|
Це напрямок досить неоднорідний, що знаходить відображення навіть в різноманітності термінів, які використовуються для його назви . Поряд з терміном «гуманістичний напрямок» його також часто позначають як «екзистенційно-гуманістичний», або «дослідне», у зв'язку, перш за все, з тим, що в нього традиційно включають найрізноманітніші психотерапевтичні школи і підходи, об'єднані спільним розумінням мети психотерапії та шляхів її досягнення. У всіх цих підходах особистісна інтеграція і відновлення цілісності людської особистості розглядаються як основна мета психотерапії, яка може бути досягнута за рахунок переживання, усвідомлення, прийняття та інтеграції нового досвіду, отриманого в ході психотерапевтичного процесу. Однак далеко не завжди ці підходи мають у своїй основі власне гуманістичну психологію. Тому термін «гуманістичний напрямок» не зовсім точно відображає зміст всіх конкретних шкіл в рамках даного напрямку. По суті своїй тільки одна його гілка може бути названа гуманістичної психотерапією. Мабуть, найбільш адекватним є термін «дослідне напрямок», проте ми все ж використовуємо термін «гуманістичний напрямок», враховуючи ситуацію, у нас традицію і виразну зв'язок кожного конкретного підходу в рамках цього напрямку з гуманістичною психологією. Гуманістична психологія, яку часто називають «третьою силою в психології» (після психоаналізу і біхевіоризму), сформувалася як самостійний напрям в 50-х роках XX сторіччя.
Гуманістична психологія грунтується на філософії європейського екзистенціалізму та феноменологическом підході. Екзистенціалізм привніс в гуманістичну психологію інтерес до проявів людського буття і становленню людини, феноменологія - описовий підхід до людини, без попередніх теоретичних побудов, інтерес до суб'єктивної (особистої) реальності, до суб'єктивного досвіду, досвіду безпосереднього переживання («тут і тепер») як основному феномену у вивченні і розумінні людини. Тут можна також знайти і деякий вплив східної філософії, яка прагне до з'єднання душі і тіла в єдине людське духовне начало.Гуманістична психологія багато в чому розвивалася як альтернатива психоаналізу і біхевіоризму. Один з найвизначніших представників цього підходу Р. Мей (R. May) писав, що «розуміння людини як пучка інстинктів або зборів рефлекторних схем призводить до втрати людської сутності». Низведення людської мотивації до рівня первинних і навіть тварин інстинктів, недостатня увага до свідомої сфері і перебільшення значимості несвідомих процесів, ігнорування особливостей функціонування здорової особистості, розгляд тривоги тільки як негативного феномена - саме ці психоаналітичні погляди викликали критику представників гуманістичної психології. Біхевіоризм, з їх точки зору, дегуманізував людини, акцентуючи увагу тільки на зовнішній поведінці і позбавляючи його глибини і духовного, внутрішнього змісту, перетворюючи тим самим особистість в машину, робот або лабораторну щура.
Гуманістична психологія проголосила свій підхід до проблеми людини. Вона розглядає особистість як унікальну, цілісну систему, зрозуміти яку за допомогою аналізу окремих проявів і складових просто неможливо. Саме цілісний підхід до людини став одним з фундаментальних положень гуманістичної психології. Основними мотивами, рушійними силами і детермінантами особистісного розвитку є специфічно людські властивості - прагнення до розвитку і здійсненню своїх потенційних можливостей, прагнення до самореалізації, самовираження, самоактуалізації, до здійснення певних життєвих цілей, розкриттю сенсу власного існування.Гуманістична психологія не поділяє психоаналітичних поглядів на тривогу як негативний фактор, на усунення якого направлено людську поведінку. Тривога може існувати і як конструктивна форма, що сприяє особистісному зміни і розвитку. Для здорової особистості рушійною силою поведінки і його метою є самоактуалізація, що вважається «гуманоидной потребою», біологічно властивою людині як виду. Основні принципи гуманістичної психології формулюються наступним чином: визнання цілісного характеру природи людини, ролі свідомого досвіду, свободи волі, спонтанності і творчих можливостей людини, здатності до зростання.
|
- Соловйова С.Л.. Довідник практичного психолога: Психотерапія. М.: АСТ; СПб.: Сова. - 575с., 2008
- ЗАГАЛЬНІ ФАКТОРИ У ПСИХОТЕРАПІЇ
напрямків, форм і методів. В якості загальних факторів психотерапії з точки зору того, що відбувається з пацієнтом, зазвичай вказують: 1) звернення до сфери емоційних відносин; 2) саморозуміння, що приймається пацієнтом і психотерапевтом; 3) надання та отримання інформації; 4) зміцнення віри хворого в одужання; 5) накопичення позитивного досвіду; 6) полегшення виходу емоцій.
- Поведінкового напрямку У ПСИХОТЕРАПІЇ
напрямків сучасної психотерапії. Поведінка є стрижневим поняттям даного напрямку. У найзагальнішому вигляді поведінкову психотерапію молено визначити як психотерапію, центровану на зміні поведінки. Однак при зміні поведінки неминуче відбуваються відповідні трансформації і в інших сферах - когнітивної, емоційної, вольової. Тому ряд авторів вважає можливим
- ТЕОРІЯ ПСИХОТЕРАПИИ
гуманістична, «досвідчена»), відповідно трьома основними напрямками психології, кожне з них характеризується своїм розумінням особистості та особистісних порушень і має логічно пов'язану з ним власну систему психотерапевтичних впливів. Оскільки в рамках психодинамічного підходу в якості основної детермінанти особистісного розвитку та поведінки розглядаються несвідомі
- Теми для рефератів 1.
Гуманістично-орієнтованої соціокультурному середовищі. 4. Психологічні умови розуміння і взаєморозуміння суб'єктів у процесі спілкування. Теми для самостійної дослідницької роботи 1. Співвідношення процесів соціалізації та персоналізації як основа розвитку здібностей особистості до гуманістично-спрямованої взаємодії у соціально-культурному середовищі. 2.
- Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії. 1. Гуманістично-орієнтований діалог як основна форма співпраці рівнозначні і рівноцінних суб'єктів. 2. Психологічний механізм взаєморозуміння, регулюючий процес гуманістично-орієнтованого спілкування суб'єктів. 3. Проблема розвитку готовності особистості до гуманістично-орієнтованого
- Показання для ПСИХОТЕРАПИИ
спрямованість, обсяг і глибина визначаються низкою факторів, які і розглядаються як свідчення (індикація) до психотерапії. Показання до психотерапії визначаються роллю психологічного чинника в етіопатогенезі захворювання, а також можливими наслідками перенесеного раніше або поточного захворювання. Чим більше питома вага психологічного фактора, тим більше показана психотерапія і тим
- Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі. 1. Поняття "професійно-особистісної готовності вчителя до гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі". 2. Гуманістична спрямованість особистості як фактор психологічної готовності вчителя до полісуб'єктний взаємодії. 3.
- Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії у соціально-освітньому середовищі. 1. Освіта як фактор, що сприяє розвитку цивілізованого суспільства. 2. Різноманіття форм педагогічної взаємодії в залежності від соціально-історичних умов суспільного розвитку. 3. Педагогічна діяльність в рамках стратегії глобальної освіти. 4.
- Синтез-технологія і психотерапія
психотерапевтичні техніки? Навчає Чи цим технікам Синтез-технологія? Так, використовує. Так, навчає. Однак знайомство з обраними психотерапевтичними техніками і прийомами ні в якому разі не ставить метою зробити з когось скоростиглих психотерапевтів і провокувати їх на проведення не цілком відповідальної професійно психотерапевтичної роботи. Синтез-технологія виходить з
|