| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ [НАВЕДЕННЯ Ч |
||
|
Таким чином, очевидно, в якому відношенні знаходяться терміни при перестановці і які з них більш кращі, а які більш ізбегаеми. Тепер нам слід сказати, що не тільки діалектичні і дока-to зувати силогізми виходять через раніше зазначені фігури, по також силогізми риторичні і взагалі всякий спосіб переконання, яким би він не був. Бо ми завжди переконуємо або через силогізм, або шляхом наведення. Так от, наведення і умовивід шляхом наві-депія є висновок від одного крайнього терміна через інший до середнього. Наприклад, якщо для АВ середній термін є Б, то через В доводиться, що А притаманне Б. Іменпо так здійснюємо наведення. Наприклад, нехай А означає довго живе, Б - не має жовчі, В - окреме довго жива душа, що якось: людина, кінь, мул. У такому випадку А властиве всьому В (бо всяке істота, що не має жовчі, довго живе); але і Б - не має жовчі - притаманне всім В. Якщо ж У переставляемо з Б і середній термін Б не ширше В, то А необхідно притаманне Б, бо раніше вже було показано2, що якщо два якихось [присудків] притаманні одному і тому ж [підлягає] і з одним з них переставляється крайній термін, то переставлених терміну буде притаманне і інше присудок. При цьому під В слід розуміти сукупність всіх одиничних [випадків], бо наведення здійснюється через все [поодинокі]. Таке умовивід виходить з першої і неопосередковано посилки, бо там, де є середній термін, висновок виводиться через нього, а там, де його немає, - через наведення. Наведення деяким чином протіволежіт силлогизму, бо останній через середній термін доводить, що [більший] крайній термін притаманний третьому; наведення ж доводить через третій термін, що [більший] крайній термін притаманний середнього. За своєю природою умовивід через середній термін первеє і більше відомо, але для нас умовивід через наведення більш наглядно3. РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА [Доказ допомогою прикладів] Приклад наводиться, коли доводиться, що [більший] крайній термін притаманний середньому через подібне третій. При цьому повинно бути відомо, що середній термін притаманний третьому, а перше - тому, що подібно третій. Наприклад, нехай А позначає зло, Б-починати війну з сусідами, В - війну афінян з фпванцамі, Д - війну фиванцев з фокейцамі. Отже, якщо ми хочемо довести, що вестп війну з фпванцамі є зло, то потрібно прийняти, що вести війну з сусідами є зло. Але це стає переконливим з [спостереження] подібних випадків, наприклад з того, що для фиванцев війна з фокейцамі є зло. І так як війна з сусідами є зло, а війна з фіванцями є війна з сусідами, то очевидно, що вести війну з фйваїгцамі є зло. Тому очевидно, що Б притаманне В і Д (бо і те й інше є ведення війни з сусідами). Так само очевидно, що А притаманне Д (бо фиванцам війна з фо-ю кейцамі не принесла добра); а що А притаманне Б, - це буде доведено через Д І точно так само доводять і тоді, коли пз декількох подібних випадків стає достовірним ставлення середнього терміна до крайнього. РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТА [Доказ допомогою відведення] Відведення 1 леї має місце тоді, коли ясно, що 20 перших термін притаманний середньому, але неясно, що середній притаманний останньому, хоча це настільки ж пли навіть більш вірогідно, ніж висновок; відведення має місце і тоді, коли між останнім терміном і середовищ-пім мається трохи посередніх [термінів]. Бо у всякому такому випадку ближче підходять до знання. Наприклад, нехай А означає доступне вивченню, Б - знання, В - справедливість. Отже, що знання доступ-25 але вивченню, - очевидно, але чи є чеснота знання, - це неясно. Так от, якщо БВ настільки ж або ще більш вірогідно, ніж АВ, то мається відведення, бо прісовокупленіем АБ наближає до знання, між тим як раніше не було знання [про те, що А притаманне В]. Або, далі, отведепіе буде і в тому випадку, якщо для БВ мається трохи посередніх [термінів], бо і таким чином можпо бути ближче до знань. На-зо приклад, якщо Д означає звертати в [рівновеликий] квадрат, Е - прямолінійну фігуру, а 3 - круг. Якщо для Е н 3 було б тільки одне посредствующее [ланка], [папрпмер] що за допомогою луночек коло звертається в рівновелику прямолінійну фігуру, то ми були б близькі до знання. Але якщо БВ не більш достовірно, ніж АВ, або якщо посередніх [ланок] не кілька, то я це доказ не називаю відведенням, як не називаю я його так і тоді, коли 35 БВ не має посредствующего [ланки], бо таке [положення ] є знання. РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА [, Заперечення] Возраженіе1 є посилка, протилежна посилці [отвергаемого силогізму]. Заперечення відрізняється від посилки тим, що воно може бути висунуто [також] щодо частини [спростовуваного положення], тоді як посилка або взагалі не може бути [приватної], або не може бути такої в загальних силогізмах. Заперечення висувається двояким чином і С9Ь через дві фігури: двояким чином - тому, що всяке заперечення є або загальне, або приватна; за двома фігурам - тому, що заперечення протіволежат [відкидаємо] посилці, а противолежащие один одному [по-5 ложения] виводяться тільки в першій і третій фігурі. Справді, якщо вважають, що [А] притаманне всім [Б], то запереченням буде, що вона чи не властиве жодній [Б], або не властиво деяким [Б]. При цьому заперечення «не властиво пі одному» висувається по першій, а «деяким не притаманне»-по останньої. Наприклад, нехай А означає «є якась одна наука», Б - протилежності. Необхідно розглянути також п інші заперечення, наприклад заперечення від протилежного, від східного, від правдоподібного. Також слід з'ясувати, чи не можна частное заперечення висувати по першій фігурі або заперечення негативними [посилками] - по середній.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ [Наведення Ч " |
||
|
||