Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 3. Класифікація і методика опису ознак зовнішності людини


Зовнішні контури людини мають різноманітну форму, розміри, положення їх відносно один одного та інших елементів зовнішності.
Використання ознак зовнішності в кримінальному судочинстві потребує їх класифікації, введення єдиної термінології. Цій роботі поклав поча-^ ток французький вчений А. Бертильон, коли вперше розробив спеціальну термінологію для визначення ознак зовнішності людини і створив систему їх опису, яку назвав - словесний портрет.
А. Бертильон запропонував описувати анатомічні ознаки, які характеризують зовнішню будову тіла, а також його фізіологічну діяльність. При цьому першу групу ознак він назвав анатомічними, а другу - функціональними. Незважаючи, що така класифікація ознак зовнішності не передбачає поділу за фізичними, тобто особисто зовнішніми ознаками, і біологічними - внутрішніми, які належать до структурних ознак, котрі проявляються в динаміці, ця класифікація досі незначно змінилася. Так, у 1976 р. П. П. Цвєтков запропонував ділити зовнішні ознаки на такі групи: загальні фізичні, демографічні, анатомічні і функціональні. Взагалі ця класифікація відповідає сучасним вимогам науки і практики. З часом З. Г. Самошина запропонувала менш вдалу класифікацію і ввела групу антропологічних ознак зовнішності, сутність якої звела до фіксації демографічних даних людини. Кафедра криміналістики Національної академії внутрішніх справ України поділяє думку П. П. Цвєткова, однак констатує, що до зовнішніх ознак не можна відносити функціональних. Тому вони розглядатимуться окремо.
Опис ознак зовнішності згідно із словесним портретом виконується зверху вниз, починаючи з характеристики загальнофізичних і демографічних даних, таких як стать, вік, тип раси, національність, постать у цілому. Проте найбільш докладному опису підлягають анатомічні ознаки, які власне утворюють словесний портрет. Зараз у навчальній літературі існують декілька класифікацій ознак зовнішності, які наводяться нижче в таблиці.
За Матусовським і Н^Г^Бритви^ (197^ ^ За П.П.Цветковим (1976) За Ю^А. Пере-сункіним (197^рЙ /' За 1.^. Пант^пеєвим (198^ За З^'.Само V/ ' ^ ^ ^ стать -'" вік Анатомічні Загальнофізичні Постать у цілому Анатомічні стать Загальнофі: стать вік демографічні стать вік «ф-ітропометі тип раси національність Анатомічні вік Анатомічні тип раси Анатомічні зріст /побудова тіла угодованість голова зріст побудова тіла угодованість голова зріст побудова тіла угодованість голова зріст побудова тіла ^ голова зріст побудова ті, ^ голова волосся волосся волосся волосся волосся обличчя обличчя обличчя обличчя обличчя шия шия шия шия ^ плечі плечі плечі плечі. ^ груди груди. груди груди і/ спина спина спина спина ^ кінцівки V - руки . ноги руки ноги . кінцівки ^ 1^ 1/ Аналіз нриведеної порівняльної таблиці показує, що найбільш повна класифікація запропонована П. П. Цвєтковим, яка у своїй основі повторює словесний портрет А. Бертильона. Кожна група ознак усередині має більш детальну класифікацію. Так, при описуванні обличчя виділяють ознаки лоба, брів, очей, вух, рота, губів, зубів, підборіддя та ін. При цьому кожна ознака характеризуються більш детально з вказівкою на будову, наприклад, при описі носа виділяють будову перенісся, спинки, кінчика, основи носа і його крила, а в будові раковини вуха - форму мочки, завитка, козелка і протикозелка. Такі ознаки інколи називають детальними.
Окрему групу анатомічних зовнішніх ознак складають помітні ознаки і особливі прикмети. Як перші, так і другі рідко зустрічаються між іншими ознаками. Вони можуть бути природженими або набутими протягом життя. Так, природженими є різні анатомічні патології: горб, заяча губа, пальці, що зрослися, родимі плями та ін. Практично відмінність помітних ознак від особливих прикмет полягає у тому, що помітні ознак, як правило, знаходяться на відкритих частинах тіла, вони з першого погляду кидаються в очі і запам'ятовуються як щось надзвичайне, наприклад, на маленькому обличчі неприродно великий ніс, загальна відтопиреність вух (вуха стирчать, як "репродуктори"). Особливі прикмети - це різновидність помітних ознак, які не завжди видимі, оскільки вони найчастіше знаходяться на прикритих одягом частинах тіла, а іноді - всередині його. Помітні ознаки наочніші за особливі прикмети. Останні більш інформативні і цінні для ідентифікації. Помітні ознаки можуть бути подібними у багатьох людей, наприклад, руде волосся, великий ніс, крупні губи тощо.
Прикмета - це відмінна ознака, навіть за нею однією можна розшукати і ототожнити людину. Як приклад наведемо такий випадок. Мати впізнала труп своєї загиблої дочки. Оскільки труп був сильно розкладений, слідчий засумнівався в достовірності впізнання і запропонував матері назвати якісь особливі прикмети. Мати згадала, що ще в дитинстві у її дочки з правого боку голови був шрам від рани, нанесеної склом, яке випало з вікна. Рубець з часом заріс волоссям. Яке було здивування присутніх при впізнанні, коли якраз з правого боку голови був виявлений шрам. Це була особлива прикмета, яка підтверджувала достовірність впізнання матері.
Ознака зовнішності являє собою матеріальну структуру, яка характеризується формою, величиною (розміром), положенням і кольором.
Форма ознак зовнішності визначається візуально у двох положеннях - фас і профіль (мал. 8) шляхом порівняння з певними геометричними фігурами: коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник. У профіль визначають контур ознаки, порівнюючи його з формою ліній: пряма, хвиляста, випукла, зігнута. Так, загальна форма обличчя може бути у вигляді кола, трикутника, овалу, квадрата (мал. 9), а в профіль випукла, пряма, зігнута (мал. 10).
Величина (розмір) ознау зовнішності - це кількісна характеристика, яка виражена не абсолютною мірою (м, см, мм), а у відносному порівнянні з ознаками, які розташовані поряд. Оскільки величину носа не вимірюють масштабною лінійкою, а порівнюють з іншими частинами обличчя, попередньо розділивши його на три рівні частини (мал. 11): лобову, носову і ротову. Якщо лобова частина буде більша за дві інші, то лоб вважається високим, якщо менша - то низьким. При приблизній рівності трьох частин - середнім.
Для визначення величини ознаки існують три системи градації розміру: 1) тричленна; 2)^ятичленна; 3) семичленна.
Тричленна градація використовує всього три терміни: малий, середній, великий. П'тичленна оперує пітьма термінами: дуже малий, дуже великий, малий, середній, великий. Наприклад, зріст дуже великий, рот середній, с дуже малий. У семичленній градації добавлено ще два терміни: нижче седнього і вище середнього. Семичленний опис ознак більш точний, але в ^ практиці застосовується рідко, головним чином у портретно-криміналістичній експертизі, ототожненні особи за фотографіями.
Положення ознаки це розташування її у просторі відносно вертикального або горизонтального напрямку. Положення ознаки може бути прямим, виступаючим, скошеним, випнутим, горизонтальним, припіднятим та ін. Так, вуха випнуті (стирчать), основа носа припіднята, підборіддя, що виступає, лоб скошений всередину і т. п.
Колір ознаки - це спектральна характеристики її поверхні. Ніс черво ний, родима пляма темна, з рідким ростом волосся. Ознаки зовнішносте що являють Іеобеі^рукупність однакових елементів, описуються кількістю ^ однорідних елементів - брови густі, волосся рідке тощо.
Наведені вище системи опису зовнішності науково обгрунтовані і придатні для практичного використання. Але для розшуку семичленна сис- , тема досить громіздка. Тому зараз для створення криміналістичних обліків, інформаційно-пошукових систем автоматизованих банків даних розробляються самостійні системи опису ознак зовнішності, вводяться додаткові терміни, наприклад, при характеристиці кольору називається не тільки реальний колір, але й ознаки будову шкіри (обличчя чисте, покрите ластовинням, має зморшки, прищі та ін.).
В органах внутрішніх справ сконцентровані криміналістичні та оперативні обліки, автоматизовані банки даних, інформаційно-пошукові системи. Для збирання інформації є спеціальні карти, в яких запропонована прийнята органом система опису ознак зовнішності.
Всі ознаки зовнішності розбиті на три групи: 1) загальнофізичні та демографічні (прізвище, ім'я, рік народження, національність, місце робо- ' ти та ін.; 2) дані про злочин, злочинця злочинну діяльність (судимості, ' виконання покарання, клички, взяття на облік та ін.); 3) зовнішні ознаки (загальна будова, обличчя, волосся, брови, очі, ніс, шрами, татуювання та ін.).
Подібну систему не можна визнати бездоганною, оскільки друга група охоплює по суті демографічні (соціальні) дані, так само, як функціональні ознаки - нахили, інт^^си, навички,) -в цій класифікації віднесені до зо-
внішніх ознак. Нижче наводиться система опису ознак зовнішності, яка використовується в органах внутрішніх справ України. СТАТЬ - чол., жін.
ЗРІСТ - дуже високий ^ище 185 см), високий (176 ^18^Ьм); вище середнього (171^1/^ см), середній (168_^17С^м); ' ^ нижче середнього (до 165 см), низ^ки^ (156^16СЦсм). ^ ^ і і БУДОВА ТІЛА (СТАТУРА) - огрядну, повн^г, худ^й, середи^ ,} *) ПОСТАВА (ФІГУРА) - стрункаЬр сутула, кремезна, горбата.
ПЛЕЧІ - до^южедня^ широкі, нормальні^вузькі, припідняті, горизон-^ тальні, опущені, нерівні. "> ^ ^/ РОЗМІР НІГ -44^3^,41^^9^8,^7,^до 35. ^ ОБЛИЧЧЯ: ф <^ма^ітрикутна^ ^омбов^дна^прямокутна, овальна, круг-
дц^- монгольський, середньоазіатський, кавказький, європейський; / - к^ЙЕ^білий, синявии^ервоний, жовтий, блідий, темний; У~Јип/«г <.^і
особліївосї^- чисте, ластовиння, зморшкувате, з прищами, віспина, родимі плями, борода, -вуса, бакенбарди^ ^.
ВОЛОССЯ: формаЇ~кучерява, хвиляста, пряма, густа, рідка; ^~~ ^ колір^темне, руде, св^'ле, з сивиною; облисіння - загальне, маківочне, тіменне, лобне, залисини:
/ _- ^собл^ивосп їдовге волосся, фарбоване, коса. -^ ^ГО^Гф^рма - випуклий,- прямий, скошений; '
в^о^- низький, середній, високий; осо^ливр^'її - великі лобні горби (бугри), надбрівні дуги. у1- БРОВИ: ^ор^а^прямі, дугоподібні, хвилясті;
висота -, високі, середні, низькі^ ,_ 'Р^ ^ ^^-^^ і (г .-з ' ' '. ^ Р^-і - -
^обдив^ц^дуже широкі, щетиністі, зрощені, дуже довгім ОЧІ: форма - великі, середні^алі; { колір - чорні, зелені, голубі, сірі; ^) осоЇдивості - більмо, косоокість, відсутність ока, червоні, сльозоточиві, глибокосидячі, прищурені,- носить окуляри, протез^ /- " НІС: ^^^ - великий, середній, малий; форма^спи^г^и- випукла, з горбиком, пряма, хвиляста, зігнута; р^н^в^- припіднята, спущена, горизонтальна, широка; / ^ ^^^в^іі_- червоний, скривлений, приплюсн^тий, бугристий^ ^ ВУХА: розшр - великі, середні, малі; с1)о]зма^- круглі, овальні, прямокутні, трикутні; особливості - авсиметричні, волосся у вухах, відтопиреність (загальна,
нижня, верхня).
РОТ: рйзмі^~ великий, середній, малий. ^ст^ Р^ї^ ~ припідняті, спущені, горизонтальні; особливості. - запалий, напіввідкритий, при посмішці видні десна^ і і ТУБИ:^м)^щ^- товсті, тонкі, нормальні; .особливості^- розколені, виступаючі (обидві, верхня, нижня). ЗУБ^ЇУ^озм^- малі, середні, великі; особливості - жовтого металу, білого металу, почорнілі, рідкі, гнилі,
жовті, протез, відсутніГ
ПІДБОРІДДЯ: щюфцп^ - виступаючий, вертикальний,_скошенийі /^)ас - вузький, широкий, гострий, квадратний; особливості^- з ямкою, з бородавками, роздвоєне.
/ /^^
ШРАМИ: на обличчі. І/правій руці, ^лівій руці, грудях, череві, спині,
^, шиї, нозі^-оптгеуеться тдщде^4ісцеана:хидженн?г)т> --- і. ОПІКИ: ^на обличчі, правій руці, лівій руці, грудях, череві, спині, С шиї, нозі (вписується точне місцезнаходження).
^ТАТУЇРОВКИ: розташування - на якій частині тіла (правій руці, лівій руці, грудях, череві, спині, ции^нозі (правій, лівій) та інших частинах тіла; ^ ^^Ц^.~ текст, дати, букви; І морська тематика - якір, корабель, маяк; т- /, і/^/^,^
' і'" г - ' ^ і^ЈЈ^'ї^(./^і
авіащина_- літак, парашут, емблема; // /-' / ізедіпина^- хрест, церква;
малюнки - серце, ніж, сонце, квіти, жінки (описується зміст малюн- ка).
НАХИЛИ: алкоголік, наркоман, педераст, садист, жінка легкої пове- дінки, курящий. ^- ЦІКАВИТЬСЯ: спортом^музикою, колекціонуваннямд-радіосправою,
фотографією, азартними іграми. / ^- И'^исиСи
ВОЛОДІЄ НАВИЧКАМИ: управління транспортом (автомобіль, трак- тор, літак, мотоцикл, моторний човен), бойовою зброєю,^карате. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОЗНАКИ: жестикулює, ходить швидко, кульгає, з
прихзахворюван -^
допомогою ціпка; : голос - дзвінкий, сиплий, глухий, гугнявий^ ^-С мова - швидка, повільна, стисла, шепелява^заїкувата, зрозуміла, не- зрозуміла, володіє іноземною мовою, жаргоном. ^ /-Ј ЗАХВОРЮВАННЯ: туберкульоз, вензахворюванн^ г
ня, шизофренія, недорозвинутий, психопат.,
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Класифікація і методика опису ознак зовнішності людини"
  1. § 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)
    класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці ХІХ ст. А. Бертільйоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці. Головними принципами словесного портрета є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії,
  2. ВСТУП
    методику розслідування злочинів. У 2001 р. колективом кафедри було здійснено видання повного курсу криміналістики. Перевидання підручника зумовлено об'єктивними причинами, а саме: змінами у структурі злочинної діяльності; оновленням всієї нормативної бази, що регулює боротьбу зі злочинністю; необхідністю вдосконалення теорії криміналістики, важливістю розробки і впровадженням у практику новітніх
  3. Система криміналістики
    класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань
  4. Дані зовнішності людини, що підлягають опису
    описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей)
  5. § 1. Сутність методики розслідування злочинів
    класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування). Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх
  6. § 3. Особливості розслідування деяких видів убивств
    методик, що відрізняються специфікою, яка визначається ситуацією. До них належать методика розслідування вбивств, що маскуються під нещасний випадок, методика розслідування вбивств за відсутності трупа потерпілого, методика розслідування вбивств, пов'язаних із розчленуванням трупа, методика розслідування вбивств на замовлення. Кожна з названих методик має особливості в організації провадження
  7. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
    опису місця зґвалтування, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Важливо оцінити, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявити сліди, що вказують на зґвалтування, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій (окуляри, ґудзики, хусточка тощо). У процесі огляду необхідно звернути увагу на можливість наявності на
  8. § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
    класифікації цих вимірювань не був розроблений, а сам метод був дуже суб'єктивний і неточний (зауважимо, що в європейських країнах ця система до того часу вже втратила своє значення і була замінена дактилоскопічною). Розшук злочинця в основному здійснювався за ознаками словесного портрета, для чого була прийнята "Інструкція по складанню словесного портрета", рекомендовані правила фотографування
  9. § 5. Механізм слідоутворення при фізичній взаємодії
    класифікацію слідів фізичної взаємодії (мал. 11). Мал. 11. Класифікація слідів фізичних змін Сліди структурних змін виникають замість контактного обміну енергією слідоутворення на рівні перебудови кристалічної структури або на молекулярному і атомарному рівнях. Зміни кристалічної структури викликають втрату деяких властивостей об'єкта, наприклад, пружності, електропровідності, хімічної активності
  10. § 5 Збирання і використання джерел інформації про зовнішність людини ^д^розшуку і ототожнення
    методика колективного складання портрета. Слідчим запрошуються всі джерела (свідки, потерпілі). Він допитує кожного окре- мо, а спеціаліст в цей час малює портрет, наприклад, у сусідній кімнаті, до якої відчинені двері. Готовий портрет слідчий показує одночасно всім дже- релам, останні оцінюють його подібність (схожість) і різницю (відмінність, неоднаковість), а спеціаліст виправляє і уточнює.
© 2014-2022  ibib.ltd.ua