Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А . П., Толстой Ю.К.. Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

Перелік способів виникнення права власності


, закріплений у ст. 224 ЦК, не є вичерпним. Можливі й інші способи. До них відносяться перш за все випадки так званої символічної передачі. Так, передача може бути здійснена за допомогою вручення ключів від приміщення, в якому знаходиться товар, особливих знаків розпорядження річчю і т.п. Можливий і такий спосіб, при кагором сторони, уклавши договір про відчуження індивідуально-визначеної речі, вирішили тимчасово залишити її у володінні отчуж-дателя (наприклад, найм). У цьому випадку з того моменту, коли між сторонами досягнуто згоди тимчасово залишити річ у відчужені-теля, набувач стає власником речі, хоча вона і не була йому передана.
Власник несе тягар утримання належного йому майна і ризик його випадкової загибелі або випадкового пошкодження, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 210 і 211 ЦК). Тому відповідальність за загибель або псування речі внаслідок випадкових обставин, за загальним правилом, ні на кого покласти не можна. Власник несе ризик випадкової загибелі або випадкового псування речі, якщо тільки він не переклав цей ризик повністю або в частині на страховика, застрахувавши належну йому річ. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з переходом до нього права власності. Оскільки право власності на стороні набувача виникає з моменту передачі йому речі, якщо інше не передбачено законом або договором, з цього ж моменту на набувача переходить і ризик випадкової загибелі або псування речі. Тим самим система традиції в найкращій мірі забезпечує збереження речі до передачі її набувачу, бо до цього моменту власником залишається отчуждатель і, таким чином, ризик випадкової загибелі або псування речі покладається на особу, в господарській сфері якого річ знаходиться.
Правило про перехід на набувача ризику випадкової загибелі або псування відчужуваних речей одночасно з переходом до нього права власності є диспозитивним, оскільки воно застосовується, якщо інше не встановлено законом або договором. Так, сторони можуть встановити, що ризик випадкової загибелі проданої речі перейде на покупця вже з моменту укладення договору купівлі-продажу до передачі речі покупцеві, тобто до перенесення на останнього права власності. Можливість такої угоди в тих випадках, коли предметом купівлі-продажу є речі індивідуально-визначені, не викликає сумнівів. Аналогічна угода можливо в принципі і тоді, коли предметом договору є речі, визначені родовими ознаками із зазначенням їх кількості. Необхідно лише, щоб предметом договору була не рід взагалі, а обмежений рід. Якщо між продавцем і покупцем досягнуто угоду про покупку 100 кг картоплі з партії картоплі, що знаходиться в особливому сховищі, то за згодою сторін на покупця може бути покладено ризик випадкової загибелі 100 кг картоплі ще до виділення їх з маси інших речей того ж роду. При випадкової загибелі всієї партії картоплі ризик загибелі куплених 100 кг цілком ляже на покупця; при загибелі частини партії картоплі на покупця буде покладено ризик загибелі предмета договору у відповідній частині. З іншого боку, за угодою сторін ризик випадкової загибелі відчужуваних речей може бути приурочений до моменту, наступного за переходом до набувача права власності. Так, за угодою сторін на відчужувача може бути покладений ризик випадкової загибелі товару в шляху його проходження, хоча право власності на зазначений товар перейшло на покупця вже з моменту здачі товару транспортної організації.
Згідно п. 2 ст. 563 ГК покупець несе ризик випадкової загибелі підприємства вже з моменту підписання продавцем і покупцем передавального акта, в той час як право власності на підприємство переходить до покупця лише з моменту державної реєстрації цього права (п. 1 ст. 564 ЦК). Таким чином, в силу прямої вказівки закону покупець несе ризик випадкової загибелі підприємства ще до того, як став його власником.
За договором фінансової оренди (договору лізингу) лізингодавець (орендодавець) залишається власником майна, придбаного ним у продавця і переданого у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу (орендарю), однак ризик випадкової загибелі або випадкового псування цього майна несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором (ст. 665 і 669 ЦК).
Загибель або псування відчужуваних речей можуть відбутися в тог період, коли відчужувач прострочив передачу речей або набувач прострочив їх прийняття. При простроченні ризик випадкової загибелі або випадкового псування речі несе сторона, що прострочила, незалежно від того, хто зі сторін у момент загибелі або псування речі був її власником. Якби стану прострочення не було, річ була б переміщена з однієї господарської сфери в іншу, а тим самим не відбулося б загибелі або псування речі.
Вище зазначено, що є такі способи набуття права власності, які в одних випадках виступають як первинні, а в інших як похідні. До їх числа відноситься придбання права власності на плоди, продукцію та доходи (ст. 136 та абз. 2 п.1 ст.218 ЦК). Необхідно розрізняти природні (натуральні) плоди і цивільні плоди (доходи). До природних плодам відносять органічні твори самої речі. Такі плоди фруктових дерев, приплід худоби, шерсть, молоко і т.д. До гравданскім плодам відносять всі ті доходи, які приносить річ, виступаючи в обороті як предмет договору найму, позики та інших цивільно-правових відносин. Такі наймана плата за користування річчю, відсотки, що нараховуються за банківськими вкладами, дивіденди по акціях і т.д.
Набуття права власності на плоди відноситься до первинних способів правопріобретенія, оскільки право власності на плоди виникає вперше; на доходи-до похідних, оскільки тут має місце залежність права набувача від права попередника. Коли плоди ще не відокремлені від плодопріносящей речі, вони утворюють складову частину останньої. Тому право власності на такі плоди належить власнику плодопріносящей речі. З моменту відділення плодів вони виступають у цивільному обороті як самостійна річ. У зв'язку з цим і виникає питання: кому належить право власності на плоди з моменту відділення їх від плодопріносящей речі? Коли річ знаходиться у господарській сфері власника і останній сам використовує річ, придбання власником права власності на плоди з моменту відділення їх від плодопріносящей речі сумнівів не викликає. Право власності на плоди з цього моменту належить її власнику, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічне правило діє і відносно такого різновиду плодів, як приплід худоби, який належить власнику самки, якщо інше не встановлено законом або договором. Складніше питання, кому належить право власності на відокремлені від речі плоди, коли річ знаходиться у господарській сфері іншої особи. Згідно ст. 136 ГК надходження, отримані в результаті використання майна (плоди, продукція, доходи), належать особі, яка використовує це майно на законній підставі, якщо інше не передбачено законодавством або договором. За договором майнового найму право власності на плоди, відокремлені від плодопріносящей речі відповідно до договору та призначенням речі, належить наймачеві. Якщо ж наймана плата за користування річчю визначена у вигляді частини одержуваних наймачем плодів, то наймодавець набуває право власності на плоди при відсутності іншої вказівки в договорі лише з моменту їх передачі. При цьому для наймодавця плоди, отримані в ввде плати за користування річчю, виступають вже не як природні, а як цивільні плоди (доходи).
Згідно ч. 2 ст. 606 ГК плоди, продукція, доходи, отримані орендарем (наймачем) в результаті використання орендованого майна відповідно до договору, є його власністю.
Якщо річ знаходиться у добросовісного власника, то він стає власником плодів з моменту відділення їх від плодопріносящей речі.
Власникові належать не тільки плоди, але і доходи, що приносять речі. Якщо доходи ще не отримані власником, вказівка закону на те, що доходи належать власникові речі, означає, що саме власнику належить право вимагати від зобов'язаної особи плату за користування майном, сплату відсотків за договором позики і т.д. Право на доходи належить власнику речі, якщо інше не встановлено законом або договором. Так, якщо сумлінний власник здав що не належить йому річ найм, то саме він може стягнути з наймача найману плату відповідно до часу добросовісного володіння. Якщо наймач з дозволу власника здав річ в піднайм, то саме йому належить право отримати з поднанимателя плату за користування майном.
Власник може витягати з належного йому майна природні плоди і доходи способами, що не суперечать закону. В іншому випадку його поведінку кваліфікується як неправомірне і може служити підставою для застосування встановлених законом санкцій.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Перелік способів виникнення права власності "
  1. Поняття та ознаки організованої економічної злочинності.
    Генезис російської злочинності останнього десятиліття виявив дві взаємозумовлені тенденції - «економізації» організованої злочинності та підвищення рівня організованості самої економічної злочинності. Їх дія призвело до виникнення принципово нового асоціального явища - організованої економічної злочинності, що представляє собою якийсь симбіоз розвинених форм організованої та
  2. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    Контроль над організованою економічною злочинністю, на мій погляд, можна визначити як регламентовану нормами права діяльність державних, муніципальних органів, а також недержавних організацій, спрямовану на попередження, виявлення і припинення порушення правових норм, що забезпечують нормальне функціонування економічної системи. Це визначення відображає найбільш
  3. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Цивільний кодекс УРСР був прийнятий 18 липня 1963 і введений в дію з 1 січня 1964 ЦК 1963 р. складався з преамбули і восьми розділів, що включають 572 статті. Найменування розділів: І-Загальні положення; II - Право власності; III - Зобов'язальне право; IV - Авторське право; V - Право на відкриття; VI - Винахідницьке право; VII - Спадкове право; VIII - Правоздатність
  4. 78. Право приватної власності - поняття і зміст.
    У чинному законодавстві України приватна власність передбачена ст.41 Конституції України, право на неї є одним з неодмінних умов вільного існування індивіда. Власність громадян створюється і примножується за рахунок їхніх доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, вкладених у кредитні установи, акції та інші
  5. 3. Об'єкти авторського права
    У ст. 9 (2) Угоди ТРІПС так визначена природа того, що може бути об'єктом авторського права: "Охорона авторським правом поширюється на об'єктивно виражені результати інтелектуальної діяльності, але не поширюється на ідеї, процеси, способи, концепції або математичні формули в чистому вигляді". Стаття 2 Договору ВОІВ з авторських прав сформульована майже ідентичним
  6. § 2. Складові елементи права власності
    Для виявлення особливостей змісту суб'єктивного права власності як речового права його необхідно зіставити з правами на чужі речі (обмеженими речовими правами). На відміну від інших речових прав право власності надає своєму носієві щодо об'єкта права таке число юридичних можливостей, яке тільки може бути встановлено правовою нормою на користь володаря права
  7. § 3. Застосування цивільного законодавства
    Диспозитивні імперативні норми цивільного права. Вміщені в актах цивільного законодавства правові норми застосовуються як самими учасниками суспільних відносин, так і правозастосовними органами, наприклад, у випадку суперечки, що виникла між сторонами цивільних правовідносин. Правильне застосування норми цивільного права передбачає виявлення її - характеру і змісту
  8. § 2. Континентальна система
      Загальна характеристика. Континентальна, або романо-германська, система права є результатом творчого розвитку римського приватного права європейськими вченими, головним чином в університетах. У процесі такого розвитку Європа перейшла від безпосереднього застосування норм римського права (правда, підданих істотної модернізації) до створення національних цивільно-правових систем. У
  9. § 1. Правоздатність та дієздатність громадян
      Поняття цивільної правосуб'єктності. Суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, існують між людьми. У відносини можуть вступати як окремі громадяни, так і колективні утворення, які мають передбаченими законом ознаками. До числа таких утворень відносяться організації, іменовані юридичними особами, а також особливі суб'єкти цивільного права-держави,
  10. § 1. Поняття юридичної особи
      Значення інституту юридичної особи. Поряд з громадянами суб'єктами цивільного права є також юридичні особи - особливі утворення, які мають низку специфічних ознак, які утворюються і припиняються в спеціальному порядку. Життя сучасного суспільства немислиме без об'єднання людей в групи, союзи різних видів, без з'єднання їх особистих зусиль і капіталів для досягнення тих чи інших
© 2014-2022  ibib.ltd.ua