Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Головна → Право → Господарське право України → 
« Попередня Наступна »
Мачуський В. В., Постульга В. Є.. Господарське законодавство: Навч. посіб. - К.: КНЕУ,2004. - 275 с., 2004 - перейти до змісту підручника

2.1.4. Арбітражний керуючий


Відповідно до ст. 3-1 Закону арбітражний керуючий - це суб'єкт підприємницької діяльності, фізична особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою щодо боржника і кредиторів та діє на підставі ухвали Суду.
Поряд з комітетом кредиторів арбітражний керуючий є важливою особою у справі про банкрутство. Діяльність арбітражного керуючого може мати вирішальне значення для боржника, оскільки саме через арбітражного керуючого здійснюється реалізація відносин між боржником, кредиторами і Судом. Арбітражний керуючий може мати статус розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.
Розпорядник майна - це фізична особа, на яку в установленому Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство.
Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення Суду організовує здійснення санації боржника.
Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення Суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом порядку.
Діяльність арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) регламентується Законом, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженими Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 № 72/49 та Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002 № 22/35.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2.1.4. Арбітражний керуючий"
  1. § 2. Провадження у справах про банкрутство
    Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським процесуальним кодексом України, Законом, ГК та іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону), забезпечення вимог кредиторів і мораторій на
  2. 2.1.3. Кредитори (комітет кредиторів)
    Заява кредитора до Суду про порушення провадження справи про банкрутство повинна містити такі відомості: 1) розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; 2) виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; 3) докази того, що сума підтверджених вимог
  3. 2.1.6. Державний орган з питань банкрутства
    Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом, здійснює
  4. 3.1. Розпорядження майном боржника
    З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, винесеній на підготовчому засіданні, зазначається про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна в порядку, встановленому Законом. Під розпорядженням майном боржника розуміється система заходів щодо нагляду та
  5. 3.2. Мирова угода
    Відповідно до ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочення та (або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, проте одностороння відмова від мирової угоди не
  6. 3.4. Ліквідація банкрута
    У разі неефективності санації (фінансове оздоровлення боржника не відбулося) господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. За ліквідаційної процедури здійснюється реалізація майна боржника з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Реалізація майна боржника відбувається на конкурсних засадах і під контролем комітету
  7. § 2. Прояви порушення законодавства щодо економічної конкуренції. Правовий статус природних монополій
    Як зазначалось вище, проблеми конкуренції в господарській діяльності першою чергою визначаються через можливі порушення відповідного законодавства. Порушеннями визнаються всі заборонені законодавством дії, що посягають на економічну конкуренцію. Але прояви порушень надзвичайно різноманітні, що потребує проведення певної їх класифікації. За першою підставою для класифікації, пов'язаною зі
  8. 1. Поняття та ознаки банкрутства. Організаційні заходи запобігання банкрутству.
    Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Банкрутство має такі характерні ознаки: комплексний
  9. 2. Сторони у справі про банкрутство.
    Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство виступають кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Отже, сторонами у справі про банкрутство виступають: а) кредитор; б) боржник (банкрут). Кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку
  10. 4. Підстави, порядок та наслідки порушення справи про банкрутство.
    Підстави порушення провадження у справі про банкрутство виділяються матеріального і процесуального характеру. Матеріальними підставами порушення справи про банкрутство є такі: розмір вимог кредиторів повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги кредиторів мають бути безспірними; вимоги кредиторів не задоволенні боржником протягом трьох місяців після
© 2014-2022  ibib.ltd.ua