Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

69. Державне регулювання та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку


Питання державного регулювання і контролю є одними з основних для функціонування суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, а також в цілому - для відновлення та / або підтримання конкуренції на ринку. Основа закладена в ст. 42 Конституції України і розвинена у відповідних нормативно-правових актах, зокрема, у розділі IV Закону України "Про обмеження монополізму ...".
Всю систему державного регулювання поведінки суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, можна розглядати в трьох напрямках:
- попередження монополізації ринків та обмеження конкуренції, а також створення монопольних утворень;
- встановлення правил поведінки існуючих або створюваних монопольних структур;
- визначення відповідних заходів державного впливу у відповідь на вчинене правопорушення (зловживання монопольним становищем).
Їх застосування необхідно як стабілізуючий і відбудовний механізм, спрямований на усунення-віє виникає диспропорції на ринку і затвердження конкурентних відносин.
Перший напрямок особливо значимо через загальної важливості превентивних (профілактичних, попереджувальних) заходів, які спрямовані на запобігання утворенню монопольних структур, в результаті монополізації товарних ринків, а з урахуванням нинещней ситуації мова також має йти і про ремонополізаціі товарних ринків, в першу чергу регіональних, а також суттєве обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Дані положення в правовому вираженні сформульовані в законодавстві про контроль за економічною концентрацією.
Регулювання поведінки монополістів з метою обмеження монополістичної діяльності суб'єктів господарювання та забезпечення оптимального балансу інтересів монополістичних структур і суспільства слід розглядати в ракурсі загальної політики демонополізації економіки України. Якщо говорити про суб'єктів, то особливо підлягає регулюванню і контролю діяльність суб'єктів природних монополій, що підтверджується і виведенням на законодавчий рівень загальних правил діяльності такого роду суб'єктів.
Діяльність суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, підлягає цілеспрямованому регулюванню, що було відзначено і в Державній програмі демонополізації економіки, затвердженої Постановою Верховної Ради України. Серед цих сфер слід виділити регулювання: встановлення і зміни цін (тарифів) суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку; дотримання стандартів і показників якості для товарів і послуг, вироблених (реалізованих) монополістами; підтримки необхідних обсягів виробництва та ін
Цінова політика у сфері монополістичної діяльності повинна підкорятися як загальним приписам законодавства про ціни і ціноутворення, так і спеціальним нормативно-правовим актам. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і націнок, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Контроль за дотриманням якості, стандартів при виробництві та реалізації продукції, робіт і послуг може бути пов'язаний безпосередньо з політикою ціноутворення, що проводиться монополістом, тому даний напрямок також має істотне значення. У зв'язку з відсутністю спеціальних правових норм, що встановлюють і визначають контроль держави за дотриманням стандартів і якості в рамках антимонопольного законодавства, повинні застосовуватися норми інших галузей права, в першу чергу, господарського та цивільного.
Підтримання необхідних обсягів виробництва здійснюється, перш за все, з метою забезпечення необхідними обсягами товарного наповнення ринку та обов'язкової можливості доступу всіх членів суспільства до певних товарів, що поставляються на ринок монопольними утвореннями. Регулювання та контроль у цій сфері з боку органів Антимонопольного комітету України можуть мати місце як у загальному аспекті при аналізі тих чи інших ринків, так і, що більш дієво, - адресно при аналізі становища того йди іншого суб'єкта господарювання на ринку.
Застосування охоронно-правових засобів захисту, в тому числі заходів юридичної відповідальності, до суб'єктів господарювання, що порушує антимонопольне законодавство, зокрема, зловживають монопольним становищем, повинно також розглядатися як коригування вийшов за рамки дозволеного поведінки. При цьому монопольна структура може продовжувати свою законну діяльність, якщо не була застосована така санкція, як примусовий розділ. Тому вживані заходи юридичної відповідальності до суб'єктів, що займає монопольне становище на ринку, також є заходами, здійснюваними в рамках загального контролю за поведінкою монополістів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 69. Державне регулювання та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку "
  1. Зміст
    державних органів 9. Правове регулювання малого підприємництва 10. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва 11. Легітимація суб'єктів підприємництва 12. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва 13. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємництва 14. Ліцензування певних видів
  2. 61. Монопольне становище суб'єкта господарювання на ринку
    державної влади; органи місцевого самоврядування; органи адміністративно-господарського управління. Всю процедуру визначення монопольного становища можна розділити на ряд стадій. На першій стадії складається перелік товарів, щодо яких визначається монопольне становище суб'єкта господарювання, а також визначається перелік їх споживачів. При визначенні товарів органи
  3. 67. Антимонопольний контроль за економічною концентрацією суб'єктів господарювання
    державного контролю за економічною концентрацією. Це процедурні норми, що регулюють розгляд заяв про надання згоди на створення, реорганізацію та ліквідацію суб'єктів господарювання (ст.23 ') та збір за подачу заяви про надання такої згоди (ст.232). Закон не вказав підстави застосування такого контролю, обмежившись вказівкою "у випадках, передбачених
  4. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    Державних, муніципальних органів, а також недержавних організацій, спрямовану на попередження, виявлення і припинення порушення правових норм, що забезпечують нормальне функціонування економічної системи. Це визначення відображає найбільш загальне розуміння контролю і фіксує дві його основні цілі - попередження та боротьбу з 55 економічною злочинністю. Державний
  5. 2.2. Формування системи управління реформуванням Збройних Сил
    державні діячі усвідомили, що ці недоліки і вирішують проблеми їх усунення. Наприклад, заст. Голови Комітету Ради Федерації з питань безпеки і оборони, голова Хабаровської крайової думи Віктор Олексійович Озеров у статті «Закон-фундамент військової реформи» вказує, що Комітет Ради Федерації з питань безпеки та оборони в галузі створення правових основ військової
  6. Список літератури
    державної служби Російської Федерації: Федеральний Закон від 31 липня 1995 р. / / Збори законодавства РФ. 1995. № 31. Ст. 2990. Про внесення змін і доповнень до Закону Російської Федерації «Про освіту»: Федеральний Закон від 12 липня 1995 р. / / Збори законодавства РФ. 1996. № 3. Ст. 150. Про зовнішню розвідку: Федеральний Закон від 8 грудня 1995 р. / / Збори законодавства РФ.
  7. Поняття вікової неосудності.
    Державному закладі тощо) життя неповнолітнього. І друге - виявлення в процесі розслідування справи медичної (біологічної) причини відставання в психічному розвитку, бажано, як було сказано вище, для обгрунтованості висновку про наявність цього відставання, про що говорилося раніше, але не обов'язково, юридичним фактом необхідним для застосування ст. 20.3 КК РФ воно не є. В
  8. 9. Правове регулювання малого підприємництва
    державного регулювання та підтримки. В Україні мале підприємництво регулюється поряд із загальними законодавчими актами також низкою спеціальних нормативних актів, серед яких слід назвати: Указ Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.98 р.; Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
  9. 14. Ліцензування певних видів підприємницької діяльності
    державної реєстрації недостатній для заняття окремими видами діяльності, потрібно також одержання ліцензії. Перелік 60 видів діяльності, які не можуть здійснюватися без ліцензії, визначений у Законі "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" від 01.06.2000 р. (далі - Закон), який є основним нормативно-правовим актом, що регулює
  10. 60. Загальна характеристика антимонопольного законодавства
    державного органу, створеного для здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства; захисту законних прав та інтересів підприємців і споживачів шляхом застосування засобів щодо попередження та припинення порушень антимонопольного законодавства, накладення стягнень за ці порушення в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної