| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Договір фінансової оренди (лізингу) |
||
|
1. Поняття фінансової оренди (лізингу)
В основі простих орендних відносин лежить акт передачі речі в оренду, який є актом розпорядження річчю з метою отримання прибутку. На відміну від цього лізинг (1) є породженням іншої економічної ситуації. Суб'єкт, який бажає отримати у користування певне майно, знаходить його на ринку і звертається до іншого суб'єкта, котрий володіє фінансовими засобами, з проханням купити це майно з метою подальшої передачі йому в тимчасове користування. При цьому власником майна стає покупець, проте сторони домовляються, що потрібне майно та конкретного продавця майбутній користувач вибирає самостійно, а тому покупець не буде нести відповідальність за якість придбаного для користувача майна та за дії продавця. За таких обставин для покупця майна першорядне значення набуває сам акт розпорядження фінансовими коштами як форма інвестування, більш доцільна в порівнянні з іншими. Для майбутнього користувача (орендаря) майна, що купується, який звалює на себе тягар можливих проблем у відносинах з продавцем, акт оплати обраного ним майна представляється фінансовою послугою (2). --- (1) Термін "лізинг" (від англ. lease - брати і здавати майно в тимчасове користування) пов'язують з операціями американської телекомпанії "Белл телефон компані", керівництво якої в 1877 р. прийняло рішення не продавати свої телефонні автомати, а здавати в оренду (див.: Шпітлер Х.Й. Практичний лізинг. М., 1991. С. 7). (2) Див: Чекмарьова Е.Н. Лізинговий бізнес. М., 1994. С. 28. Тому лізинг віднесений в ст. 5 Федерального закону "Про банки і банківську діяльність" до різновиду банківських операцій.
В описаній ситуації відносини за відплатним придбання майна у власність взаємодіють з відносинами з передачі того ж майна у тимчасове користування. Для цілісного врегулювання даної системи майнових відносин необхідна взаємозв'язок власне договору лізингу - договору про передачу купленого майна в користування та договору купівлі-продажу майна, що підлягає передачі за договором лізингу (1). --- (1) Тому під лізингом розуміють майнові відносини, при яких одна організація (користувач) звертається до іншої (лізингової компанії) з проханням придбати необхідне обладнання і передати його їй у тимчасове користування (див.: Кабатова Є.В. Лізинг: Правове регулювання, практика. М., 1997. С. 18).
У складних лізингових операціях, що включають крім дій з купівлі-продажу предмета лізингу, здачі його в оренду також дії суб'єктів щодо залучення фінансових ресурсів, надання агентських послуг, забезпечення взаємних гарантій, система правового оформлення лізингових майнових відносин ще більше ускладнюється, бо тут необхідно використання елементів інших договірних форм: кредитних, агентських та ін Тому спроби визначити юридичну природу лізингу за допомогою вже відомих правових інститутів оренди, продажу в розстрочку, позики, доручення та ін неминуче призводять до того, що яка -то частина відносин учасників лізингової угоди залишається без належної правової кваліфікації, оскільки містить ознаки, не притаманні цим інститутам (1). --- (1) Невипадково в юридичній літературі правова природа і сутність договору фінансової оренди (лізингу) є предметом довголітніх дискусій. Їх виклад і критичний аналіз див.: Кабатова Є.В. Указ. соч. С. 32 - 54.
У кодифікованому цивільному законодавстві Росії договір фінансової оренди (лізингу) вперше отримав закріплення в нормах § 6 гл. 34 ГК і тим самим був віднесений до різновиду договору оренди. Тому загальні норми про договір оренди застосовуються до договору лізингу, якщо інше не встановлено нормами § 6 гл. 34 ГК. Відносини, що виникають з приводу фінансової оренди, регулюються також нормами спеціального Федерального закону від 29 жовтня 1998 р. N 164-ФЗ "Про фінансову оренду (лізингу)" (1) і численними підзаконними нормативними актами. --- (1) СЗ РФ. 1998. N 44. Ст. 5394 (з послід. Зм.) (Далі - Закон про лізинг).
Віднесення російським законодавцем договору фінансової оренди (лізингу) до різновиду договору оренди є практичною реалізацією положення Конвенції УНІДРУА про те, що правові норми, що регулюють традиційний договір оренди, потребують адаптації до самостійних трибічних відносин, що виникають з угоди фінансового лізингу (1). У результаті такої адаптації в ГК створена конструкція договору фінансової оренди (лізингу) як різновиду договору оренди. --- (1) Росія є учасницею цієї Конвенції, підписаної в Оттаві 28 травня 1988 (див.: Федеральний закон від 8 лютого 1998 р. N 16-ФЗ "Про приєднання Російської Федерації до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг" / / Відомості РФ . 1998. N 7. Ст. 787).
В якості вихідної нормативної бази російський законодавець обрав визначення угоди фінансового лізингу, що міститься в ст. 1 зазначеної Конвенції. Згідно їй по угоді фінансового лізингу одна сторона (орендодавець): а) укладає по специфікації іншої сторони (орендаря) договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого орендодавець набуває комплектне устаткування, засоби виробництва чи інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених орендарем в тій мірі, в якій вони зачіпають його інтереси, б) укладає договір (договір лізингу) з орендарем, надаючи йому право використовувати устаткування в обмін на виплату періодичних платежів. При цьому угода фінансового лізингу повинна відповідати таким характеристикам: а) орендар визначає обладнання і вибирає постачальника, не покладаючись на досвід і думку орендодавця; б) обладнання купується орендодавцем у зв'язку з договором лізингу, який укладено або повинен бути укладений між орендодавцем та орендарем, а постачальник обізнаний про це; в) періодичні платежі, що підлягають виплаті за договором лізингу, розраховуються, зокрема, з урахуванням амортизації всієї або істотної частини вартості обладнання. Угоди, що володіють зазначеними ознаками, відносяться Конвенцією до числа угод фінансового лізингу незалежно від наявності або відсутності у орендаря права на викуп обладнання. Згідно з Конвенцією по операціях фінансового лізингу може передаватися будь-яке обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане в основному для особистих, сімейних або домашніх цілей орендаря, тобто угода фінансового лізингу передбачає лише підприємницькі цілі передачі обладнання в користування орендаря. Лізингові операції розглядаються державою як дієва форма інвестицій в економіку. Тому учасникам лізингових відносин, як правило, надаються значні пільги, у тому числі податкові. Внаслідок цього дуже реальні різні зловживання у формі використання терміну "лізинг" для прикриття східних угод з метою отримання додаткового прибутку, обумовленої податковими пільгами. Для відмежування дійсного лізингу від уявного необхідно використовувати в системі всі обов'язкові ознаки договору лізингу, що містяться в ст. ст. 665 - 670 ЦК.
2. Види лізингу
Зміст конкретних лізингових угод і порядок їх реалізації в чому визначаються видом лізингу. Найбільш поширені такі види лізингу. Фінансовий лізинг - вид лізингу, при якому предмет лізингу передається лізингоодержувачу на строк, сумірний по тривалості з терміном повної амортизації предмета лізингу або перевищує його. Предмет лізингу переходить у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення за умови виплати лізингоодержувачем повної суми, встановленої договором лізингу, якщо інше не передбачено угодою сторін. Оперативний лізинг - вид лізингу, при якому лізингодавець купує майно і передає його лізингоодержувачу в якості предмета лізингу за певну плату на певний строк у тимчасове володіння і користування. Після закінчення терміну дії договору предмет лізингу повертається лізингодавцю. Лізингоодержувач не має права вимагати переходу права власності на предмет лізингу, якщо в договорі не було обумовлено право на його викуп. При оперативному лізингу предмет лізингу може бути переданий в лізинг неодноразово протягом повного терміну амортизації предмета лізингу. Тут слід особливо відзначити, що оперативний лізинг не може мати місце в нашій практиці. Традиційне розуміння оперативного лізингу суперечить легальному визначенню лізингу, даному в ст. 665 ГК. Зворотний лізинг - різновид лізингу, при якому продавець (постачальник) предмета лізингу одночасно виступає і як лізингоотримувач. Практиці відомі і інші види лізингу. Залежно від складу учасників розрізняють прямий, непрямий і роздільний (груповий) лізинг (1). Прямий лізинг - це лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт в лізинг. Окремим випадком прямого лізингу є зворотний лізинг. Непрямий лізинг - це лізинг, при якому передача майна відбувається через посередника. Роздільний (груповий) лізинг - це лізинг, при якому на стороні орендодавця (лізингодавця) виступають декілька осіб. --- (1) Див: Сусанін К.Г. Найкращі угоди: лізинг, бартер, товарообмін із зарубіжними партнерами. М., 1992. С. 10 - 16.
Класичним прикладом лізингу за участю багатьох осіб є лізингова угода на 115 млн. австралійських доларів з придбання в користування двох літаків "Боїнг-747" австралійської національної авіакомпанією. Операція була здійснена в такий спосіб. Синдикат з дев'яти японських лізингових компаній купив два корпуси літаків "Боїнг-747" і передав їх по лізингу спеціально створеної для цієї мети англійської компанії. Ця компанія купила роллс-ройсовскіе двигуни для зазначених літаків і справила збірку. Літаки були продані консорціуму з семи австралійських банків і фінансових компаній, який і представив їх у лізинг австралійської авіакомпанії (1). --- (1) Див: Комаров А.С. Міжнародна уніфікація правового регулювання: фінансова оренда / / Господарство право. 1989. N 12. С. 108.
У літературі також виділяють чистий (сухий) та мокрий лізинг. При чистому лізинг (net leasing) обслуговування переданого майна бере на себе лізингоодержувач. При мокрий лізинг (wet leasing) повне обслуговування переданого майна покладається на лізингодавця. Особливий різновид лізингу представляє компенсаційний лізинг, коли формою платежу за орендоване обладнання є продукція, що виробляється на цьому обладнанні, або зустрічна поставка сировини і напівфабрикатів, отриманих поза зв'язку з експлуатацією орендованого устаткування. У правозастосовних цілях розрізняють внутрішній лізинг і міжнародний лізинг. Згідно п. 1 ст. 7 Закону про лізинг при здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець і лізингоодержувач є резидентами РФ, а міжнародний лізинг - це лізинг, при якому лізингодавець або лізингоодержувач не є резидентами РФ. Сублизинг - це особливий вид відносин, що виникають у зв'язку з наданням лізингоодержувачем права користування предметом лізингу третій особі. Передача предмета лізингу в сублізинг можлива тільки за згодою лізингодавця, вираженого в письмовій формі (п. 2 ст. 8 Закону про лізинг). Сублизинг - це різновид суборенди, тому до нього в повній мірі відносяться приписи п. 2 ст. 615, ст. 618 ГК. Тут особливо важливо відзначити наступне. Навіть у тих випадках, коли предметом сублізингу виступатимуть транспортні засоби, використання яких можливе при кваліфікованому керівництві і професійної експлуатації екіпажу (наприклад, літаки), сторони повинні керуватися вищевказаними нормами, а не нормами п. 1 ст. 638 та п. 1 ст. 647 ГК, що передбачають вільну передачу в суборенду транспортних засобів.
3. Ознаки та зміст договору фінансової оренди (Лізингу)
Легальне визначення договору фінансової оренди, що міститься в ст. 665 ГК, відтворює ознаки, викладені у ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. За договором фінансової оренди (договору лізингу) орендодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно за плату в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей. Договором фінансової оренди може бути передбачено, що вибір продавця і придбаного майна здійснюється орендодавцем. Договір лізингу є двостороннім, взаємним, консенсуальних, оплатним. Сторони договору лізингу: орендодавець (особа, яка купує у власність вказане орендарем майно у певного продавця і надає майно у володіння та користування за договором лізингу) і орендар (особа, що володіє і користується лізинговим майном). У правових актах і літературі орендодавець і орендар за договором лізингу іменуються відповідно лізингодавцем і лізингоодержувачем. Згідно з нормою ст. 665 ЦК договір лізингу може переслідувати тільки підприємницькі цілі. Тому сторонами в договорі лізингу можуть бути лише суб'єкти, які мають право на здійснення комерційної діяльності, у тому числі некомерційні юридичні особи, яким закон дозволяє здійснювати комерційну діяльність (наприклад, установи в силу п. 2 ст. 298 ЦК). В якості орендодавців (лізингодавців) найчастіше виступають суб'єкти, що розташовують великими фінансовими ресурсами або мають доступ до таких ресурсів: - Лізингові структури, створені безпосередньо в банках; - Універсальні лізингові компанії, створювані банками; - Спеціалізовані лізингові компанії, створювані великими виробниками машин і устаткування. Раніше діяльність з надання лізингових послуг підлягала ліцензуванню. В даний час такої ліцензії не потрібно (1). --- (1) Див: Федеральний закон від 29 січня 2002 р. N 10-ФЗ "Про внесення змін і доповнень до Федерального закону" Про лізинг "/ / Відомості Верховної. 2002. N 5. Ст. 376 (з послід. Змін.).
Предметом договору фінансової оренди можуть бути будь-які неспоживна речі, використовувані для підприємницької діяльності, крім земельних ділянок і інших природних об'єктів (ст. 666 ЦК). У ст. 3 Закону про лізинг уточнено, що в якості предмета лізингу можуть виступати майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно, яке може бути використане для підприємницької діяльності. Форма договору фінансової оренди, як будь-якої підприємницької угоди, повинна бути письмовою (п. 1 ст. 160 ЦК). Договір лізингу нерухомого майна підлягає реєстрації за правилами про реєстрацію договорів оренди (п. 2 ст. 609 ЦК). Договір лізингу, що передбачає перехід в подальшому права власності на це майно до лізингоодержувача, полягає у формі, передбаченої для договору купівлі-продажу такого майна (п. 3 ст. 609 ЦК). Термін договору фінансової оренди визначається на розсуд сторін відповідно до правил ст. 610 ГК. Згідно легальному визначенню договору фінансової оренди, даному ст. 665 ГК, істотними умовами договору лізингу є: а) умова про предмет лізингу; б) умова про продавця предмета лізингу; в) умова про виключно підприємницької мети використання предмета оренди (1). --- (1) У деяких країнах, наприклад у Німеччині, договір лізингу може використовуватися суб'єктами не тільки для підприємницьких цілей, а й для особистих потреб (див.: Шпітлер Х.Й. Указ. Соч. С. 18).
Вони повинні бути віднесені до істотних в силу вказівки закону. Разом такі умови, як умова про продавця предмета лізингу, а також умова про виключно підприємницької мети використання предмета оренди одночасно необхідні для договору лізингу в силу його сутності (п. 1 ст. 432 ЦК). Відповідно до закону одним з головних юридичних ознак, що відрізняють договір лізингу від інших різновидів договору оренди, є обов'язок орендодавця купити вказаний орендарем предмет лізингу у продавця, визначеного за загальним правилом орендарем або орендодавцем чинності виключення, передбаченого договором лізингу (ст. 665 ЦК). Тому, якщо сторони в процесі укладання договору фінансової оренди не узгодять умова про продавця, то він буде вважатися неукладеним. Якщо ж за договором, названому фінансовою орендою (лізингом), сторони просто вкажуть, що орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння та користування річ, яку він придбає в майбутньому, і при цьому не вкажуть продавця, то буде мати місце просте укладені стосунки, хоча й назване лізингом. Інакше кажучи, в наявності буде уявний лізинг. Справа в тому, що відсутність точної вказівки продавця, обраного орендодавцем, позбавляє орендаря права на пред'явлення солідарної вимоги до продавця і орендодавцю за недоліки проданої речі (п. 2 ст. 670 ЦК). Необхідність обов'язкового узгодження в договорі лізингу умови про продавця не перетворює договір лізингу в тристоронню угоду. Власне лізингова угода - угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем - завжди носить двосторонній характер. Їхні стосунки спираються саме на неї. Відносини ж лізингодавця, як і лізингоодержувача, з продавцем, як буде показано нижче, спираються на складний фактичний склад, що включає в себе договір купівлі-продажу предмета лізингу та угоду фінансового лізингу. Кваліфікуючою ознакою договору лізингу є його підприємницька мета. Якщо ж сторони в процесі укладання договору фінансової оренди не узгодять умова про підприємницької мети використання предмета лізингу, то він буде вважатися неукладеним. Якщо сторони в договорі, пойменованому лізингом, обмовлять підприємницьку мета використання орендарем майна, купленого у продавця, а орендар буде використовувати його в побутових цілях, то буде мати місце уявний лізинг. Договір лізингу завжди регламентує складні стосунки. У силу цього при його укладанні сторонам необхідно узгодити вельми численні і різноманітні умови: - Обсяг правомочностей користувача (орендаря); - Місце і порядок передачі предмета лізингу; - Порядок балансового обліку предмета лізингу; - Порядок утримання та ремонту предмета лізингу; - Перелік додаткових послуг, що надаються лізингодавцем; - Загальна сума договору лізингу та розміру винагороди лізингодавця; - Порядок розрахунків (графік платежів); - Порядок страхування предмета лізингу і т.
4. Виконання і припинення договору лізингу
Виконання зобов'язань, що випливають з договору фінансової оренди, нерозривно пов'язане з договором купівлі-продажу предмета лізингу. На момент укладення договору орендодавець (лізингодавець) не має у власності предмета лізингу. Предмет лізингу, як і його продавець, вибирається орендарем (лізингоотримувачем). Орендодавець (лізингодавець) на основі договору купівлі-продажу набуває предмет лізингу, вибраний орендарем (лізингоотримувачем). При цьому він зобов'язаний повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі його в оренду певній особі (ст. 667 ЦК). Вказівка особи, якій передається в оренду предмет лізингу, надзвичайно важливо, бо в силу прямого припису закону до орендаря (лізингоотримувача) переходять права вимоги за договором купівлі-продажу. Згідно п. 1 ст. 670 ГК орендар має право пред'являти безпосередньо продавцеві майна, що є предметом договору фінансової оренди, вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем і орендодавцем (зокрема, щодо якості та комплектності майна, термінів його постачання і в інших випадках неналежного виконання зобов'язання продавцем). При цьому орендар має права і несе обов'язки, передбачені ЦК для покупця (крім обов'язку сплатити придбане майно), як якщо б він був стороною договору купівлі-продажу вказаного майна. Однак орендар не може розірвати договір купівлі-продажу з продавцем без згоди орендодавця. У відносинах з продавцем орендар і орендодавець виступають як солідарні кредитори (п. 1 ст. 670 ЦК). Законодавча фікція того, що орендар має права і несе обов'язки, передбачені ЦК для покупця, як якщо б він був стороною договору купівлі-продажу вказаного майна, означає, що саме на орендаря падають всі ризики, пов'язані з невиконанням продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі- продажу предмета лізингу. З цієї ж фікції виходить і п. 2 ст. 670 ЦК, згідно з яким, якщо інше не передбачено договором фінансової оренди, орендодавець не відповідає перед орендарем за виконання продавцем вимог, що випливають із договору купівлі-продажу, крім випадків, коли на ньому лежить відповідальність за вибір продавця. В останньому випадку орендар має право за своїм вибором пред'являти вимоги, які з договору купівлі-продажу, як безпосередньо продавцеві майна, так і орендодавцю, які несуть перед ним солідарну відповідальність. Конкретні форми використання орендарем (лізингоотримувачем) перейшли до нього прав покупця вельми різноманітні. Так, орендар має право вимагати проведення шеф-монтажу складного устаткування, що є предметом лізингу. Протягом періоду користування предметом лізингу орендар (лізингоодержувач) може перебувати з продавцем у відносинах з сервісного технічного обслуговування предмета лізингу та ін Порядок надання у користування предмета лізингу, права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача з обслуговування предмета лізингу визначені нормами ст. ст. 668 - 669 ЦК та ст. 17 Закону про лізинг. Предмет договору фінансової оренди передається продавцем безпосередньо орендареві в місці знаходження останнього. З моменту передачі предмета лізингу орендарю (лізингоодержувачу) на нього переходить ризик випадкової загибелі або випадкового псування предмета лізингу, якщо сторони договору не домовилися про інше (ст. 669 ЦК). Майно, що є предметом лізингу, повинно бути передано лізингоодержувачу в стані, що відповідає умовам договору лізингу та призначенню даного майна. Предмет лізингу передається у лізинг разом з усіма його приладдям і з усіма документами (технічним паспортом та ін.) Гарантійне обслуговування предмета лізингу може здійснюватися продавцем (постачальником). Лізингоодержувач за свій рахунок здійснює технічне обслуговування предмета лізингу та його поточний ремонт. Капітальний ремонт майна, що є предметом лізингу, здійснюється лізингодавцем, якщо інше не передбачено договором лізингу. Орендар (лізингоодержувач) зобов'язаний виявляти добросовісність та розумність при використанні предмета лізингу. Справа в тому, що втрата предмета лізингу або втрата предметом лізингу своїх функцій з вини лізингоодержувача не звільняє лізингоодержувача від зобов'язань за договором лізингу, якщо договором лізингу не встановлено інше (ст. 26 Закону про лізинг). Доля поліпшень предмета лізингу визначається нормами ст. 17 Закону про лізинг і правилами ст. 623 ГК, що відносяться до загальних положень про договір оренди. Предмет лізингу може перейти у власність лізингоотримувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення на умовах, передбачених угодою сторін, наприклад, внаслідок реалізації лізингоодержувачем права на викуп (ст. 624 ЦК, ст. 19 Закону про лізинг). Федеральним законом можуть бути встановлені випадки заборони переходу права власності на предмет лізингу до лізингоотримувача. Важливу обов'язок орендаря (лізингоотримувача) становить здійснення лізингових платежів. Під лізинговими платежами розуміється загальна сума платежів за договором лізингу за весь термін дії договору лізингу, до якої входить відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням і передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, відшкодування витрат, пов'язаних з наданням інших передбачених договором лізингу послуг, а також дохід лізингодавця. У загальну суму договору лізингу може включатися викупна ціна предмету лізингу, якщо договором лізингу передбачено перехід права власності на предмет лізингу до лізингоотримувача. Якщо лізингоодержувач і лізингодавець здійснюють розрахунки за лізинговими платежами продукцією (в натуральній формі), виробленої за допомогою предмета лізингу, ціна на таку продукцію визначається за згодою сторін договору лізингу (ст. 28 Закону про лізинг). Слід зазначити, що, якщо інше не передбачено договором лізингу, розмір лізингових платежів може змінюватися за згодою сторін у строки, передбачені даним договором, але не частіше ніж один раз на три місяці. Як видно, терміни, протягом яких може змінюватися розмір лізингових платежів, відрізняються від загального річного строку, встановленого п. 3 ст. 614 ГК. Крім того, норма ст. 13 Закону про лізинг наказує, що в разі неперерахування лізингоодержувачем лізингових платежів більше двох разів поспіль після закінчення встановленого договором лізингу терміну платежу, для погашення заборгованості можливе безакцептне списання грошових коштів з рахунку лізингоодержувача. Лізингодавець може використовувати контрольні права. Він має право здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов договору лізингу та інших супутніх договорів. Цілі і порядок інспектування встановлюються в договорі лізингу та інших супутніх договорах. Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити лізингодавцю безперешкодний доступ до фінансових документів і предмету лізингу. Лізингодавець має право на фінансовий контроль за діяльністю лізингоодержувача в тій її частині, яка відноситься до предмету лізингу, формуванням фінансових результатів діяльності лізингоодержувача і виконанням лізингоодержувачем зобов'язань за договором лізингу. Мета та порядок реалізації фінансового контролю передбачаються договором лізингу. Лізингодавець має право направляти лізингоодержувачу у письмовій формі запити про надання інформації, необхідної для здійснення фінансового контролю, а лізингоодержувач зобов'язаний задовольняти такі запити (ст. 38 Закону про лізинг). Таким чином, лізингодавець не має прямої зацікавленості в конкретному майні, що є предметом лізингу. За загальним правилом лізингодавець не відповідає за недоліки цього майна, не несе ризик випадкового псування або загибелі предмета оренди, як звичайний орендодавець, а його головним обов'язком є фінансування покупки предмета лізингу та отримання прибутку на вкладені гроші. Зазначені обставини і дозволяють говорити про лізинг як про фінансову оренду. Дострокове розірвання договору лізингу можливо за згодою сторін, а з ініціативи однієї зі сторін - тільки у випадках, передбачених ст. ст. 619 - 620 ЦК. Спеціальне підстава для розірвання договору лізингу з ініціативи лізингоодержувача передбачено п. 2 ст. 668 ГК. Коли предмет лізингу не передається орендарю в термін, зазначений у договорі фінансової оренди, а якщо такий строк у договорі не зазначено, то в розумний строк, орендар може вимагати розірвання договору фінансової оренди та відшкодування збитків за умови, що прострочення допущене за обставинами, за які відповідає лізингодавець. При припиненні договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу у стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або зносу, обумовленого договором лізингу. У ситуації, коли лізингоодержувач не повернув предмет лізингу або повернув його несвоєчасно, лізингодавець має право вимагати внесення платежів за час прострочення. Якщо зазначена плата не покриває завданих лізингодавцю збитків, він може вимагати їх відшкодування. Коли за несвоєчасне повернення предмета лізингу лізингодавцю передбачена неустойка, збитки можуть бути стягнуті з лізингоодержувача в повній сумі понад неустойки, якщо інше не передбачено договором лізингу.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 6. Договір фінансової оренди (лізингу)" |
||
|
||