| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Наслідки безгосподарного утримання культурних цінностей |
||
|
визначені у ст. 240 ГК. Якщо власник культурних цінностей, віднесених відповідно до закону до особливо цінних і охоронюваним державою, безгосподарно їх утримує, що загрожує втратою ними свого значення, такі цінності за рішенням суду можуть бути вилучені у власника шляхом викупу державою або продажу з публічних торгів. Позов про вилучення цінностей пред'являє державний орган, до відання якого належить забезпечення збереження відповідного майна. Позов про вилучення цінностей може пред'явити прокурор, а також громадська організація, зацікавлена в їх збереження й приваблива для цього необхідними можливостями (наприклад, фонд культури або союз письменників). При продажу цінностей вкрай важливо, щоб вони потрапили в надійні руки. Тому було б правильніше продавати цінності не з публічних торгів, як передбачено ст. 240 ЦК, а шляхом проведення конкурсу. При викупі культурних цінностей власнику відшкодовується їх вартість у розмірі, встановленому угодою сторін, а в разі спору - судом. При продажу з публічних торгів виручена від продажу сума передається власнику, за вирахуванням витрат на проведення торгів. Безгосподарно вмістом культурні цінності можуть бути вилучені в порядку, встановленому законом, як у громадян, так і у юридичних осіб. Наслідки безгосподарного утримання житлового приміщення визначені у ст. 293 ГК. Якщо власник житлового приміщення, будь то громадянин або юридична особа, використовує його не за призначенням, систематично порушує права та інтереси сусідів або безгосподарно поводиться з житлом, допускаючи його руйнування, орган місцевого самоврядування може попередити власника про необхідність усунути порушення (наприклад, власник встановив в своєму будинку обладнання, використання якого порушує права та інтереси сусідів, або розмістив виробництво, відходи і викиди якого завдають шкоди природному середовищу). У тих випадках, коли допущені порушення тягнуть руйнування приміщення, власнику призначається відповідний строк для ремонту приміщення. Якщо власник і після попередження продовжує порушувати права та інтереси сусідів або використовувати житлове приміщення не за призначенням або без поважних причин не зробить необхідний ремонт, суд за позовом органу місцевого самоврядування може винести рішення про продаж житлового приміщення з публічних торгів з виплатою власнику виручених від продажу коштів за вирахуванням витрат на виконання судового рішення. Оскільки власникові передається виручена від продажу житлового приміщення з торгів сума, він, якщо йдеться про громадянина, може бути виселений із цього приміщення без надання житлової площі, хоча б і не був забезпечений іншим житлом. Одним з похідних способів набуття права власності є викуп домашніх тварин при неналежному поводженні з ними (ст. 241 ЦК). У тих випадках, коли власник домашніх тварин звертається з ними в явному протиріччі з нормами права та прийнятими в суспільстві нормами гуманного ставлення до тварин, ці тварини можуть бути вилучені у власника шляхом їх викупу особою, яка звернулася з відповідним позовом до суду. Ціна викупу визначається угодою сторін, а в разі спору - судом. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати, передбачає підпункт 2 п. 2 ст. 235 та ст. 238 ГК. Приступаючи до вивчення названого способу припинення і відповідно придбання прав власності, задамося питанням, чи немає протиріччя в самому його формулюванні. З одного боку, особа є власником майна, а з іншого, воно не може йому належати. Протиріччя тут тільки здається. Цілком можливі ситуації, коли майно опинилося у власності особи на підставах, що допускаються законом, але ці підстави відпали. Наприклад, змінився правовий режим речі. З речі, що знаходилася у вільному обігу, вона перейшла в розряд обмеження обігу-здатних або вилучених з обороту речей і більше не може перебувати у власності даної особи. Або змінився статус юридичної особи, наділеного спеціальноюправоздатність, в результаті чого відпали підстави, щоб те чи інше майно було в його власності. На ці та аналогічні випадки і розраховані правила пп. 1 і 2 ст. 238 ГК. Аналогічний порядок припинення прав власності застосовується в тих випадках, коли у власності громадянина чи юридичної особи на підставах, що допускаються законом, опиниться річ, на придбання якої необхідно особливий дозвіл, а в його видачі власникові відмовлено. Наприклад, до громадянина у спадок перейшло рушницю, яке перебувало у власності спадкодавця за особливим дозволом. Спадкоємцю у видачі дозволу відмовили. Право власності на рушницю підлягає припиненню в порядку, встановленому пп. 1 и2 ст. 238 ГК. Застосовуючи ст. 238 ГК, належить враховувати, що склад, кількість і вартість майна, яке може бути у власності громадян і юридичних осіб, не обмежуються, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ст. 213 ЦК). Якщо таких обмежень немає, ст. 238 ГК застосуванню не підлягає. До числа похідних способів відноситься виникнення права власності у набувача майна за договором. Для виникнення права власності необхідно, щоб між відчужувачем майна і його набувачем був укладений договір, відповідний вимогам закону. Так, якщо закон під страхом недійсності наказує вчинення договору в певній формі, то договір лише тоді служить підставою для виникнення на стороні набувача права власності, коли він здійснений в необхідній законом формі. Право власності завжди є правом на індивідуально-визначену річ. Внаслідок цього на речі, визначені в договорі родовими ознаками, право власності від відчужувача до набувача не може перейти, в усякому разі до тих пір, поки не відбудеться індивідуалізація речей, тобто виділення їх з маси інших речей того ж роду. Індивідуалізація найчастіше відбувається в момент передачі речі від відчужувача до набувача. Відносно ж речей, визначених індивідуальними ознаками, перехід права власності може бути приурочений або до моменту укладення договору, або до моменту передачі речі на основі і відповідно до договору. Система, за якої право власності на індивідуально-визначені речі переходить до набувача в момент укладення договору, називається системою угоди, в момент передачі речі-системою передачі. Чинне законодавство обрало останню систему. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (п. 1 ст. 223 ЦК). Оскільки норма про момент виникнення права власності є диспозитивною, перехід права власності на індивідуально-визначені речі за згодою сторін або в силу нормативного акту може відбутися або до, або після передачі речі. Якщо ж предметом договору є річ, визначена родовими ознаками, право власності на неї не може перейти до тих пір, поки вона не передана набувачеві. Разом з тим за згодою сторін або за законом момент переходу права власності може бути приурочений до якогось подальшого моменту, наприклад, до моменту повного погашення покупцем покупної ціни або до моменту повного виконання переможцем комерційного конкурсу всіх умов конкурсу, як інвестиційних, так і соціальних (див. п. 2 ст. 21 Закону про приватизацію державного майна). Але в цьому випадку річ з моменту виділення її з роду стає індивідуально-визначеною. Ось чому правило про момент переходу права власності є диспозитивним лише стосовно індивідуально-визначених речей. Відносно ж речей, визначених родовими ознаками, можливий тільки один момент переходу права власності на них - момент передачі. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації або нотаріальному посвідченню, право власності у набувача виникає в момент реєстрації або посвідчення договору, а при необхідності як нотаріального посвідчення, так і державної реєстрації договору - в момент його реєстрації . Так, договір купівлі-продажу житлових будинків, окрім здійснення його в необхідній законом формі, підлягає державній реєстрації. Право власності на житловий будинок виникає у покупця тільки з моменту реєстрації договору. Згідно ст. 7 Закону РФ про приватизацію житлового фонду договір про передачу житла у власність громадян не потребує нотаріального посвідчення, але підлягає державній реєстрації. Право власності на придбане житло виникає з моменту реєстрації договору. Відповідь на питання, що слід розуміти під передачею, міститься в ст. 224 ГК. Передачею визнається насамперед фактичне вручення речей набувачеві, тобто передача речей у володіння набувача. Якщо речі відчужені без зобов'язання доставки, до передачі прирівнюється здача речей транспортній організації для відправлення набувачу або здача речей на пошту для пересилки набувачеві. Якщо ж речі були відчужені із зобов'язанням доставки, здача речей підприємству транспорту чи зв'язки не прирівнюється до передачі: речі можуть вважатися переданими набувачеві лише після того, як зобов'язання по їх доставці буде виконано. Пункт 2 ст. 224 ДК серед способів перенесення на набувача прав власності передбачає передачу так званої короткої рукою. Якщо до моменту укладення договору про відчуження речі вона вже знаходиться у володінні набувача, річ визнається переданої йому з цього моменту, тобто з моменту укладення договору. У цьому випадку не потрібно передавати річ у володіння відчужувача, щоб останній знову передавав її набувачу. Оскільки річ вже знаходиться у набувача, а воля сторін, спрямована на те, щоб перенести на нього право власності, з достатньою визначеністю виражена в договорі, це право з моменту укладення договору вважається що виникли на стороні набувача. Саме тому тут і йде мова про передачу короткою рукою. До передачі прирівнюється також вручення розпорядчого документа на товари, наприклад, коносамента (ст. 143 ЦК). Коносамент як товарораспорядительного документа передбачений для морського перевезення (ст. 123-127, 152 Кодексу торговельного мореплавства). Вручення товарораспорадітельного документа означає передачу набувачеві всіх правочинів за розпорядженням речами. Набувач, якому в установленому порядку переданий товаророзпорядчий документ, може шляхом здійснення угод із зазначеним документом продати товар, залежить його і т.д. Тому передача товарораспорадітельного документа і прирівнюється до передачі самої речі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Наслідки безгосподарного утримання культурних цінностей" |
||
|
||