Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право: Підручник. 3-е видання, перероблене і доповнене. М. Волтерс Клувер,, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Договір поставки товарів для державних потреб

1. Значення і сфера застосування договору поставки товарів

для державних потреб

Одним з видів купівлі-продажу є поставка товарів для державних потреб. Виступаючи в якості покупця товарів, необхідних для задоволення потреб держави, Російська Федерація та її суб'єкти діють як учасники цивільно-правових відносин (ст. 124 ЦК). Особливості даних правовідносин викликані участю в них такого своєрідного суб'єкта цивільного права, як держава.

Слід зазначити, що для російського законодавства досить характерно і навіть традиційно особливе регулювання відносин, пов'язаних з поставками товарів для задоволення потреб держави. Так, ще в дореволюційному цивільному законодавстві такі правовідносини регламентувалися Положенням про казенних підряду і постачання, що передбачав особливості укладення договорів поставки і підряду з скарбницею (тобто з державою). Такі договори могли бути укладені лише за допомогою торгів або запечатаних оголошень. Торги проводилися шляхом запису пропозицій бажаючих вступити в договір з скарбницею щодо ціни товарів або підрядних робіт. Казенне установа брала то пропозиція, яка була найбільш вигідно державі. Укладання договорів допомогою запечатаних оголошень полягало в тому, що казенне установа публікувало оголошення, в якому містилася вказівка про предмет договору та деяких його умовах, а також запрошення потенційним постачальникам і підрядникам робити свої пропозиції. Такі пропозиції висувалися в запечатаних пакетах, які розкривалися одночасно. Розрахунок був на те, що кожен бажаючий вступити в договір з скарбницею, побоюючись більш привабливих пропозицій з боку конкурентів, буде намагатися запропонувати найбільш вигідні для держави умови (1).

---

(1) Див: Шершеневич Г.Ф. Указ. соч. С. 175 - 176.

Законодавчі акти про державні підряду і постачання приймалися також після революції, в період непу. Можна назвати, зокрема, Закон 1923 "Про державні підряду і постачання" (1), який з метою захисту інтересів держави встановлював спеціальні правила, що регулюють відносини з постачань з участю в якості замовника державних установ та державних підприємств. Надалі з формуванням адміністративно-командної системи управління економікою, коли практично всі поставки продукції і товарів здійснювалися на основі планових актів (фондових сповіщень, планів прикріплення, нарядів), потреба в особливому регулюванні відносин, пов'язаних з поставками продукції і товарів для задоволення державних потреб, відпала.

---

(1) СУ РРФСР. 1923. N 88. Ст. 851.

Перехід до ринкових методів регулювання економічних відносин знову викликав необхідність розробки спеціальних законодавчих актів, які враховують специфіку відносин з постачання товарів для задоволення державних потреб. В даний час сфера дії договорів поставки товарів для державних потреб - це відносини, пов'язані з поставками товарів, призначених для задоволення потреб Російської Федерації і її суб'єктів, для забезпечення оборони і безпеки країни, життя і здоров'я громадян. Потреби держави визначаються виходячи з необхідності реалізації федеральних державних програм; забезпечення необхідного рівня обороноздатності; формування державних матеріальних резервів; реалізації експортних поставок на виконання міжнародних угод за участю Російської Федерації.

До відносин з поставки товарів для державних потреб субсидиарно застосовуються спочатку норми про договір поставки товарів (§ 3 гл. 30 ЦК), а потім (за відсутності відповідних спеціальних правил) загальні положення про купівлю-продаж (§ 1 гл. 30 ЦК). Але ці відносини в пріоритетному порядку перед нормами ЦК про договір поставки і загальними положеннями про купівлю-продаж регулюються спеціальними законами про поставку товарів для державних потреб (п. 2 ст. 525 ЦК).

В даний час діє кілька федеральних законів, що регламентують поставки товарів для державних потреб (які підлягають застосуванню в частині, що не суперечить нормам, які мають § 4 гл. 30 ЦК). До їх числа належать:

- Федеральний закон "Про поставки продукції для федеральних державних потреб", дія якого поширюється на відносини з постачань товарів для федеральних потреб;

- Федеральний закон від 29 грудня 1994 р. N 79-ФЗ "Про державний матеріальний резерв" (1), який регулює відносини, пов'язані з поставками товарів для створення і підтримки державних матеріальних резервів;

--- ---

(1) СЗ РФ. 1995. N 1. Ст. 3 (з послід. Зм.).

- Федеральний закон від 2 грудня 1994 р. N 53-ФЗ "Про закупівлі та постачання сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства для державних потреб" (1), яким регламентуються відносини із закупівель і поставок сільськогосподарської продукції і продовольства, причому як для федеральних, так і для регіональних державних потреб;

--- ---

(1) СЗ РФ. 1994. N 32. Ст. 3303 (з послід. Зм.).

- Федеральний закон від 27 грудня 1995 р. N 213-ФЗ "Про державне оборонне замовлення" (1).

---

(1) СЗ РФ. 1996. N 1. Ст. 6 (з послід. Зм.).

Крім того, відносини, пов'язані з порядком проведення конкурсів при розміщенні замовлень на постачання товарів для державних потреб, регулюються Федеральним законом від 6 травня 1999 р. N 97-ФЗ "Про конкурси на розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб "(1).

---

(1) СЗ РФ. 1999. N 19. Ст. 2302.

2. Підстави поставки товарів для державних потреб

Поставка товарів для державних потреб повинна здійснюватися на основі державного контракту, а також розроблюваних відповідно з ним договорів поставки товарів для державних потреб, що укладаються між організаціями - виконавцями замовлення для державних потреб і споживачами товарів, що випускаються (п.

1 ст. 525 ЦК).

При поставці товарів для державних потреб можуть використовуватися як проста, так і складна структура договірних зв'язків. У першому випадку поставка здійснюється постачальником (виконавцем) відповідно до умов державного контракту на поставку товарів для державних потреб безпосередньо державному замовнику або вказаним ним одержувачам без укладення з останніми постачальником (виконавцем) яких договорів на поставку товарів для державних потреб.

У другому випадку (при складній структурі договірних зв'язків) державним контрактом на поставку товарів для державних потреб передбачається прикріплення державним замовником постачальника-виконавця до конкретним покупцям для укладання з ними договорів поставки товарів для державних потреб на підставі повідомлення про прикріплення, що видається замовником. При укладенні таких договорів між постачальником-виконавцем і покупцями узгоджуються умови про кількість і якість товарів, порядку їх доставки і прийняття покупцем і т.п.

Федеральний закон "Про державне оборонне замовлення" передбачає особливу структуру договірних зв'язків: державний контракт укладається між державним замовником і головним виконавцем оборонного замовлення, який, у свою чергу, укладає договори (контракти) з постачальниками (виконавцями) сировини, матеріалів і комплектуючих виробів для забезпечення оборонного замовлення.

Державний контракт укладається на основі прийнятого виконавцем замовлення на поставку товарів для державних потреб (державного замовлення). Причому в деяких випадках, передбачених законом, висновок державного контракту є для виконавця (постачальника) обов'язковим. Однак при цьому відносно всякого виконавця (постачальника), за винятком казенного підприємства, має бути дотримано передбачене ЦК вимога про відшкодування державним замовником всіх збитків, які можуть бути завдані постачальнику (виконавцю) у результаті виконання ним умов державного контракту.

Федеральні закони про поставки товарів для державних потреб встановлюють порядок визначення потреб держави у тих чи інших товарах, а також порядок формування відповідних цим потребам державних замовлень і їх розміщення серед організацій, які виробляють (закуповують) зазначені товари. Основний спосіб розміщення державних замовлень - проведення відкритих або закритих торгів (конкурсів). Однак допускається і пряме доведення державних замовлень до постачальників-виконавців.

3. Порядок укладання державних контрактів

За державним контрактом на поставку товарів для державних потреб постачальник (виконавець) зобов'язується передати товари державному замовнику або за його вказівкою іншій особі, а державний замовник зобов'язується забезпечити оплату поставлених товарів (ст. 526 ЦК).

Сторонами державного контракту на поставку товарів для державних потреб є державний замовник і постачальник (виконавець).

В якості державних замовників відповідно до Федерального закону "Про поставки продукції для федеральних державних потреб" можуть виступати федеральні органи виконавчої влади, федеральне казенне підприємство або державна установа. Державним замовником на поставку матеріальних цінностей до державного резерву є федеральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, а державними замовниками на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву визнаються також і інші федеральні органи виконавчої влади. В якості державного замовника з оборонного замовлення виступає орган виконавчої влади, який має у своєму складі війська або збройні формування.

Постачальниками (виконавцями) є організації, визнані переможцями торгів, що проводилися з метою розміщення державних замовлень, або прийняли доведений до них державне замовлення до виконання.

У випадках розміщення державного замовлення шляхом проведення конкурсу та визначення його переможця або прийняття постачальником (виконавцем) доведеного до нього державного замовлення для державного замовника висновок державного контракту з вказаними постачальниками є обов'язковим. Постачальник (виконавець) також зобов'язаний укласти державний контракт, якщо він прийняв доведений до нього держзамовником державне замовлення або став переможцем конкурсу, проведеного для розміщення державного замовлення.

У деяких випадках прийняття доведеного до постачальника (виконавця) державного замовлення є обов'язковим для останнього. Наприклад, федеральне казенне підприємство ні за яких умов не має права відмовитися від доведеного до нього державного замовлення. Комерційні організації, що діють в інших організаційно-правових формах, зобов'язані прийняти доведений до них державне замовлення, а отже, і укласти державний контракт на поставку товарів для державних потреб, якщо вони займають домінуюче становище на ринку відповідного товару, за умови відшкодування державним замовником збитків, які можуть бути завдані постачальнику (виконавцю) виконанням державного замовлення.

Проект державного контракту розробляється державним замовником і направляється постачальнику (виконавцю), що прийняв до цього замовлення на поставку товарів для державних потреб. Постачальник (виконавець) зобов'язаний розглянути проект державного контракту і в 30-денний термін з дня його отримання повідомити державному замовнику про своє рішення.

Можливі три варіанти такого рішення:

- згода укласти державний контракт на умовах, запропонованих державним замовником. У цьому випадку постачальник (виконавець) підписує державний контракт і один підписаний примірник повертає державному замовнику;

 - Згода укласти контракт, але на умовах, відмінних від тих, що запропоновані державним замовником. За таких обставин постачальник (виконавець) повинен повернути державному замовнику підписаний проект державного контракту разом з протоколом розбіжностей щодо окремих його умов; 

 - Відмова від укладення державного контракту, про що постачальник (виконавець) повинен повідомити державного замовника в той же 30-денний термін.

 Державному замовнику надається 30 днів для розгляду протоколу розбіжностей до державного контракту, складеного постачальником (виконавцем). Тут можливі такі варіанти: державний замовник протягом зазначеного терміну може повідомити постачальнику (виконавцю) про прийняття його редакції спірних умов державного контракту або про відхилення протоколу розбіжностей. В останньому випадку, а також при закінченні 30-денного терміну розбіжності за державним контрактом, укладення якого є обов'язковим для державного замовника або постачальника (виконавця), можуть бути передані іншою стороною в строк не пізніше 30 днів на розгляд арбітражного суду. Якщо ж сторона, для якої укладення державного контракту є обов'язковим, ухиляється від його укладення, інша сторона може звернутися до арбітражного суду з позовом про спонукання до укладення державного контракту. 

 Основним же правилом, як і в інших цивілізованих країнах, має стати розміщення замовлення на поставку товарів для державних потреб (державного замовлення) шляхом проведення відповідних конкурсів. І в цьому випадку висновок державного контракту з переможцем конкурсу стає для державного замовника обов'язковим. Державний контракт повинен бути оформлений не пізніше, ніж через 20 днів з дня проведення конкурсу. 

 Державним контрактом може бути передбачено, що поставка товарів здійснюється конкретному покупцеві, який державним замовником прикріплюється до постачальника (виконавцю). Видане державним замовником повідомлення про прикріплення буде служити підставою для укладення безпосередньо між постачальником (виконавцем) і покупцем договору поставки товарів для державних потреб. 

 Отримавши повідомлення про прикріплення, постачальник (виконавець) повинен у 30-денний термін направити проект договору покупцю. Якщо постачальник (виконавець) отримає від покупця підписаний проект договору з протоколом розбіжностей, він повинен вжити заходів до їх погодженням і в 30-денний термін повідомити покупця про прийняття договору в узгодженій редакції або про відхилення протоколу розбіжностей. Неврегульовані розбіжності можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд арбітражного суду в 30-денний термін. 

 Постачальник (виконавець) за наявності повідомлення про прикріплення не вправі ухилятися від укладання з покупцем договору поставки товарів для державних потреб. Дана вимога забезпечується наданням покупцю права звернутися в такому випадку до арбітражного суду з позовом про спонукання постачальника (виконавця) укласти договір на умовах розробленого покупцем проекту договору. 

 Що стосується покупця, то він може відмовитися повністю або частково від товарів, зазначених у повідомленні про прикріплення, і від укладення договору в цілому. За таких обставин питання про прикріплення постачальника (виконавця) до іншого покупця має бути вирішено державним замовником протягом 30 днів з дня отримання відповідного повідомлення постачальника (виконавця). В іншому випадку постачальник (виконавець) отримує право вимагати від державного замовника прийняття і оплати товарів чи відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією цих товарів іншому споживачеві. 

 4. Виконання зобов'язань за державним контрактом 

 У тих випадках, коли державним контрактом на поставку товарів для державних потреб передбачено, що поставка товарів здійснюється постачальником (виконавцем) безпосередньо державному замовнику або зазначеним останнім конкретним одержувачам (по відвантажувальних рознарядками державного замовника), відносини, що складаються між сторонами державного контракту в процесі його виконання , не відрізняються специфікою і регулюються нормами про договір поставки. 

 При поставці товарів покупцям, з якими постачальником (виконавцем) у відповідності з державним контрактом укладені договори поставки, особливість полягає в тому, що за загальним правилом обов'язок оплати поставлених товарів покладається не на державного замовника, а на покупця, який отримав товари. 

 Гарантією прав і законних інтересів постачальника (виконавця) буде служити норма, згідно з якою при оплаті товарів за договором поставки товарів для державних потреб покупцем державний замовник визнається поручителем за грошовим зобов'язанням покупця. Це означає, що в разі неоплати товарів покупцем державний замовник буде відповідати перед постачальником (виконавцем) в повному обсязі, включаючи сплату відсотків, відшкодування судових витрат та інших збитків, викликаних несплатою поставлених товарів (ст. 532 ЦК). 

 Певними особливостями відрізняються наслідки невиконання державним замовником обов'язки з відшкодування постачальнику (виконавцю) збитків, завданих у зв'язку з виконанням останнім державного замовлення, прийняття якого було для нього обов'язковим. Такі збитки мають бути виплачені державним замовником у строк не пізніше 30 днів з дня передачі постачальником (виконавцем) товарів, передбачених державним контрактом. 

 Порушення державним замовником цього обов'язку дає постачальнику (виконавцю) право відмовитися від виконання державного контракту і зажадати від державного замовника відшкодування додаткових збитків, викликаних розірванням державного контракту. У таких випадках постачальник (виконавець) вправі також відмовитися і від виконання договорів поставки товарів для державних потреб, укладених на підставі державного контракту з конкретними покупцями. Причому збитки, завдані покупцям такою відмовою від виконання договору, також підлягають відшкодуванню державним замовником (ст. 533 ЦК). 

 Державний замовник має право відмовитися від товарів, поставка яких передбачена державним контрактом, лише за умови відшкодування завданих цим збитків як постачальнику-виконавцю, так і покупцям за договорами поставки, які були змінені або розірвані в силу відмови державного замовника від відповідних товарів. 

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Договір поставки товарів для державних потреб"
  1.  § 2. Договір поставки товарів для державних потреб
      § 2. Договір поставки товарів для державних
  2. 1. Значення і сфера застосування договору поставки товарів для державних потреб
      Одним з видів купівлі-продажу є поставка товарів для державних потреб. Виступаючи в якості покупця товарів, необхідних для задоволення потреб держави, Російська Федерація та її суб'єкти діють як учасники цивільно-правових відносин (ст. 124 ЦК). Особливості даних правовідносин викликані участю в них такого своєрідного суб'єкта цивільного права, як
  3. 2. Підстави поставки товарів для державних потреб
      Поставка товарів для державних потреб повинна здійснюватися на основі державного контракту, а також розроб-1 СЗ РФ. 1994. № 35 Ст. 3540. 2 СЗ РФ. 1995. № 1 Ст. 3. 3СЗРФ 1995. № 32 Ст. 3303. 4 СЗ РФ. 1996. № 1. Ст. 6. 5 СЗ РФ. 1997 № 15. Ст. 1756. бативает відповідно з ним договорів поставки товарів для державних потреб, що укладаються між організаціями - виконавцями замовлення для
  4. 3. Порядок укладання державних контрактів
      За державним контрактом на поставку товарів для державних потреб постачальник (виконавець) зобов'язується передати товари державному замовнику або за його вказівкою іншій особі, а державний замовник зобов'язується забезпечити оплату поставлених товарів (ст. 526 ЦК). Сторонами державного контракту на поставку товарів для державних потреб є державний замовник і
  5. 4. Виконання зобов'язань за державним контрактом
      У тих випадках, коли державним контрактом на поставку товарів для державних потреб передбачено, що поставка товарів здійснюється постачальником (виконавцем) безпосередньо державному замовнику або зазначеним останнім конкретним одержувачам (по відвантажувальних рознарядками державного замовника), відносини, що складаються між сторонами державного контракту в процесі
  6. 1. Поняття цивільно-правового зобов'язання. Види зобов'язань
      Зобов'язальне право є найбільшою підгалуззю цивільного законодавства. Норми зобов'язального права регулюють велике коло суспільних відносин, пов'язаних з переміщенням матеріальних благ як у виробничій, так і в споживчій сфері. Купівля-продаж, дарування, оренда, підряд, перевезення, кредитування, страхування? ось далеко не повний перелік зобов'язань,
  7. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩОДО ПЕРЕДАЧІ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ
      Тема 31. Зобов'язання з договору купівлі-продажу Поняття і значення договору купівлі-продажу. Основні елементи договірного зобов'язання з купівлі-продажу. Предмет договору купівлі-продажу. Кількість, асортимент, якість, комплектність товару. Права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу. Виконання договору купівлі-продажу. Передача права власності на товар.
  8. § 1. Поняття про приватне право
      1. Термін "цивільне право" Цивільне право - одна з основних складових частин будь-якої розвиненої правової системи. Термін "цивільне право" бере свій початок від найдавнішої частини римського правопорядку - "цивільного права" (ius civile), під яким розумілося право жителів Риму (cives Romani) як держави-міста (civitas), тобто право споконвічних римських громадян - квиритів
  9. 9. Правове регулювання малого підприємництва
      Специфіка малого підприємництва викликає необхідність його спеціального державного регулювання та підтримки. В Україні мале підприємництво регулюється поряд із загальними законодавчими актами також низкою спеціальних нормативних актів, серед яких слід назвати: Указ Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98 р.; Указ Президента
  10. Зміст
      Передмова Розділ 1. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО 1. Поняття і види підприємницької діяльності 2. Ознаки підприємництва 3. Поняття підприємницького права 4. Поняття і система законодавства про підприємництво 5. Види норм підприємницького права 6. Державне регулювання підприємництва 7. Регулювання перевірок діяльності підприємців 8. Захист прав
  11. § 2. Форми участі держави у цивільному обороті
      Опосередкована участь держави у цивільному обороті. Держава може брати участь у цивільному обороті як безпосередньо, так і через спеціально створені ним для цих цілей державні юридичні особи в організаційно-правових формах, передбачених чинним цивільним законодавством. Зупинимося спочатку на останній формі участі держави у цивільному обороті.
© 2014-2020  ibib.ltd.ua