні сумніви у винуватості особи тлумачаться на користь обвинуваченого. Такі положення обумовлені тим, що обвинувачення у вчиненні злочину має грунтуватися на доведених фактах, а не на припущеннях. Однак принцип презумпції невинності є й у інших видів юридичної відповідальності, наприклад у адміністративної (ст. 1.5 КпАП). - Обгрунтованість. Цей принцип передбачає об'єктивний і всебічний розгляд обставин скоєння правопорушення. Рішення про притягнення до відповідальності з кожного справі буде обгрунтованим, якщо є всі необхідні для його прийняття докази, отримані відповідно до закону. - Забезпечення залученому до відповідальності права на захист. Принцип полягає в забезпеченні кожному правопорушнику або обвинуваченому у вчиненні правопорушення можливості давати пояснення з обставин справи, заявляти відводи суду, що розглядає справу, доводити свою невинність, тобто бути активним учасників процесу, здатним впливати на вирішення питання про свою юридичної відповідальності. Цей принцип відображений у ст. 48 Конституції, згідно з якою кожен має право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги. У випадках, передбачених законом, юридична допомога надається безкоштовно. Кожний затриманий, укладений під варту, обвинувачуваний у скоєнні злочину має право користуватися допомогою адвоката (захисника) з моменту затримання, взяття під варту або пред'явлення звинувачення. - Неприпустимість залучення до одного виду юридичної відповідальності за одне правопорушення більше одного разу. Цей принцип стосовно до кримінальних правопорушень закріплений у ст. 50 (ч. 1) Конституції, згідно з якою 8 105 ніхто не може бути засуджений повторно за одне і те ж злочин. Він означає, що не можна переглядати рішення у справі (спору), щодо якої компетентним уповноваженим органом було прийнято зберігає силу рішення, що не означає неможливість його перегляду в порядку нагляду і за нововиявленими обставинами. Не можна також залучити до одного виду відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, якщо в результаті протиріч у законодавстві така відповідальність водночас передбачено різними законами (наприклад, штраф за забруднення природних об'єктів може бути встановлений і законом про охорони відповідного природного об'єкта, і КпАП). При виявленні таких протиріч відповідальність має накладатися відповідно до акта вищої юридичної сили, а при рівності юридичної сили - відповідно до акта, прийнятим пізніше. Крім того, даний принцип не застосовується у випадках, коли один і той же суб'єкт залучається за одне правопорушення до різних видів юридичної відповідальності. Наприклад, за крадіжку особистого майна особа несе кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі і майнову - у вигляді відшкодування збитків потерпілому; за дрібне розкрадання за місцем роботи особа може нести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу та дисциплінарну у вигляді звільнення. Таким чином вище наведені принципи тісно взаємопов'язані і стосуються всіх аспектів встановлення, призначення та несення відповідальності, яке дещо різниться і конкретизується в залежності від виду відповідальності. Однак у кожному випадку загальні принципи юридичної відповідальності, санкції за вчинення конкретних правопорушень та практика їх застосування не повинні вступати в протиріччя один з одним. Неприпустимо залучення до юридичної відповідальності з відступом від її принципів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 6.5. Принципи юридичної відповідальності " |
||
|