Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого в установленому порядку.
Повноваження державного органу з питань банкрутства відповідно до Указу Президента України від 23.10.2000 № 1159/2000 покладено на Міністерство економіки та з питань європейскої інтеграції України (далі - Мінекономіки). Мінекономіки України відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:
1) проводить державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності;
2) пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство;
3) здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
4) здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
5) утворює державну госпрозрахункову установу (агентство)
з питань банкрутства.
|
- 3.4. Ліквідація банкрута
державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
- 2. Сторони у справі про банкрутство.
державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів. Проаналізувавши законодавство України з питань банкрутства, можна виділити такі види кредиторів: ініціюючі кредитори; вимушені кредитори; заставні кредитори; пріоритетні кредитори; реєстрові кредитори. Ініціюючі кредитори - це такі кредитори, за
- § 2. Провадження у справах про банкрутство
державний орган з питань банкрутства, орган місцевого самоврядування, Фонд державного майна України, трудовий колектив боржника. По-третє, господарський суд, розглядаючи справи про банкрутство, по суті, не вірішує спору, так би мовити, у чистому вигляді, усі спори вже повинні бути розглянуті в позовному провадженні (безспірність вимог кредиторів). У справах про банкрутство господарський суд від
- 1. Поняття та ознаки банкрутства. Організаційні заходи запобігання банкрутству.
державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Відповідно до статті 214 ГК України державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єкта підприємництва або визнання його банкрутом щодо
- 4. Підстави, порядок та наслідки порушення справи про банкрутство.
державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону. Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого
- 5. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство.
державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі. Кредитори також мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна. На законодавчому рівні закріплено вимоги, яким має відповідати розпорядник майна, а саме таким вимогам: - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності; - має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями; - не є заінтересованою
- Санація.
державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом. Керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках: за його заявою; на підставі рішення комітету
- Ліквідаційна процедура.
державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. До складу
- 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр. Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник. Процедура санації особливо небезпечного
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
державного управління головним показником роботи є не якісне виконання органом чи посадовою особою нормативно визначеної компетенції, 257 функцій та повноважень, а механічне відтворення команд "згори" з наміром догодити вищому начальнику. Тому навіть саме поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення. Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох
|