64. Проблеми відповідності конституцій суб'єктів Федерації Конституції РФ 1993 р.

Прийняття та набуття чинності Конституцією Російської Федерації поставили до порядку денного питання про відповідність конституцій республік у складі Російської Федерації Конституції Росії. І це зрозуміло, бо без усунення протиріч між ними стає вельми скрутним гармонійне і результативну взаємодію органів державної влади Російської Федерації органів державної влади республік, що неминуче веде до паралічу влади, політичної та економічної дезінтеграції єдиної федеративної держави. Розглянемо зазначені проблеми докладніше:

1. Невідповідність положень конституцій республік Конституції Російської

Федерації з питання про статус республік.

У суперечності з Конституцією Російської Федерації в конституціях Республіки Саха (Якутія), Республіки Татарстан, Республіки Тива, Республіки Башкортостан, Республіки Комі, Республіки Бурятія закріплюється суверенний характер цих республік. У ряді конституцій республік їх членство в Російській Федерації визначається своєрідно. Так, у Конституції Республіки Башкортостан в суперечності з Конституцією РФ проголошується, що відносини Республіки Башкортостан з Російською Федерацією є договірними (ст. 70). При такій постановці питання паралізується зміст п. 1 ст. 4 Конституції Російської Федерації, згідно з яким «суверенітет Російської Федерації поширюється на всю її територію» без будь-яких умов і договорів.

2. Невідповідність конституцій республік Конституції Російської Федерації в

сфері громадянства і державних мов.

Не можна не відзначити ту обставину, що в ряді конституцій республік ігнорується п. «в» ст. 71 Конституції Російської Федерації, згідно з яким у веденні Російської Федерації знаходиться громадянство в Російській Федерації. Забуття зазначеного пункту виражається насамперед у тому, що в конституціях республік допускається прийом до громадянства республік без попереднього вирішення питання про громадянство Російської Федерації. Зокрема, це передбачається в ст. 19 Конституції Республіки Татарстан, у ст. 12 Конституції Республіки Саха та ін

3. Питання про юридичну силу Конституції РФ і федеральних законів у

республіканських конституціях.

У деяких конституціях республік це питання врегульовано без урахування федеративної природи Російської держави. Так, у Конституції Республіки Інгушетія (ч. 2 ст. 7) проголошується, що «закони та інші нормативно-правові акти органів державної влади та управління Російської Федерації правомірні на території Республіки Інгушетія, якщо вони не суперечать суверенним правам Республіки Інгушетія». Тут явно віддається забуттю пріоритет федерального законодавства над республіканським. У конституціях ряду республік містяться положення, що явно суперечать Конституції Російської Федерації. Так, наприклад, в Конституції Республіки Саха записано, що тільки закони Російської Федерації, прийняті відповідно до повноважень, добровільно переданими у відання Російської Федерації, мають вищу юридичну силу на території республіки (ст. 8).

4. Невідповідність конституцій республік Конституції Російської Федерації в

питаннях розмежування предметів ведення Російської Федерації і республік.

Як відомо, в ст. 71 Конституції Російської Федерації чітко визначено коло

питань, які знаходяться у веденні Російської Федерації. Однак всупереч цьому

в ряді конституцій республік (Бурятія, Татарстан, Башкортостан, Саха, Тива)

сформульовані положення про делегування (передачі ними повноважень у відання

Російської Федерації).

У конституціях республік Татарстан (п. 3 ст. 80), Саха (ст. 69), Башкортостан

(п. 3 ст. 88), Інгушетія визначення і здійснення зовнішньої і внутрішньої

політики чомусь оголошується виключною компетенцією цих республік. Між

тим відповідно до п. «е» ст. 71 Конституції РФ «Встановлення основ федеральної політики в галузі державного, економічного,

екологічного, соціального, культурного і національного розвитку» та п. «к» тієї

ж статті «Здійснення зовнішньої політики» знаходяться у веденні Російської

Федерації. Не узгоджуються з вмістом Конституції Російської Федерації

положення конституцій ряду республік, які стосуються запровадження воєнного стану.

Так, згідно з п. 11 ст. 63 Конституції Республіки Тива, Верховний хурал по

поданням Президента Республіки «приймає рішення з питань війни і

світу».

Ряд конституцій республік вступає в протиріччя з Конституцією Російської

Федерації з питання надання притулку.

5. Невідповідність конституцій республік Конституції Російської Федерації в

питаннях організації судової влади та прокуратури.

У конституціях ряду республік закріплюються норми, що регламентують порядок

формування органів прокуратури, що не узгоджується з Конституцією Російської

Федерації. Так, в конституціях Республік Татарстан (п. 19 ст. 89), Башкортостан

(п. 19 ст. 88), Тива (п. 22 ст. 69) встановлюється, що прокурорів республіки

призначають їх законодавчі органи влади. Тим часом, згідно п. 3 ст. 129

Конституції Російської Федерації, «прокурори суб'єктів Російської Федерації

призначаються Генеральним прокурором Російської Федерації за узгодженням з її

суб'єктами». З Інгушетією укладено особливу угоду в лютому 1999 р.

6. Невідповідність конституцій республік Конституції Російської Федерації в

області закріплення прав людини і громадянина.

Російська Федерація як суб'єкт міжнародного права у своїй Конституції

проголосила, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і

міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її

правової системи. Це стосується і норм, що регулюють права і свободи людини і

громадянина.

У протиріччі з федеративною природою Російської держави його суб'єкт

Республіка Татарстан у своїй Конституції проголосила, що її норми, що стосуються прав і свобод людини і громадянина,

є частиною міжнародного права. Проігнорований конституціями республік (за

винятком Конституції Республіки Башкортостан) інститут Уповноваженого з

прав людини. А адже його правова значимість f - для республік не викликає

сумніви.

Інформація, релевантна " 64. Проблеми відповідності конституцій суб'єктів Федерації Конституції РФ 1993 р. "

1. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
   Проблеми полягає в тому, що поглиблення дискреційного контролю є фактором корупції та економічної злочинності. 2. Послідовно вводити обмеження на суміщення посад в системі державної служби та в акціонерних товариствах з часткою державної участі. В даний час таке суміщення цілком законно. Так, Указом Президента РФ "Про заходи щодо реалізації промислової
   
2. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
   проблема. Фактори, що визначають особливості російської державності. І наступний, другий теоретичний висновок, таке положення теорії російської державності, яке треба зробити, зводиться до того, що особливості розвитку державності Росії залежать не стільки від соціально-економічних, класових факторів, скільки в основному від вирішення ряду найважливіших «вічних» питань,
   
3. Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
   проблему, висловитися з її суті. І право, звичайно ж, самий благодатний пласт суспільного життя для роздумів на цю тему. Бо якщо існує свобода волі людини , свобода вибору, значить, існує і відповідь-ності, в тому числі юридична, за вчинки, в тому числі за порушення правових приписів. А якщо все задано зовнішньої, сторонньої волею, усе визначено, усі
   
4. Глава дванадцята. ФОРМА ПРАВА
   проблеми, які вносять сто-роннікі психологічної школи права, в розумінні форми права. Л. Петражицький і його прихильники запропонували розрізняти і такі форми права, як об'єктивне і інтуїтивне право, вважаючи формою останнього поєднання якихось атрибутивних і імперативних домагань, які виявляють себе в комплексі, в емоційній сфері адресата права. Таким чином, однією з форм права -
   
5. Глава шістнадцята. ПРАВОТВОРЧЕСТВО
   проблем об'єктивного в праві. Посилилися і уявлення про суб'єктивному в праві. Дійсно, об'єктивному в праві протистоїть суб'єктивне і праві, ко-гда результати право-творчого процесу не відповідають суспільним потребам, виявляються підсумком свавілля владних структур або навіть особистим свавіллям. Закони і цієї ситуації з'являються як результат тиску тих чи інших зацікавлених
   
6. Глава сімнадцята. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
   проблеми у праві - це природне явище, це об'єктивно виникає розрив між правовою системою і життям, який і доводиться «латати» за допомогою спеціально розроблених прийомів - аналогії права і аналогії закону. Тепер про дію права. Розглянути цю проблему дуже важливо, тому що поняття дію права, закону, конкретного акту вельми часто вживається в науковій літературі, в
   
7. Глава дев'ятнадцята. правомірної поведінки, ПРАВОПОРУШЕННЯ І ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
   проблема мотивів поведінки: чи беруть участь у формуванні цих мотивів правові вимоги або їх природа знає інші, можливо, більш глибокі пласти , причини. Звичайно, це область знання не тільки теорії права. Тут вона грунтовно перетинається з іншими науками, і насамперед з психологією. Теорія права в цій області багато в чому використовує сучасні напрацювання саме психології, особливо
   
8. § 1. Державно-політичний розвиток
   проблеми державного будівництва та соціально-економічного розвитку країни. Ліберальні демократи (Б.Єльцин, Є. Гайдар, А. Чубайс та ін.) виступали за радикальну реформу економіки методом шокотерапії, вимагали принципового зростання повноважень президента і уряду, пропагували можливість найширшої автономії суб'єктів РФ (формула «Росія - єдина і делимая»). Так звані
   
9. 3. Питання статусу суб'єктів Російської Федерації
   проблеми асиметрії в державному устрої надолужити розрізняти: об'єктивну (природну) асиметрію - відмінності між суб'єктами Федерації, різними регіонами держави за своїм економічного, промислового, біологічного потенціалу, за географічними, кліматичними умовами, історичним, етнічним особливостям розвитку та т. п.; конституційно-правову асиметрію,
   
10. Державний службовець як споживач інформації
    проблеми. У випадках підтвердження порушень з боку державних службовців указом передбачається передача матеріалів до органів прокуратури та накладення різного роду дисциплінарних стягнень, починаючи з відмови у поданні до нагородження державними нагородами або преміюванням і до зниження державного службовця на посаді або позбавлення кваліфікаційного розряду. Даний