| Головна |
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ГЕНЕЗИС РЕГІОНАЛІЗМУ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Незалежно від масштабів і глибини пріднепровізма і як об'єктивної, і як міфічної реальності, має сенс піддати аналізу як історичні та соціологічні передумови і чинники формування регіональної ідентичності, так і логіку її прояву в менталітеті і в поведінці її прихильників. Відповідь на це питання має принципове значення, так як від розуміння регіоналізму і його факторообразующіх характеристик залежить перспектива розвитку Придністров'я і його взаємини з РМ. Іншими словами, подолання наслідків конфлікту між Тирасполем і Кишиневом в чималому ступені буде залежати не тільки від мудрості політичних еліт, а й від волі народу. Воля ж народу в свою чергу визначається двома векторами: співвідношенням регіональної та етнічної ідентичності в самому Придністров'ї і в сусідній РМ. У широкому плані мова йде про те, як знайдуть консенсус в одному випадку - регіоналісти і націоналісти в самому Придністров'ї, а в другому - регіоналісти Придністров'я і націоналісти Молдови. Який же узагальнений демографічний соціально-культурний та політичний портрет регіоналісти і націоналістів? У працях Н.В. Бабілунга, Б.Г. Бомешко, В.Я. Гросул, П.М. Шорнікова, В.Н. Яковлєва в фундаментальної "Історії Придністровської Молдавської Республіки", виданій у трьох книгах, є чимало серйозних аргументів і фактів, що дозволяють переконатися, що у формуванні регіональної ідентичності в межах Придністров'я важливу роль зіграла історична доля придністровського регіону і тривале спільне проживання людей різних національностей в умовах миру , взаєморозуміння і бесконфліктності32. Розвал Радянського Союзу, досконалий верхівкою партноменклатури Кремля за сприяння та співучасті політичної еліти деяких союзних республік, зіграв каталізують роль у формуванні регіональної ідентичності населення Придністров'я. Про це свідчить збережена в громадській думці ряду регіонів пострадянського ареалу до середини 1998 негативна оцінка розпаду єдиної союзної держави. Звертає на себе увагу принципове розбіжність питомої ваги прихильників і противників розвалу Союзу в Придністров'ї і в РМ. Частка осіб, які визнали розвал Радянського Союзу шкідливим, в Придністров'ї склав 74.5%, або в 1.6 рази більше, ніж у сусідній РМ. І навпаки, питома вага противників СРСР, тобто тих, хто визнав його розвал корисним, склав (37.9%), або в 2.6 рази перевищив частку людей з аналогічною установкою в Придністров'ї. При цьому серед молдаван по обидві сторони Дністра частка противників Союзу була значно більше, ніж серед представників інших національностей. Частка російського населення в Придністров'ї, який визнав корисним розвал Союзу, становила 7.1%, або майже в три рази менше частки молдаван. У РМ ця різниця становила 1.6% (табл. 158). Звертає на себе увагу той факт, що серед регіоналісти Придністров'я питома вага прихильників збереження Радянського Союзу був в
Формування регіональної та громадянської ідентичності Придністров'я тісно пов'язано з розпадом СРСР і появою на політичній карті світу нової держави - Республіки Молдови. Найважливішу каталізують роль в укоріненні регіональної та громадянської ідентичності зіграв мобілізований лінгвіцізм, що почав набирати круті обороти з часу,
159 Уявлення про розвал СРСР та їх зв'язок з регіональною ідентичністю в Придністров'ї (за підсумками етносоціологіческіх опитування 1998 р.), в 'Чс
коли молдавські етнічні лідери зі Спілки письменників Молдавської республіки домоглися прийняття законів про мову. З моменту їх прийняття почалися процеси порушення громадянських прав російської і всього немолдавського населення республіки. Піком цих порушень стало кровопролиття, що трапилося під час збройного зіткнення між Кишиневом і Тирасполем. Отже цей конфлікт можна вважати найважливішою основою посилення ностальгії за радянської ідентичності у широкої маси придністровців, як втім і у населення в багатьох інших регіонах пострадянського простору. Проведені в пострадянські роки етносоціологіческіе і етнополіті-етичні дослідження дають підстави для висновку, що ця ностальгія проявляється в двоякою формі: по-перше, як жаль про розпад СРСР як великої держави XX в. при відповідній негативній оцінці самої акції, і, по-друге, як усвідомлення (по інерції) себе громадянином СРСР, незважаючи на те що сам Союз перестав існувати в 1991 р. Величезну роль в утвердженні та в закріпленні регіональної идентич-
Про ставлення правлячих кіл Румунії до населення Бессарабії та Придністров'я в роки другої світової війни свідчать, численні архівні дані, у тому числі збережена стенограма засідання Ради Міністрів Румунії 16 грудня 1941 ' "Якщо в Трансіістріі справи підуть погано ... Якщо селянин не виходить на роботу, виганяйте його навіть кулею," - такі повноваження давав глава румунської держави, маршал І. Антонеску, своєму наміснику - губернатору Трансіістріі - професорові Г. Алексяну на зазначеному засіданні і далі продовжував: "Вища Від їх (пріднестровцев. - ..) інтересів стоять інтереси румунської держави, і ці інтереси вимагають, щоб ми викачали (з Трансністрії) якомога більше для покриття економічних потреб війни і особливо для проведення майбутніх операцій, щоб ми могли прогодуватися за її рахунок "33. Однак у стратегічні плани керівництва Румунії входили не тільки проблеми продовольчого постачання. Розкриваючи далекосяжні плани анексії радянських територій той же І. Антонеску говорив 26 лютого 1942: "Трансністрія стане румунською територією, ми її зробимо румунською і виселимо всіх цих країв" 34. Відповідно до його вказівки - "позбутися від національних меншин - росіян, українців, поляків, болгар, гагаузів" - в 1943 р. з ряду сіл Рибницького повіту були виселені близько 3 тис. чоловік. 20 липня 1943 в поліцію м. Комрата надійшло повідомлення губернаторства Бессарабія про рішення І. Антонеску виселити за Дністер росіян, українців, гагаузів, які не виконують наказів окупаційної влади. "Честь маю повідомити Вам наступне, - йшлося в цьому повідомленні, - будучи поінформований деякими префектами про те, що маються села національних меншин (росіяни, українські, гагаузькі), які не включаються в ритм сьогоднішнього дня, не підкоряються відразу отриманим наказам і особливо при виконанні трудової повинності, пан маршал, глава держави, дозволив відправити цих інородців за Дністер, а їх нерухоме майно секвеструвати на користь держави "35. Історична пам'ять про методи румунізації разом із спробою насильницького наведення порядку заради збереження "територіальної цілісності Республіки Молдова", привели, як зазначалося на конференції, присвяченої минулому, справжньому і майбутньому Придністров'я (14-16 жовтня 1992 р ., Тирасполь), "до консолідації всіх політичних сил Придністров'я, зміцненню рішучості народу відстоювати свої права і свободи, знову знайдену державність" 36. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна " ГЕНЕЗИС регіоналізм " |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||