|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
3.1. Інститут медіації у Франції
|
24 липня 2002 р. Економічна і соціальна рада при ООН ухвалила резолюцію "Про основні принципи програм відновлюючого правосуддя у кримінальних справах", яка рекомендує всім країнам розвивати та впроваджувати програми відновлюючого правосуддя у національне судочинство. Існує декілька моделей подібного правосуддя, і найпоширенішою його формою є програми примирення жертв і правопорушників (медіація).
Відповідно до Рамкового рішення ради Європейського Союзу "Про положення жертв у кримінальному судочинстві" від 15 березня 2001 р. медіація у кримінальних справах - це процес пошуку до або під час кримінального процесу взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва компетентної особи - медіатора.
На підставі цього рішення всі країни Європейського Союзу зобов'язані поширювати посередництво в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до розгляду будь-якої угоди між жертвою та правопорушником, досягнутої в процесі посередництва. Причому до 22 березня 2006 р. всі країни ЄС в обов'язковому порядку повинні ухвалити закони, які б забезпечували проведення посередництва в кримінальних справах1.
У Франції прокурор, який вирішує питання про порушення публічного позову (за вітчизняною термінологією - "порушення кримінальної справи"), вправі на власний розсуд оцінювати доцільність кримінального переслідування в кожному окремому випадку.
Вважають, що медіація зародилася у місті Баланс. Місцевий прокурор, аналізуючи дрібну злочинність, дійшов висновку, що традиційна кримінальна юстиція "не здатна усунути незначні конфлікти; навпаки - вона їх тільки загострює". Прокурор, звичайно, може на підставі принципу доцільності кримінального переслідування прийняти рішення про відмову в порушенні публічного позову. Однак у такому разі він "залишає незадоволеним потерпілого і культивує у злочинця почуття безвідповідальності". З цієї причини Голова трибуналу інстанції і Прокурор Республіки Валанса спробували віднайти третій, "нестандартний" спосіб вирішення кримінально-правового конфлікту. Ним і стала медіація, яка існувала спершу як
правозастосовна процедура без правової регламентації. Сутність медіації полягає у такому.
Особа, яка вчинила заборонене кримінальним законом діяння,відшкодовує шкоду відповідно до мирової угоди, що її укладаютьсторони, а прокурор відмовляється від порушення публічного позову.
Для вирішення питання про примирення сторін залучаютьарбітра. У Балансі вирішили запрошувати для цього авторитетнихнейтральних осіб, які знають місцеве населення і не наділені владними повноваженнями щодо сторін (свого роду "третейських суддів"). У різних кварталах міста за допомогою Комунальної радизапобігання злочинності було обрано від 4 до 6 осіб як штатнихгромадських "примирювачів".
Прокурор, вирішивши, що доцільно замість традиційного кримінального переслідування застосувати примирювальну процедуру, відбирає двох із цих осіб і передає їм справу. В разі досягнення примирення самі ж громадські арбітри і контролюють виконання умов угоди.
Якщо ж сторони не примирилися або не виконують умов угоди, справу повертають прокуророві, який вирішує питання про її подальшу долю відповідно до вимог КПК.
Пізніше, спочатку 2 жовтня 1992 р. згідно із Циркуляром міністра юстиції Франції, а потім і Законом від 4 січня 1993 р. про внесення змін і доповнень до КПК медіація дістала правову регламентацію.
Протягом останніх років активізувався рух за впровадження програм примирення у Східній Європі, і на особливу увагу заслуговує досвід Польщі. Серед країн колишнього СРСР лідером є Росія, де програми медіації діють протягом кількох років у 10 містах, зокрема у Москві, Пермі, Тюмені, Іркутську1.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "3.1. Інститут медіації у Франції" |
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
Аналізована група суб'єктів міжнародного права належить до суб'єктів з обмеженою міжнародною правосуб'єктністю (дієздатністю). Відійшли в минуле відношення васалітету, колоніальні території, території домініонів і протекторатів, території кондомініумів, що зберігають свою політичну і правову значимість, території, що не самоврядовуються, підмандатні і підопічні території, а також території, що не
- 14. Визнання держав і урядів.
З проблемою міжнародної правосуб'єктності тісно пов'язані питання визнання. Як відзначав Ф.Ф. Мартене, міжнародне право «не може визнати, що дане суспільство існує, якщо воно не визнано державним законом, або прийняти його за самостійний політичний механізм, якщо воно не є таким у початках державного права». Отже, відзначав він, у міжнародних відносинах кожному законному суспільству належить
- 49. Право притулку
Надання притулку є традиційним інститутом міжнародного права. Історично інститут права притулку вперше виник у період Великої французької революції. У Конституції Франції 1793 року говорилося, що Франція надає «притулок іноземцям, вигнаним із своєї батьківщини за справу свободи». Право притулку одержало свій розвиток і правову регламентацію як у національному законодавстві держав, так і в
- 29. Поняття та значення процесуального представництва
Представництво в цивільному процесі с процесуальним засобом реалізації громадянами права на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя та здоров'я, на особисту свободу і майно, гарантований Конституцією (ст. 55) та іншими законами України. Воно забезпечує участь у цивільному процесі громадян і організацій, надає їй можливість використовувати юридичне грамотних осіб для ведення
- Від наукового редактора
Україна - це милозвучне слово, назва великої держави, коріння якої виходить з сивої старини, держави, історія якої складає тисячоліття. Славетний шлях пройшла Україна за свою багатовікову історію. Корені нашої держави ведуть вглиб історії до Київської Русі. Наш край ще називали Велика Русь, Мала Русь, Україна-Русь, Русь. Сьогодні Україна це - самостійна, суверена, правова держава українського
- 7. Принцип гласності судового розгляду справи та його повного фіксування технічними засобами.
Принцип гласності судового розгляду справи та його повного фіксування технічними засобами - це конституційно-правове положення, згідно з яким розгляд кримінальних справ у всіх судах(місцевих, апеляційних, касаційних) є відкритим. Пункт 7 ч. З ст. 129 Конституції України; статті 20, 87-1 КПК. У кримінальному процесі цей загально правовий принцип виявляється через такі положення: - ніхто не може
- 1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТУ ПІДСУДНОСТІ
Термін "підсудність" не завжди вживають для позначення одного й того самого поняття. Говорячи про підсудність, мають на увазі повноваження (компетенцію) конкретного суду або судів певного рівня щодо розгляду яксуду першої інстанції якоїсь групи (категорії) кримінальних справ.Таке значення вкладають, наприклад, у словосполучення "підсудність місцевого суду", "підсудність апеляційного суду".
- 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРИВАТНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
Кримінально-процесуальна діяльність в стадії порушення кримінальної справи має певні особливості. Ця стадія збігається у часі зі стадією попереднього розгляду справисуддею. Строки діяльності в ній визначено ч. 2 (3 дні) або ч. 4 ст. 97КПК (10 днів). Справу може бути порушено тільки за наявності скарги потерпілого чи його законного представника. У скарзі має бути чітко викладено підстави для
- 2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі США
Особливості доказування в кримінальному процесі США зумовлено розумінням кримінального процесу як суперечки між обви- нувачем і обвинуваченим, що відбувається у суді з приводу пред'явленого обвинувачення. Ці особливості виявляються в кількох аспектах. Положення пред 'явленого обвинувачення і відповідне визначенняйого змісту є істотним чинником, що визначає одне з центральнихпитань доказового
- 3.2. "Угоди про визнання вини" в США '
Цей американський (англосаксонський) кримінально-процесуальний інститут є найвідомішим і найбільш вивченим серед вітчизняних спеціалістів. Причина такої уваги наших учених до цього інституту полягає в тому, що він найбільш "контрастує" порівняно з вітчизняним принципом встановлення істини у кожній кримінальній справі. "Угоди про визнання" отримали процесуальне оформлення в США в XIX ст., де
|