Стаття 263 ГК визначає господарсько-торговельну діяльність як таку діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання (щодо поняття продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання див. ст. 262 ГК), а також допоміжну діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг.
Форми, в яких може здійснюватися господарсько-торговельна діяльність, встановлені ч. З ст. 263 ГК, відповідно до якої виділяються: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Зміст і порядок
- 329 -
здійснення зазначених форм господарсько-торговельної діяльності встановлюють подальші статті Глави ЗО ГК.
Залежно від форми здійснення господарсько-торговельної діяльності вона опосередковується господарськими договорами, примірний перелік яких містить ч. 4 ст. 263 ГК. Це господарські договори поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та інші договори.
|
- ГЛАВА 20Правове регулювання іншихвидів господарсько-торговельноїдіяльності (бартер, зберіганняу товарному складі)
торговельноїдіяльності (бартер, зберіганняу товарному
- 10. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (проект)*
Вступ Розділ І. Загальні засади реформування адміністративного права: нові погляди на його роль, зміст і систему в демократичній правовій державі Глава 1. Оновлення суспільного призначення адміністративного права на засадах Конституції України Глава 2. Збагачення змісту предмету адміністративного права Глава 3. Розвиток методу адміністративного права Глава 4. Матеріальні і процесуальні норми у
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
Глава 1. Оновлення суспільного призначення адміністративного права на засадах Конституції України Адміністративне право як самостійна галузь права у ретроспективному аспекті має давню історію, оскільки бере початок з XVIII століття. В усі часи воно так чи інакше пов'язувалось з публічною владою держави, з взаємодією її органів з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин.
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Глава 6. Забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади - стратегічна - орієнтація розвитку і реформування ад- г міністративного законодавства Той факт, що виконавча влада, у порівнянні із законодавчою та судовою владами, найбільш наближена до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно, вимагає суттєвого
- 4. 1. по субъектам можно разделить на отношения между
главами администрации. в) органами исполнительной власти и находящимися в их подчине- нии предприятиями, учреждениями, организациями. Например, между Мин. труда и социального развития РФ и ВЮТ. г) органами исполнительной власти и не находящимися в их подчи- нении предприятиями, учреждениями, организациями. Например, финан- совый контроль, таможенный контроль. д) исполнительными органами
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
глава XIII Статуту ООН). Наприкінці другої половини XX століття з початкових 11 підопічних територій (Гана, Сомалі, Камерун, Об'єднана Республіка Танзанія, Західне Самоа, Науру, Нова Гвінея, Танганьїка, Того та ін.) 10 реалізували своє право на самовизначення. Мікронезія (Тихоокеанські острови), що знаходилася під опікою США з 1945 року, знаходиться на завершальному етапі виходу з-під
- 23. Принцип резастосування сили або погрози силою
глава VII «Дії у відношенні погрози миру, порушень миру й актів агресії») лише два випадки правомірного застосування збройної сили: із метою самооборони (стаття 51) і за рішенням Ради Безпеки ООН у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії (стаття 42). Застосування збройної сили в порядку самооборони правомірне тільки в тім випадку, якщо станеться збройний напад на державу. Стаття 51
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
глава уряду і міністр закордонних справ за домовленістю учасників договору також можуть наділятися повноваженнями на підписання договору від імені держави. Прикладом може слугувати підписання главами урядів восьми соціалістичних держав Варшавського договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу від 14 травня 1955 року. У той же час багато важливих міжнародних угод, укладених в період
- 35. Стадії висновку міжнародних договорів
глава Кабінету Міністрів України й міністр закордонних справ України ведуть від імені Української держави переговори й мають право підписувати міжнародні договори, не маючи потребу в повноваженнях, тобто ex officio (у силу займаної посади). Інші ж офіційні особи, що беруть участь у розробці й прийнятті міждержавних договорів, мають повноваження, видані Президентом України; міжурядових договорів -
- 64. Загальний характер безпеки
У другій половині XX в. міжнародна безпека придбала загальний характер. Пояснюється це поруч факторів: 1) мир став дійсно взаємозалежним; 2) все більше число проблем придбало глобальний характер; 3) якісні характеристики сучасних озброєнь вимагають загальних зусиль членів міжнародного співтовариства в справі підтримки миру. Виходячи з розуміння загального характеру безпеки, міри, спрямовані на
|